Рішення від 04.03.2021 по справі 914/2441/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2021 Справа № 914/2441/15 (914/3228/20)

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» (с. Сілець, Сокальський район, Львівська область, 80086)

до відповідача:Приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія» (с. Сілець, Сокальський район, Львівська область, 80086)

про:стягнення 458391 грн. 56 коп. (з яких: 404974,43 грн. - основний борг; 3585,02 грн. - 3% річних; 6094,87 грн. - інфляційні; 43737,24 грн. - пеня)

у межах справи:№ 914/2441/15

про банкрутство:Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія»

Суддя: Цікало А. І.

При секретарі: Зубко С. В.

Представники:

Позивача:Кріль Н. Г. - адвокат

Відповідача:не з'явився

10.12.2020 р. на розгляд Господарського суду Львівської області за вх. № 3426 надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» до Приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія» про стягнення 458391 грн. 56 коп. (з яких: 404974,43 грн. - основний борг; 3585,02 грн. - 3% річних; 6094,87 грн. - інфляційні; 43737,24 грн. - пеня) заборгованості за договором про надання послуг по переробці рядового вугілля від 07.08.2019 р. № 07-08/19.

Ухвалою суду від 14.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження в межах справи № 914/2441/15 про банкрутство ПАТ «Львівська вугільна компанія»; підготовче засідання призначено на 02.02.2021 р.

Ухвалою суду від 02.02.2021 р. підготовче засідання відкладено на 23.02.2021 р.

19.02.2021 р. до суду за вх. № 3964/21 від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи акту звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 01.01.2021 р.

Ухвалою суду від 23.02.2021 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.03.2021 р.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання забезпечив. Представник позивача позов підтримав повністю.

Відповідач відзиву на позов не надав, проти позову не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки представника не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне:

07.08.2019 р. між Публічним акціонерним товариством «Шахта «Надія» (замовник, відповідач у справі) та Публічним акціонерним товариством «Львівська вугільна компанія» (виконавець, позивач у справі) укладено договір про надання послуг по переробці рядового вугілля № 07-08/19 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, замовник (відповідач) зобов'язується передати рядове вугілля виконавцю (позивачу) на умовах даного договору при доставці залізничним транспортом. Після виконання робіт по переробці рядового вугілля виконавець зобов'язується здати вугільний концентрат станції відправлення залізниці згідно відвантажувальним документами.

Виконавець зобов'язується прийняти і переробити рядове вугілля в кількості 100000 тонн (п. 1.2. Договору).

Згідно з п. 2.1. Договору, вартість договору складає 14500000,00 грн., в тому числі ПДВ 2416666,66 грн. Ціна переробки 1 тонни рядового вугілля становить 145,00 грн. з ПДВ.

На виконання умов Договору, позивач надав відповідачу послуги з переробки рядового вугілля. Претензій щодо якості наданих позивачем послуг у відповідача не було.

Порушуючи умови Договору, відповідач не провів повної оплати за отримані послуги.

Відповідно до актів приймання-передачі виконаних робіт за серпень 2019 року, за вересень 2019 року, за вересень 2019 року (уточнений у жовтні), за жовтень 2019 року, за грудень 2019 року, за червень 2020 року, а також згідно платіжних доручень № 2829 від 05.09.2019 р., № 3142 від 18.10.2019 р., заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги згідно договору про надання послуг по переробці рядового вугілля № 07-08/19 від 07.08.2019 р. становить 404974 грн. 43 коп.

02.06.2020 р. позивач надіслав відповідачу лист від 01.06.2020 р. вих. № 2/349, в якому просив відповідача погасити заборгованість у розмірі 404974,43 грн.

Крім того, 18.08.2020 р. позивач надіслав відповідачу претензію від 17.08.2020р. вих. № 2/559 про погашення заборгованості за договором № 07-08/19 від 07.08.2019р. у розмірі 404974,43 грн.

Проте, зазначений лис і претензія залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Станом на день звернення з позовом до суду, заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги згідно договору про надання послуг по переробці рядового вугілля № 07-08/19 від 07.08.2019 р. становить 404974 грн. 43 коп.

Вказана заборгованість підтверджується також і актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2021 р., підписаним представниками сторін без зауважень та скріпленим печатками товариств.

За неналежне виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано відповідачу 3585,02 грн. 3% річних, 6094,87 грн. інфляційних втрат та 43737,24 грн. пені.

Станом на час розгляду справи, відповідача проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості перед позивачем не надав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено, що заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги згідно договору про надання послуг по переробці рядового вугілля № 07-08/19 від 07.08.2019 р. становить 404974 грн. 43 коп.

Відповідач вказану заборгованість не заперечив, доказів погашення такої не представив.

У зв'язку з неналежним виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо повної оплати наданих послуг, відповідно до ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано відповідачу 3585,02 грн. 3% річних та 6094,87 грн. інфляційних втрат.

Позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат з вересня 2020 року по жовтень 2020 року, а 3% річних з 18.08.2020 р. по 03.12.2020 р.

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат та 3% річним, здійсненні позивачем, суд дійшов висновку, що такі розрахунки є правильними, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 3585,02 грн. 3% річних та 6094,87 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Згідно з ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6.2. Договору про надання послуг по переробці рядового вугілля № 07-08/19 від 07.08.2019 р. передбачено, що за порушення строків виконання зобов'язань винна сторона сплачує пеню в розмірі 0,1 % вартості простроченого зобов'язання за кожен день прострочення.

Позивачем нараховано відповідачем пеню за період з 18.08.2020 р. по 03.12.2020 р. у розмірі 0,1 % від заборгованості на суму 43737,24 грн.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (із наступними змінами та доповненнями), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (із наступними змінами та доповненнями), розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, зазначеним Законом встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи те, що п. 6.2. Договору про надання послуг по переробці рядового вугілля № 07-08/19 від 07.08.2019 р. встановлено забезпечення виконання зобов'язання у вигляді пені в розмірі 0,1 % вартості простроченого зобов'язання, що є більшим розміром ніж подвійна облікова ставка Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, розмір пені слід обчислювати виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України.

Здійснивши власний розрахунок пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, в межах визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на його думку, мало місце невиконання зобов'язання, суд зазначає, що розмір пені становить 14340,08 грн.

Отже, в задоволенні позову в частині стягнення 29397,16 грн. пені слід відмовити.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Сплачений позивачем судовий збір у розмірі 6876,00 грн. слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. ст. ст. 3, 7, 8, 11, 42, 46, 73, 74, 76, 86, 123, 129, 191, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» до Приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія» про стягнення 458391 грн. 56 коп. (з яких: 404974,43 грн. - основний борг; 3585,02 грн. - 3% річних; 6094,87 грн. - інфляційні; 43737,24 грн. - пеня) заборгованості за договором про надання послуг по переробці рядового вугілля від 07.08.2019 р. № 07-08/19 - задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія» (с. Сілець, Сокальський район, Львівська область, 80086; ідентифікаційний код 00178175) на користь Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» (с. Сілець, Сокальський район, Львівська область, 80086; ідентифікаційний код 35879807) 428994 грн. 40 коп. заборгованості за договором (з яких: 404974,43 грн. - основний борг; 3585,02 грн. - 3% річних; 6094,87 грн. - інфляційні; 14340,08 грн. - пеня) та 6435 грн. 04 коп. судового збору.

3. В задоволенні позову в частині стягнення 29397 грн. 16 коп. пені - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 05 березня 2021 року.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.І. Цікало