Справа № 755/170/20
"28" травня 2020 р. м. Київ
Дніпровський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Савлук Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття нежитлового приміщення,
Приватное акціонерне товариство «Страхова компанія «Альфа Страхування»звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на свою користь суми в якості страхового відшкодування у розмірі 7865,00 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921,00 грн,. мотивуючи тим, що відповідачем, як власником майна, спричинено матеріальну шкоду, шляхом залиття нежитлових приміщень, що є предметом позовних вимог.
20 січня 2020 року Дніпровським районним судом міста Києва відкрите провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
12 травня 2020 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу, про продовження розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін.
Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Відповідачем копію ухвали, копію позовної заяви з доданими до неї документами не було отримано, а конверт разом з копією позовної заяви та доданими до неї документами повернувся до суду із відміткою поштового відділення «за закінченням встановленого строку зберігання».
У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
На підставі ч.1 ст.280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи
Таким чином, розглянувши подані позивачем документи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, як це передбачено ст.279 ЦПК України.
Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.
Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.
Статтею 14 цього Кодексу визначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Як вбачається з матеріалів справи, що квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 62,0 м2, на праві приватної власності належить ОСОБА_2 .
03.01.2018 року між ПАТ «СК «Альфа Страхування»» та ОСОБА_2 було укладено Договір добровільного страхування майна № 245.18557424.111, предметом страхування якого є майнові інтереси, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням Застрахованого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату, у строк встановлений договором. (ч.1 до ст. 988 Цивільного кодексу України).
Пунктом 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та при будинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 №76 визначено, що у разі залиття квартир складається відповідний акт за формою, встановленою Додатком 4 до цих Правил. В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число, місяць, рік):прізвища, ініціали та займані посади членів комісії; прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності: прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, з вини якого сталося залиття; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини: завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.
Згідно Акту, складеного комісією в складі: старшого майстра ОСОБА_3 , майстра технічної дільниці № 1 ОСОБА_4 , слюсара-сантехніка ОСОБА_5., від 17 січня 2018 року, при огляді квартири АДРЕСА_1 , на предмет залиття з вищерозташованої квартири АДРЕСА_2 , було виявлено в туалетній кімнаті площею 1,4 м2 та коридорі між ванною та туалетною кімнатою 2,84х0,9 м2 на стелях та стінах присутні сліди від залиття. При візуальному обстеженні туалетної кімнати на стелі спостерігаються сліди залиття у вигляді жовтих плям та відшарування штукатурки площею близько 1,0 кв.м, вид облаштування - шпалери вітчизняного виробництва на стіні сліди залиття у вигляді жовтих плям, площею близько 0,9 кв.м, шпалери відклеїлись по примиканню, від облаштування - ізопленові шпалери. При візуальному обстеженні коридору між ванною та туалетною кімнатою на стелі спостерігаються сліди залиття у вигляді жовтих плям на шпалерах по всій площі та відшарування шпалер, вид облаштування - шпалери вітчизняного виробництва на стіні сліди залиття у вигляді жовтих плям, площею близько 1,5 кв.м, від облаштування - шпалери імпортного виробництва. Витяжний канал працює. Зі слів власниці квартири АДРЕСА_1 опоряджувальні роботи останній раз проводились в 2013 році.
За змістом вказаного Акту убачається, що 13 січня 2018 року відбулось залиття квартири АДРЕСА_1 , яка розташована на 8 поверсі 9-ти поверхового будинку. Залиття сталося з вищерозташованої квартири АДРЕСА_2 , в звязку з халатним відношенням мешканців цієї квартири до сантехнічних приладів в ванній кімнаті. При комісійному обстеженні квартири АДРЕСА_1 було встановлено, що залиті туалетна кімната та коридор між туалетною та ванною кімнатами. На стелях та стінах присутні сліди від залиття.
Згідно Витягу Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна № 186043028 від 24 жовтня 2019 року, квартира АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) шкоди.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про страхування» страхова компанія при настанні страхового випадку сплачує страхувальнику страхове відшкодування.
Згідно до ст.25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
16 січня 2018 року страхувальник ОСОБА_2 звернулась до ПрАТ «СК «Альфа Страхування» з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою про виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування, предметом страхування якого є майнові інтереси, повязанні з володінням, користуванням і розпорядженням Застрахованого майна, що знаходимться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 62,0кв.м.
Відповідно до Звіту про незалежну оцінку вартості матеріального (майнового) збитку завданого власнику майна складеного оцінювачами ПП «Юнайтед Лосс Аджастерс» 18 квітня 2018 року та Рахунку-фактури № 0012.211.18.01.01 від 27.04.2018 року, про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику майна, що знаходимться за адресою: АДРЕСА_1 ,, вартість матеріального збитку складає: 7865,00 грн.
На підставі страхового акту № 0012.211.18.01.01 від 27.04.2018 року, ПрАТ «СК «Альфа Страхування» прийнято рішення про виплату страхового відшкодування страхувальнику ОСОБА_2 в розмірі 7865,00 грн., факт виплати підтверджується платіжним дорученням №10712 від 04.05.2018 року.
За вимог Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань визначені ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Згідно ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. (ст. 1 Закону України «Про страхування»)
Відповідно ст.993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічні положення кореспондуються у ст. 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Дані норми законів встановлюють перехід права вимоги від страхувальника до страховика, що називається суброгацією. При суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається зміна кредитора: потерпілий (тобто страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. У результаті страховик виступає замість потерпілого.
За змістом статті 1194 ЦК України в системному зв'язку зі статтею 993 цього Кодексу та статтею 27 Закону № 85/96-ВР можна дійти висновку про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Така правова позиція висловлена Верховим Судом України у постанові № 6-2878цс15 від 10 лютого 2016 року та №6-1009цс15 від 24 лютого 2016 року, а в силу положень статті 360-7 Цивільного процесуального кодексу України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено в частині другій статті 16 ЦК України.
Отже, страховик, який виплатив страхове відшкодування має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування. Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд України у справі № 6-2587 цс 15 від 23 грудня 2015 року.
На дату виникнення страхового випадку власник майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2 добровільно застрахувала майнові інтереси, пов'язанні з володінням, користуванням і розпорядженням вище зазначеним майном.
ПрАТ «СК «Альфа Страхування» на підставі страхового акту та калькуляції витрат на ремонт приміщення здійснила виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_2 в розмірі 7865,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 10712 від 04.05.2018 року та витягом з відомості № 86 від 04.05.2018 року.
Таким чином, із досліджених доказів убачається, що ПрАТ «СК «Альфа Страхування», правомірно відшкодовано шкоду завдану відповідачем власнику майна ОСОБА_2 шляхом залиття квартири останньої, а тому до позивача на підставі ст.27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України перейшло право вимоги до ОСОБА_1 , як особи, відповідальної за заподіяний збиток, в свою чергу відповідач правом подачі відзиву не скористався, доказів на спростування наданого позивачем розрахунку розміру страхового відшкодування відповідач суду не надав, як і не надав доказів щодо відсутності його вини у спричиненій шкоді.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття нежитлового приміщенняє обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, ухвалюючи рішення суд присуджує стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Альфа Страхування»»завдані збитки в розмірі 7865,00 грн.
Крім того, у відповідності до п.п.1 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та в порядку ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 1921,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 22, 512,514, 979, 993, 1166, 1187, 1191-1192, 1194 ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 7, 82, 133, 141, 174-178, 209, 210, 223, 247, 275, 279, 280, 284, 354, ЦПК України, суд,-
Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття нежитлового приміщення - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» завдані збитки у розмірі 7865,00 гривень, судовий збір у розмірі 1921,00 грн. а всього 9786,00 (девять тисяч сімсот вісімдесят шість) грн.
Стягувач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Альфа Страхування», ідентифікаційний код 30968986, р/р НОМЕР_1 в АБ «Укргазбанк», МФО 320478, юридична адреса: 01011, м. Київ, вул. Рибальська, 22.
Боржник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Відповідно до ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте Дніпровським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017,апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ випробовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Уразі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя: