24 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 909/1278/15
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткаченко Н. Г. - головуючого, Банаська О. О., Огородніка К. М.,
за участю секретаря судового засідання Громак В. О.
за участю представників: АТ «Укрексімбанк» - адвоката Пасацької В. В., розпорядника майна - арбітражного керуючого Величка В. Ю.
розглянув у відкритому судовому засіданні, у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.04.2020
у справі № 909/1278/15
за заявою Компанія NARAN ADVISORY CORPORATION
до Приватного акціонерного товариства "Агро-Союз"
про банкрутство, -
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 03.12.2015 порушено провадження у справі № 909/1278/15 про банкрутство ПрАТ "Агро-Союз".
В грудні 2015 року АТ "Укрексімбанк" звернулось до суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника на загальну суму 78 806 826,96 грн, з яких 47 854 186,92 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 9 781 266,10 грн - пеня за основним боргом; 8 659 825,43 грн - прострочені проценти за кредитом; 51 842,04 грн - проценти за кредитом; 888 402,84 грн - пеня за процентами; 475 888,61 грн - прострочена комісія за управління; 84 821,74 грн - пеня за комісією за управління; 1 088 008,87 грн - 3 % річних на підставі ст. 625 ЦК України; 9 920 148,41 грн - інфляційні втрати на підставі ст. 625 ЦК України.
АТ "Укрексімбанк" обґрунтовувало свої грошові вимоги неналежним виконанням ПрАТ "Агро-Союз" взятих на себе зобов'язань за генеральною угодою від 14.11.2006 №5006N2, кредитним договором від 27.12.2013 №50113К6 та за укладеними на забезпечення виконання кредитних зобов'язань договорами іпотеки.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 06.11.2019 у справі №909/1278/15 (суддя Михайлишин В. В.) частково задоволено заяву АТ "Укрексімбанк" з вимогами до боржника; визнано грошові вимоги АТ "Укрексімбанк" до ПрАТ "Агро-Союз" в розмірі 71 828 791,14 грн як вимоги забезпечені заставою майна боржника, відмовлено у задоволенні заяви АТ "Укрексімбанк" про визнання грошових вимог до ПрАТ "Агро-Союз" в розмірі 6 975 599,82 грн.
Так, судом першої інстанції були визнані грошові вимоги АТ "Укрексімбанк" до боржника в сумі: 47 854 186,92 грн - простроченої заборгованості за кредитом; 9 781 266,10 грн - пені за основним боргом; 1 684 225,61 грн - прострочених процентів за кредитом; 51 842,04 грн - процентів за кредитом; 888 402,84 грн - пені за процентами; 475 888,61 грн - простроченої комісії за управління; 84 821,74 грн - пені за комісією за управління; 1 088 008,87 грн - 3 % річних на підставі ст. 625 ЦК України та 9 920 148,41 грн - інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України.
Разом з тим, керуючись правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність у "Укрексімбанк" як кредитодавця права нараховувати передбачені кредитним договором від 27.12.2013 №50113К6 проценти за користування кредитом після спливу визначеного цим договором строку кредитування, а відтак відмовив у задоволенні заяви АТ "Укрексімбанк" про визнання грошових вимог до боржника в частині нарахованих поза цим строком 6 975 599,82 грн прострочених процентів за кредитом.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції в частині відмови у визнанні грошових вимог до боржника в сумі 6 975 599,82 грн процентів за користування кредитом АТ "Укрексімбанк" було подано апеляційну скаргу до Західного апеляційного господарського суду.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.04.2020 (колегія суддів: Гриців В. М. - головуючий, Зварич О. В., Хабіб М. І.), апеляційну скаргу АТ "Укрексімбанк" залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 06.11.2019 у справі №909/1278/15 залишено без змін.
Укасаційній скарзі АТ "Укрексімбанк" просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.04.2020 у справі № 909/1278/15 та прийняти нове рішення, яким задовольнити грошові вимоги АТ "Укрексімбанк" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у м. Дніпрі в розмірі 6 975 599,82 грн та зобов'язати арбітражного керуючого включити до реєстру вимог кредиторів боржника грошові вимоги в розмірі 6 975 599,82 грн. В решті ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 06.11.2019 у справі №909/1278/15 залишити без змін.
Підставами касаційного оскарження АТ "Укрексімбанк" вказує неврахування апеляційним судом висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 14.05.2019 у справі №910/22858/17 та від 10.10.2018 у справі №910/750/18.
В обґрунтування касаційної скарги АТ "Укрексімбанк" зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про відсутність у АТ "Укрексімбанк" права нараховувати передбачені договором проценти за кредитом після кінцевого терміну погашення кредиту, оскільки у наведених вище постановах Верховний Суд зазначав про наявність у кредитодавця нараховувати проценти за користування кредитом до дня фактичного повернення кредиту у повному обсязі, виходячи із змісту відповідних умов кредитних договорів.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги АТ "Укрексімбанк" визначено склад колегії суддів: Ткаченко Н. Г. - головуючий (доповідач), Банасько О. О., Огороднік К. М., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 25.11.2020.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.12.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Укрексімбанк" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.04.2020 у справі №909/1278/15, розгляд справи призначено на 24.02.2021 на 10 год. 15 хв.
У відзиві на касаційну скаргу розпорядник майна ПрАТ "Агро-Союз" арбітражний керуючий Величко В. Ю. просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги АТ "Укрексімбанк" у повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н. Г., пояснення представників учасників справи, перевіривши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 14.11.2006 Відкрите акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (змінено найменування на Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України"), Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Агро-Союз" та Акціонерне товариство закритого типу "Агро-Союз" (змінено найменування на Приватне акціонерне товариство "Агро-Союз") уклали генеральну угоду №5006N2, в п. 1.2. якої було визначено, що метою цієї Генеральної угоди є визначення загальних умов фінансування позичальників, яке здійснюється відповідно до цієї Генеральної угоди шляхом укладання кредитних договорів.
Відповідно до пункту 4.1. генеральної угоди банк проводить кредитні операції в межах лімітів, визначених пунктом 4.5. генеральної угоди, на підставі та з урахуванням умов Кредитного договору, укладеного в рамках цієї угоди.
Термін користування кредитом за генеральною угодою встановлений до 31.01.2019 (пункт 4.3. генеральної угоди).
В рамках генеральної угоди 14.11.2006 №5006N2 АТ "Укрексімбанк" та ПрАТ "Агро-Союз" уклали кредитний договір від 27.12.2013 № 50113К6, до якого у подальшому вносили зміни і доповнення додатковими угодами: №50113К6-1 від 18.02.2014, №50113К6-2 від 13.03.2014, №50113К6-3 від 12.05.2014, №50113К6-4 від 26.06.2014, №50113К6-5 від 27.11.2014, №50113К6-6 від 25.12.2014.
Відповідно до пункту 2.1. кредитного договору банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за кредитом, комісії та інші платежі за цим договором.
Відповідно до п. 2.4. кредитного договору (в редакції додаткової угоди від 25.12.2014 № 50113К6-6) кінцевий термін погашення кредиту - 01.04.2015.
Відповідно до п. 2.6 кредитного договору у рамках цього договору позичальник сплачує банку проценти за кредитом, комісію за відкриття кредитної лінії, комісію за управління кредитною лінією та інші комісії/плати за цим договором, у розмірах та на умовах цього договору.
В п. 6.3. кредитного договору сторонами погоджено, що погашення кредиту протягом дії договору повинно здійснюватись позичальником згідно з графіком зміни ліміту заборгованості.
Відповідно до пункту 6.6 кредитного договору сплата процентів за кредитом (крім процентів за останній календарний місяць користування кредитом) здійснюється позичальником з 1 по 7 число кожного місяця (у січні та травні - по 15 число). Протягом цього періоду сплачуються проценти за кредитом за попередній місяць. Проценти за кредитом за останній календарний місяць користування кредитом мають бути сплачені позичальником не пізніше наступного банківського дня за днем повного погашення основного боргу.
Згідно з п. п. 14.1.1., 14.1.2. кредитного договору цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 02.04.2015. Договір залишається чинним до дати повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором, у разі, якщо у встановлений термін зобов'язання за цим договором не будуть виконані.
Зобов'язання ПрАТ "Агро-Союз" за генеральною угодою 14.11.2006 №5006N2 та кредитним договором від 27.12.2013 №50113К6 були забезпечені нерухомим майном боржника відповідно до іпотечних договорів № 50108Z61 від 29.10.2008 та № 50109Z25 від 03.09.2009 із відповідними договорами про внесення змін до іпотечних договорів.
Відмовляючи у задоволенні заяви АТ "Укрексімбанк" про визнання грошових вимог до боржника нарахованих починаючи з 02.04.2015 процентів за користування кредитом, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що сторони погодили термін повернення кредиту - 01.04.2015; а відтак у кредитодавця було відсутнє право нараховувати позичальнику відсотки поза цим строком. У зв'язку з чим з 02.04.2015 боржник мав обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги кредитором сплатити заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами. При цьому в охоронних правовідносинах права та інтереси банку забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
АТ "Укрексімбанк" вважає такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими з огляду на те, що незважаючи, що термін остаточного погашення кредиту за укладеним між сторонами кредитним договором хоч і встановлений 01.04.2015, однак за умовами генеральної угоди банк має право нараховувати позичальнику проценти до дня повного погашення кредиту.
Згідно з ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
В ч. 1 ст. 1049 ЦК України визначено позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом положень ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи наведені вище правові норми, цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.
Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення.
Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.
За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.
Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.
При цьому як вбачається із заяви АТ "Укрексімбанк" про визнання грошових вимог до боржника та доданих до неї документів, кредитор одночасно нарахував боржнику як три проценти річних в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України у зв'язку із порушенням строку повернення кредитних коштів за період з 02.04.2015 до 02.12.2015 на суму простроченої заборгованості за кредитом, так і проценти за користування кредитом в порядку ч. 1 ст. 1048 ЦК України за цей період.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, у п. 2.4. кредитного договору від 27.12.2013 № 50113К6 (в редакції додаткової угоди від 25.12.2014 № 50113К6-6) сторони погодили кінцевий термін погашення кредиту - 01.04.2015.
Отже, починаючи з 02.04.2015 у позичальника виник обов'язок із повернення кредитних коштів, а кредитодавець з цього ж дня втратив право нараховувати позичальнику в порядку ч. 1 ст. 1048 ЦК України проценти за користування кредитними коштами.
Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про відмову у задоволенні заяви АТ "Укрексімбанк" про визнання грошових вимог до ПрАТ "Агро-Союз" в частині нарахованих процентів за користування кредитом за період з 02.04.2015 до 02.12.2015 в сумі 6 975 599,82 грн.
Колегія суддів відхиляє доводи заявника касаційної скарги про неврахування апеляційним судом висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 14.05.2019 у справі №910/22858/17 та від 10.10.2018 у справі №910/750/18, оскільки Західний апеляційний господарський суд в оскаржуваній постанові правомірно врахував висновок щодо правової природи процентів за користування кредитними коштами за кредитним договором, нарахованих банком після настання строку погашення кредиту, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №912/1120/16.
Разом з тим, Суд погоджується з доводами відзиву розпорядника майна арбітражного керуючого Величка В. Ю. на касаційну скаргу АТ "Укрексімбанк" як такими, що узгоджуються з обставинами справи та нормами матеріального і процесуального права.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
На підставі викладеного , Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова Західного апеляційного господарського суду від 30.04.2020 у справі №909/1278/15 прийнята судом відповідно до фактичних обставин, вимог матеріального та процесуального права і підстав для її зміни або скасування не вбачається.
Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судовий збір відповідно до ст.129 ГПК України покладається на заявника касаційної скарги.
Керуючись ст. ст. 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, Суд,-
Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" - залишити без задоволення.
Постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.04.2020 у справі №909/1278/15 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий, суддя Ткаченко Н. Г.
Судді Банасько О. О.
Огороднік К. М.