про залишення позовної заяви без руху
02 березня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/110/21
Господарський суд Тернопільської області
Суддя Боровець Я.Я., ознайомившись з позовною заявою №24/02/2021 від 24.02.2021 (вх.№122 від 25.02.2021) та доданими до неї матеріалами, Фізичної особи - підприємця Слободян Василя Володимировича, АДРЕСА_1 до відповідача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано - Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, вул. Василіянок, 48, м.Івано-Франківськ, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Укрриба", вул. Тургенєвська, 82а, м. Київ про:
- визнання листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано - Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях №11-112-00369 від 11.02.2021, який не відповідає чинному законодавству;
- зобов"язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано - Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях внести зміни до договорів оренди №1276 та №1277 від 16.03.2018 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності шляхом викладення п.10.1 Договору у новій редакції "Цей договір укладено строком на 5 (п"ять) років, що діє з 16.03.2018 по 15.02.2023 включно, із можливістю подальшої пролонгації у разі належного виконання вимог договору відповідно до встановленого договору";
- відповідно до п.10.11 Договорів №1276 та №1277 від 16.03.2018 скасувати нарахування сплати неустойки у розмірі подвійної ставки за користування майном за час прострочення,
встановив наступне:
За правилами господарського процесуального законодавства позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172 ГПК України.
Відповідно до пункту 2 частини1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об"єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Частина 1 стаття 4 Закону України "Про судовий збір" зазначає, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Ставки судового збору встановлені частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб на одну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2021 року складає 2270 грн 00 коп.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (ст. 6 Закону України "Про судовий збір").
Зі змісту прохальної частини позову вбачається, що позивач просить суд, зокрема:
- визнати лист Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано - Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях №11-112-00369 від 11.02.2021, який не відповідає чинному законодавству;
- зобов"язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано - Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях внести зміни до договорів оренди №1276 та №1277 від 16.03.2018 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності шляхом викладення п.10.1 Договору у новій редакції "Цей договір укладено строком на 5 (п"ять) років, що діє з 16.03.2018 по 15.02.2023 включно, із можливістю подальшої пролонгації у разі належного виконання вимог договору відповідно до встановленого договору";
- відповідно до п.10.11 Договорів №1276 та №1277 від 16.03.2018 скасувати нарахування сплати неустойки у розмірі подвійної ставки за користування майном за час прострочення.
Крім того, зі змісту прохальної частини (п.3 та п.4 ) позову слідує, що заявник зазначає, зокрема:
- зобов"язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано - Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях внести зміни до договорів оренди №1276 та №1277 від 16.03.2018 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності шляхом викладення п.10.1 Договору у новій редакції "Цей договір укладено строком на 5 (п"ять) років, що діє з 16.03.2018 по 15.02.2023 включно, із можливістю подальшої пролонгації у разі належного виконання вимог договору відповідно до встановленого договору";
- відповідно до п.10.11 Договорів №1276 та №1277 від 16.03.2018 скасувати нарахування сплати неустойки у розмірі подвійної ставки за користування майном за час прострочення,
У вказаних пунктах прохальної частини позовної заяви заявником об'єднано вимоги немайнового характеру, які пов"язані окремими договорома, зокрема:
- зобов"язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано - Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях внести зміни до договору оренди №1276 від 16.03.2018 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності шляхом викладення п.10.1 Договору у новій редакції "Цей договір укладено строком на 5 (п"ять) років, що діє з 16.03.2018 по 15.02.2023 включно, із можливістю подальшої пролонгації у разі належного виконання вимог договору відповідно до встановленого договору" та зобов"язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано - Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях внести зміни до договору оренди №1277 від 16.03.2018 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності шляхом викладення п.10.1 Договору у новій редакції "Цей договір укладено строком на 5 (п"ять) років, що діє з 16.03.2018 по 15.02.2023 включно, із можливістю подальшої пролонгації у разі належного виконання вимог договору відповідно до встановленого договору";
- відповідно до п.10.11 Договору №1276 від 16.03.2018 скасувати нарахування сплати неустойки у розмірі подвійної ставки за користування майном за час прострочення та відповідно до п.10.11 Договору №1277 від 16.03.2018 скасувати нарахування сплати неустойки у розмірі подвійної ставки за користування майном за час прострочення.
Як визначено статтею 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
З огляду на наведене, заявником заявлено п"ять вимог немайнового характеру.
В якості доказу сплати судового збору заявником до позову долучено платіжне доручення №1-123К від 25.02.2021 про сплату судового збору в сумі 2102,00 грн.
Судовий збір сплачено лише за одну вимогу немайнового характеру і то не повністю замість п"ять вимог немайнового характеру, зокрема у сумі 2102,00 грн замість необхідних 11350,00 грн.
Наведене свідчить про те, що позивачем не виконано приписів чинного законодавства щодо сплати судового збору у встановленому законом розмірі.
Отже, заявником до позовної заяви не додано належних доказів сплати судового збору у встановленому розмірі.
Пунктом 1 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Як визначено статтею 172 Господарського процесуального кодексу України, позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов"язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.
Правилами надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 встановлено, що підтвердженням прийняття для пересилання поштового відправлення є бланк опису вкладення, який заповнюється відправником у двох примірниках із зазначенням адреси одержувача, кількості предметів, вартості кожного з цих предметів. Працівник об'єкта поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису видається відправникові, другий вкладається до поштового відправлення (п. 61 Правил).
Водночас, відповідно до приписів статті 13 Закону України "Про поштовий зв'язок", п. 2 Правил надання послуг поштового зв"язку, підтвердженням надання послуг поштового зв'язку є документ (розрахунковий документ) встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг " форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).
Із наведених норм вбачається, що належним доказом направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів учасникам у справі є бланк опису вкладення, завірений відповідним відділенням зв'язку, разом з документом, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).
Крім того, Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.
Як визначено статтею 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - витяг) - документ у паперовій або електронній формі, що сформований програмним забезпеченням Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за зазначеним заявником критерієм пошуку та містить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.
Статтею 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Як зазначено статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою (ч. 1). Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах ( ч.4).
Статтею 11 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачено, що державні органи, у тому числі суди, органи Національної поліції, органи прокуратури, органи Служби безпеки України, а також органи місцевого самоврядування та їх посадові особи безоплатно отримують відомості з Єдиного державного реєстру з метою здійснення ними повноважень, визначених законом, виключно в електронній формі через портал електронних сервісів у порядку, визначеному Міністерством юстиції України в Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру, крім випадків, передбачених цим Законом.
Як доказ надіслання відповідачу позовної заяви з додатками, позивачем долучено опис вкладення, в якому зазначено адресу відповідача: 46008, м. Тернопіль, вул. Танцорова, 11.
Проте, заявником у позовній заяві зазначено юридичну адресу відповідача- Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано - Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, вул. Василіянок, 48, м.Івано-Франківськ .
Також, як вбачається з інформації, отриманої судом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно Витягу в графі місцезнаходження юридичної особи - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано - Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях зазначено - "Україна, 76019, Івано- Франківська область, місто Івано - Франківськ, вулиця Василіянок, будинок 48".
Отже, в порушення зазначених норм, позивачем не додано належних доказів в підтвердження відправлення копії позовної заяви і доданих до неї документів відповідачу.
Частиною 2 статті 164 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Так, статтею 91 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Пунктом 5.27 Національного стандарту України "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", встановлено вимоги засвідчення копії документів, зокрема відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів: "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, засвідчуватись повинна кожна сторінка документа з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи.
Проте, як слідує із позовних матеріалів заявником додано ксерокопії документів, які не засвідчені належним чином, зокрема: не вказано - дати засвідчення копії.
А тому, такі ксерокопії документів не можуть бути належними та допустимими доказами при розгляді даного спору.
Суд звертає увагу заявника на наступне:
Статтею 55 Конституції України вказано, що кожному гарантується право на судовий захист.
Процесуально-правовий зміст захисту права, закріпленого у Господарському процесуальному кодексі України, полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (стаття 4 ГПК України).
Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно частини 2 статті 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України метою господарського судочинства є ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Способи захисту права та законного інтересу передбачені в статті 16 Цивільного кодексу України, зокрема способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд, тобто обирає той спосіб захисту, який вона вважає належним та ефективним. Обов'язок доведення суду обґрунтованості своїх вимог з урахуванням обраного способу захисту покладається на особу (позивача), який звернувся до суду за захистом своїх прав.
Зазначені приписи узгоджуються із процесуальними нормами статті 5 Господарського процесуального кодексу України за змістом якої здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.
Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, яка кореспондує зі способами захисту права, визначеними, зокрема, ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України.
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Суд наголошує на те, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Як роз"яснено п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. При цьому формулювання позовних вимог відноситься до виключної компетенції позивача у справі.
Натомість невизначення позивачем чіткого змісту позовних вимог та підстав позову нівелює можливість дотримання судом вказаних принципів та унеможливлює правильне і своєчасне вирішення господарського спору.
При цьому, суд зауважує, що судове рішення за результатами вирішення спору не може бути абстрактним або умовним, а повинно містити відповідні закону або договору способи захисту прав та інтересів позивача за чітко визначеним переліком вимог.
Також, суд, зазначає, що ухвалюючи рішення у справі та формуючи його резолютивну частину, суд повинен чітко вказувати яким чином буде здійснено відновлення порушених прав того чи іншого учасника справи, з метою уникнення можливих ускладнень під час його виконання.
Наведене свідчить, що позивачем порушено вимоги статей 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно вимог частини 1 статті 174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (частина 2 статті 174 ГПК України).
Таким чином, у зв'язку із наведеним, позовна заява підлягає залишенню без руху на підставі частини 1 статті 174 ГПК України, для надання можливості позивачем усунути недоліки позовної заяви, шляхом подання до суду:
- доказів сплати судового збору у визначеному законом розмірі;
- документів, які підтверджують відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів;
- доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (належним чином засвідчені копії),
- конкретизувати позовні вимоги в прохальній частині позову.
Згідно частини 3 статті 174 ГПК України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.
Відповідно до приписів частини 4 статті 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Керуючись статтями 162, 164, 172, 174, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовну заяву №24/02/2021 від 24.02.2021 Фізичної особи - підприємця Слободян Василя Володимировича, АДРЕСА_1 - залишити без руху.
2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 календарних днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
3. Попередити позивача про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
4. Копію ухвали надіслати заявнику рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення:
Фізичній особі - підприємцю Слободян Василю Володимировичу, АДРЕСА_1
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Ухвалу підписано "05" березня 2021 року.
Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Суддя Я.Я. Боровець