Справа № 635/1315/21
Провадження № 1-в/635/260/2021
04 березня 2021року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання начальника ДУ «Хролівський виправний центр (№ 140)» ОСОБА_4 та голови спостережної комісії при Харківській районній державній адміністрації Харківської області ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання засудженого ОСОБА_6 , -
До суду Харківського районного суду Харківської області надійшло клопотання начальника ДУ «Хролівський виправний центр (№ 140)» ОСОБА_4 та голови спостережної комісії при Харківській районній державній адміністрації Харківської області ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання засудженого ОСОБА_6 .
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Харків, мешкав за адресою: АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, освіта неповна середня, неодружений, засуджений 13.10.2017 Київським районним судом м. Харкова за ст. 185 ч.З КК України до 4 років позбавлення волі. В силу ст. 71 ч.1, 4 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком від 10.08.2017 Київського районного суду м. Харкова та до відбуття 5 років 1 місяць позбавлення волі. Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 13.07.2020 замінено невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі строком 2 роки 3 місяці 11 днів більш м'яким у вигляді обмеження волі строком 2 роки 3 місяці 11 днів. Зараховано в строк відбуття покарання час слідування під вартою до виправного центру з дати ухвали до прибуття у виправний центр, на підставі ст.58 КВК України за правилами ст.72 КК України. Початок строку: 24.09.2017. Кінець строку: 01.10.2022.
Прибув до ДУ «Хролівський виправний центр (№140)» - 05.08.2020.
В судовому засіданні прокурор проти задоволення клопотання заперечував, вважаючи його передчасним та необґрунтованим.
Представник адміністрації виправного центру, засуджений в судове засідання не з'явилися, надали заяви про розгляд клопотання за їх відсутності, просили клопотання про умовно-дострокове звільнення задовольнити, посилаючись на те, що ОСОБА_6 за час відбування покарання сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Суд, вислухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, в тому числі особову справу засудженого, дійшов висновку, що клопотання задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст.81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.
Відповідно до ч.2 ст.81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення та фактично відбув встановлений ч.3 ст.81 КК України термін покарання.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим: 1) не менше половини строку покарання, призначеного судом за кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, а також за необережний тяжкий злочин; 2) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний нетяжкий злочин, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона засуджена до позбавлення волі; 3) не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисне кримінальне правопорушення протягом невідбутої частини покарання (ч.3 ст.81 КК України).
При цьому, однією із найважливіших підстав для застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання на підставі ст. 81 КК України, є виправлення засудженого, яке він довів своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці.
Вирішальне значення має саме активна діяльність засудженого, який своєю поведінкою, системою вчинків доводить, що виправився і заслуговує на умовно-дострокове звільнення. Висновок суду про виправлення особи повинен базуватися на всебічному врахуванні даних про її поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передував вирішенню питання про звільнення, ставленні засудженого до вчиненого злочину.
Доцільність і необхідність умовно-дострокового звільнення викликана тим, що до моменту звільнення мета покарання в основному досягнута, а саме: особа виправилася і довела це своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці.
Згідно характеристики, наданої адміністрацією ДУ «Хролівський виправний центр № 140» від 10.02.2021 встановлено, що ОСОБА_6 засуджений: 20.03.2007 Київським районним судом м. Харків за ст.185 ч.3 КК України до 1 року позбавлення волі, з іспитовим строком 1 рік; 28.07.2010 Дзержинським районним судом м. Харків за ст. 185 ч.1,185 ч.2, 289 ч.2, 69, 70 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі. Звільнений 09.04.2011 з Холодногірської ВК № 18, за відбуттям строку покарання; 28.03.2012 Київським районним судом м. Харків за ст. 185 ч.3 КК України до З років 6 місяців позбавлення волі, з іспитовим строком 2 роки; 10.08.2017 Київським районним судом м. Харків за ст. 185 ч.3 КК України до 5 років позбавлення волі, з іспитовим строком 3 роки; 13.10.2017 Київським районним судом м. Харкова за ст. 185 ч.3 КК України до 4 років позбавлення волі. В силу ст. 71 ч.1, 4 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком від 10.08.2017 Київського районного суду м. Харкова та до відбуття 5 років 1 місяць позбавлення волі ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 13.07.2020 замінено невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі строком 2 роки 3 місяці 11 днів більш м'яким у вигляді обмеження волі строком 2 роки 3 місяці 11 днів. Зараховано в строк відбуття покарання час слідування під вартою до виправного центру з дати ухвали до прибуття у виправний центр, на підставі ст.58 КВК України за правилами ст.72 КК України. Початок строку: 24.09.2017. Кінець строку: 01.10.2022. Станом на 10.02.2021 відбув більше ніж 2/3 призначеного судом строку покарання. Засуджений ОСОБА_6 в місцях позбавлення волі знаходиться з 24.09.2017. З 27.09.2017 року перебував у державній установі «Харківський слідчий ізолятор». До праці не залучався, вимоги режиму тримання не порушував. Адміністрацією установи не заохочувався. Характеризувався посередньо. З 19.03.2018 відбував покарання в державній установі Харківська виправна колонія (№43)». До праці залучався, вимоги режиму тримання не порушував, стягнень не мав. Адміністрацією установи заохочувався 4 (чотири) рази. Характеризувався позитивно. З 05.08.2020 відбуває покарання в державній установі «Хролівський виправний центр (№ 140)» згідно ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 13.07.2020, як особа, що стала на шлях виправлення, згідно ст. 82 КК України. За власного ініціативою з перших днів перебування в виправному центрі виявив бажання працювати. Працевлаштований в ДП «СП ДКВС №109», згідно ст. 60 КВК України. До виконання поставлених завдань ставиться сумлінно, дбайливо ставиться до майна виправного центру та предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснює за ними належний догляд, використовує їх тільки за призначенням. За час перебування в установі не порушував порядок відбування покарання, стягнень не має. За сумлінну поведінку і ставлення до праці адміністрацією установи заохочувався 1 (один) раз. У відношенні до представників адміністрації виправного центру ввічливий, тактовний, дотримується правомірних взаємовідносин, виконує їх законні вимоги. Відповідно до статті 65 Кримінально-виконавчого кодексу України приймає особисту участь в організації виховних заходів, які проводяться в установі. Приймає активну участь в організації і проведенні культурно-масових та фізкультурно- оздоровчих заходів серед засуджених, відповідно до ч.4 ст. 66 Кримінально-виконавчого кодексу України. Відповідно до статті 123 Кримінально-виконавчого кодексу України бере участь в реалізації програм диференційованого виховного впливу «Духовне відродження», «Освіта», а саме: навчається у Пономаренківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів у 10 класі, «Підготовка до звільнення». За характером врівноважений, спокійний. У відношенні до засуджених не конфліктний, підтримує рівні стосунки з різними категоріями засуджених. Відповідно до статті 59 Кримінально-виконавчого кодексу України підтримує доброзичливі родинні зв'язки рідними шляхом телефонних розмов. Отримує посилки, передачі. Виконавчі листи до установи не надходили. Вину в скоєному злочині визнає. Стан здоров'я задовільний. На думку адміністрації ВЦ «Хролівський виправний центр № 140» засуджений ОСОБА_6 за час відбування карання сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, підставі статті 81 КК України його можливо звільнити умовно-достроково.
Згідно довідки про працевлаштування та нарахування заробітної плати засудженому ОСОБА_6 , наданої ДУ «Хролівський виправний центр № 140», з серпня 2020 року по грудень 2020 року був працевлаштований, отримував заробітну плату, яка в сумі складає 3174 грн. 87 коп., з яких працював з жовтня 2020 року по грудень 2020 року.
За час відбування покарання, згідно поданої заяви, з особистого рахунку засудженого ОСОБА_6 на сплату судових витрат утримано 988 грн. 00 коп.
Інших доказів про працевлаштування засудженого ОСОБА_6 після прибуття до ДУ «Хролівський виправний центр № 140» ані матеріали судової справи ані матеріали особової справи засудженого не містять.
Згідно довідки про стягнення та заохочення засудженого ОСОБА_6 встановлено, що він має 5 заохочень, стягнень не має, однак 4 заохочення оголошені на період відбуття покарання у іншому закладі.
Відповідно до положень ст. 81 КК України особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим: не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин.
Слід зазначити, що виконання призначеного покарання є доцільним тільки за тієї умови, що ним досягається поставлена в законі мета: крім кари ще і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів. Якщо ця мета може бути досягнута ще до закінчення призначеного судом строку покарання, то в подальшому у його виконанні відпадає необхідність. З огляду на це, закон передбачає можливість застосування судом умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
За змістом цього кримінального закону умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є правом, а не обов'язком суду і можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого, а умовно-достроковому звільненню підлягають лише ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення. Для цього всі дані про особу беруться у сукупності, в тому числі й дані, що характеризують ступінь тяжкості вчиненого злочину і особу засудженого в цілому. При цьому вирішальним є не факт відбуття певної частини покарання, а саме виправлення засудженого.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України «Про умовно дострокове звільнення від відбування покарання і заміни не відбутої частини покарання більш м'яким» № 2 від 26 квітня 2002 року, умовно-дострокове звільнення від покарання можливе лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого і переконання в тому, що він сумлінною поведінкою, ставленням до праці та навчання довів своє виправлення.
Матеріали про умовно-дострокове звільнення, які подають органи, що відають виконанням покарання мають відображати процес виправлення засудженого протягом всього періоду відбування ним покарання, у зв'язку з чим орган має надати дані про попередні судимості, відшкодування матеріальних збитків та витяг із рішення спостережної ради. При цьому, прийняття рішення про умовно-дострокове звільнення, не є обов'язковим, а залежить від переконаності суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком.
У відповідності до положень п. 17 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України суду слід ретельно з'ясувати: ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях, а також його наміри щодо прилучення до праці. Висновок суду про виправлення засудженого повинен бути зроблений і з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, а також даних, що характеризують його особу.
Як вбачається з матеріалів особової справи ОСОБА_6 неодноразово судимий за вчинення аналогічних злочинів, пов'язаних з викраденням майна, за які йому призначені покарання не пов'язанні з позбавленням або обмеженням волі, проте, ОСОБА_6 належних висновків для себе не зробив та знову продовжував вчиняти аналогічні злочини, за що був засуджений останнім вироком до позбавлення волі.
Матеріали особової справи засудженого не містять даних про розгляд питання адміністрацією колонії про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_6 , натомість наявне рішення комісії установи від 19.12.2018, яким відмовлено засудженому ОСОБА_6 в застосуванні ст.ст. 100, 101 КПК України, як особі, яка не стає на шлях виправлення.
Зазначені факти свідчать про те, що ОСОБА_6 має стійку тенденцію на систематичне вчинення злочинів, а також про неефективність застосування до нього звільнення від відбування покарання.
Враховуючи викладене, дані про особу засудженого, його ставлення до вчиненого злочину, поведінку за весь час відбуття покарання, відсутність даних, якими б підтверджувалась сумлінна поведінка суду не надано, суд констатує про відсутність достатніх та переконливих даних, які б свідчили про виправлення засудженого та досягнення цілей покарання в більш короткий термін.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про неможливість застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 537, 539 КПК України, ст. 81 КК України, суд,-
У задоволенні клопотання начальника ДУ «Хролівський виправний центр (№ 140)» ОСОБА_4 та голови спостережної комісії при Харківській районній державній адміністрації Харківської області ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання засудженого ОСОБА_6 - відмовити.
Ухвала протягом семи діб з дня її проголошення може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області, а засудженим з дня отриманням ним ухвали суду.
Повний текст ухвали проголошено 05.03.2021.
Суддя ОСОБА_1