29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"05" березня 2021 р. Справа № 924/1438/20
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Субботіної Л.О. за участю секретаря судового засідання Мізика М.А., розглянувши матеріали
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ
до Комунального підприємства "Південно - Західні тепломережі" м. Хмельницький
про стягнення 207 228,08 грн
Представники сторін: не викликались
До Господарського суду Хмельницької області 31.12.2020 надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ до Комунального підприємства "Південно - Західні тепломережі" м. Хмельницький про стягнення 207 228,08 грн, з яких 178 683,14 грн пені, 15 370,26 грн 3% річних, 9 322,43 грн інфляційних втрат, 3 852,25 грн збитків. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що на виконання умов укладеного між сторонами договору № 1361/18-КП-34 постачання природного газу від 01.10.2018 позивач у період жовтень 2018 року - вересень 2019 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 8269375,46грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу. Відповідач здійснював оплату за переданий газ несвоєчасно та не виконав зобов'язання у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема, вимоги п. 6.1 договору. В зв'язку із вказаним позивач на підставі п. 8.2 договору та ч. 2 ст.625 ЦК України нарахував відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні втрати. Окремо позивач звертає увагу суду, що п. 10.3 договору передбачено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років. Також позивач зазначає, що в березні 2019 року відповідач фактично спожив природний газ в обсязі меншому на 16,83800 тис. куб. м., ніж було узгоджено сторонами відповідно до п. 2.1 договору. Тому позивач на підставі п. 3.13 договору заявив до стягнення 3852,25 грн збитків.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 31.12.2020 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Субботіній Л.О.
Ухвалою суду від 05.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №924/4/21 в порядку розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою суд встановив сторонам строк для подачі відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.
Відповідно до ухвали суду від 28.01.2021 суд продовжив відповідачу встановлений судом процесуальний строк для подання відзиву на позов та наявних у нього доказів до 01 лютого 2021 року включно. Крім того, продовжив позивачу встановлений судом процесуальний строк для подання відповіді на відзив та наявних у нього доказів до 12 лютого 2021 року включно.
До суду 22.02.2021 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказує, що він є учасником процедури врегулювання заборгованості, передбаченої Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", оскільки включений до відповідного реєстру, а тому відсутні підстави для нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних. Зазначає, що заборгованість за договором станом на дату подачі позову погашена, тому сторони у справі не уклали договір про реструктуризацію заборгованості. Звертає увагу, що вимоги про стягнення пені нараховані поза межами строків позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Вказує, що вимога про стягнення пені є незаконною та явно завищеною. Так, позивачем заявлено до стягнення пеню, яка значно перевищує 6-місячний термін. На думку відповідача, пеня в заявленому розмірі є ніщо іншим як джерелом отримання невиправданих прибутків для кредитора. Також відповідач, посилаючись на ч.3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, звертає увагу на важке фінансове становище та зазначає, що відповідач є підприємством теплоенергетики, що забезпечує теплопостачання в ряд стратегічно важливих об'єктів, та не має можливості впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за поставлений природний газ. Із вказаних підстав просить відмовити у задоволенні позовних вимог, у випадку надання позивачем доказів існування заборгованості та підтвердження судом правомірності позовних вимог - застосувати наслідки пропущення строку позовної давності щодо стягнення неустойки та відмовити в задоволенні позову в цій частині, а у випадку підтвердження судом правомірності уточнених позовних вимог - зменшити розмір заявленої пені на 90% та стягнути 10% від пені, яка підлягає стягненню.
Ухвалою суду від 24.02.2021 відмовлено Комунальному підприємству "Південно - Західні тепломережі" в поновленні процесуального строку для подання відзиву на позов, продовжено Комунальному підприємства "Південно - Західні тепломережі" встановлений судом строк для подання відзиву на позов та прийнято його до розгляду, продовжено позивачу встановлений судом процесуальний строк для подання відповіді на відзив та наявних у нього доказів до 03 березня 2021 року включно.
Суд під час розгляду матеріалів справи встановив наступні обставини.
Згідно з наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 152 від 16.06.2017 КП "Південно-західні тепломережі" включено до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.
Листом Департаменту економіки систем життєзабезпечення від 19.06.2017 № 8/10-1088-17 повідомлено КП "Південно-західні тепломережі" про внесення до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.
Між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Комунальним підприємством "Південно - Західні тепломережі" (споживач) 01.10.2018 укладено договір №1361/18-КП-34 постачання природного газу (далі - договір), згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.
Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями (п.1.2 договору).
Відповідно до п. 1.3 договору необхідний споживачу плановий обсяг природного газу, зазначений в пункті 2.1 цього договору, споживач визначає самостійно.
Згідно з п. 2.1 договору постачальник передає споживачу з 01.10.2018 р. по 17.10.2018 р. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 44,0 тис. куб метрів.
Підписаний сторонами акт приймання-передачі природного газу відповідно до п. 3.7 цього договору вважається узгодженням сторонами загального обсягу переданого газу у відповідному періоді постачання газу (п. 2.4 договору).
Згідно п. 3.1 договору право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі.
Відповідно до п. 3.7 договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному періоді постачання, оформлюється актом прийому-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному періоді постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
Споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за період постачання означає повне виконання постачальником своїх зобов'язань в частині постачання природного газу за цим договором у відповідному періоді (п. 3.10 договору).
Ціна за 1000 куб.м. газу за цим договором на дату його укладання становить 7907грн 20коп., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з ПДВ - 9488,64грн (п.5.2. договору).
Пунктом 5.4 договору сторони встановили, що загальна вартість природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.
Відповідно до п. 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно з п. 6.3 договору оплата за природний газ здійснюється таким чином: 1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача станом на 30 вересня 2015 року поширювалася дія ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання"; 2) в будь-якому випадку, споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п. 6.1 цього договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу; 3) з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на споживача станом на 30 вересня 2015 року не поширювалася дія ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання" в частині відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання; 4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений у минулі періоди згідно з договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості у споживача за цим договором; 5) оплата інших платежів, крім суми основної заборгованості здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника.
Споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором (п.п.6 п. 7.2 договору).
У пункті 8.2 договору передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п.6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Відповідальність за використання природного газу виключно на потреби, визначені пунктом 1.2 цього договору, за відповідність планових обсягів газу, зазначених у пункті 2.1 цього договору, та фактично використаних і визначених в актах приймання-передачі, складених на підставі цього договору, несе виключно споживач (п. 8.6 договору).
Згідно з п. 10.3 договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних становить п'ять років.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2018р. по 17.10.2018р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1 договору).
Договір підписано представниками та скріплено відтисками печаток сторін.
22.10.2018 між сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору постачання природного газу від 01.10.2018, згідно з якою, зокрема п. 2.1 договору викладено в новій редакції: Постачальник передає споживачу з 01.10.2018 р. по 26.10.2018 р. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 63,0 тис. куб метрів; викладено в новій редакції п. 12.1 договору: Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2018р. по 26 жовтня 2018р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
27.10.2018 сторони підписали додаткову угоду №2 до договору постачання природного газу, відповідно до якої виклали п. 2.1 договору в новій редакції, за якою постачальник передає споживачу з 01.10.2018 р. по 31.10.2018 р. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 80,0 тис. куб метрів. Викладено у новій редакції п. 12.1 договору таким чином, що строк дії договору в частині реалізації природного газу встановлено до 31.10.2018.
Додатковою угодою № 3 від 31.10.2018 сторони доповнили п. 2.1 договору абзацом наступного змісту: Постачальник передає споживачу з 01.11.2018 по 30.11.2018 природний газ орієнтовним обсягом до 130,0 тис. куб. метрів.
Викладено з 01.11.2018 п. 5.2 договору у наступній редакції: Ціна за 1000 куб.м. газу з 01.11.2018 становить 6235,51грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з ПДВ - 7482,61грн.
Викладено підпункти 1, 3 пункту 6.3 договору у такій редакції: споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача поширюються вимоги підпункту 2 п. 11 Положення в частині відкриття рахунків із спеціальним режимом використання (п.1); з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на споживача не поширюються вимоги підпункту 2) пункту 11 Положення в частині відкриття рахунків із спеціальним режимом використання (п.3).
Пункт 12.1 договору викладено в новій редакції таким чином, що строк дії договору в частині реалізації природного газу встановлено до 30.11.2018.
23.11.2018 між сторонами укладено додаткову угоду №4 до договору постачання природного газу від 01.10.2018, за умовами якої вирішено викласти розділи 1-12 договору в наступній редакції, зокрема у п. 1.1 договору викладено, що постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.
Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями (п.1.2 договору в редакції додаткової угоди).
Згідно з п. 2.1 договору у редакції додаткової угоди постачальник передає споживачу в період з 01.10.2018 по 30.04.2019 (включно) замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 971,813 тис. куб. м., в тому числі по місяцях: жовтень 2018 - 71,813, листопад 2018 - 130,0, грудень 2018 - 160,0, січень 2019 - 180,0, лютий 2019 - 160,0, березень 2019 - 170,0, квітень 2019 - 100,0.
Відповідно до п. 3.8 договору в редакції додаткової угоди приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі.
Ціна за 1000 куб.м. газу становить 6235,51 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з ПДВ - 7482,61грн. (п.4.2. договору в редакції додаткової угоди).
За умовами п. 3.13 договору в редакції додаткової угоди, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п. 2.1 цього договору), споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному пунктом 5.7 цього договору. При цьому розмір збитків визначається наступним чином: 3.13.1 якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період; 3.13.2 якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, споживач зобов'язаний відшкодувати збитки за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В=(Vф-Vп) х Ц х К, де: Vф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за цим договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу; Vп - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений у п. 2.1 цього договору; Ц - ціна природного газу за цим договором; К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5.
Відповідно до п. 5.1 договору в редакції додаткової угоди оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно з п. 5.3 договору в редакції додаткової угоди оплата за природний газ здійснюється таким чином: 1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на cпоживача поширюються вимоги підпункту 2 п. 11 Положення в частині відкриття рахунків із спеціальним режимом використання; 2) в будь-якому випадку, споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п. 5.1 цього договору; 3) з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на споживача не поширюються вимоги підпункту 2 п. 11 Положення в частині відкриття рахунків із спеціальним режимом використання; 4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений у минулі періоди згідно з договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості у споживача за цим договором; 5) оплата інших платежів, крім суми основної заборгованості здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника.
За умовами п. 5.7 договору в редакції додаткової угоди, відшкодування постачальнику вартості збитків, розрахованих відповідно до умов пункту 3.13 цього договору, здійснюється наступним чином:
- постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо споживач порушив пункт 3.9 цього договору та не надав акт приймання-передачі, використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м.) та замовлених обсягів, визначених пунктом 2.1 цього договору, розраховує збитки відповідно до підпунктів 3.13.1 або 3.13.2 пункту 3.13 цього договору;
- постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків;
- споживач протягом 20 робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов'язаний відшкодувати постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії.
У разі, якщо протягом зазначеного періоду споживач не відшкодував (не повністю відшкодував) постачальнику збитки, споживач несе відповідальність перед постачальником на загальних умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України.
Споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором та відшкодувати постачальнику збитки, розраховані відповідно до пункту 3.13 цього договору (п.п.6, 8 п. 7.2 договору в редакції додаткової угоди).
Згідно з п.п. 4 п. 6.3 договору в редакції додаткової угоди, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування постачальнику збитків, що виникли через порушення споживачем умов пункту 2.1 цього договору у разі, якщо відхилення фактично використаних споживачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених.
У пункті 7.2 договору в редакції додаткової угоди передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Згідно з п. 9.3 договору в редакції додаткової угоди строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних становить п'ять років.
Згідно з п. 11.1 договору в редакції додаткової угоди договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу до 30 квітня 2019 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Додаткова угода підписана та скріплена відтисками печаток сторін.
Відповідно до додаткової угоди №5 від 14.03.2019 сторони зазначили, що пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз. 2) підп. 3.9.2 п. 3.9, 3.13, 5.7 абзац п'ятий підп. 5) п.6.2, підп. 8) п. 6.2, підп. 4) п.6.3, абзац третій підп. 2 п. 6.4 цього договору застосовується сторонами з 01 березня 2019 року.
Додатковою угодою №6 від 20.03.2019 сторони виклали п. 2.1 договору у такій редакції: Постачальник передає споживачу з 01.10.2018 р. по 30.04.2019 р. (включно) замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 909,935 тис. куб. м. в тому числі по місяцях: жовтень 2018 - 71,813, листопад 2018 - 102,237, грудень 2018 - 170,499, січень 2019 - 165,934, лютий 2019 - 150,652, березень 2019 - 148,800 квітень 2019 - 100,0.
Згідно з додатковою угодою №7 від 29.03.2019 сторони по тексту договору слова "Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України " замінено словами "Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".
Відповідно до додаткової угоди №8 від 24.04.2019 сторони передбачили, що постачальник передає споживачу у травні 2019 року природний газ в кількості 80,0 тис. куб. м.
Крім того, п. 4.2 та п.11.1 договору викладено в новій редакції, зокрема передбачено, що ціна за 1000 куб.м газу з 01 травня 2019 року становить 8621,76 грн. з ПДВ, а договір діє в частині постачання природного газу до 31 травня 2019 року (включно).
Додатковою угодою №9 від 16.05.2019 сторони передбачили, що постачальник передає споживачу у червні - вересні 2019 року природний газ в кількості 320,0 тис. куб. м. у тому числі по місяцях: у червні 2019 - 80,0 тис. куб. м., в липні 2019 - 80,0 тис. куб. м., в серпні 2019 - 80,0 тис. куб. м. та в вересні 2019 - 80,0 тис. куб. м.
Пункт 4.2 договору викладено у такій редакції: Ціна за 1000 куб.м. природного газу становить: 4.2.1. з 01 травня 2019 року по 31 травня 2019 року (включно) - 5 990,00 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього разом з податком на додану вартість 7 188,00 грн.
4.2.2. з 01 червня 2019 року по 30 червня 2019 року (включно) - 6 299,00 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, Усього разом з податком на додану вартість - 7 558,80 грн.
4.3. До ціни газу, зазначеної в пункті 4.2 цього Договору, додасться тариф па послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, встановлений постановою НКРЕКП від 21.12.2018 № 2001 - 157,19 грн за 1000 куб. м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 188,63 грн за 1000 куб. м на добу.
4.4. Споживач зобов'язується сплатити за цим Договором з урахуванням ціни на природний газ, зазначеної в пункті 4.2 цього Договору, та тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, зазначеного в пункті 4.3 цього Договору:
4.4.1. з 01 травня 2019 року по 31 травня 2019 року (включно) - 6147,19 грн за 1000 куб. м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 7376,63 грн за 1000 куб. м на добу.
4.4.2. з 01 червня 2019 року по 30 червня 2019 року (включно) - 6456,19 грн за 1000 куб. м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 7747,43 грн за 1000 куб. м на добу.
4.6 Загальна вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування.
Сторони даною додатковою угодою змінили строк дії договору в частині постачання природного газу - до 30 вересня 2019 року.
Додатковою угодою №10 від 30.05.2019 сторони визначили обсяг газу, що буде надаватися споживачу у травні 2019 року в кількості 58,0 тис. куб.м.
27.06.2019 сторони уклали додаткову угоду № 11, відповідно до якої п. 4.2.2. виклали у такій редакції: з 01 червня 2019 року по 30 червня 2019 року (включно) - 5553,89 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, Усього разом з податком на додану вартість - 6664,67 грн.
Пункт 4.4.2 - з 01 червня 2019 року по 30 червня 2019 року (включно) - 5711,08 грн за 1000 куб. м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 6853,30 грн за 1000 куб. м.
Додатковою угодою №12 від 27.06.2019 сторони визначили замовлений споживачем на червень 2019 року обсяг газу у кількості - 43,0 тис. куб. м.
Згідно з додатковою угодою №13 від 22.07.2019 сторони доповнили пункт 4.2 підпунктом 4.2.3 наступного змісту з 01 липня 2019 року по 31 липня 2019 року (включно) - 5062,865 грн за 1000 куб. м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 5886,81 грн.
Пункт 4.4 доповнено п. 4.4.3 - з 01 липня 2019 року по 31 липня 2019 року (включно) - 5062,865 грн за 1000 куб. м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 6075,44 грн за 1000 куб. м.
Додатковою угодою №14 від 31.07.2019 сторони визначили замовлений споживачем на липень 2019 року обсяг газу у кількості - 53,1 тис. куб. м.
Згідно з додатковою угодою №15 від 27.08.2019 сторони доповнили пункт 4.2 підпунктом 4.2.4 наступного змісту з 01 серпня 2019 року по 31 серпня 2019 року (включно) - 4653,544 грн крім того ПДВ - 20%.
Пункт 4.4 доповнено п. 4.4.4 - з 01 серпня 2019 року по 31 серпня 2019 року (включно) - 4810,734 грн за 1000 куб. м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%.
Додатковою угодою №16 від 30.08.2019 сторони визначили замовлений споживачем на серпень 2019 року обсяг газу у кількості - 28,0 тис. куб. м.
Відповідно до додаткової угоди №17 від 12.09.2019 сторони доповнили п. 4.2 договору підпунктом 4.2.5 - з 01 вересня 2019 року по 30 вересня 2019 року (включно) - 4493,6363 грн крім того ПДВ - 20%., а також доповнено п. 4.4 договору підпунктом 4.4.5 - з 01вересня 2019 року по 30 вересня 2019 року (включно) - 4650,8263 грн крім того ПДВ - 20%.
Додатковою угодою №18 від 30.09.2019 сторони визначили замовлений споживачем на вересень 2019 року обсяг газу у кількості - 47,0 тис. куб. м.
Згідно з додатковою угодою № 1/18 від 15.10.2019 договір доповнено банківськими реквізитами споживача.
На виконання умов договору та додаткових угод, позивач поставив відповідачу природний газ згідно актів приймання - передачі природного газу, а саме: від 31.10.2018 (за жовтень 2018 року) на суму 681407,70грн, від 30.11.2018 (за листопад 2018 року) на суму 764999,81грн, від 31.12.2018 (за грудень 2018 року) на суму 1275777,86грн, від 31.01.2019 (за січень 2019 року) на суму 1241619,74грн, від 28.02.2019 (за лютий 2019 року) на суму 1127270,46грн, від 31.03.2019 (за березень 2019 року, обсяг газу 131,962 тис.куб.м.) на суму 987420,44грн, від 30.04.2019 (за квітень 2019 року) на суму 715577,15грн, від 31.05.2019 (за травень 2019 року) на суму 439624,90грн, від 30.06.2019 (за червень 2019 року) на суму 304491,94грн, від 31.07.2019 (за липень 2019 року) на суму 318943,85грн, від 31.08.2019 (за серпень 2019 року) на суму 162491,24грн, від 30.09.2019 (за вересень 2019 року) на суму 249750,37грн.
Акти приймання-передачі підписані представниками сторін без зауважень, а також скріплені відтисками їх печаток.
Матеріали справи містять лист відповідача № 1802 від 13.12.2019, відповідно до якого останній просить позивача переплату по договору 2590/1617-КП-34 в сумі 559169,51 грн зарахувати як оплату по договору № 1361/18-КП-34 суму 112932,55 та по договору №3038/1920- КП-34 суму 446236,96грн.
Згідно з наявною в матеріалах справи випискою по операціях відповідача за період з 01.01.2018 по 30.11.2020 відповідач у повному обсязі розрахувався із позивачем за поставлений природний газ за договором №1361/18-КП-34 постачання природного газу від 01.10.2018 в сумі 8269375,46грн. При цьому, сплата частини коштів відбулась шляхом розподілу коштів за теплову енергію на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2014р. №217.
Позивач звертався до відповідача з актом-претензією № 26-1406-19 від 17.05.2019, в якому вказував на необхідність відшкодування збитків.
У відповідь на вказаний акт-претензію відповідач листом № 718 від 03.06.2019 повідомив, що вважає її такою, яка не підлягає задоволенню.
У листі № 26/10-3550-19 від 18.11.2019, який надісланий відповідачу, позивач провів перерахунок по акту-претензії та просив відшкодувати збитки в сумі 3852,25грн.
Відповідач, на підтвердження важкого фінансового стану, а також обґрунтовуючи необхідність зменшення пені, подав в матеріали справи: довідку про фінансовий стан КП "Південно - Західні тепломережі" станом на 01.01.2021 від 15.01.2021, рівень розрахунків за газ перед НАК "Нафтогаз України" відповідно до Постанови КМУ №867, розшифрування доходів та витрат за листопад 2020 року, інформацію щодо фонду оплати праці працівників станом на 01.01.2021 від 15.01.2021, розрахунок прогнозованих надходжень та витрат на І квартал 2021 року.
Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, суд приймає до уваги наступне.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
З положень ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Суд встановив, що між сторонами було укладено договір постачання природного газу від 01.10.2018 № 1361/18-КП-34, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити відповідачу природний газ, а відповідач зобов'язався оплатити його на умовах цього договору.
На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв природний газ виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями, що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими відтисками печаток актами приймання-передачі природного газу, а саме: від 31.10.2018 (за жовтень 2018 року) на суму 681407,70грн, від 30.11.2018 (за листопад 2018 року) на суму 764999,81грн, від 31.12.2018 (за грудень 2018 року) на суму 1275777,86грн, від 31.01.2019 (за січень 2019 року) на суму 1241619,74грн, від 28.02.2019 (за лютий 2019 року) на суму 1127270,46грн, від 31.03.2019 (за березень 2019 року) на суму 987420,44грн, від 30.04.2019 (за квітень 2019 року) на суму 715577,15грн, від 31.05.2019 (за травень 2019 року) на суму 439624,90грн, від 30.06.2019 (за червень 2019 року) на суму 304491,94грн, від 31.07.2019 (за липень 2019 року) на суму 318943,85грн, від 31.08.2019 (за серпень 2019 року) на суму 162491,24грн, від 30.09.2019 (за вересень 2019 року) на суму 249750,37грн.
Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу, який згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України застосовується також до договорів поставки. Зокрема, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
Згідно з п. 6.1 договору в редакції, яка діяла до 01.12.2018, та п. 5.1 договору в редакції додаткової угоди № 4 від 23.11.2018, яка діяла з 01.12.2018, сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Таким чином, відповідач повинен був сплатити позивачу 681407,70грн у строк до 26.11.2018 включно (25.11.2018 - вихідний), 764999,81грн - до 26.12.2018 включно (25.12.2018 - вихідний), 1275777,86грн - до 25.01.2019 включно, 1241619,74грн - до 25.02.2019 включно, 1127270,46грн - до 25.03.2019 включно, 987420,44грн - до 25.04.2019 включно, 715577,15грн - до 27.05.2019 включно (25-26.05.2019 - вихідні), 439624,90грн - до 25.06.2019 включно, 304491,94грн - до 25.07.2019 включно, 318943,85грн - до 27.08.2019 включно (25-26.08.2019 - вихідні), 162491,24грн - до 25.09.2019 включно, 249750,37грн - до 25.10.2019 включно
Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Суд встановив, що відповідач здійснив оплату за отриманий згідно з договором природний газ в повному обсязі, однак з порушенням строків, встановлених договором, що підтверджується випискою по операціях по підприємству "Південно-Західні тепломережі КП" за період з 01.01.2018 по 30.11.2020 та не спростовано відповідачем.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач порушив умови договору постачання природного газу від 01.10.2018 № 1361/18-КП-34.
Згідно з п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.
Частиною 1 ст. 623 ЦК України визначено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Позивач заявив до стягнення 3852,25грн збитків, які нараховані на підставі п.п. 3.13 договору.
За умовами п. 3.13 договору в редакції додаткової угоди №4 від 23.11.2018, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п.2.1 цього договору), споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному пунктом 5.7 цього договору. При цьому розмір збитків визначається наступним чином: 3.13.1 якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період; 3.13.2 якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, споживач зобов'язаний відшкодувати збитки за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В=(Vф-Vп) х Ц х К, де: Vф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за цим договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу; Vп - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений у п. 2.1 цього договору; Ц - ціна природного газу за цим договором; К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5.
Відповідно до п. 8 п. 7.2 договору в редакції додаткової угоди споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки, розраховані відповідно до пункту 3.13 цього договору.
Згідно з п.п. 4 п. 6.3 договору в редакції додаткової угоди, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування постачальнику збитків, що виникли через порушення споживачем умов пункту 2.1 цього договору у разі, якщо відхилення фактично використаних споживачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених.
Відповідно до додаткової угоди №5 від 14.03.2019 сторони зазначили, що пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз. 2) підп. 3.9.2 п. 3.9, 3.13, 5.7 абзац п'ятий підп. 5) п.6.2, підп. 8) п. 6.2, підп. 4) п.6.3, абзац третій підп. 2 п. 6.4 цього договору застосовується сторонами з 01 березня 2019 року.
Додатковою угодою №6 від 20.03.2019 сторони виклали п. 2.1 договору у новій редакції, погодивши, що постачальник передає споживачу з 01.10.2018 р. по 30.04.2019 р. (включно) замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 909,935 тис. куб. м. в тому числі по місяцях: жовтень 2018 - 71,813, листопад 2018 - 102,237, грудень 2018 - 170,499, січень 2019 - 165,934, лютий 2019 - 150,652, березень 2019 - 148,800, квітень 2019 - 100,0.
Згідно з підписаним між сторонами актом приймання - передачі природного газу від 31.03.2019 (за березень 2019 року), обсяг газу становив 131,962 тис.куб.м.
За таких обставин суд погоджується із доводами позивача, що у останнього виникло право вимагати від відповідача відшкодування постачальнику збитків, що виникли через порушення споживачем умов пункту 2.1 цього договору, оскільки відхилення фактично використаних споживачем обсягів газу в березні 2019 року більш ніж на 5% (в бік зменшення від фактично використаних обсягів) відрізнялося від замовлених.
Вартість замовленого відповідачем у березні 2019 року природного газу становила: 148,800 х 6235,51грн = 927843,89 (грн) без ПДВ, що разом з ПДВ складає - 1113412,67грн.
Вартість недовикористаного обсягу газу за березень 2019 року складала 125992,23грн (1113412,67-987420,44).
Отже, розмір збитків становить 125992,23грн х 36% (подвійна облікова ставка НБУ за березень 2019 року) / 365 днів х 31 день (кількість днів березня) = 3852,26 (грн).
Отже, позивач правомірно в межах максимально можливого розміру заявив до стягнення 3852,25грн збитків.
Статтею 230 ГК України передбачено обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
У п. 8.2 договору в редакції, яка діяла до 01.12.2018, та п. 7.2 договору в редакції додаткової угоди № 4 від 23.11.2018, яка діяла з 01.12.2018, сторони передбачили, що у разі прострочення відповідачем оплати згідно пункту 6.1 (п. 5.1) цього договору він зобов'язується сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Позивач заявив до стягнення пеню в загальному розмірі 178683,14 грн, з яких 13338,39 грн за період з 27.11.2018 по 03.01.2019 нарахована на суму боргу за газ, отриманий у жовтні 2018 року, 30020,91грн за період з 27.12.2018 по 20.02.2019 на суму боргу за газ, отриманий у листопаді 2018 року, 36642,13 грн за період з 26.01.2019 по 03.03.2019 на заборгованість за газ, отриманий у грудні 2018 року, 8305,12 грн за період з 26.02.2019 по 05.03.2019 на заборгованість за газ, отриманий у січні 2019 року, 13012,11 грн за період з 26.04.2019 по 24.06.2019 на заборгованість за газ, отриманий у березні 2019 року, 19212,76 грн за період з 28.05.2019 по 24.06.2019 на заборгованість за газ, отриманий у квітні 2019 року, 22069,75 грн за період з 26.06.2019 по 15.09.2019 на заборгованість за газ, отриманий у травні 2019 року, 14824,28 грн за період з 26.07.2019 по 19.09.2019 на заборгованість за газ, отриманий у червні 2019 року, 6710,93 грн за період з 28.08.2019 по 19.09.2019 на заборгованість за газ, отриманий у липні 2019 року, 6039,08 грн за період з 26.09.2019 по 24.11.2019 на заборгованість за газ, отриманий у серпні 2019 року, 8507,68 грн за період з 26.10.2019 по 17.12.2019 на заборгованість за газ, отриманий у вересні 2019 року.
Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми пені, суд прийшов до висновку, що остання нарахована по кожному акту приймання-передачі природного газу в межах строку, визначеного приписами ч. 6 ст. 232 ГК України, а також з урахуванням проведених відповідачем оплат за природний газ. Отже, позивач правомірно заявив до стягнення 178683,14 грн пені.
Відповідач у відзиві на позов просить застосувати наслідки пропущення позивачем строку позовної давності щодо стягнення неустойки.
Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки.
Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Так, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ч.ч. 1, 2 ст.258 ЦК України).
За приписами ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
У п. 10.3 договору в редакції, яка діяла до 01.12.2018, та п. 9.3 договору в редакції додаткової угоди № 4 від 23.11.2018, яка діяла з 01.12.2018, сторони передбачили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років.
За таких обставин, враховуючи положення ч. 1 ст. 259 ЦК України, позивач звернувся до суду із позовними вимогами про стягнення пені в межах строку позовної давності.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просить стягнути з відповідача 15370,26 грн 3% річних, з яких з яких 1111,52 грн за період з 27.11.2018 по 03.01.2019 нарахована на суму боргу за газ, отриманий у жовтні 2018 року, 2501,72грн за період з 27.12.2018 по 20.02.2019 на суму боргу за газ, отриманий у листопаді 2018 року, 3053,51 грн за період з 26.01.2019 по 03.03.2019 на заборгованість за газ, отриманий у грудні 2018 року, 692,10 грн за період з 26.02.2019 по 05.03.2019 на заборгованість за газ, отриманий у січні 2019 року, 1115,32 грн за період з 26.04.2019 по 24.06.2019 на заборгованість за газ, отриманий у березні 2019 року, 1646,81грн за період з 28.05.2019 по 24.06.2019 на заборгованість за газ, отриманий у квітні 2019 року, 1934,74 грн за період з 26.06.2019 по 15.09.2019 на заборгованість за газ, отриманий у травні 2019 року, 1315,81 грн за період з 26.07.2019 по 19.09.2019 на заборгованість за газ, отриманий у червні 2019 року, 602,93 грн за період з 28.08.2019 по 19.09.2019 на заборгованість за газ, отриманий у липні 2019 року, 566,49 грн за період з 26.09.2019 по 24.11.2019 на заборгованість за газ, отриманий у серпні 2019 року, 829,31 грн за період з 26.10.2019 по 17.12.2019 на заборгованість за газ, отриманий у вересні 2019 року.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних, прийшов до висновку про правомірність та правильність такого нарахування.
Також позивач заявив до стягнення інфляційні втрати в розмірі 9322,43грн, з яких 1002,74 грн, нараховані за грудень 2018 року на суму боргу за газ, отриманий у жовтні 2018 року, 4250,06 грн, нараховані за січень 2019 року на суму боргу за газ, отриманий у листопаді 2018 року, 1560,36 грн, нараховані за лютий 2019 року на суму боргу за газ, отриманий у грудні 2018 року, 1604,06грн, нараховані за травень 2019 року на суму боргу за газ, отриманий у березні 2018 року, 792,28грн нараховані за жовтень 2019 року на суму боргу за газ, отриманий у серпні 2018 року, 112,93 грн нараховані за листопад 2019 року на суму боргу за газ, отриманий у вересні 2018 року.
Проаналізувавши розрахунок позивача, суд встановив, що останній правомірно заявив до стягнення 9322,43грн інфляційних втрат.
Доводи відповідача з приводу того, що він є учасником процедури врегулювання заборгованості, передбаченої Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", тому відсутні підстави для нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд до уваги не приймає з огляду на наступне.
30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Відповідно до приписів ст. 1 вказаного Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства (ст. 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії").
За приписами ч. 1 ст. 5 вищевказаного Закону реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31 грудня 2016 року. На реструктуризовану заборгованість не нараховуються неустойка (штрафи, пені), проценти річних, інфляційні нарахування, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до цього закону.
Також ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
В той же час предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення 178 683,14 грн пені, 15 370,26 грн 3% річних, 9 322,43 грн інфляційних втрат, які нараховані, в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору № 1361/18-КП-34 постачання природного газу від 01.10.2018 в частині здійснення своєчасної оплати за природний газ, отриманий у жовтні 2018 року - вересні 2019 року.
Отже, положення Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідач подав клопотання про зменшення розміру пені на 90 %.
Суд зазначає, що згідно з ч. 3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Вказана стаття кореспондується зі ст.233 ГК України, яка визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
З аналізу наведених норм законодавства випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду. При цьому господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку виняткових обставин, за яких можливе зменшення пені, а також розмір, до якого підлягає їх зменшення.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18 суд вказав, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена також у рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013.
Суд приймає до уваги, що відповідно до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач є комунальним підприємством, основним видом діяльності якого є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря, тому господарська діяльність відповідача є суспільно необхідною та відіграє особливу соціальну роль.
Джерелом для оплати за отриманий природний газ є кошти, отримані відповідачем в якості оплати за спожиту теплову енергію з боку бюджетних установ, населення та госпрозрахункових підприємств. Вказана заборгованість споживачів, за умови невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджені (погоджені) органами державної влади та місцевого самоврядування, зумовлена відсутністю сучасних дотаційних напрямів у покритті збитків підприємства та є об'єктивними обставинами, що і викликають недостатність у відповідача коштів для погашення заборгованості одночасно і в повному обсязі.
Так, згідно з довідкою відповідача № 59 від 15.01.2021 станом на 01.01.2021 заборгованість за використаний природний газ становить 137976,4 тис.грн, заборгованість споживачів перед відповідачем за відпущену теплову енергію складає 39327,4 тис.грн, заборгованість державного бюджету перед відповідачем по різниці в тарифах складає 139561,9 тис.грн. Фінансовий результат по показниках господарської діяльності станом на 01.01.2021 - збиток в сумі 1750,0 тис.грн.
Усі вищевказані обставини свідчать про важке фінансове становище відповідача.
Також суд приймає до уваги, що відповідач в повному обсязі виконав свої зобов'язання з оплати вартості отриманого природного газу, період прострочення виконання зобов'язання був незначним, а позивач не зазнав суттєвих збитків у зв'язку із несвоєчасним виконанням основного зобов'язання, доказів на спростування вказаного в матеріали справи не подано. Крім пені позивач нарахував відповідачу та заявив до стягнення 3% річних та інфляційні втрати, що є способом захисту майнового права й інтересу позивача, яке полягає у відшкодуванні матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від відповідача, який користується утримуваними грошовими коштами, що належить сплатити позивачу.
Зважаючи на викладене, враховуючи визначені ст. 3 ЦК України засади цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає за необхідне зменшити розмір заявленої позивачем до стягнення пені до 89341,57 грн. В решті позовних вимог про стягнення пені суд відмовляє.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищезазначені обставини справи у їх сукупності, положення законодавства, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог частково та стягнення з відповідача на користь позивача 89341,57грн пені, 15370,26грн 3% річних, 9322,43 грн інфляційних втрат, 3852,25грн збитків. У стягненні 89341,57грн пені суд відмовляє.
Згідно з ч. 9 ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, в зв'язку із тим, що спір виник внаслідок невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань. При розподілі судових витрат враховано, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 247, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м.Київ до Комунального підприємства "Південно - Західні тепломережі" м. Хмельницький про стягнення стягнення 207 228,08 грн задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства "Південно - Західні тепломережі" (м. Хмельницький, вул. Курчатова, буд. 17/1, код 36123019) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд. 6, код 20077720) 89341,57грн (вісімдесят дев'ять тисяч триста сорок одна гривня 57 коп.) пені, 15370,26грн (п'ятнадцять тисяч триста сімдесят гривень 26 коп.) 3% річних, 9322,43 грн (дев'ять тисяч триста двадцять дві гривні 43 коп.) інфляційні втрати, 3852,25грн (три тисячі вісімсот п'ятдесят дві гривні 25 коп.) збитків, 3108,42грн (три тисячі сто вісім гривень 42 коп.) витрат по оплаті судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
У стягненні 89341,57 грн пені відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.
Суддя Л.О. Субботіна
Віддруковано у 3 примірниках:
1 - до справи,
2- позивачу (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6),
3- відповідачу (29000, м. Хмельницький, вул. Курчатова, 17/1).
Надіслати усім рекомендованим листом з повідомленням про вручення.