18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
25 лютого 2021 року м. Черкаси справа № 925/1276/19
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Брус Л.П., за участю представників сторін:
від прокуратури - не з'явився;
від позивача 1 - не з'явився;
від позивача 2 - не з'явився;
від відповідача 1 - не з'явився;
від відповідача 2 - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області у місті Черкаси справу за позовом
Заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби
та Черкаської обласної ради
до Кам'янського державного історико-культурного заповідника, м. Кам'янка, Черкаська область (відповідач 1)
та до Фізичної особи-підприємця Тельчарова Олександра Борисовича, м. Київ (відповідач 2)
про визнання недійсним договору та зобов'язання повернути кошти в сумі
299 997,00 грн,
Заступник керівника Смілянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби, Черкаської обласної ради звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Кам'янського державного історико-культурного заповідника (вул. Декабристів, 5, м. Кам'янка, Черкаська область) та до Фізичної особи-підприємця Тельчарова Олександра Борисовича ( АДРЕСА_1 ), в якій просить суд:
- визнати недійсним договір № 1, укладений 11.12.2018 між Кам'янським державним історико-культурним заповідником та Фізичною особою-підприємцем Тельчаровим Олександром Борисовичем;
- зобов'язати Фізичну особу-підприємця Тельчарова Олександра Борисовича ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) повернути Кам'янському державному історико-культурному заповіднику (вул. Декабристів, 5, м Кам'янка, Черкаська область, ЄДРПОУ 02224123) кошти в сумі 299 997,00 грн, отримані за договором № 1 від 11.12.2018.
В обґрунтування заявлених вимог Прокурор зазначив, що укладенню спірного договору мала передувати процедура закупівлі згідно з Законом України «Про публічні закупівлі», оскільки загальна ціна договору становить 299 997,00 грн, а замовником послуг є установа, яка є одержувачем бюджетних коштів. Процедура закупівлі сторонами правочину не застосовувалася, отже договір від 11.12.2018 про закупівлю товару укладений з порушенням вимог ч. 1 ст. 2, ч. 7 ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі». Прокурор просить застосувати правові наслідки недійсного правочину - повернути кошти одержані за недійсним правочином.
Ухвалою від 05.11.2019 Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішив розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначив на 03 грудня 2019 року; сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
26 листопада 2019 року від відповідача 1 - Кам'янського державного історико-культурного заповідника надійшов відзив на позовну заяву, у якому він проти позову заперечує, мотивуючи тим, що прокурор немає процесуального права звертатись до суду в інтересах держави, а тому позовна заява має бути залишена без розгляду.
Ухвалою від 03.12.2019 Господарський суд Черкаської області зупинив провадження у справі до перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18.
Ухвалою від 03.09.2020 Господарський суд Черкаської області поновив провадження у справі, підготовче засідання призначив на 20.10.2020.
20 жовтня 2020 року від відповідача 1 надійшло клопотання про перенесення судового засідання на іншу дату у зв'язку з хворобою відповідача 2. Від відповідача 2 надійшло повідомлення про відкладення розгляду справи у зв'язку з його хворобою.
Від Прокурора надійшла відповідь на відзив відповідача 1, відповідно до якої він просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. У відзиві Прокурор зазначив, що в даному випадку порушення інтересів держави полягає в проведенні закупівлі товару за бюджетні кошти без застосування конкурентної та прозорої процедури, що позбавило можливості участі в процедурі інших учасників, а отже і позбавило можливості обрати найбільш вигідну пропозицію, що призвело, як наслідок, до повного нівелювання положень Закону України «Про публічні закупівлі», основною метою якого є максимальне заощадження бюджетних коштів та прозоре їх використання. Неправомірні дії відповідачів в частині порушення норм Закону призвело до надмірного використання бюджетних коштів, хоча в даних правовідносинах їх використання має бути максимально ефективне та економічно обґрунтоване. У відзиві наведені обґрунтування, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також визначення органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Ухвалою від 20.10.2020 Господарський суд Черкаської області задовольнив клопотання відповідача 1 про відкладення розгляду справи; підготовче засідання відклав на 11 листопада 2020 року.
09 листопада 2020 року від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти позову, з таких підстав:
- сторони виконали зобов'язання за договором;
- за повідомленням відповідача 1, до моменту укладення спірного договору, кошти, які відповідач 1 перерахував відповідачу 2, були не бюджетними коштами, а грантовими, які були надані відповідачу 1 на безповоротній основі на реалізацію соціальних проектів;
- при вчинені даного правочину були додержані вимоги законодавства, з урахуванням того, що при закупівлі товарів не були використані бюджетні кошти, а сам спірний договір був укладений між відповідачем 2 та керівником відповідача 1, відповідно до наданих тому повноважень, який мав право укладати та самостійно визначити умови договору;
- договір вчинений у письмовій формі, спрямований на реальне настання правових наслідків;
- волевиявлення відповідача 1 було вільним та відповідало його внутрішній волі;
- права та охоронювані законом інтереси позивачів не були порушені, Прокурор посилається в позовній заяві на формальне порушення закону з боку відповідача 1 та відповідача 2. Відповідач 2 зазначив, що аналогічну позицію висловив ВСУ у постанові від 25 грудня 2013 року у справі № 6-94 цс 13 про визнання договору недійсним, предметом якої був спір про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними.
У разі, якщо буде встановлено, що спірний договір був укладений з порушеннями Закону України «Про публічні закупівлі», відповідач 1 вказує на необхідність ухвалення рішення про визнання правочину недійсним із застосуванням наслідків його недійсності, а саме застосування реституції шляхом зобов'язання відповідача 1 повернути відповідачу 2 товари, передані за договором, з відшкодуванням відповідачу 2 вартості ремонтно-відновлювальних робіт по їх відновленню та зобов'язання відповідача 2 повернути відповідачу 1 сплачені коштів та понесених збитків. Відповідач вважає необхідним призначити судову товарознавчу експертизу з метою визначення обсягів, характеру і вартості робіт по відновленню товарів.
10 листопада 2020 року від позивача 1 надійшли письмові пояснення, у яких він позов просить задовольнити в повному обсязі. Так, за результатами контрольного заходу встановлені порушення законодавства про закупівлі, а саме: здійснення закупівлі товарів без застосування визначених законодавством процедур закупівель та порушення порядку оприлюднення інформації про закупівлю, які відображені в акті перевірки від 17.04.2019 № 31-31/01.
Ухвалою від 11.11.2020 Господарський суд Черкаської області відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 30 листопада 2020 року.
30 листопада 2020 року від позивача 1 надійшли письмові пояснення, у яких він зазначив, що отриманий бюджетною установою грант має статус бюджетних коштів.
30 листопада 2020 року від Прокурора надійшли письмові пояснення, у яких він зазначив, що відповідач 2 подав відзив на позов з пропущенням процесуального строку без клопотання про його поновлення, отже відзив не підлягає розгляду. Заперечує твердження відповідача, що перераховані за спірним договором кошти не були бюджетними. Зі змісту розділу 3 Акта Управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області від 17.04.2019 про результати перевірки закупівлі йдеться, що фінансування відповідача 1 здійснюється за кошти обласного бюджету Черкаської області.
Відповідно до проекту «Розбудова та облаштування туристичного об'єкту «Тясминський каньйон» в м. Кам'янка Черкаської області» Установою передбачено закупівлю за кошти державного бюджету 5 човнів для прогулянок та 3 катамаранів.
Відповідно до листа Управління Державної казначейської служби України у Кам'янському районі Черкаської області від 25.11.2020 рахунок з якого, проведено оплату за спірним договором: 35221158036394 є рахунком за іншими надходженнями спеціального фонду державного бюджету. Кошти виділені на реалізацію проектів, які можуть реалізовуватися за рахунок бюджетних коштів.
Щодо підстав визнання спірного договору, то такою підставою Прокурор визначив пряме порушення під час його укладення вимог ч. 1 ст. 2. ч. 7 ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі», що передбачено ст. 203, 215 ЦК України.
Щодо посилання відповідача 2 на необхідність відновлення товару до первинного стану та призначення товарознавчої експертизи, Прокурор зазначив, що такі вимоги можуть бути предметом розгляду в іншій справі, з іншими позовними вимогами.
Розгляд справи неодноразово відкладався.
Сторони в засідання суду явку своїх представника не забезпечили.
Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з ч. 3 статті 202 ГПК України, суд розглядає справу за відсутності учасника справи або його представника, якщо їх було належним чином повідомлено про судове засідання, у разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін, за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні, що відбулося 25.02.2021, підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.
Відповідно до ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд установив такі обставини.
Кам'янським відділом Смілянської місцевої прокуратури за результатами вивчення стану законності у сфері здійснення публічних закупівель за бюджетні кошти встановлені підстави для представництва інтересів держави в суді у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області (також по тексту - Управління) відповідно до абзацу 4 Порядку проведення перевірок закупівель Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2013 № 631 (далі - Порядок № 631), пункту 10 Положення про Управління, затвердженого наказом Північного офісу Держаудитслужби від 23 жовтня 2016 року № 18, проведено перевірку закупівлі човнів та катамаранів (звіт про укладені договори оприлюднений в електронній системі закупівель за номером ID: UА-2018-12-11-000622-b, а.с. 15), здійснену Кам'янським державним історико-культурним заповідником (також по тексту - Заповідник).
За результатами контрольного заходу встановлені порушення законодавства про закупівлі, а саме: здійснення закупівлі товарів без застосування визначених законодавством процедур закупівель та порушення порядку оприлюднення інформації про закупівлю, які відображені в акті перевірки від 17.04.2019 № 31-31/01 (а.с. 17-21).
Так, перевіркою закупівлі човнів та катамаранів згідно ДК 025:2015 34522000-2 - Прогулянкові та спортивні човни виявлено, що додаток до річного плану закупівель Заповідника, затверджений 30.10.2018, оприлюднений 28.12.2018, у строк, що перевищує п'ять днів з дня його затвердження, що є порушенням порядку оприлюднення інформації про закупівлі, встановленого частиною першою статті 4 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922.
Крім того, між відповідачем 1 як замовником та Фізичною особою-підприємцем Тельчаровим Олександром Борисовичем як постачальником було укладено договір на поставку товарів від 11.12.2018 № 1 (далі - Договір, а.с. 13-14) на загальну суму 299 997, 00 грн без застосування процедури закупівлі, визначеної статтею 12 Закону України «Про публічні закупівлі», що є порушенням вимог частини сьомої статті 2 Закону України «Про публічні закупівлі»: забороняється придбання товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом, та укладання договорів, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом, оскільки сума договору перевищує вартісні межі, встановлені частиною першою статті 2 Закону України «Про публічні закупівлі» (200 000, 000 гривень).
З метою усунення встановлених порушень законодавства за результатами перевірки закупівлі, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 8, п. 7 ст. 10, ч. 2 ст. 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939 (далі - Закон № 2939), п. 27 Порядку № 631, п. 46, 49-50, 52 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550, підп. 7 п. 4, підп. 14 п. 6 Положення про Управління, затвердженого наказом Північного офісу Держаудитслужби від 20.10.2016 № 18, листом від 22.04.2019 № 26-23-31-19-18/1880-2019 Управління звернулося до Заповідника з вимогою усунути виявлені порушення в установленому законодавством порядку з терміном виконання до 17 травня 2019 року (а.с. 23).
Вищезазначені правопорушення не було усунуто, та Заповідником не вжито заходів по зверненню до суду з позовом про визнання недійсним договору від 11.12.2018 № 1 без застосування процедури закупівлі, визначеної ст. 12 Закону України «Про публічні закупівлі», що є порушенням вимог ч. 7 ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі».
Листами від 22.04.2019 № 26-23-31-16-18/1882-2019 та № 26-23-31-16-18/1883-2019 Управління ініціювало перед Черкаською обласною радою та Департаментом культури та взаємозв'язків з громадськістю Черкаської обласної державної адміністрації (також по тексту - Департамент), звернення до суду з позовом про визнання недійсним вищезазначеного договору (а.с. 22).
Листом від 24.05.2019 № 01-34/740 Черкаська обласна рада повідомила, що не звертатиметься до суду з відповідним позовом, у зв'язку з відсутністю повноважень (а.с. 24).
Інформації від Департаменту стосовно вжиття заходів щодо звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору від 11.12.2018 № 1 не надходило.
Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується за дорученням замовника та у відповідності до умов даного договору поставити човни та катамарани, тобто передати у власність Замовнику товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно сплатити його вартість.
Сума договору становить 299 997,00 грн та залишається незмінною (п. 1.3., 3.1, 3.2. Договору).
Строк дії договору з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2018 року (п. 10.1. Договору).
Факт укладення Договору та його належне виконання визнається обома сторонами договору, отже не потребує доведенню.
Відповідно до частини 1 статті 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Отже, процедура закупівлі сторонами правочину не застосовувалася, відтак договір від 11.12.2018 про закупівлю товару укладений з порушенням вимог ч. 1 ст. 2, ч. 7 ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі».
Прокурор зазначає, що аналогічні правові висновків викладені Верховним Судом у постановах від 13.11.2018 у справі № 910/3104/18, від 14.02.2019 у справі № 910/2197/18, від 28.03.2019 у справі № 913/205/18, від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17.
Предметом судового розгляду у справі є визнання недійсним оспорюваного правочину як такого, що порушує спеціальні вимоги законодавства щодо укладення договорів щодо публічних закупівель, та застосування правових наслідків визнання правочину недійсним.
За приписом статті 86 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, керуючись своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги потрібно задовольнити повністю з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.
Укладений договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, між сторонами виникли правовідносини, що регулюються Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України. Спеціальним законом, що регулює відповідну процедуру закупівлі є Закон України «Про публічні закупівлі».
Відповідно до ч. 5 ст. 180 Господарського кодексу України ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі»:
1. У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:
9) замовники - органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об'єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак:
- юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів;
- органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи;
- у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі»:
1. Цей Закон застосовується:
- до замовників, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень.
Умови, порядок та процедури закупівель товарів, робіт і послуг регулюються виключно цим Законом та/або Законом України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони» (ч. 2 цієї статті).
На відповідача 1 поширюється дія Закону України «Про публічні закупівлі».
Суд доходить до висновку, що укладенню спірного договору мала передувати процедура закупівлі згідно Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки загальна ціна договору становить 299 997,00 грн, а засновником покупця є Черкаська обласна рада та він належить до обласної комунальної власності, а також фінансується коштами обласного бюджету.
При цьому, забороняється придбання товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом, та укладання договорів, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом. Замовник не має права ділити предмет закупівлі на частини з метою уникнення проведення процедури відкритих торгів або застосування цього Закону (ч. 7 ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі»).
Отже, Договір укладений з порушенням вимог ч. 1 ст. 2, ч. 7 ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі».
Суд відхиляє доводи відповідача 2 про відсутність підстав для визнання договору недійсним з підстав виконання ним умов договору, передачу товару належної якості, отримання від замовника коштів, які не були бюджетними, тобто фактичного виконання сторонами договору.
При цьому суд застосовує правові позиції наведені у постанові Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 910/3104/18: доводи скаржника про часткове виконання відповідачем умов договору не можуть бути підставою для спростування правильності висновків судів, оскільки оспорюваний договір визнається недійсним з підстав, які існують на момент його укладення, а дії осіб з порушення процедури публічних закупівель шляхом їх ігнорування очевидно не відповідають легітимній меті в демократичному суспільстві, яке шляхом прийняття закону про публічні закупівлі мало мету зробити закупівлі послуг за бюджетні кошти конкурентними та прозорими, заборонивши проведення закупівель без дотримання відповідної конкурсної процедури.
Відповідно до частини першої ст. 13 Бюджетного кодексу України бюджет може складатися із загального та спеціального фондів.
Складовими частинами спеціального фонду є доходи бюджету (включаючи власні надходження бюджетних установ), які мають цільове спрямування (пункт перший частини третьої ст. 13 Бюджетного кодексу України).
Власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету (частина четверта ст. 13 Бюджетного кодексу України).
Згідно з частиною четвертою ст. 13 Бюджетного кодексу України власні надходження бюджетних установ поділяються на такі групи:
перша група - надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством;
друга група - інші джерела власних надходжень бюджетних установ.
У складі другої групи виділяються такі підгрупи:
підгрупа 1 - благодійні внески, гранти та дарунки.
З урахуванням зазначеного, отриманий бюджетною установою грант включається до підгрупи 1 другої групи спеціального фонду бюджету, та має статус бюджетних коштів.
Підтвердженням зазначеного є й надана Головним управлінням Державної казначейської служби України у Черкаській області інформація (лист від 27.11.2020 № 02-16-06/8645, а.с. 126) про те, що Кам'янському державному історико-культурному заповіднику був відкритий, відповідно до поданої заяви про відкриття рахунків, рахунок за іншими надходженнями спеціального фонду державного бюджету.
Зважаючи на встановлені судом обставини, твердження відповідача 2 про те, що на виконання Договору йому були перераховані не бюджетні кошти, та надані на безповоротній основі на реалізацію соціальних проектів, не відповідають дійсності, а відтак не беруться судом до уваги.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно з ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.
Отже, укладений між відповідачами договір не відповідає законодавчим вимогам у сфері публічних закупівель, у зв'язку з чим підлягає визнанню недійсним.
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача 2 повернути кошти отримані за Договором.
Прокурор просить суд застосувати наслідки недійсного правочину та, відповідно до правил статті 216 Цивільного кодексу України, стягнути з відповідача 2 на користь Заповідника кошти розмірі 299 997,00 грн, які були сплачені на виконання правочину.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Отже, правовими наслідками недійсності правочину є двостороння реституція - обов'язок кожної із сторін повернути все одержане від другої сторони, що було передано на виконання недійсного правочину.
Тобто обов'язок повернути майно покладається на кожну сторону недійсного правочину. Одностороння реституція чинним законодавством не передбачена.
Як встановлено судом та визнається сторонами, на виконання умов Договору відповідач 2 передав у власність відповідача 1 товар, та отримав за нього грошові кошти.
Однак, всупереч положенням статті 216 Цивільного кодексу України, Прокурор фактично заявив позовні вимоги про застосування односторонньої реституції, оскільки позовними вимогами не враховано обов'язку повернення отриманого товару, який відповідач 1 одержав на виконання правочину, який суд визнає недійсним.
При цьому суд зазначає, що Заповідник, як отримувач товару, не надав доказів добровільного повернення відповідачу 2 майна, вжиття сторонами дій з добровільного вчинення двосторонньої реституції, матеріали справи не містять доказів щодо долі товару, отриманого замовником за недійсним правочином (чи збережений товар, чи можливо його повернути, стан товару, тощо). Отже суд позбавлений можливості застосувати як спосіб захисту двосторонню реституцію з власної ініціативи.
Беручи до уваги, що вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним, суд приходить до висновку, що вказані вимоги Прокурора можуть бути задоволені у даній справі.
Суд звертає увагу, що відповідач 2 має право на звернення до суду в установленому порядку з самостійною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину.
Щодо представництва Прокурором у суді законних інтересів держави.
Статтею 131-1 Конституції України визначено, що прокуратура становить єдину систему, на яку покладено функцію представництва інтересів держави в суді у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Частинами 3, 4 ст. 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, передбачених ч. 3 ст. 25 Закону України «Про прокуратуру».
Поняття «інтереси держави» з огляду на процесуальний аспект та особливості такого виду представництва держави органами прокуратури свого часу аналізував Конституційний Суд України (рішення від 08.04.1999 № 3-рп/99 в справі № 1-1/99), зазначивши, зокрема, про те, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (абз. 2 п. 3 рішення).
Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Статтею 5 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» визначено, що контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель, який згідно з ст. 2 цього Закону є одним з головних завдань органу державного фінансового контролю, здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.
Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 43 від 03.02.2016 визначено, що здійснюючи моніторинг публічних закупівель Державна аудиторська служба України, яка є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, має право при виявленні випадків недотримання законодавства про державні закупівлі та не виконанні підконтрольною установою вимог до усунення відповідних порушень, звернутися до суду в інтересах держави.
Згідно з п. 3, 4, 9 ч. 4 Положення, Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.
Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи (ч. 7 Положення).
Наказом Держаудитслужби від 02.06.2016 № 23 затверджено Положення про Північний офіс Держаудитслужби, зі змісту якого вбачається, що північний офіс Держаудитслужби здійснює відповідні повноваження в тому числі на території Черкаської області.
Таким чином, Північний офіс Держаудитслужби є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Однак, будучи таким органом, виявивши порушення законодавства про закупівлі та встановивши необхідність визнання спірного правочину недійсним, знаючи що Заповідник та Черкаська обласна рада відмовилися вживати заходів спрямованих на усунення виявлених перевіркою порушень, таких заходів також не вжив.
Листом Смілянської місцевої прокуратури від 20.06.2019 № 2/147-575 додатково повідомлено Північний офіс Держаудитслужби про наявність на даний час виявлених порушень та їх не усунення, однак вказаний орган листом від 01.07.2019 № 26-23-15-12/1-18/2912-2019 відмовився звертатися до суду з метою усунення порушень, посилаючись на відсутність таких повноважень та ініціює питання перед прокуратурою Черкаської області щодо звернення до суду з позовом.
Отже Північний офіс Держаудитслужби не здійснює захист інтересів держави у сфері закупівель, в зв'язку з чим Прокурор визначив його позивачем у справі.
Засновником Заповідника є Черкаська обласна рада та фінансується вказана установа за кошти обласного бюджету. Однак, Черкаська обласна рада, будучи проінформованою Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області про виявлені порушення, відмовилася вживати заходів для усунення порушень шляхом звернення до суду, про що вказала в листі від 24.05.2019, в зв'язку з чим прокурор визначив його другим позивачем у справі.
Прокурор зазначає, що у даному випадку порушення інтересів держави полягає в проведенні закупівлі товару за бюджетні кошти без застосування конкурентної та прозорої процедури, що позбавило можливості участі в процедурі інших учасників, а отже і позбавило можливості обрати найбільш вигідну пропозицію, що призвело, як наслідок, до повного нівелювання положень Закону України «Про публічні закупівлі», основною метою якого є максимальне заощадження бюджетних коштів та прозоре їх використання.
Неправомірні дії відповідачів призвели до надмірного використання бюджетних коштів, хоча в даних правовідносинах їх використання має бути максимально ефективне та економічно обґрунтоване.
Необхідність захисту інтересів держави полягає у необхідності забезпечення ефективного використання бюджетних коштів, їх економії та використання по найбільш вигідним пропозиціям, не допускаючи тим самим їх надлишкового витрачання.
Таким чином, Прокурор належно обґрунтував підстави здійснення ним представництва інтересів держави у даному спорі та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а також обґрунтував та довів належними доказами їх бездіяльність.
Суд врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Крім того, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, відомості про розподіл судових витрат.
За подання позовної заяви до суду за вимогу немайнового та майнового характеру Прокурор сплатив 6 420,96 грн судового збору, що підтверджується платіжним дорученням № 1688 від 09.10.2019.
Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України
На підставі викладеного, керуючись ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області
Позов задовольнити повністю.
Визнати недійсним договір № 1, укладений 11.12.2018 між Кам'янським державним історико-культурним заповідником та Фізичною особою-підприємцем Тельчаровим Олександром Борисовичем.
Зобов'язати Фізичну особу-підприємця Тельчарова Олександра Борисовича ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) повернути Кам'янському державному історико-культурному заповіднику (вул. Декабристів, 5, м Кам'янка, Черкаська область, ЄДРПОУ 02224123) кошти в сумі 299 997,00 грн, отримані за договором № 1 від 11.12.2018.
Стягнути з Кам'янського державного історико-культурного заповідника (вул. Декабристів, 5, м Кам'янка, Черкаська область, ЄДРПОУ 02224123) на користь Черкаської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02911119, р/р UА138201720343160001000003751, код класифікації видатків бюджету - 2800) 3 210,48 грн на відшкодування сплаченого судового збору.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Тельчарова Олександра Борисовича ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Черкаської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02911119, р/р UА138201720343160001000003751, код класифікації видатків бюджету - 2800) 3 210,48 грн на відшкодування сплаченого судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складене та підписане 05 березня 2021 року.
Суддя О.В. Чевгуз