03 березня 2021 року Справа № 915/1100/20
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Берко О.В.
представника позивачів: не з'явився,
представника відповідача-1: не з'явився,
представника відповідача-2: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
клопотання ТОВ «Піві Прогресівка - Гамма» б/н від 02.03.2021 про закриття провадження у справі
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ), адреса представника позивачів - адвоката Герман О.С.: 54001, м.Миколаїв, вул.Садова, буд.1, офіс 206,
до відповідача-1: Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (54034, м.Миколаїв, просп.Миру, буд.34; ідент.код 39825404),
до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Піві Прогресівка - Гамма» (57400, Миколаївська обл., Березанський р-н, смт.Березанка, вул.Центральна, буд.35, офіс 1; ідент.код 41827704),
про: скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області та визнання недійсним договору оренди землі,-
У провадженні Господарського суду Миколаївської області знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Піві Прогресівка - Гамма» про: 1) скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області №7250/0/14-18-СГ від 22.10.2018 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду із зміною цільового призначення»; 2) визнання недійсним договору оренди землі №147-ДО від 22.10.2018 з дати його укладання.
Ухвалою суду від 16.11.2020 зупинено провадження у справі №915/1100/20 до набрання законної сили рішеннями Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах №915/1020/20 та №915/1040/20, так як висновок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у таких справах має суттєве значення для встановлення підвідомчості справи та для єдності судової практики у спорах з подібними правовідносинами.
В зв'язку з ухваленням 24.12.2020 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постанов у справах №915/1020/20 та №915/1040/20, ухвалою суду від 18.02.2021 провадження у справі поновлено та підготовче засідання призначено на 03.03.2021.
02.03.2021 ТОВ «Піві Прогресівка - Гамма» звернулось до суду з клопотанням про закриття провадження у справі, яке обґрунтоване тим, що дана справа не відноситься до юрисдикції господарських судів, оскільки спір виник не між суб'єктами господарювання; між сторонами спору відсутні господарські відносини; спір про право не виникає з господарських відносин, а внаслідок вимог фізичних осіб, які звернулися за захистом нібито порушеного права на безпечне для життя і здоров'я довкілля; ст.20 ГПК України не передбачено розгляд такого спору у порядку господарського судочинства.
Позивачі у клопотаннях б/н від 02.03.2021 просили розглянути справу 03.03.2021 без їх участі.
Розглянувши клопотання ТОВ «Піві Прогресівка - Гамма» суд дійшов наступних висновків.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Відповідно до ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена ст.20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (п.1); справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (п.3); справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах (п.4).
Тобто, юрисдикція господарських судів поширюється, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Така юрисдикція визначається, враховуючи суб'єктний склад основного зобов'язання (п.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №545/1014/15-ц).
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позовних вимог у даній справі є скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області та визнання договору оренди недійсним. Позов пред'явлено фізичними особами, оскільки оспорюваним наказом та договором відповідачі порушили вимоги національного екологічного законодавства, в результаті чого позбавили права позивачів на безпечне для життя і здоров'я довкілля, участь в громадському обговоренні планованої діяльності, подачу пропозицій та їх врахування при прийнятті рішень.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що даний спір не відноситься до юрисдикції господарських судів.
Відповідно до п.1) ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
За вказаних обставин, провадження у справі підлягає закриттю з підстави, встановленої п.1) ч.1 ст.231 ГПК України.
Відповідно до ч.2 ст.231 ГПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
За приписами ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Пунктом 1 ч.1 ст.19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Враховуючи предмет спору, суд встановив, що правовідносини в даній справі мають приватноправовий характер.
В порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Таким чином, виходячи з вищезазначених положень норм ЦПК України, КАС України та ГПК України, даний спір за суб'єктним складом є цивільно-правовим, а юрисдикція щодо його розгляду належить суду загальної юрисдикції.
Отже, оскарження наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області та визнання договору недійсним має відбуватися за правилами цивільного судочинства, враховуючи суб'єктний склад сторін по даній справі.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 24.12.2020 у справі №915/1040/20, в якій суд касаційної інстанції наголосив, що хоча договір купівлі-продажу, щодо якого стосувався спір у справі № 726/1538/16-ц та договір оренди, щодо якого розглядається спір у справі №915/1040/20 є різними за своєю правовою природою формами цивільних договорів, проте у цьому разі слід застосувати правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі №726/1538/16-ц (постанова від 10.04.2019), оскільки у справі № 915/1040/20 до суду з позовом звернулися позивачі - фізичні особи, які ставлять питання про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між двома юридичними особами, і які хоч і не були стороною цього договору, проте є заінтересованими особами, оскільки вважають, що укладеним договором порушено їх особисті права. Зокрема, на безпечне життя, громадську діяльність, отже, правомірними є висновки судів попередніх інстанцій, що розгляд цього спору, за суб'єктним складом сторін, віднесено до юрисдикції місцевих загальних судів за місцезнаходженням відповідачів.
Крім того, такого ж висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 24.12.2020 у справі №915/1020/20, в якій суд касаційної інстанції наголосив, що системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне (1) й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер (2). У такому випадку вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред'являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема, права оренди землі), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень. Таким чином висновки судів обох інстанцій, що вказані вимоги жодним чином не стосуються захисту прав у господарських правовідносинах, і що даний спір не може вирішуватись за правилами господарського судочинства, є правильними. При цьому колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду про те, що вказані позовні вимоги можуть бути розглянуті за правилами цивільного судочинства, оскільки вони зроблені на підставі правильного застосування норм процесуального права.
Керуючись ст.ст.4, 20, п.1) ч.1, ч.2 ст.231, ст.ст.234, 235 ГПК України, суд,-
1. Задовольнити клопотання ТОВ «Піві Прогресівка - Гамма» б/н від 02.03.2021 про закриття провадження у справі.
2. Закрити провадження у справі.
3. Ухвалу направити учасникам справи.
Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Згідно ст.ст.254, 255 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя М.В.Мавродієва