Справа № 653/2831/18
Провадження № 2/653/530/21
іменем України
22 лютого 2021 року
Генічеський районний суд Херсонської області в складі:
головуючого судді Берлімової Ю.Г.
за участю секретаря Волвенко А.О.
позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Генічеськ цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
Івахненко ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_7 .
Вказує, що за життя батько заповіт не склав, розпоряджень відносно належного йому майна не робив. Разом з тим, позивач, являючись сином померлого та будучи спадкоємцем першої черги за законом у визначений шестимісячний строк з дня смерті батька до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не звернувся.
Наголошує, що він вважав, що оскільки батько проживав та був прописаний за адресою: АДРЕСА_1 , де так само був прописаний й він, то прийняв спадщину на підставі вимог ст. 1268 ЦК України, як особа, що постійно проживала із спадкодавцем.
Вказує, що від спадщини не відмовлявся, інші спадкоємці на спадщину не претендують.
З огляду на це та враховуючи, що він все життя жив та був прописаний разом з батьком, проте пропустив встановлений законом строк для подання заяви про спадщини, просить суд визначити йому додатковий строк в три місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши поважною причину пропущення цього строку.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовну заяву, просив позов задовольнити. Вказав, що батько розлучився з його матір'ю та в 2009 році поїхав до Дніпропетровської області. Наголосив, що інші спадкоємці - діти померлого на спадщину не претендують та не подавали заяви про прийняття спадщини. Також вказав, що він дізнався про смерть батька в 2016 році, проте не звертався до нотаріуса чи суду для реалізації спадкових справ через відсутність фінансової можливості.
Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні був відсутнім. Про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом направлення судової повістки, яку отримав особисто, проте про причини неявки чи неможливість прибути в судове засідання не повідомив.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник - адвокат Івахненко О.О. в судовому засіданні в режимі відеоконференції заперечували проти позовних вимог. Наголосили, що померлий за життя склав заповіт та заповів все своє майно ОСОБА_2 , із якою жив постійно в с. Топила, що в Дніпропетровській області, де він й помер. Вказує, що її співмешканець дуже хворів та на його похорони приїхала лише донька - ОСОБА_8 . Позивач жодної участі чи допомоги в похованні не приймав. Просять в задоволенні позову відмовити.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 являється ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 , виданого Стокопанівською сільською радою Генічеського району Херсонської області 13 липня 1995 року, актовий запис № 10.
ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивача - ОСОБА_7 помер, про що свідчить копія свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_2 , видана 29 липня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Токмаківського районного управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 102.
Звернення позивача до суду зумовлено тією обставиною, що він не подав до нотаріуса заяву про прийняття спадщину після смерті батька, вважаючи, що він й так прийняв спадщину, як особа, що постійно проживала разом з батьком й оскільки не мав на це фінансової можливості.
При цьому, після смерті батька залишилось спадкове майно, про що свідчить копія державного акту на право приватної власності на землю, серії ІІ-ХС № 042418, згідно до якого ОСОБА_7 належить земельна ділянка, площею 5,76 га, розташована на території Стокопанівської сільської ради.
На підтвердження позовних вимог позивач надав довідку, видану Стокопанівською сільською радою 11 січня 2018 року, з якої вбачається, що ОСОБА_7 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 1991 року та по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На день смерті і на протязі шести місяців після смерті з померлим були зареєстровані: матір дітей - ОСОБА_9 , син - ОСОБА_5 , син - ОСОБА_1 , донька - ОСОБА_10 .
Слід зазначити, що позивач, пред'являючи позов та в ході судового розгляду вказав, що батько за життя заповіт не склав, інші спадкоємці на спадщину не претендують.
При цьому, позивач зазначив в якості відповідача - ОСОБА_5 , вказавши, що він також є спадкоємцем першої черги за законом, як син спадкодавця, проте заяву про прийняття спадщини не подав та відповідно на спадщину не претендує.
Разом з тим, з наданої ним довідки про зареєстрованих осіб вбачається, що ОСОБА_7 також має доньку - ОСОБА_10 .
Вказане також підтвердив позивач в судовому засіданні, наголосивши, що вона не претендує на спадщину та вказувати її відповідачем не потрібно.
З приводу цього слід зазначити, що у пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК України, норми якої кореспондуються зі статтею 51 ЦПК України. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
З аналізу наведеної статті слідує, що законодавець поклав на позивача обов'язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас, якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє.
З огляду на викладене, суд позбавлений права самостійно заміняти неналежного відповідача або залучати співвідповідача, оскільки така ініціатива повинна виходити від позивача, який повинен подати відповідне клопотання.
Слід наголосити, що суд сприяв учасникам справи в реалізації їх прав та роз'яснював позивачу щодо доцільності залучення до участі у справі в якості відповідача доньку померлого - ОСОБА_10 , але позивач не скористався цим правом та вважає, що вказане рішення не впливає на її інтереси.
Суд не погоджується із вказаною позицією та наголошує на тому, що пред'являючи позов про визнання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_11 позивач повинен був вказати в якості відповідачів також інших спадкоємців.
Більш того, суд враховує п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», згідно до якого при розгляді справ про визначення додаткового строку для прийняття спадщини суд перевіряє наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Суд враховує позицію відповідача ОСОБА_2 та її представника - адвоката Івахненко О.О., які категорично заперечували проти позовних вимог, зазначаючи, що ОСОБА_2 є спадкоємцем після смерті ОСОБА_7 за заповітом та що з 2010 року та по день смерті вони проживали разом в с. Топила, Токмаківського району, Дніпропетровської області.
Вказана позиція знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду.
Так, з наявної в матеріалах справи Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру вбачається, що після смерті ОСОБА_7 16 червня 2014 року була відкрита спадкова справа 56194534, заведена приватний нотаріусом Токмаківського району Дніпропетровської області.
З копії вказаної спадкової справи вбачається, що вона була заведена за заявою ОСОБА_2 , як особи, на ім'я якої померлий залишив заповіт.
Також з довідки, виданої виконавчим комітетом Мирівської сільської ради Токмаківського району Дніпропетровської області від 13 листопада 2014 року вбачається, що ОСОБА_7 на день смерті проживав без реєстрації в АДРЕСА_2 .
Разом з померлим ОСОБА_7 на день смерті проживала без реєстрації ОСОБА_2 з 10 березня 2010 року до дня смерті, із якою вели спільне господарство.
Зі змісту заповіту, посвідченого секретарем виконавчого комітету Мирівської сільської ради Токмаківського району Дніпропетровської області 21 травня 2014 року вбачається, що ОСОБА_7 зробив розпорядження на випадок своєї смерті та заповів все своє майно ОСОБА_2 . Вказаний заповіт зареєстрований у Спадковому реєстрі за № 56120631.
Надаючи оцінку встановленим судом фактам, суд вказує, що позивач є спадкоємцем першої черги за законом відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України, згідно до якої у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Виходячи з роз'яснень, що містяться в абз. 6 п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року за № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку для прийняття спадщини, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 26 червня 2019 року (справа № 565/1145/17) вказав, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Крім того, згідно ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
В даному випадку, позивач звернувся до суду з позовом про визначення йому додаткового строку для подачі заяви в нотаріальну контору про прийняття спадщини, проте не надав суду жодних доказів на підтвердження поважності пропуску встановленого законом терміну для подачі такої заяви.
В якості поважності причин пропуску строку позивач зазначив, що дізнався про смерть батька лише в 2016 році та не здійснював дії для реалізації спадкових прав, оскільки не мав для цього фінансової можливості, що само по собі, на думку суду, не може вважатися поважною причиною, оскільки не пов'язано з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
При цьому суд також враховує, що батько позивач помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а до суду він звернувся 27 серпня 2018 року.
Крім цього, не знайшли свого підтвердження посилання позивача на те, що він вважав себе таким, що прийняв спадщину на підставі ст. 1268 ЦК України, як особа, що постійно проживала із спадкоємцем на час відкриття спадщини.
Такі пояснення спростовані дослідженими судом доказами, які підтверджують, що померлий з 2010 року до дня смерті мешкав у с. Топила, Токмаківського району Дніпропетровської області.
За таких обставин, суд вважає, що в ході судового розгляду не знайшла свого підтвердження поважність пропуску строку для звернення позивача до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, що в свою чергу, не надає суду підстав для визначення додаткового строку для подання такої заяви.
Більш того, суд враховує, що за життя померлий склав заповіт та спадкоємець за заповітом звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, від якої не відмовилась та яка заперечує проти задоволення позовних вимог.
Ця обставина вказує на те, що за наявності заповіту, що не був визнаний недійсним, враховуючи, що спадкоємець за заповітом не відмовилась від спадщини, та те, що заповіт, виходячи з його змісту охоплює все належне майно, то саме відповідач ОСОБА_2 є спадкоємцем померлого в силу ст. 1223 ЦК України.
За встановлених судом обставин, а саме наявності спадкоємця за заповітом, що подала заяву про прийняття спадщини та не відмовилась від неї; відсутності у позивача поважних причин, через які він пропустив встановлений законом строк для подання заяви про прийняття спадщини; не визначення позивачем всіх спадкоємців померлого, в якості відповідачів - підстави для задоволення позову відсутні.
У зв'язку із чим, в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 30, 60, 212-215, 218 ЦПК України, ч.1 ст. 1270, ч.3 ст.1272 ЦК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Херсонського апеляційного суду через Генічеський районний суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлений 03 березня 2021 року.
Суддя Генічеського районного суду Ю. Г. Берлімова