18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
02 березня 2021 року Справа № 925/18/21
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,
секретар судового засідання - Макарченко Н.П.,
за участі представників сторін:
від Золотоніської місцевої прокуратури - Синецька О.Ю. - прокурор Черкаської обласної прокуратури,
від першого позивача - Сільвестр І.О. - представник,
від другого позивача - представник не з'явився,
від третього позивача - представник не з'явився,
від четвертого позивача - представник не з'явився,
від відповідача - представник не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом заступника керівника Золотоніської місцевої прокуратури,
м. Канів, Черкаської області в інтересах держави в особі
1. Черкаської обласної державної адміністрації, м. Черкаси
2. Черкаського обласного управління лісового та мисливського
господарства, м. Черкаси
3. державного підприємства “Золотоніське лісове господарство”,
с. Вільхи, Золотоніський район, Черкаська область
4. Ліплявської сільської ради Канівського району Черкаської
області, с. Ліпляве, Канівський район, Черкаська область
до приватного підприємства “Цимбали”, м. Київ
про розірвання договору та стягнення 19 852 грн. 54 коп.
До Господарського суду Черкаської області звернувся з позовом заступник керівника Золотоніської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації, Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства, державного підприємства “Золотоніське лісове господарство”, Ліплявської сільської ради Канівського району Черкаської області до про:
- стягнення з приватного підприємства “Цимбали” 19 852 грн. 54 коп. заборгованості, з яких: 17 676 грн. 13 коп. основної заборгованості, 306 грн. 95 коп. інфляційних втрат; 1 828 грн. 28 коп. 3% річних та 41 грн. 18 коп. пені;
- розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами, укладеного 23 липня 2009 року між постійним лісокористувачем - державним підприємством “Золотоніське лісове господарство” та тимчасовим лісокористувачем - приватним підприємством “Цимбали”, відповідно до якого у користування строком на 49 років надана лісова ділянка загальною площею 2,7 га, яка розташована в адміністративних межах Ліплявської сільської ради ОТГ Черкаської області, за межами населеного пункту, для використання її в культурно-оздоровчих цілях, (договір зареєстровано у Черкаському обласному управлінні лісового та мисливського господарства, про що в книзі реєстрації договорів довгострокового тимчасового користування лісами вчинено запис від 29 березня 2010 року за № 28).
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 11 січня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Відмовлено в задоволенні клопотання Золотоніської місцевої прокуратури про здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10 год. 30 хв. 09 лютого 2021 року.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 09 лютого 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 02 березня 2021 року.
В судовому засіданні, яке відбулося 02 березня 2021 року суд оголошував перерву до 16 год. 00 хв. 02 березня 2021 року.
Прокурор та представники першого, третього позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд позов задовольнити повністю.
Після перерви представник третього позивача в судове засідання не з'явився.
Другий та четвертий позивачі, а також відповідач в судове засіданні не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується реєстром поштових відправлень Господарського суду Черкаської області.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав.
Відповідно до ч.3 ст.120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Копію ухвали суду від 09 лютого 2021 року відповідачу було направлено за адресою вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: бул. Тараса Шевченка, 35, оф. 4, м. Київ, 11032.
Однак вищевказана ухвала повернулася до суду 16 лютого 2021 року у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Згідно п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідача також було викликано до суду в порядку ч. 4 ст.122 ГПК України, про що було розміщено оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
В судовому засіданні, яке відбулося 02 березня 2021 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/18/21.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника першого позивача, дослідивши докази, суд вважає, що позов слід задовольнити частково виходячи з наступного:
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час розгляду даного спору, розпорядженням Черкаської обласної державної адміністрації від 20 березня 2010 року за № 61 “Про виділення в довгострокове тимчасове користування лісових ділянок” виділено приватному підприємству “Цимбали” у платне довгострокове тимчасове користування (без вилучення) лісову ділянку площею 2,7 га (захисні смуги лісів уздовж річок, озер, водоймищ), що знаходиться в постійному користуванні державного підприємства “Золотоніське лісове господарство” в адміністративних межах Ліплявської сільської ради Канівського району Черкаської області, за межами населеного пункту, для використання в культурно-оздоровчих та рекреаційних цілях терміном на 49 років.
Вказане розпорядження Черкаської ОДА прийнято за результатами розгляду клопотання приватного підприємства “Цимбали” від 21 жовтня 2009 року, обґрунтування необхідності виділення лісової ділянки, враховуючи погодження постійного лісокористувача ДП „Золотоніське лісове господарство” та позитивні висновки спеціально уповноважених органів та служб.
Так, в обґрунтуванні необхідності виділення лісової ділянки для використання в культурно-оздоровчих цілях приватного підприємства “Цимбали”, директор зазначеного підприємства ОСОБА_1 від 21 жовтня 2009 року, зазначав, що лісова ділянка планується під організацію діяльності у сфері спорту та іншої діяльності у сфері охорони здоров'я людини - 1,2 га, а також проведення культурно-оздоровчих заходів для населення - 0,7 га та надання місць кемпінгам - 0,8 га при дотриманні вимог Земельного та Лісового кодексів України, тобто використання лісової ділянки в культурно-оздоровчих цілях.
Разом з цим, враховуючи клопотання, обґрунтування та бажання відповідача отримати лісову ділянку в довгострокове тимчасове користування лісами для культурно-оздоровчих цілей, Черкаське обласне управління лісового та мисливського господарства та державне підприємство „Золотоніське лісове господарство” погодили надання лісової ділянки приватному підприємству „Цимбали” за умови дотримання вимог діючого законодавства.
Як наслідок, 27 березня 2010 року між державним підприємством “Золотоніське лісове господарство” (далі по тексту - ДП „Золотоніське лісове господарство (постійний лісокористувач) та приватним підприємством “Цимбали” (тимчасовий лісокористувач) було укладено договір на право довгострокового тимчасового користування лісами.
Згідно пунктів 1-6 договору у тимчасове користування надана лісова ділянка площею 2,7 га строком на 49 років, яка розташована в адміністративних межах Ліплявської сільської ради Канівського району Черкаської області, за межами населеного пункту, для використання її в культурно-оздоровчих цілях.
Лісова ділянка, яка передається в користування, немає недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню. Інші особливості лісової ділянки, які можуть вплинути на її використання, відсутні.
Пунктами 7-10 договору передбачена плата за довгострокове тимчасове користування лісами. Зокрема, плата за довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою становить 410,00 грн. за 1 га на рік і вноситься тимчасовим лісокористувачем у грошовій формі на рахунок Ліплявської сільської ради Канівського району Черкаської області.
Обчислення розміру плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції.
Плата вноситься за півріччя не пізніше 20 числа наступного календарного місяця.
Розмір орендної плати переглядається щорічно, якщо: змінюються умови господарювання, передбачені договором; змінюються ціни, тарифи, у тому числі внаслідок інфляції; погіршується стан лісової ділянки не з вини тимчасового лісокористувача, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до п. 14 договору передача лісової ділянки тимчасовому лісокористувачу здійснюється після нотаріального його посвідчення, реєстрації в Черкаському обласному управлінні лісового та мисливського господарства, за актом приймання-передачі у 10-денний строк.
Договір на право довгострокового тимчасового користування лісами від 27 березня 2010 року зареєстровано у Черкаському обласному управлінні лісового та мисливського господарства, про що в книзі реєстрації договорів довгострокового тимчасового користування лісами вчинено запис від 29 березня 2010 року за № 28 та нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Канівського міського нотаріального округу Черкаської області під № 393.
Прокурором заявлено позовну вимогу про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами, укладеного 23 липня 2009 року між постійним лісокористувачем - державним підприємством “Золотоніське лісове господарство” та тимчасовим лісокористувачем - приватним підприємством “Цимбали”, відповідно до якого у користування строком на 49 років надана лісова ділянка загальною площею 2,7 га, яка розташована в адміністративних межах Ліплявської сільської ради ОТГ Черкаської області, за межами населеного пункту, для використання її в культурно-оздоровчих цілях, (договір зареєстровано у Черкаському обласному управлінні лісового та мисливського господарства, про що в книзі реєстрації договорів довгострокового тимчасового користування лісами вчинено запис від 29 березня 2010 року за № 28).
В судовому засіданні прокурор пояснив, що в позові допущено технічну описку, оскільки договору від 23 липня 2009 року не існує, а до матеріалів позовної заяви додано саме договір від 27 березня 2010 року.
Також в тексті позовної заяви міститься посилання на договір від 27 березня 2010 року.
Тобто предметом позову є вимога про розірвання договору від 27 березня 2010 року.
Пунктом 24 договору передбачені обов'язки тимчасового лісокористувача, зокрема останній зобов'язаний: приступити до використання лісів у строки. визначені договором; виконувати встановлені обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом та договором; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; вести роботи способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для охорони, захисту і відтворення типових та унікальних природних комплексів і об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, сприяти формуванню екологічної мережі; своєчасно вносити плату за використання лісових ресурсів; не порушувати прав інших лісокористувачів.
Прокурор зазначав, що відповідач всупереч визначеним у договорі обов'язкам, вчасно не сплачує плату за використання лісової ділянки площею 2,7 га, яка розташована в адміністративних межах Ліплявської сільської ради об'єднаної територіальної громади Черкаської області.
Вказане підтверджується листами Ліплявської сільської ради ОТГ Черкаської області від 03 вересня 2018 року № 674, від 12 грудня 2018 року № 953, від 01 грудня 2020 року №02-33/3687, відповідно до яких приватне підприємство „Цимбали” починаючи з 01 січня 2012 року має заборгованість по виплаті плати за довгострокове тимчасове користування лісами, листами Канівського відділення Черкаської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області від 12 вересня 2018 року №2745/23-06-08-013 та Головного управління ДПС у Черкаській області від 07 грудня 2020 року №31198/10/23-00-04-0311 відповідно до яких станом на 01 грудня 2020 року приватне підприємство “Цимбали” податкова звітність з рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів не подавалася, плата не вносилася, внаслідок чого борг з рентної плати відсутній.
Прокурор зазначав, що згідно умов договору, плата за довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою становить 410,00 грн. за 1 га на рік і вноситься орендарем за півріччя використання лісів та сплачується 20 числа наступного календарного місяця, тобто перша сплата настала 20 лютого 2010 року. 410,00 грн.*2,7 га =1107,00 грн. в рік. (1 107/2=553.50 грн. за півріччя).
Прокурор вказував, що враховуючи дані Ліплявської сільської ради, то заборгованість виникла починаючи з 01 січня 2012 року, тобто:
- станом на 20 лютого 2012 року відповідач не сплатив 553,50 грн.,
- станом на 20 серпня 2012 року не сплачено ще 553,50 грн., а тому борг став складати 1 107,00 грн.;
- станом на 20 лютого 2013 року не сплачено 553,50 грн., борг став складати 1 660,50 грн.;
- станом на 20 серпня 2013 року не сплачено 553,50 грн., борг став складати 2 214,00 грн.;
- станом на 20 лютого 2014 року не сплачено 553,50 грн., борг став складати 2 767,50 грн.;
- станом на 20 серпня 2014 року не сплачено 553,50 грн., борг став складати 3 321,00 грн.;
- станом на 20 лютого 2015 року не сплачено 686,34 грн. (із врахування індексу грошової оцінки за 2014 рік - 1,249%), борг став складати 4 007,34 грн.;
- станом на 20 серпня 2015 року не сплачено 686,34 грн., борг став складати 4 693,68 грн.;
- станом на 20 лютого 2016 року не сплачено 983,52 грн. (із врахування індексу грошової оцінки за 2015 рік - 1,433%), борг став складати 5 677,20 грн.;
- станом на 20 серпня 2016 року не сплачено 983,52 грн., борг став складати 6 660,72 грн.;
- станом на 20 лютого 2017 року не сплачено 1 573,63 грн. (із врахування індексу грошової оцінки за 2016 рік - 1,6%), борг став складати 8 234,35 грн.;
- станом на 20 серпня 2017 року не сплачено 1 573,63 грн., борг став складати 9 807,98 грн.;
- станом на 20 лютого 2018 року не сплачено 1 573,63 грн., борг став складати 11 381,61 грн.;
- станом на 20 серпня 2018 року не сплачено 1 573,63 грн., борг став складати 12 955,24 грн.;
- станом на 20 лютого 2019 року не сплачено 1 573,63 грн.. борг став складати 14 528,87 грн.;
- станом на 20 серпня 2019 року не сплачено 1 573,63 грн., борг став складати 16 102,50 грн.;
- станом на 20 лютого 2020 року не сплачено 1 573,63 грн., борг став складати 17 676,13 грн.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вказувалося вище плата вноситься за півріччя не пізніше 20 числа наступного календарного місяця (п. 9 договору).
Отже, враховуючи умови договору перший платіж в розмірі 553 грн. 50 коп. за користування лісовою ділянкою за період: з 27 березня 2010 року по 26 вересня 2010 року (перше півріччя) відповідач повинен був здійснити до 20 жовтня 2010 року.
Наступні платежі слід було виконувати таким чином:
станом на 20 квітня 2011 року сплата 553 грн. 50 коп., за період з 27 вересня 2010 року по 26 березня 2011 року;
станом на 20 жовтня 2011 року сплата 553 грн. 50 коп., за період з 27 березня 2011 року по 26 вересня 2011 року;
станом на 20 квітня 2012 року сплата 553 грн. 50 коп., за період з 27 вересня 2011 року по 26 березня 2012 року;
станом на 20 жовтня 2012 року сплата 553 грн. 50 коп., за період з 27 березня 2012 року по 26 вересня 2012 року;
станом на 20 квітня 2013 року сплата 553 грн. 50 коп., за період з 27 вересня 2012 року по 26 березня 2013 року;
станом на 20 жовтня 2013 року сплата 553 грн. 50 коп., за період з 27 березня 2013 року по 26 вересня 2013 року;
станом на 20 квітня 2014 року сплата 553 грн. 50 коп., за період з 27 вересня 2013 року по 26 березня 2014 року;
станом на 20 жовтня 2014 року сплата 553 грн. 50 коп., за період з 27 березня 2014 року по 26 вересня 2014 року;
станом на 20 квітня 2015 року сплата 686 грн. 34 коп. (з урахуванням індексації), за період з 27 вересня 2014 року по 26 березня 2015 року;
станом на 20 жовтня 2015 року сплата 686 грн. 34 коп., за період з 27 березня 2015 року по 26 вересня 2015 року;
станом на 20 квітня 2016 року сплата 983 грн. 52 коп. (з урахуванням індексації), за період з 27 вересня 2015 року по 26 березня 2016 року;
станом на 20 жовтня 2016 року сплата 983 грн. 52 коп., за період з 27 березня 2016 року по 26 вересня 2016 року;
станом на 20 квітня 2017 року сплата 1 573 грн. 63 коп.(з урахуванням індексації), за період з 27 вересня 2016 року по 26 березня 2017 року;
станом на 20 жовтня 2017 року сплата 1 573 грн. 63 коп., за період з 27 березня 2017 року по 26 вересня 2017 року;
станом на 20 квітня 2018 року сплата 1 573 грн. 63 коп., за період з 27 вересня 2017 року по 26 березня 2018 року;
станом на 20 жовтня 2018 року сплата 1 573 грн. 63 коп., за період з 27 березня 2018 року по 26 вересня 2018 року;
станом на 20 квітня 2019 року сплата 1 573 грн. 63 коп., за період з 27 вересня 2018 року по 26 березня 2019 року;
станом на 20 жовтня 2019 року сплата 1 573 грн. 63 коп., за період з 27 березня 2019 року по 26 вересня 2019 року;
станом на 20 квітня 2020 року сплата 1 573 грн. 63 коп., за період з 27 вересня 2019 року по 26 березня 2020 року.
Отже, станом на 20 лютого 2012 року відповідач повинен був сплатити 1 660 грн. 50 коп. (553 грн. 50 коп. х 3).
Доказів виконання відповідачем свого зобов'язання матеріали справи не містять.
Проте, прокуратурою зазначено, що станом на 20 лютого 2012 року борг становив лише 553 грн. 50 коп.
Виходячи з наведеного вище графіку, слід дійти висновку, що:
станом на 20 серпня 2012 року борг складав 2 214 грн. 00 коп.;
станом на 20 лютого 2013 року борг складав 2 767 грн. 50 коп.;
станом на 20 серпня 2013 року борг складав 3 321 грн. 00 коп.;
станом на 20 лютого 2014 року борг складав 3 874 грн. 50 коп.;
станом на 20 серпня 2014 року борг складав 4 428 грн. 00 коп.;
станом на 20 лютого 2015 року борг складав 4 981 грн. 50 коп.;
станом на 20 серпня 2015 року борг складав 5 667 грн. 84 коп.;
станом на 20 лютого 2016 року борг складав 6 354 грн. 18 коп.;
станом на 20 серпня 2016 року борг складав 7 337 грн. 70 коп.;
станом на 20 лютого 2017 року борг складав 8 321 грн. 22 коп.;
станом на 20 серпня 2017 року борг складав 9 894 грн. 85 коп.;
станом на 20 лютого 2018 року борг складав 11 468 грн. 48 коп.;
станом на 20 серпня 2018 року борг складав 13 042 грн. 11 коп.;
станом на 20 лютого 2019 року борг складав 14 615 грн. 74 коп.;
станом на 20 серпня 2019 року борг складав 16 189 грн. 37 коп.;
станом на 20 лютого 2020 року борг складав 17 763 грн. 00 коп.
Водночас, прокурор зазначив, що станом на 20 лютого 2020 року борг складав лише 17 676 грн. 13 коп., і саме таку суму просив суд стягнути з відповідача.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору оренди, розрахунку з постійним лісокористувачем, а також не було спростовано доводи прокурора, що викладені в позові.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, сума боргу зі сплати орендної плати в розмірі 17 676 грн. 13 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь Ліплявської сільської ради Канівського району Черкаської області.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
При невнесенні плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожен день прострочення (п. 11. договору).
Враховуючи, що відповідачем не було сплачено орендні платежі у строки визначені договором, прокурором заявлено також вимогу про стягнення з відповідача 41 грн. 18 коп. пені нарахованої за період з 20 лютого 2020 року по 25 грудня 2020 року на борг в розмірі 1 573 грн. 63 коп. з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ.
Пеню нараховано прокурором та заявлено вимогу про її стягнення в меншому розмірі ніж передбачено договором, оскільки борг станом на 20 лютого 2020 року складав 17 763 грн. 00 коп., як встановлено судом вище, а тому позов в цій частині також підлягає до задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Прокурором відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1 828 грн. 28 коп. 3% річних та 306 грн. 95 коп. інфляційних втрат.
З наданого суду розрахунку вбачається, що в ньому зазначено період існування боргу, кількість днів у цьому періоді, а також дата виникнення та сума боргу.
Періоду протягом якого здійснювалося нарахування 3% річних та інфляційних втрат на вказану суму боргу наданий суду розрахунок не містить.
В судовому засіданні відповідних пояснень також надано не було.
Враховуючи вищенаведене, підстав для стягнення з відповідача 1 828 грн. 28 коп. 3% річних та 306 грн. 95 коп. інфляційних втрат суд не вбачає, оскільки прокурором дані вимоги документально не доведено.
Що стосується вимоги про розірвання договору оренди, то судом враховано наступне:
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Отже, розмір та умови плати за користування лісовою ділянкою є істотними умовами даного договору.
Згідно п. 27. договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимоги однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження лісової ділянки, що істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Суд вважає, що систематична несплата коштів за користування лісовою ділянкою є достатньою та самостійною підставою для розірвання договору в судовому порядку.
Як зазначалося вище, борг зі сплати орендної плати виник за період з 20 лютого 2012 року по 20 лютого 2020 року.
Отже, слід дійти висновку, що матеріалами справи підтверджується, що всупереч вимогам договору, відповідач не сплачував орендну плату у встановленому договором розмірі та у визначені договором строки.
Тобто, відповідач систематично порушує умови договору стосовно сплати орендних платежів.
Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується істотне порушення відповідачем своїх зобов'язань у зв'язку з несплатою орендної плати, суд дійшов висновку, що вимога прокурора про розірвання договору від 27 березня 2010 року в судовому порядку є правомірною та обґрунтованою.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 02 травня 2018 року зі справи №925/549/17 дійшов висновку, що сам факт систематичного порушення договору оренди щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідач також не спростував доводи прокурора про невикористання земельної ділянки за цільовим призначенням для культурно - оздоровчих цілей.
Щодо питання представництва інтересів держави прокурором суд зазначає, що стаття 23 Закону України “Про прокуратуру” визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина 1). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 звернула увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц зазначила, що системне тлумачення абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Верховний Суд України у постанові від 13 червня 2017 року у справі № п/800/490/15 (провадження № 21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
З метою встановлення підстав представництва інтересів держави в суді, 25 листопада 2020 року до уповноважених державою органів, а саме до Черкаської обласної державної адміністрації, Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства, державного підприємства “Золотоніське лісове господарство” та Ліплявської сільської ради Канівського району Черкаської області, Канівським відділом Золотоніської місцевої прокуратури направлені відповідні листи, в яких повідомлено про факт недотримання приватним підприємством “Цимбали” істотних умов договору довгострокового тимчасового користування лісами та підстави для вжиття заходів щодо розірвання зазначеного договору та стягнення боргу по рентній платі. Також у листах запропоновано вказаним органам звернутися самостійно до суду з метою відновлення державних інтересів або вказати причини, які перешкоджають у вказаному випадку, захисту цих інтересів.
Відповідно до листа Черкаської обласної державної адміністрації від 07 грудня 2020 року № 01/01-33/9265/01/01-333/22279 позов до суду про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами та стягнення заборгованості по платі за користування не пред'являвся, оскільки за переконанням останньої, Черкаська ОДА не є уповноваженим органом здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах і їй не було відомо про вказані факти. Проте, оскільки Черкаська ОДА на момент надання зазначеної відповіді не володіла належними та допустимими доказами наявності факту порушення договору оренди землі з боку приватного підприємства „Цибали”, однозначної відповіді щодо самостійного вжиття заходів реагування шляхом пред'явлення позовних вимог до суду про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами не надано, але повідомлено, що ОДА необхідний час для вивчення зазначеного питання.
В подальшому, Черкаська ОДА в листі від 18 грудня 2020 року № 01/01-57/9265/01/01-33/23163 повідомила, що з метою невідкладного відновлення порушених інтересів держави та враховуючи відсутність наразі коштів для сплати судового збору, Черкаська обласна державна адміністрація не заперечує щодо подачі позову в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації.
Згідно листа Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства від 09 грудня 2020 року №1562/02, про наявність боргу за використання лісової ділянки управлінню не було відомо та, на його думку, у нього відсутні повноваження щодо здійснення контролю за своєчасністю надходження коштів за використання лісів. Крім того, у зв'язку з відсутністю коштів на сплату судового збору, Управління просить саме органи прокуратури представляти інтереси держави в суді.
Згідно листа Ліплявської сільської ради Канівського району Черкаської області від 01 грудня 2020 року №02-33/3687 позов до суду про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами та стягнення заборгованості по платі за користування не пред'являвся. Разом з тим, Ліплявська сільська рада неодноразово зверталася до недобросовісного тимчасового лісокористувача щодо сплати рентної плати, проте листи були проігноровані.
Крім того, оскільки договори укладені між ДП „Золотоніське лісове господарство“ і тимчасовим лісокористувачем, Ліплявська сільська рада звернулася до ДП „Золотоніське лісове господарство” про вжиття необхідних заходів передбаченим чинним законодавством та договором щодо стягнення плати за користування та розірвання договору з недобросовісним тимчасовим лісокористувачем.
Також, у вищевказаному листі Ліплявська сільська рада просить саме прокуратуру вивчити питання ненадходження коштів до бюджету громади та представляти інтереси держави в її особі у суді.
Згідно листа ДП „Золотоніське лісове господарство” від 08 грудня 2020 року №507/03, підприємство повідомило, що про існування істотних порушень договору довгострокового тимчасового користування лісами їм достеменно відомо та питання стягнення з приватного підприємства „Цимбали” орендної плати та розірвання договору ініціювалося ще у 2018 році перед органами податкової інспекції, самим підприємством ПП „Цимбали” та Ліпялвською сільською радою. Також з листа вбачається, що позов до суду державним підприємством про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами та стягнення заборгованості по платі за користування не пред'являвся, причини не зазначені.
Отже, враховуючи положення ст.55 ГПК України, а також нездійснення позивачами в розумні строки відповідних заходів для звернення до суду з позовом стосовно захисту інтересів держави, враховуючи повноваження прокурора самостійно визначати, у чому полягає порушення інтересів держави і визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, суд дійшов висновку, що прокурор в даному випадку належним чином обґрунтував та довів підстави для представництва інтересів держави в суді, а тому підстав для залишення позову без розгляду не вбачається.
Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з приватного підприємства “Цимбали”, бул. Тараса Шевченка, 35, оф. 4, м. Київ, ідентифікаційний код 36330276 на користь Ліплявської сільської ради Канівського району Черкаської області, вул. Центральна, 2, с. Ліпляве, Канівського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 35821118, одержувач: Канів, УК/ОТГ с. Ліпляве /13010200, код ЄДРПОУ 38048557, Банк казначейства України, р/р UA688999980314000502000023635, призначення платежу: рентна плата за спеціальне використання лісових ресурсів - 17 676 грн. 13 коп. основної заборгованості та 41 грн. 18 коп. пені.
3. Розірвати договір довгострокового тимчасового користування лісами, укладеного 27 березня 2010 року між державним підприємством “Золотоніське лісове господарство” та приватним підприємством “Цимбали”.
4. В решті вимог - в позові відмовити.
5. Стягнути з приватного підприємства “Цимбали”, бул. Тараса Шевченка, 35, оф. 4, м. Київ, ідентифікаційний код 36330276 на користь Черкаської обласної прокуратури, бул. Шевченка, 286, м. Черкаси, ідентифікаційний код 02911119 - 3 977 грн. 82 коп. судового збору.
Видати відповідні накази після набрання рішення законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.
Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.
Повне рішення складено 05 березня 2021 року.
Суддя А.В. Васянович