79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
17.02.2021 справа № 914/809/20
місто Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Прокопів І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (правонаступник ПАТ«Платинум Банк»), м.Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Балк Инвест», м.Львів
про стягнення 500 000,00 грн.
За участю представників:
від позивача: Безега Х.В. - адвокат (ордер серія ВС №1047040 на надання правничої (правової) допомоги від 25.11.2020 р.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЛВ №001299 від 11.01.2019 р.);
від відповідача: не з'явився.
Процес.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Балк Инвест» про стягнення 500 000,00 грн заборгованості, з яких 400 000,00 грн заборгованість по тілу кредиту, 50 000,00 грн заборгованість по строкових та прострочених відсотках, 50 000,00 грн заборгованість по пені.
Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.
Ухвалою від 25.11.2020 р. суд постановив задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про заміну позивача; здійснити заміну позивача у справі №914/809/20 - Публічне акціонерне товариство «Платинум Банк» (03680, м.Київ, вул.Амосова, 12; код ЄДРПОУ 33308489) на Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (04053, м.Київ, вул.Кудрявський Узвіз, 5-Б; код ЄДРПОУ 36799749) у зв'язку із заміною кредитора у зобов'язанні; підготовче засідання відкласти на 09.12.20 о 11:00 год. У вказаній ухвалі суд зазначив, що усі дії, вчинені в судовому засіданні до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для правонаступника так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.
01.12.2020 р. до канцелярії суду від представника позивача (ТзОВ «Вердикт Капітал») надійшло письмове пояснення за вих.№27/11/2020 від 27.11.2020 р. (вх.№34396/20), в якому вказано, що ТзОВ «Вердикт Капітал» повністю підтримує поданий позов.
Ухвалою від 09.12.2020 р. суд постановив закрити підготовче провадження у справі, призначити справу до судового розгляду по суті на 21.12.2020 р. на 09:30 год.
Судове засідання призначене на 21.12.2020 р. на 09:30 год. не відбулося у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності суддею Сухович Ю.О.
Після усунення обставин, що стали причиною непроведення судового засідання 21.12.2020 р., ухвалою від 15.01.2021 р. суд постановив призначити судове засідання для розгляду справи по суті на 17.02.2021 р.
Представник позивача в судове засідання 17.02.2021 р. для розгляду справи по суті з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити повністю.
Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 17.02.2021 р. для розгляду справи по суті не забезпечив.
При цьому, з метою належного повідомлення відповідача у справі, ухвали Господарського суду Львівської області у цій справі надсилалися відповідачу засобами поштового зв'язку на дві адреси, а саме:
- юридичну: вказану позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 79000, м. Львів, вул. Б. Хмельницького, буд. 176;
- поштову адресу, вказану в кредитному договорі та додаткових угодах до нього, а саме: 65029, Одеська область, м. Одеса, вул. Приморська, буд. 16, офіс 25.
Згідно з п.п.1, 2 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013р., нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): 1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; 2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; 3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3; 4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.
Враховуючи наведені вище нормативні строки пересилання поштової кореспонденції, а також адреси місцезнаходження відповідача та суду, у випадку здачі відповідачем до установи зв'язку клопотань чи заяв, такі, станом на момент ухвалення цього рішення, мали б бути отримані судом, проте, від відповідача на адресу суду жодної кореспонденції у цій справі не надходило.
Крім того, з метою належного повідомлення відповідача (ТзОВ «Балк Инвест») про розгляд справи №914/809/20 та вирішення поданого позову, з метою повного та всебічного дослідження та перевірки обставин, а також враховуючи відсутність відомостей про вручення відповідачу ухвал з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, на офіційному веб-порталі судової влади України 20.01.2021 р. розміщено повідомлення у справі №914/809/20, яким повідомлено відповідача про призначення судового засідання на 17.02.2021 р. на 12:00 год.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. У пункті 41 рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Проте, від відповідача на адресу суду ні відзиву на позов, ні клопотання про поновлення (продовження) строку на його подання не надходили.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Аналогічна норма міститься у ч.2 ст.178 ГПК України.
Враховуючи те, що відповідач не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальним правом, з огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених ст.ст. 202, 216 ГПК України, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за відсутності відповідача.
Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.
У судовому засіданні 17.02.2021 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору та правова позиція сторін.
Позиція позивача.
Позивач з підстав неналежного виконання відповідачем кредитних зобов'язань, що виникли на підставі кредитного договору №102/11/11 від 03.11.2011р., просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 500 000,00 грн заборгованості, з яких 400 000,00 грн заборгованість по тілу кредиту, 50 000,00 грн заборгованість по строкових та прострочених відсотках, 50 000,00 грн заборгованість по пені.
Позиція відповідача.
Відповідач відзив на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив.
Обставини встановлені судом.
03.11.2011р. між Публічним акціонерним товариством «ФІНБАНК» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Балк Инвест» (позичальник), укладено кредитний договір №102/11/11 (надалі по тексту рішення - кредитний договір), у відповідності до якого кредитор, на положеннях та умовах цього договору, відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію (надалі по тексту рішення - кредит) у сумі 19 709 000,00 грн (дев'ятнадцять мільйонів сімсот дев'ять тисяч гривень) (ліміт кредитування), зі строком користування кредитними коштами (кредитною лінією) до 02 листопада 2012 року, із сплатою 1,1% (одна ціла, одна десята) відсотків річних у гривні. Під терміном «невідновлювальна кредитна лінія» розуміється кредитна лінія, при якій при отриманні позичальником повної суми кредитних коштів і досягненні ліміту кредитування подальша видача кредитних коштів позичальнику припиняється незалежно від фактичної суми заборгованості за кредитом на протязі дії договору. Кінцевий термін повернення кредиту позичальником 02 листопада 2012р. Кредитні кошт призначені для фінансування поточної діяльності.
Сторони кредитного договору неодноразово укладали додаткові угоди до нього (№1 від 02.11.2012 р. - №6 від 31.01.2014 р.), відповідно до яких було змінено строк користування кредитними коштами (до 02.01.2015 р.), термін сплати відсотків за користування кредитом. (не пізніше 20-го числа (включно) кожного місяця, наступного за місяцем надання кредиту).
04.12.2014р. між Публічним акціонерним товариством «Платинум Банк» (новий кредитор) та Публічним акціонерним товариством «ФІНБАНК» (первісний кредитор) укладено договір відступлення права вимоги №20141204/1, у відповідності до якого первісний кредитор відступає належне йому право вимоги за кредитними договорами, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредитору за кредитними договорами. З цього договору випливає, що новий кредитор займає місце первісного кредитора щодо права вимоги по усім зобов'язанням, що виникли з кредитних договорів, що визначені в п. 1.2 цього договору, в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення договору.
У п. 1.2 договору відступлення права вимоги № 20141204/1 від 04 грудня 2014р., надано визначення терміну Право вимоги - означає всі права, які належать первісному кредитору за кредитними договорами, згідно переліку, наведеному у додатку № 1 до цього договору, що є його невід'ємною частиною.
У переліку додатку № 1 до договору відступлення прав вимоги № 20141204/1 від 04 грудня 2014 року, який визначає кредитні договори, за якими передаються права вимоги, зазначено кредитний договір 102/11/11 від 03.11.2011 р. Таким чином, до ПАТ «Платинум Банк» перейшли всі права Публічного акціонерного товариства «ФІНБАНК» щодо права вимоги до боржника за кредитним договором 102/11/11 від 03.11.2011р., з усіма змінами та додатковими угодами, укладеними до нього.
05.12.2014 р. між Публічним акціонерним товариством «Платинум Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Балк Инвест» укладено додаткову угоду № 7, в якій у зв'язку зі зміною кредитора сторони домовились зміст кредитного договору викласти у новій редакції.
Так, у відповідності до п. 1.1 кредитного договору № 102/11/11 від 03.11.2011р. сторони зазначили, що кредитор на умовах, передбачених цим договором, відкриває позичальнику невідновлювальну відкличну кредитну лінію з загальним лімітом в сумі, що визначена в п. 1.2 цього договору, та в межах якої надає позичальнику в користування грошові кошти (кредит), а позичальник зобов'язується повернути наданий кредит, сплатити проценти за його користування у розмірі, який визначається в кожному окремому додатковому договорі щодо надання кредиту, що є невід'ємною частиною цього договору, та здійснити всі інші платежі за кредитом у встановлених даним договором розмірах і строках та виконати свої зобов'язання за даним договором в повному обсязі.
У відповідності до п. 1.2 додаткової угоди №7 від 05.12.2014 р., загальний ліміт кредитної лінії на дату укладення цього договору встановлюється в сумі 15 873 959,00 грн (п'ятнадцять мільйонів вісімсот сімдесят три тисячі дев'ятсот п'ятдесят дев'ять гривень) (надалі - загальний ліміт).
У відповідності до п. 1.6 додаткової угоди №7 від 05.12.2014 р., позичальник зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі 02.01.2015 року або достроково, у випадках, передбачених цим договором.
31.12.2014 р. додатковою угодою № 8 до кредитного договору № 102/11/11 від 03.11.2011 р. сторони домовились п.5.1. кредитного договору викласти в наступній редакції: « 5.1. Забезпеченням виконання зобов'язань позичальника перед кредитором за цим договором, в тому числі щодо повернення кредиту, сплати процентів за його користування та виконання інших платіжних зобов'язань позичальника за цим договором, є порука, а саме: договір поруки №20141231/1 від 31.12.2014 року, укладений з ЛІДЕРТАНО ХОЛДІНГС ЛТД (компанія створена за законодавством Республіки Кіпр, 02.07.2012р., за реєстровим №308716, далі - предмет забезпечення.».
Сторони кредитного договору неодноразово укладали додаткові угоди до нього (№9 від 30.01.2015 р. - №12 від 19.06.2015 р.), відповідно до яких було продовжено строк користування кредитними коштами, погоджено сплату нарахованих процентів за попередній період, погоджено нові умови погашення кредиту.
06.07.2015 р. додатковою угодою № 13 до кредитного договору № 102/11/11 від 03.11.2011 р. у зв'язку з виникненням у позичальника простроченої заборгованості за кредитним договором сторони домовились здійснити реструктуризацію заборгованості за кредитним договором.
Згідно п. 1.1. додаткової угоди № 13 від 06.07.2015р., кредитор збільшує загальний ліміт за кредитним договором до розміру 16 019 425,51 грн. (шістнадцять мільйонів дев'ятнадцять тисяч чотириста шістдесят шість гривень 51 копійок).
У відповідності до п. 1.1. додаткової угоди № 13 від 06.07.2015р., сторони погодили, кредитор збільшує загальний ліміт за кредитним договором до розміру 16 019 425,51 грн (шістнадцять мільйонів дев'ятнадцять тисяч чотириста шістдесят шість гривень 51 копійок). Видача кредиту в розмірі 145 466,51 грн здійснюється з цільовим призначенням: «на погашення заборгованості за простроченими, станом на 16.07.2015 року, процентами за користування кредитом», шляхом зарахування коштів на рахунок прострочених процентів № НОМЕР_1 в ПАТ «ПТБ», відкритий в гривні, без подання позичальником заяви на отримання кредиту (траншу) та інших умов, передбачених абзацом 1 п.1.3. та п.2.3. кредитного договору.
Згідно п. 1.2. додаткової угоди № 13 від 06.07.2015р., сторони погодили, кредитор зменшує процентну ставку за користування кредитом до 2% (двох процентів) річних.
У п. 2. додаткової угоди №13 від 06.07.2015 р., сторони зазначили, що на дату укладення цієї додаткової угоди сума фактичної заборгованості за кредитом, з урахуванням суми збільшення кредиту, становить 16 019 425,51 грн (шістнадцять мільйонів дев'ятнадцять тисяч чотириста шістдесят шість гривень 51 копійок).
У п. 3. додаткової угоди №13 від 06.07.2015 р., сторони зазначили, що загальний ліміт кредитної лінії, починаючи з дати укладання цього договору, встановлюється в сумі 16 019 425,51 грн (шістнадцять мільйонів дев'ятнадцять тисяч чотириста шістдесят шість гривень 51 копійок). Позичальник зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі 29.01.2016 року або достроково, у випадках, передбачених цим договором, з урахуванням умов п.3.3. цього договору.
При цьому, у п. 4. додаткової угоди №13 від 06.07.2015р. сторони домовились, що за порушення позичальником строків сплати нарахованих процентів за користування кредитом, яке виникло станом на 06.07.2015р., позичальник сплачує на користь кредитора (ПАТ «Платинум Банк») штраф у розмірі 0,01 грн; при цьому, за вказане в цьому пункті порушення пеня, яка передбачена п. 9.2 кредитного договору, кредитора (ПАТ «Платинум Банк») не нараховується, а позичальником не сплачується.
Сторони кредитного договору неодноразово укладали додаткові угоди до нього (№14 від 20.07.2015 р. - №31 від 04.11.2016 р.), відповідно до яких було погоджено нові умови погашення кредиту, було продовжено строк користування кредитними коштами (29.01.2017 року).
У відповідності до п. 1. додаткової угоди № 31 від 04.11.2016р., сторони домовились та погодились визначити нові умови погашення кредиту, та відповідно викласти п.3.3. кредитного договору в наступній редакції:
- 02 грудня 2016 року - в сумі 14 921 521,46 грн;
- 29 січня 2017 року - в сумі 1 097 904,05 грн. У випадку прострочення погашення кредиту (його відповідної частини) кредитор нараховує проценти за користування кредитом, що підлягають погашенню за період з наступного банківського дня після належної дати сплати по дату фактичного погашення заборгованості.
17.07.2020 р. відбулись відкриті торги щодо реалізації (продажу права вимоги) за лотом №GL1N018732, до якого включені, в тому числі, права вимоги боргу за кредитними договорами.
Так, згідно з протоколом електронного аукціону №UA-EA-2020-06-25-000032-b від 17.07.2020р. (надалі - протокол), Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (надалі - позивач) став переможцем аукціону з продажу активів (майна) лоту GL1N018732.
До лоту GL1N018732, зокрема, входило право вимоги за кредитним договором.
04.09.2020р. між Публічним акціонерним товариством «Платинум Банк» (надалі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (позивач) укладено договір №401/3 про відступлення прав вимоги (надалі - договір від 04.09.2020р.), відповідно до п.1 якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, Публічне акціонерне товариство «Платинум Банк», відступає новому кредитору (позивачу) належні банку, а новий кредитор (позивач) набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів, зазначених у додатку № 1 та додатку №2 до цього договору, надалі за текстом - боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредитної лінії, договорами про надання кредиту (овердрафту), вказаному у додатку №1 до цього договору, та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави та/або іншими договорами, контрактами, тощо, з урахуваннями усіх змін, доповнень і додатків до них, які в тому числі, але не обмежуючись, вказані у додатку №2 до цього договору, які були укладені в забезпечення виконання зобов'язань за вказаними кредитними договорами (договорами про надання кредитної лінії, договорами про надання кредиту (овердрафту), надалі - основні договори.
Пунктом 4 договору від 04.09.2020р. передбачено, що права вимоги, що відступаються за цим договором, є складовою частиною пулу активів, що є предметом відкритих торгів (аукціону), результати якого оформлені протоколом електронного аукціону №UA-EA-2020-06-25-000032-b, сформованого 17.07.2020р., переможцем яких визначений новий кредитор. Загальна сума, яка підлягає сплаті новим кредитором за лотом, як переможцем зазначених кредитних торгів (аукціону), банку, складає 22 976 795,31 грн (двадцять два мільйони дев'ятсот сімдесят шість тисяч сімсот дев'яносто п'ять гривень 31 копійок).
Як вбачається з додатку №1 до договору від 04.09.2020р. (реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами), Публічне акціонерне товариство «Платинум Банк» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» право вимоги до відповідача за кредитним договором №102/11/11 від 03.11.2011р. (загальна сума заборгованості на день підписання договору - 17 223 946,22 грн, з яких 16 019 425,51 грн - заборгованість за основним зобов'язанням на день підписання договору, 1 204 520,71 грн - заборгованість за нарахованими процентами на день підписання договору).
Відповідно до платіжного доручення №606 від 11.08.2020р., Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» сплачено на користь Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» грошові кошти у розмірі 22 976 795,31 грн (призначення платежу - за придбання активів згідно з протоколом №UA-EA-2020-06-25-000032-b від 17.07.20р., лот GL1N018732, переможець ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ»).
Таким чином, у зв'язку з укладенням договору від 04.09.2020р., відбулась заміна кредитора у зобов'язанні, що виникло з кредитного договору з Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» - позивача у цій справі.
Відповідачем порушено умови кредитного договору № 102/11/11 від 03.11.2011 р., в результаті чого виникла заборгованість з оплати основного боргу, строкових та прострочених відсотків та пені.
Загальна сума боргу ТзОВ «Балк Инвест» перед позивачем за кредитним договором №102/11/11 від 03.11.2011 р. станом на 01.11.2019 р. складала: 33 393 432,98 грн. Користуючись своїм правом, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з частковим стягненням заборгованості з відповідача, а саме: в частині заборгованості по тілу кредиту (основного боргу) - 400 000,00 грн; в частині заборгованості по строкових та прострочених відсотках - 50 000,00 грн за період з 01 вересня 2019 року по 31 жовтня 2019 року; в частині заборгованості по пені - 50 000,00 грн за період з 25 жовтня 2019 року по 31 жовтня 2019 року. Всього сума стягнення становить 500 000,00 грн.
Висновки суду.
Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю, з огляду на наступне.
Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 2 ст.11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
У відповідності до вимог ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
03.11.2011 р. між Публічним акціонерним товариством «ФІНБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Балк Инвест» укладено Кредитний договір № 102/11/11.
При цьому, як встановлено судом, право вимоги Публічного акціонерного товариства «ФІНБАНК», як кредитора за кредитним договором, перейшло до Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк», а згодом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» - позивача у цій справі.
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні та сторонами не надано доказів розірвання чи визнання недійсними як кредитного договору так і вищевказаних додаткових угод до кредитного договору, правочинів, на підставі яких, відбувалась заміна сторін за кредитним договором, а отже, на підставі кредитного договору у позивача та відповідача виникли відповідні права та обов'язки.
Позивач свої зобов'язання за вказаним кредитним договором виконав повністю.
Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.
Згідно з ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З урахуванням п.30.1 ст.30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з п.8.1 ст.8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.
Проте, відповідач, як позичальник, у відповідності до умов кредитного договору № 102/11/11 від 03.11.2011 р. не повернув позивачу отримані грошові кошти (кредит).
Доказів виконання відповідачем зобов'язань щодо повернення кредиту сторонами не надано та матеріали справи не містять.
У відповідності до п. 1.1 додаткової угоди № 13 від 06.07.2015 р., кредитор збільшив загальний ліміт за кредитним договором до розміру 16 019 425,51 грн (шістнадцять мільйонів дев'ятнадцять тисяч чотириста шістдесят шість гривень 51 копійок).
Відповідно до п.3.3. кредитного договору, повне погашення заборгованості за кредитом здійснюється позичальником в будь-якому випадку не пізніше дати, вказаної в п.1.6. цього договору.
У відповідності до п. 1. додаткової угоди № 31 від 04.11.2016 р., сторони домовились та погодились визначити нові умови погашення кредиту, та відповідно викласти п.3.3. кредитного договору в наступній редакції:
- 02 грудня 2016 року - в сумі 14 921 521,46 грн;
- 29 січня 2017 року - в сумі 1 097 904,05 грн. У випадку прострочення погашення кредиту (його відповідної частини) кредитор нараховує проценти за користування кредитом, що підлягають погашенню за період з наступного банківського дня після належної дати сплати по дату фактичного погашення заборгованості.
Враховуючи викладене, а також те, що визначений п.1.6. кредитного договору, із врахуванням внесених додатковими угодами змін до такого, строк повернення кредиту є таким, що настав, позовні вимоги про стягнення 400 000,00 грн суми часткової заборгованості по тілу кредиту (основного боргу) є обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Позичальник, передбачені умови кредитного договору зобов'язання щодо сплати строкових та прострочених відсотків виконав частково, внаслідок чого станом на 01.11.2019 р. виникла заборгованість по сплаті строкових та прострочених відсотків за період з 01.09.2019 р. по 31.10.2019 р. у загальному розмірі 934 757,87 грн.
Як зазначено вище, відповідно до положень ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Так, по наданому кредиту розмір процентної ставки за користування кредитом визначено п.1.1. кредитного договору, при цьому, порядок та строк погашення таких визначено статтею 3 кредитного договору. При цьому, розмір та строк оплати процентів за користування кредитом неодноразово змінювався сторонами шляхом укладення додаткових угод до кредитного договору, зокрема, положеннями п.3.2. кредитного договору передбачено щомісячне погашення процентів за користування кредитом, відповідно до п.3.3. кредитного договору, у випадку прострочення погашення кредиту (його відповідної частини) кредитор нараховує проценти за користування кредитом, що підлягають погашенню за період з наступного банківського дня після належної дати сплати по дату фактичного погашення заборгованості.
Враховуючи викладене, в тому числі те, що матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем виконання передбаченого умовами кредитного договору грошового зобов'язання з повернення кредиту, перевіривши правильність здійснених позивачем нарахувань, із врахуванням здійснених позичальником часткових оплат, які підлягали зарахуванню в порядку, визначеному п.3.4. договору, судом встановлено, що у позивача наявне право на стягнення частини строкових та прострочених відсотків у розмірі 50 000,00 грн, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.
Щодо стягнення суми пені, суд зазначає наступне.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.
У відповідності до ч.1 ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.
Згідно з ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 1 ст.549 ЦК України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 3 ст. 549 ЦК України визначено, що пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Приписами ч.1 ст.612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Умовами п.6.2.2 кредитного договору у редакції, викладеній у додатковій угоді № 7 від 05.12.2014р., сторони визначили, що кредитор має право вимагати від позичальника сплати заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом, за кредитом, а також сум штрафних санкцій, збитків, у випадках, передбачених умовами цього договору.
Так, у п. 9.2 кредитного договору у редакції, викладеній у додатковій угоді № 7 від 05.12.2014р., сторони домовилися, що за порушення встановлених цим договором строків погашення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та інших строкових платежів, передбачених цим договором, кредитор має право нараховувати та стягувати, а позичальник зобов'язаний сплатити на вимогу кредитора пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від суми простроченої заборгованості за кожен день простроченого платежу.
Перевіривши правильність розрахунку пені за прострочення передбачених умовами кредитного договору зобов'язань, суд зазначає, що такий здійснено позивачем вірно, а отже, позовні вимоги про стягнення частини такої у розмірі 50 000,00 грн є підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст.193 ГК України.
Згідно ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Щодо стягнення заборгованості виключно з позичальника, суд зазначає наступне.
Виконання позичальником зобов'язань за кредитними договором, у відповідності до умов укладеного 31.12.2014р. договору №20141231/8 було забезпечено порукою, яким передбачено солідарний обов'язок позичальника та ЛІДЕРТАНО ХОЛДІНГС ЛТД, як поручителя, перед кредитором виконання визначених у п.2.1. вищевказаного договору поруки зобов'язань по кредитному договору.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Відтак, при солідарному обов'язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо.
Враховуючи викладене, у позивача наявне право вимагати у позичальника виконання зобов'язань за кредитним договором, а відтак, наявне право на стягнення з відповідача суми заборгованості за таким договором.
Щодо стягнення частини, а не усієї заборгованості, суд зазначає наступне.
Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. При цьому, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відповідно до ч.4 ст.55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Отже, особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом.
За таких обставин, підставою звернення до суду є наявність порушеного, не визнаного або оспорюваного права та інтересу.
Спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим порушенням. У розумінні ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод «ефективний засіб правового захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату».
Згідно з ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
За таких обставин, враховуючи те, що право вибору способу судового захисту належить виключно позивачу, позивач правомірно звернувся до суду з даним позовом щодо стягнення частини, а не усієї суми заборгованості.
Беручи до уваги викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст.ст.73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Згідно з ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.79 ГПК України).
З огляду на вищенаведені обгрунтування, позов підлягає до задоволення повністю.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Як доказ сплати судових витрат позивач подав платіжне доручення №605045 (#2182548301) від 19.12.2019р. про сплату судового збору в розмірі 7 500,00 грн за подання позовної заяви.
Доказів понесення інших судових витрат, окрім сплаченого за подання позовної заяви судового збору, станом на момент прийняття цього рішення, позивачем суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, враховуючи наявність підстав для задоволення позову повністю, судовий збір у вищевказаному розмірі слід покласти на відповідача.
Керуючись ст. ст. 4, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Балк Инвест» (юридична адреса: 79000, м. Львів, вул. Богдана Хмельницького, буд. 176; поштова адреса: 65029, Одеська область, м. Одеса, вул. Приморська, буд. 16, офіс 25; ідентифікаційний код 37059919) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (04053, м.Київ, вулиця Кудрявський Узвіз, 5-Б; ідентифікаційний код 36799749) заборгованість за кредитним договором №102/11/11 від 03.11.2011р. у розмірі 500 000,00 грн, з яких 400 000,00 грн заборгованість по тілу кредиту, 50 000,00 грн заборгованість по строкових та прострочених відсотках (за період з 01.09.2019 р. по 31.10.2019р.), 50 000,00 грн заборгованість по пені (за період з 25.10.2019 р. по 31.10.2019р.) та 7 500,00 грн судового збору.
3. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України після набрання законної сили судовим рішенням.
Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому ст. ст. 256-257 ГПК України.
Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.
Повне рішення
складено 01.03.2021 р.
Суддя Ю.О. Сухович