Справа № 755/16006/18
"18" лютого 2021 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Чех Н.А.
за участю секретаря судових засідань - Кузьменко А.М.,
учасники справи:
представник позивача - Конюшко Д.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави, -
Позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою, посилаючись на те, що 19.01.2012 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № R52110186099B, згідно умов якого Банк надав Позичальнику кредит на суму 517 600,00 грн. Кредитні кошти були надані на придбання автомобіля Toyota LAND CRUISER. На забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором був укладений договір застави № R52110186099B транспортного засобу Toyota LAND CRUISER-200, тип-універсал-В легковий, 2011 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 виданого 19.01.2012 року ВРЕР ДАІ УДАІ №13 м.Києва. 22.01.2018 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» укладено договір про відступлення права вимоги грошових зобов'язань, відповідно до якого були передані права вимог, в тому числі і за кредитним договором № R52110186099B, та в цей же день було укладено і договір про відступлення права вимоги за договорами застави, в тому числі і за договором застави № R52110186099B. В ході проведення заходів щодо стягнення боргу ними було встановлено, що позичальник всупереч нормам чинного законодавства та договору застави, не погоджуючи дії з ними, здійснив продаж предмета застави третій особі. На даний час предмет застави зареєстрований на ОСОБА_1 , з державним номером НОМЕР_4 та належить на праві приватної власності з 19.08.2016 року, свідоцтво про реєстрацію т/з НОМЕР_5 , який зареєстрований в АДРЕСА_1 . Враховуючи, що предмет застави зареєстрований в Державному реєстрі обтяжень ще з 20.01.2012 року (№12079708), то відповідач не може вважатись добросовісним набувачем, так як він набув право власності на предмет застави з обтяженням. Зареєстроване обтяження зберігає силу і для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження. Відчужувати предмет застави заставодавець має право тільки з письмової згоди заставодержателя, а останній ніколи такої згоди не давав. Враховуючи наявність заборгованості по вказаному кредитному договору, сума якої становить 496 254,54 грн.; внесення запису до Державного реєстру обтяжень про заборону відчуження предмета застави; відсутність підстав для припинення застави, у банку виникло право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета застави і банк набув право звернення стягнення на предмет застави. Враховуючи викладене, просили як правонаступник банку, звернути стягнення на предмет застави. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити. Щодо строків позовної давності зазначив, що ними він не пропущений, посилання на дату виникнення заборгованості по даній справі не може враховуватися, це інший позов. До суду звернулися коли дізналися про зміну цифри в номері автомобіля, який є предметом застави.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений відповідно до вимог процесуального законодавства. У відзиві, письмових поясненнях та поясненнях, наданих в судовому засіданні 06.02.2020 року, заперечував щодо задоволення позовних вимог з тих підстав, що він є добросовісним набувачем; відсутні розрахунки боргу; відсутність доказів набуття позивачем права вимоги до третьої особи; відсутність обтяження на автомобіль з номерними знаками НОМЕР_4 . Просив врахувати подану ним заяву про застосування позовної давності. Всі вказані пояснення, заперечення підтримав його представник в судовому засіданні 06.02.2020 року.
На підтвердження поважної причини неявки в судове засідання 18.02.2021 року відповідачем було надано заяву про відкладення розгляду справи та Довідку 6 про тимчасову непрацездатність КНП Таращанської міської ради «Таращанська міська лікарня», з печаткою та підписом лікаря ОСОБА_4 . Оскільки довідка не є листком непрацездатності, судом вона не була врахована та причина неявки була визнана без поважних причин і прийнято рішення про продовження, завершення розгляду справи за відсутності сторони відповідача та третьої особи. Крім цього, представником позивача було повідомлено, що перед початком засідання він телефонував у вказану лікарню, де повідомили, що лікаря невролога ОСОБА_4 у них немає.
В судові засідання, які призначалися після 06.02.2020 року відповідач, його представник до суду не з'являлися, надавали різного роду заяви (про відкладення, про неотримання викликів до суду, про хвороби інше). Судом, з метою непорушення прав відповідача, та у зв'язку з поверненням поштою судових викликів за закінченням строку зберігання, викликався відповідач і за місцем роботи - патрульна поліція №4 Таращанського ВП Миронівського ВП ГУ НП в Київській області.
Третя особа в судове засідання не з'явилась, про день та час розгляду справи була повідомлена належним чином, до справи надані письмові пояснення. В судовому засіданні 06.02.2020 року приймав участь представник третьої особи, надавав пояснення по суті спору, просив в задоволенні позовних вимог відмовити.
Вислухавши пояснення представника позивача , відповідача, представника відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Вказана позовна заява зареєстрована в суді 22.10.2018 року.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2018 року визначено головуючого суддю - Шевченко В.М.
15.11.2018 року отримано відповідь з Електронного реєстру територіальної громади м. Києва, з підтвердженням місця реєстрації відповідача в Дніпровському районі м. Києва.
Згідно ухвали від 15.11.2018 року позивачу надано строк на усунення недоліків.
Згідно ухвали від 20.12.2018 року постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого засідання.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, третьою особою - пояснення на позовну заяву.
Ухвалою від 25.03.2019 року закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Відповідно до Розпорядження Дніпровського районного суду. Києва від 28.03.2019 року та Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 28.03.2019 року - у зв'язку з закінченням строку відрядження судді Шевченко В.М., призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи, визначено головуючого суддю Чех Н.А.
Представником відповідача подано заяву про застосування строків позовної давності.
Ухвалою суду від 121.07.2019 року відповідачу відмовлено в задоволенні клопотань про закриття провадження у справі.
Позивачем надано письмові додаткові пояснення, відповідачем - письмові заперечення на додаткові пояснення.
Ухвалою суду від 06.02.2020 року відмовлено в задоволенні клопотання третьої особи про закриття провадження по справі.
Ухвалою суду від 09.12.2020 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів.
В суді встановлено, що 19.01.2012 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № R52110186099B. За умовами даного Договору Банк надав Позичальнику - ОСОБА_2 кредит на суму 517 600,00 грн. Кредитні кошти були надані на придбання автомобіля Toyota LAND CRUISER. На забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором між Банком та Позичальником був укладений договір застави № R52110186099B транспортного засобу Toyota LAND CRUISER-200, тип-універсал-В легковий, 2011 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належав ОСОБА_3 (позичальнику ОСОБА_2 ) на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 виданого 19.01.2012 року ВРЕР ДАІ УДАІ №13 м.Києва.
22.01.2018 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» укладено договір про відступлення права вимоги грошових зобов'язань, в тому числі і за кредитним договором № R52110186099B. В цей же день, 22.01.2018 року, було укладено і договір про відступлення права вимоги за договорами застави №220118аз, в тому числі і за договором застави № R52110186099B.
Відповідно до п.5 Договору застави заставодавець ОСОБА_2 заявляє, що предмет застави є його власністю, не знаходиться в заставі, не є предметом судового спору, не знаходиться в оренді/лізингу у інших осіб, взагалі не обтяжений будь-якими зобов'язаннями; на нього може бути звернено стягнення на підставах, передбачених законодавством України, не існує доручень на розпорядження предметом застави, не існує інших співвласників та осіб, які мають рівні права із заставодавцем на розпорядження предметом застави, за виключенням дружини, ОСОБА_5 , яка надала згоду на заставу автомобіля відповідною заявою посвідченою ПНКМНО Міленіною К.О., 19 січня 2012 року за реєстровим номером 20.
Нотаріально посвідчена 19.01.2012 року заява ОСОБА_5 свідчить на надання згоди на укладення та підписання її чоловіком ОСОБА_2 з ПАТ «ВТБ Банк» кредитного договору, договору застави та на передачу в заставу спільно набутого під час шлюбу автомобіля Toyota LAND CRUISER-200, тип-універсал-В легковий, 2011 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с.215 т.1).
Пунктом 7.2 договору застави визначено, що заставодавець ОСОБА_2 має право розпоряджатися предметом застави (в т.ч., але не виключно, відчужувати, заставляти, здавати в оренду/лізинг, передавати іншим особам (в т.ч. в управління), видавати довіреності на розпорядження та керування предметом застави, знімати з обліку) - тільки з письмової згоди заставодержателя.
Договором застави, пунктами 9.1.-9.4 передбачено, що заставодержатель має право перевіряти фактично та документально наявність предмету застави та його стан; за рахунок предмету застави задовольняти свої вимоги; у разі невиконання зобов'язань за кредитним договором та/або за цим договором застави достроково стягувати суму кредиту та звернути стягнення на предмет застави (у т.ч. вилучити предмет застави).
Згідно Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 20.01.2012 року, зареєстровано обтяження на предмет застави - транспортний засіб Toyota LAND CRUISER-200, тип-універсал-В легковий, 2011 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с.19 т.1).
08.02.2018 року зареєстровано зміни в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, вилучено обтяжувача - ПАТ «ВТБ Банк», додано обтяжувача ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп», підстава - договір відступлення прав вимоги за договорами застави №22018аз від 22.01.2018 року (а.с.53 т.1).
З матеріалів справи встановлено, що 25.06.2016 року Дніпровським районним судом м.Києва було постановлено рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ВТБ Банк» заборгованість за кредитним договором від 19.01.2012 року у сумі 680 891,33 грн. Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 14.03.2019 року було замінено сторону виконавчого провадження ПАТ КБ «ВТБ Банк» на ТОВ «ФК Укрфінанс Груп». Постановою Київського апеляційного суду від 29.05.2019 року ухвала про заміну сторони виконавчого провадження від 14.03.2019 року залишено без змін.
Згідно відповіді на запит адвоката, наданої 23.08.2019 року Регіональним сервісним центром МВС в м.Києві (а.с.207 т.1), останні повідомили, що згідно з даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів з 19.01.2012 року з автомобілем Toyota LAND CRUISER-200, номер рами НОМЕР_1 , номерні знаки НОМЕР_2 були здійснені наступні реєстраційні операції: - 19.01.2012 року «Первинна реєстрація ТЗ придбаного в торгівельній організації, установи», номерні знаки НОМЕР_2 , власник ОСОБА_2 ; - 13.05.2015 року «Перереєстрація ТЗ на нового власника за довідкою-рахунком», номерні знаки НОМЕР_4 , власник ОСОБА_5 ; - 19.08.2016 року «Перереєстрація ТЗ на нового власника по договору укладеному в ТСЦ» номерні знаки НОМЕР_4 , власник ОСОБА_1 .
Розмір заборгованості ОСОБА_2 на час подачі даного позову перед ТОВ ФК «Укрфінанс Груп», який є правонаступником ПАТ «ВТБ Банк», становить 496 254,54 грн., про що зазначено в позовній заяві.
Наявність як самої заборгованості перед позивачем, чи невідповідність суми заборгованості ні відповідачем, ні третьою особою, яка є боржником за кредитним договором від 19.01.2012 року, не було спростовано в суді. Не було надано і жодного доказу виконання повністю чи частково судового рішення Дніпровського районного суду м.Києва про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 від 25.09.2016 року.
Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має права звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Статтями 510, 512, 514 ЦК України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок відступлення права вимоги, правонаступництва та інше. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
По даній справі встановлено, що позивач став правонаступником ПАТ «ВТБ Банк» з дотриманням зазначених вище вимог законодавства та статті 513 ЦК України.
Статтями 525, 526, 530 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо в зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.
Відповідно до ст.572 ЦК України в силу застави (кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна.
Статтями 576, 577, 578 ЦК України встановлено, що предметом застави може бути будь-яке майно, що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення. Моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу лише за згодою усіх співвласників.
Відповідно до ст.ст.19, 20 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Відповідно до ст.21 Закону України «Про заставу» реалізація заставленого майна здійснюється шляхом його продажу на аукціонах (публічних торгах), у тому числі у формі електронних торгів, якщо інше не передбачено договором, а державних підприємств та відкритих акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації, всі акції яких перебувають у державній власності, - виключно з аукціонів (публічних торгів).
Відповідно до ст.27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи. Застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу.
По даній справі встановлено, що ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» (позивач), як правонаступник, набуло на законних підставах права вимоги за кредитним договором № R52110186099B від 19.01.2012 року та договором застави, укладеними між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_2 . Боржником ОСОБА_2 умови вказаних договорів порушені, є заборгованість за кредитним договором в сумі 496 254,54 грн.
Крім цього, боржник ОСОБА_2 , не повернувши заборгованість за кредитним договором, в порушення вимог договору застави та вимог законодавства, без згоди заставодержателя, 13.05.2015 року перереєстрував предмет застави за довідкою-рахунком на нового власника - свою дружину ОСОБА_5 , з номерним знаком НОМЕР_4 .
ОСОБА_5 , дружина боржника ОСОБА_2 , яка давала згоду на передачу в заставу належного на праві їх спільної власності автомобіля, після здійснення перереєстрація автомобіля на її ім'я зі зміненим номерним знаком, без згоди заставодержателя, 19.08.2016 року відчужила автомобіль на нового власника - ОСОБА_1 (відповідача по справі).
Враховуючи вимоги законодавства, при переході предмета застави у власність іншої особи, предмет застави зберігає силу.
Посилання сторони відповідача, третьої особи на те, що предмет застави та автомобіль, що знаходиться у власності відповідача, є різні об'єкти і, що на автомобіль відповідача обтяження не накладалися, судом не приймаються до уваги.
Зміна номерного знаку з НОМЕР_2 на НОМЕР_4 не свідчить про різні об'єкти, оскільки це є один і той же автомобіль Toyota LAND CRUISER-200, тип-універсал-В легковий, 2011 року випуску, що підтверджується номером шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 .
Зміна власників автомобіля, яка відбувалася всупереч умов договору застави, зміна цифри в номерному знаку автомобіля, що також відбувалося всупереч умов договору застави, на думку суду свідчить про намагання боржника за кредитним договором ОСОБА_2 разом з членами своєї родини вивести предмет застави з обтяжень з метою уникнення можливості заставодержателем отримати заборгованість із реалізації предмета застави.
Доказів на спростування тверджень, доказів сторони позивача ні відповідачем, ні третьою особою не надано. Не було надано і доказу того, що на момент відчуження автомобіля, який є предметом застави, здійснювалася перевірка наявності/відсутності обтяжень. Крім цього, ОСОБА_5 будучи і новим власником після перереєстрації на неї автомобіля і продавцем в подальшому цього ж автомобіля, була добре обізнана, як дружина боржника ОСОБА_2 , як співвласниця даного автомобіля, про наявність обтяжень, так як давала на це свою згоду при оформленні договору застави від 12.01.2012 року.
Не було надано до справи стороною відповідача жодного доказу на спростування доводів та доказів сторони позивача щодо існування реєстрації обтяження спірного автомобіля з часу укладення договору застави - з 12.01.2012 року, по цей час в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, спочатку на заставодержателя - ПАТ «ВТБ Банк», а з 2018 року відбулася перереєстрація на правонаступника - заставодержателя ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп».
Викладене свідчить про те, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Стороною відповідача подано заяву про застосування строків позовної давності. Заява обгрунтована тим, що невиконання грошових зобов'язань ОСОБА_2 починається з березня 2012 року, що встановлено рішенням суду і з того часу починається перебіг строку позовної давності, і цей строк сплив в 2015 році. Крім цього, був виконавчий напис нотаріуса від 05.10.2015 року, з якого слідує, про дострокове стягнення заборгованості.
Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
З викладеного в заяві відповідача про застосування позовної давності слідує, що ОСОБА_2 , отримавши від банку грошові кошти в кредит в січні 2012 року, придбавши за них спірний автомобіль, через місяць перестав виконувати умови кредитного договору щодо погашення кредиту; що в 2015 році була вимога про дострокове повернення кредиту; в 2016 році приймалося рішення про стягнення.
Встановлено, що 25.08.2016 року Дніпровським районним судом м.Києва було постановлено судове рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ВТБ Банк» заборгованості за кредитним договором від 19.01.2012 року № R52110186099B, укладеним між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_2 , у сумі 670 891 грн. 33 коп.
Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» з 22.01.2018 року набув права вимоги до ОСОБА_2 на суму заборгованості 496 254,54 грн. та на право звернення стягнення на предмет застави. Позивачем не здійснювалися нарахування заборгованості, суми боргу були визначені в судовому рішенні від 25.08.2016 року, яке на час розгляду даної справи набрало законної сили. До суду з даним позовом товариство звернулося 22.10.2018 року.
Крім цього, судом враховується і те, що звернення позивача до суду з даним позовом відбулося після того, як позивач дізнався, що предмет застави вибув з володіння заставодавця, змінено номерні знаки. Дану інформацію ні відповідачем, ні третьою особою не було спростовано в суді.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем не пропущено строк позовної давності. Відповідачем чи третьою особою не було надано жодного доказу, що вказана сума заборгованості - 496 254,54 грн. є новими нарахуваннями, а не сумою, яка ввійшла в заборгованість за рішенням Дніпровського районного суду м.Києва.
Згідно вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для вирішення справи.
Статтями 77, 78, 79, 80 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 81, 141, 258, 259, 264, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави - задовольнити.
Звернути стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» (01042, м.Київ, вулиця Іоанна Павла 11, будинок 20, квартара 1, ідентифікаційний код 40326297) на предмет застави: автомобіль марки - Toyota LAND CRUISER-200, тип-універсал-В легковий, 2011 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНП НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 19.08.2016 року, шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною визначеною суб'єктом оціночної діяльності на момент продажу автомобіля.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНП НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» (01042, м.Київ, вулиця Іоанна Павла 11, будинок 20, квартира 1, ідентифікаційний код 40326297) судові витрати в сумі 1 762,00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання повного судового рішення 01.03.2021 року.
Суддя: