01.03.2021 Справа № 914/1771/20
За позовом: ОСОБА_1 , с. Черніїв Тисменицького району Івано-Франківської області
до відповідача 1: Львівської державної комунальної середньої загальноосвітньої школи № 3, м. Львів
до відповідача 2: Приватного підприємства “Охоронно-юридична компанія Шериф”, м. Київ
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Приватне підприємство “Агенство журналістських розслідувань", м. Івано-Франківськ
про відшкодування шкоди (упущеної вигоди)
Суддя Манюк П.Т.
За участю секретаря Чорної І.Б.
Представники:
від позивача: Треф'янчин А.М. - представник
від відповідача 1: не з'явився
від відповідача 2: Желізняк К.О. - представник
від третьої особи: не з'явився
ОСОБА_1 звернувся в Господарський суд Львівської області з позовом до Львівської державної комунальної середньої загальноосвітньої школи № 3 та до Приватного підприємства “Охоронно-юридична компанія Шериф” про відшкодування шкоди (упущеної вигоди) у сумі 1 224 998 грн.
Ухвалою суду від 24.07.2020, зважаючи на клопотання позивача про відстрочку сплати судового збору, позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано позивачу строк, до 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків, а саме: надати суду з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків відомості про суми виплачених позивачу доходів за 2019 рік, або в іншій формі вказану інформацію, підтверджену фіскальними органами.
Ухвалою суду від 11.08.2020 відкрито провадження у справі № 914/1771/20 за правилами загального позовного провадження, оскільки 06.08.2020 до суду надійшла заява від позивача про усунення недоліків позовної заяви до якої долучено оригінал платіжного доручення від 30.07.2020 № 46 про сплату судового збору в розмірі 4 802, 53 грн, підготовче судове засідання призначено на 14.09.2020. Разом з тим, вказаною ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ПП «Агенство журналістських розслідувань". Крім того, позивачем подано заяву про зміну (зменшення) позовних вимог, до якої долучено оригінал експертного висновку ОСОБА_2 від 28.07.2020 № 01/07/20 за результатами проведення експертизи об'єктів інтелектуальної власності, підготовлений для використання у судочинстві. Зважаючи на зазначений висновок експерта, позивач подав вищевказану заяву про зміну предмету позову в якій просить змінити (зменшити) зміст позовних вимог в частині стягуваної суми збитків та стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача майнову шкоду у вигляді упущеної вигоди у розмірі 320 168, 50 грн.
Подальший хід розгляду справи описано у відповідних ухвалах суду, зокрема ухвалою суду від 26.10.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 16.11.2020.
Надалі розгляд справи по суті було відкладено з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду, зокрема ухвалою суду від 08.02.2021 розгляд справи відкладено на 01.03.2021.
В судове засідання, яке відбулося 01.03.2021 в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення "EasyCon", з'явилися представники позивача та відповідача 2. Представником позивача на електронну адресу суду було надіслано клопотання про закриття провадження у справі. Представник відповідача 2 клопотання позивача підтримав та повідомив, що ним також на адресу суду було скеровано заяву про закриття провадження у вказаній справі, однак на час проведення судового засідання така заява на адресу суду ще не надійшла.
Судом встановлено.
Позивач звернувся в Господарський суд Львівської області з позовом до відповідачів про відшкодування шкоди (упущеної вигоди) у розмірі 320 168, 50 грн. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що ним, як власником патенту на корисну модель (охоронну систему « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») укладено з Львівською державною комунальною середньою загальноосвітньою школою № 3 договір користування ліцензійними правами на патент № 118627 та Свідоцтво про реєстрацію авторського права №71159 на Науковий твір «Проект ОСОБА_1 » № 13, який діє до 31.12.2038. З урахуванням вказаного вище ліцензійного договору, в приміщенні Львівської державної комунальної середньої загальноосвітньої школи № 3 за адресою: Львівська обл., Львів, вул. Степана Бандери, 11 встановлено охоронну систему «Аресконт».
Між ПП «Агентство журналістських розслідувань» як ліцензованим позивачем суб'єктом та відповідачем 1 в 2020 році були укладені договори про надання послуг охорони та відеоспостереження: від 30.01.2020 № 02-2240/20 та від 09.06.2020 № 04-333/20/5. Термін дії вказаних договорів закінчився 30.06.2020, однак відповідач 1 продовжує користуватися обладнанням запатентованої охоронної системи «Аресконт», яке встановлене згідно актів прийому-передачі обладнання.
В подальшому, відповідачем 1 - Львівською державною комунальною середньою загальноосвітньою школою № 3 укладено з «ПП Охоронно-юридичною компанією «Шериф» договір від 03.07.2020 № 03-07 про надання послуг з моніторингу сигналів тривоги, що надходять з пристроїв охоронної сигналізації. В укладеному відповідачами договорі, надано визначення «охоронної системи» як комплексу дій відповідно до патенту на корисну модель № НОМЕР_1 , що зареєстрований в Державному реєстрі патентів України від 10.08.2017 та зроблено посилання на те, що під час виконання цього договору буде використана охоронна система, захищена патентом.
Позивачем, як власником патенту № 118627 не укладались будь-які договори з ПП Охоронно-юридична компанія «Шериф» на використання корисної моделі № 118627 охоронної системи «Аресконт» з метою надання послуг охорони та відеоспостереження. Відповідач 2 не звертався до позивача за отриманням відповідного дозволу, а отже не має правових підстав укладати договір з відповідачем 1 про надання послуг охорони з використанням патенту № 118627.
Таким чином, відповідачі безпідставно використовують запатентований позивачем винахід «охоронну систему «Аресконт» в своїй господарській діяльності, що свідчить про порушення ними авторського права позивача, у зв'язку з чим останній звернувся в господарський суд про стягнення з відповідачів солідарно на його користь майнової шкоди у вигляді упущеної вигоди в розмірі 320 168, 50 грн.
Згідно з частинами 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предмет спору у даній справі стосується прав інтелектуальної власності, зокрема захисту порушених прав позивача, як власника патенту.
Відповідно до частини 2 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, справи щодо прав інтелектуальної власності, розглядає Вищий суд з питань інтелектуальної власності.
У пункті 1 Розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України зазначено, що частина четверта статті 3, частини перша та друга статті 20 (в частині визначення юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності), частина третя статті 24, частина третя статті 25, частина дев'ята статті 31, частина друга статті 33, частина третя статті 253, частина перша статті 320 цього Кодексу (в частині права на подання заяви про перегляд судового рішення Вищого суду з питань інтелектуальної власності) вводяться в дію з дня, наступного за днем опублікування Головою Вищого суду з питань інтелектуальної власності у газеті "Голос України" повідомлення про початок роботи Вищого суду з питань інтелектуальної власності.
Водночас, на дату звернення позивача із цим позовом Вищий суд з питань інтелектуальної власності не розпочав свою роботу.
Пунктом 16 розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до початку роботи Вищого суду з питань інтелектуальної власності справи щодо прав інтелектуальної власності розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, судами відповідно до правил юрисдикції (підвідомчості, підсудності), які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України в редакції, що діяла до 15.12.2017, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
У статті 12 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) було встановлено, що господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, правами та обов'язками учасників (засновників, акціонерів, членів) такої особи, крім трудових спорів; 4-1) справи у спорах між господарським товариством та його посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, завданих такою посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю); 5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; 6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів; 7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України; 8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство; 9) справи у спорах, підвідомчих господарським судам, щодо порушення прав інтелектуальної власності з використанням мережі Інтернет.
Таким чином, за загальним правилом, господарським судам були підсудні (підвідомчі) справи за позовами юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Водночас, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, могли виступати позивачами в господарських судах у випадках, передбачених законодавчими актами України.
Суд звертає увагу на відсутність у законодавчих актах, а також в вищенаведених нормах Господарського процесуального кодексу України, який діяв до 15.12.2017, вказівки про можливість розгляду справ про захист прав інтелектуальної власності за позовами фізичних осіб у порядку господарського судочинства.
У пункті 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" зазначено, що господарський спір підвідомчий господарському суду, за наявності, зокрема, таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Згідно з пунктом 1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" господарським судам підвідомчі справи у спорах, пов'язаних з використанням у господарському обороті об'єктів інтелектуальної власності, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 Господарського процесуального кодексу України.
У пункті 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 04.06.2010 № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" зазначено, що при визначенні судової юрисдикції судам слід мати на увазі, що відповідно до статті 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автором вважається фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір. У зв'язку з цим усі спори щодо визнання авторства на твір належать розгляду в порядку цивільного судочинства, в тому числі в разі набуття юридичною особою права суб'єкта права інтелектуальної власності на твір, який створений у зв'язку з виконанням трудового договору (частина друга статті 429 Цивільного кодексу України) або який створено за замовленням (частина друга статті 430 Цивільного кодексу України). При визначенні судової юрисдикції інших категорій справ щодо захисту авторського права і (або) суміжних прав судам слід виходити з положень статей Цивільного процесуального кодексу України та Господарського процесуального кодексу України щодо предметної та суб'єктної юрисдикції. Зокрема, в порядку цивільного судочинства підлягає вирішенню спір за участю фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, якщо цей спір виник не у зв'язку зі здійсненням нею господарської діяльності.
Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 02.09.2020 у справі № 760/20934/18, критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа - учасник приватноправових відносин. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Зважаючи на зазначене, справи за позовами фізичних осіб щодо захисту прав інтелектуальної власності підлягають вирішенню за правилами цивільного судочинства.
Аналогічний правовий висновок зроблено Касаційним цивільним судом Верховного Суду у постанові від 02.09.2020 у справі № 760/20934/18, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 у справі № 804/629/16-ц та у постанові від 31.10.2019 у справі № 760/809/18.
Таким чином, враховуючи наведене, спір щодо захисту прав інтелектуальної власності підвідомчий господарським судам у разі якщо за захистом порушеного права звернулися підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, якщо спір виник із здійснення господарської діяльності.
Водночас, із змісту позовної заяви вбачається, що позивач звернувся до суду за захистом своїх авторських прав, як фізична особа - творець об'єкта інтелектуальної власності.
Отже, справа № 914/1771/20 не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, натомість підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Відповідно до частини 3 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету (частина 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України).
У відповідності до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Таким чином, питання про повернення сплаченого судового збору може бути вирішено судом за умовами надходження до суду відповідного клопотання позивача.
Керуючись ст.ст. 231, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
1. Провадження у справі № 914/1771/20 за позовом ОСОБА_1 до Львівської державної комунальної середньої загальноосвітньої школи № 3 та до Приватного підприємства “Охоронно-юридична компанія Шериф” про відшкодування шкоди (упущеної вигоди) - закрити.
2. Роз'яснити позивачеві його право звернутися за захистом свого порушеного права чи інтересу в порядку цивільного судочинства з урахуванням правил визначення територіальної підсудності.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в строки та в порядку визначеному ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст ухвали складений та підписаний 05 березня 2021 року.
Суддя П.Т. Манюк