про зупинення провадження у справі
04 березня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/694/20
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Бурди Н.М.
при секретарі судового засідання Крутіній Ю.С.
розглянув матеріали справи
за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія “Альфа-Гарант”, бульвар Лесі Українки, 26, м. Київ, 01133
до відповідача: Приватного підприємства “ТЕРНВОЯЖ”, вул. Галицька, 38, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46002
про стягнення матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП в сумі 225 875, 96 грн.
За участі представників сторін:
Позивача: Білинова Анастасія Вікторівна, довіреність № 01/123-45 від 02.01.2020 р.
Відповідача: Ленько Руслана Івановича, ордер серія ВО №1013642 від 10.02.2021р.
Суть справи:
03.11.2020 Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія “Альфа-Гарант” звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного підприємства “ ТЕРНВОЯЖ” про стягнення матеріальної шкоди, завданої в наслідок ДТП в сумі 225 875, 96 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 27.01.2018 спричиненої діями ОСОБА_1 , який керував автомобілем Iveco 391E реєстраційний № НОМЕР_1 належним ПП “ТЕРНВОЯЖ”, заподіяно пошкодження застрахованому автомобілеві VOLKSWAGEN GOLF реєстраційний № НОМЕР_2 , у відповідача виникло зобов'язання щодо відшкодування шкоди завданої його працівником за мінусом - 100 000,00 грн. (відшкодувань страховиком, який застрахував цивільно-правову відповідальність водія - ПрАТ “СГ “ТАС”) та 104 976,57 грн. (вартості залишків пошкодженого автомобіля ) в загальній сумі 225 875, 96 грн.
Ухвалою суду від 11.11.2020 відкрито провадження у справі № 921/694/20 за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 10.12.2020 з подальшим його відкладенням на 14.01.2021 на 10:00 год.
14.01.2021 ухвалою суду у справі закрито підготовче засідання та призначено до судового розгляду по суті на 11.02.2021 о 10:30 год., з подальшим його відкладенням на 04.03.2021 о 11:00 год.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності судом встановлено наступне.
15.09.2017 між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (позивач/страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту, що не є предметом застави №06-PR/22-523-01017, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані із експлуатацією наземного транспортного засобу «VOLKSWAGEN GOLF», реєстраційний номер № НОМЕР_2 (далі - застрахований автомобіль) .
27.01.2018 у с. Микуличин Яремчанської міської ради відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «VOLKSWAGEN GOLF», реєстраційний № НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «Iveco 391E», реєстраційний № НОМЕР_1 , який знаходився під керуванням ОСОБА_1 .
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.10.2020 у справі №607/16191/20 (суддя Сливка Л.М.) встановлено, що вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху України, у зв'язку з чим його було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення провадження у справі відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП - закрито.
Під час розгляду даної справи судом встановлено та не заперечується самими сторонами у справі, що постановою Тернопільського апеляційного суду від 17.12.2020 у справі №607/16191/20 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.10.2020 у справі №607/16191/20 скасовано, матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП направлено для належного оформлення в Управління патрульної поліції в Тернопільській області ДПП.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі з огляду на наступне.
У відповідності до приписів п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупиняється, а неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Тобто йдеться про те, що господарський суд не може розглядати певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості вимог.
Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.
Так, об'єктивна неможливість розгляду справи полягає у взаємозв'язку підстав позову, що розглядається, з юридичними фактами, які будуть встановлені судовим рішенням в іншій справі.
Враховуючи наведене, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається даним судом із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.
Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі.
Провадження у справі зупиняється у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду (постанова Верховного Суду України від 01.02.2017р. у справі №6-1957цс16).
Відсутність постанови, яка набрала б законної сили, про притягнення до адміністративної відповідальності на підставі ст. 124 КУпАП - ОСОБА_1 , унеможливлює подальше вирішення даної справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, а також рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Високий Суд у пунктах 46, 47 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2015 року (заява № 32053/13), яке набуло статусу остаточного 29.01.2016, зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Таким чином, обставини, що встановлюються у справі не можуть ставитись під сумнів та бути спростовані у порядку, не передбаченому процесуальним законом, оскільки переоцінка судом доказів, які стануть підставою для встановлення судом відповідних обставин в іншій справі, нівелюватиме правову визначеність сторін стосовно встановлених фактів.
З огляду на викладене судом встановлено неможливість розгляду даної справи до вирішення іншим судом про визнання винним ОСОБА_3 (водія ПП «Тернвояж») у вчиненні адміністративного порушення на підставі ст. 124 КУпАП.
Cуд відхиляє доводи позивача, надані ним у поясненні №815 від 25.02.2021р., що наявність складової у вчиненому правопорушенні ОСОБА_1 доведена: даними, які зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №017057 від 18.09.2020р., протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди у с. Микуличин, Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, на відрізку автодороги державного значення сполучення «Мукачево Львів» від 27.01.2018р., схемою місця ДТП, наявними у адміністративних матеріалах письмових пояснень учасників ДТП від 28.01.2018р., постановою від 07.09.2020р. про закриття кримінального провадження №12018090110000023, оскільки дані документи не є рішенням суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесене вирішення питання про наявність або відсутність складу адміністративного правопорушення.
Також суд звертає увагу, що аналіз положень статей 11 та 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов'язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов'язання про відшкодування майнової шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.
Враховуючи те, що постановою Тернопільського апеляційного суду від 17.12.2020 року постанову судді Тернопільського міськрайонного суду від 08.10.2020 року скасовано, а матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП направлено для належного оформлення в Управління патрульної поліції в Тернопільській області ДПП, то суд приходить до висновку що встановити ступінь вини водія у вказаній дорожньо-транспортній пригоді є неможливим.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
В контексті прецедентної практики Європейського суду з прав людини кожному, справа щодо кого розглядається судом, повинно бути забезпечено можливість довести суду свою позицію стосовно питань, які є предметом розгляду. Звідси, право бути почутим судом є однією з найважливіших складових верховенства права.
Відповідно до ст. 13 вказаної Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (ст. 15 Господарського процесуального кодексу України).
Судом враховано, що пункт 1 статті 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд".
Розглядаючи справу №5-рп/2013 Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013р. зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що вирішення спору у даній справі не може бути здійснено без врахування постанови суду про визнання винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого статтею 124 КУпАП ОСОБА_3 , а тому може призвести у майбутньому до порушення права відповідача на судовий захист.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у справі №921/694/20 до набрання законної сили постанови суду про визнанням винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого статтею 124 КУпАП - ОСОБА_3 .
Керуючись ст.ст. 227, 229, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Зупинити провадження у справі № 921/694/20 до набрання законної сили постанови суду про визнанням винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого статтею 124 КУпАП - ОСОБА_3 .
2. Зобов'язати учасників процесу повідомити суд про усунення обставин, що перешкоджають розгляду справи.
3. Копію ухвали надіслати рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення: Товариству з додатковою відповідальністю Страхова компанія “Альфа-Гарант” (бульвар Лесі Українки, 26, м. Київ, 01133); Приватному підприємству “ТЕРНВОЯЖ” (вул. Галицька, 38, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46002).
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Суддя Н.М. Бурда