707/103/21
2/707/365/21
03 березня 2021 року Черкаський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді Суходольського О.М.
при секретарі Культенко Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, мотивуючи позов тим, що позивач є власником домоволодіння у АДРЕСА_1 . У вказаному будинку зареєстрований але не проживає більше року ОСОБА_2 . Оскільки відповідач ОСОБА_2 в будинку не проживає вже досить тривалий час, не бере участі у нього утриманні, позивач вважає, що він втратив право на користування житлом у ньому і просить визнати його таким.
Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, проте в ухвалі про прийняття до розгляду та відкриття провадження від 10.12.2020 року відповідачу був наданий строк у 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву. Відповідач був повідомлений про розгляд вказаної справи у встановлений законом порядку, зокрема і через оголошення на офіційному сайті Судової влади України, проте у встановлені строки відзиву на позов не надійшло. Відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.
Вивчивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено що, згідно Витягу з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №238344452 від 23.12.2020 року житловий будинок у АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності позивачу ОСОБА_1 .
Згідно довідки виконавчого комітету Степанківської сільської ради Черкаського району Черкаської області від 12.01.2021 року №24, ОСОБА_2 , 1984 року народження, який є сином ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Крім ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вказаному домоволодіння зареєстровані: ОСОБА_3 , 1988 року народження (дочка позивача), ОСОБА_4 , 2009 року народження (онук позивача), ОСОБА_5 , 2019 року народження (онука позивача).
Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов проживання від 11.01.2021 року, затвердженого сільським головою І.М. Чекаленко, вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрований у домоволодінні по АДРЕСА_1 але за даною адресою фактично не проживає на протязі двох років.
Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном, а ст.150 ЖК України передбачає, що власник жилого будинку користується ним для особистого проживання та проживання членів своєї сім'ї і має право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Відповідно до ч.1 ст.71 Житлового кодексу України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Відповідно до ч.2 ст.405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство (ч. 2 ст. 64 Житлового Кодексу УРСР).
Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них (ст.379 ЦК України).
Згідно Правової позиції, яка міститься в постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 року № 6- Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд. Частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням на рівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.
Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство. За змістом зазначених норм матеріального права правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника на рівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, а також інші особи, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.
Відповідно до ст.ст.386, 391 ЦК України, власник має право звертатися до суду за захистом свого права власності перед іншою особою та вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
З наявних матеріалів справи вбачається, зокрема довідки виконавчого комітету Степанківської сільської ради Черкаського району Черкаської області від 12.01.2021 року №24, що відповідач ОСОБА_2 , який є сином позивача а відповідно і його членом сім'ї, зареєстрований але фактично на протязі двох років не проживає в будинку по АДРЕСА_1 , а тому втратив право користування житловим приміщенням в даному будинку.
Дані щодо укладення будь-яких цивільно-правових угод з власником будинку, які давали б право відповідачу користуватися жилим приміщення у ньому, у матеріалах справи відсутні, як відсутні будь які дані, щодо створення позивачем перешкод відповідачу у користуванні житлом за місцем реєстрації. А тому на підставі наявних доказів, суд прийшов до висновку, що відповідачем ОСОБА_2 добровільно залишено місце свого проживання.
На підставі вище вказаних обставин, суд вважає, що ОСОБА_2 має бути визнаний таким, що втратив право користування житловим приміщення в домоволодінні по АДРЕСА_1 .
Згідно ч. 2 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється, зокрема, на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Питання щодо судових витрат, суд вирішуює відповідно до положень ст.141 ЦПК України, а тому враховуючи, що позивач при зверненні до суду звільнений від сплати судового збору, судові витрати, пов'язані з розглядом справи підлягають стягненню з відповідача на користь держави.
На підставі ст. ст. 317, 386, 391, 405 ЦК України, ст. 64, 150 ЖК України, керуючись ст. ст. 263-265, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням- задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на праві приватної власності.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень.
Ознайомитись з повним текстом судового рішення, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Апеляційна скарга подається учасниками справи до Черкаського апеляційного суду безпосередньо або через Черкаський районний суд Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення..
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: О. М. Суходольський