Справа № 635/1633/21
Провадження № 1-кс/635/500/2021
03 березня 2021 року Харківський районний суд Харківської області у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
слідчого - ОСОБА_4 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ Відділу поліції №3 Харківського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області ОСОБА_6 , за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021220430000121 від 09.02.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -
До Харківського районного суду Харківської області надійшло клопотання слідчого СВ Відділу поліції №3 Харківського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області ОСОБА_6 , за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021220430000121 від 09.02.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що у провадженні Слідчого відділення Відділу поліції №3 Харківського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Харківській області, перебувають матеріали досудового розслідування кримінального провадження за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом, поєднаним з проникненням у сховище.
Згідно ч.1 ст.214 КПК України відомості за даним фактом внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021220430000121 від 09.02.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України.
Під час досудового розслідування кримінального провадження встановлено що, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувальний акт відносно якого 14.12.2020 направлено до Харківського районного суду Харківської області у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020225430000460 від 19.11.2020, за ознаками кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив, та знову вчинив умисне кримінальне правопорушення-злочин, за наступних обставин.
Так, у період часу з кінця січня 2021 року по 08.02.2021, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_5 , керуючись корисливим мотивом, з умислом направленим на незаконне заволодіння транспортним засобом - мопедом марки «KANUNO NOSTALGIA» рама № НОМЕР_1 , перебуваючи біля домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , переліз через паркан, чим незаконно проник на огороджену територію вказаного домоволодіння.
Після чого, перебуваючи на території домоволодіння, усвідомлюючи незаконний характер свої дій, ОСОБА_5 , підійшов до транспортного засобу марки «KANUNO NOSTALGIA» чорного кольору, рама № НОМЕР_1 , який стояв під брезентом біля вказаного житлового будинку та впевнившись в тому, що за його протиправними діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, за допомогою керма транспортного засобу - марки «KANUNO NOSTALGIA», чорного кольору, рама № НОМЕР_1 , почав його котити за територію домоволодіння.
Надалі, викотивши вказаний транспортний засіб за територію домоволодіння з місця вчинення кримінального правопорушення-злочину зник, тим самим незаконно заволодів транспортним засобом марки «KANUNO NOSTALGIA» чорного кольору, рама № НОМЕР_1 , що належить потерпілому - ОСОБА_7 .
Вказане кримінальне правопорушення - злочин, згідно до ст.12 КК України віднесено до категорії тяжких.
В судовому засіданні прокурором та слідчим підтримано зазначене клопотання, з посиланням на існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків, у цьому ж кримінальному провадженні та вичините інше кримінальне правопорушення.
Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання та просив обрати більш м'який запобіжний захід.
Вислухавши у судовому засіданні пояснення учасників судового розгляду та дослідивши надані суду докази, судом встановлено наступне.
В провадженні Відділу поліції №3 Харківського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Харківській області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021220430000121 від 09.02.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України.
17.02.2021 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 , повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця події, речовими доказами, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 , протоколами допиту свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, протоколом пред'явлення речей до впізнання, протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 , протоколом проведення слідчого експерименту.
Вивченням особи підозрюваного встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Мерефа, Харківського району, Харківської області, громадянин України, українець, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , але постійно за вказаними адресами не проживає, та може змінювати місце свого мешкання, неодружений, неповнолітніх дітей не має, батьків не має, офіційно не працевлаштований, має неповну середню освіту, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, а саме - має статус обвинуваченого по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020225430000460 від 19.11.2020, за ознаками кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, тобто шахрайство, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої, тобто у вчиненні тяжкого злочину, у нього відсутні міцні соціальні зв'язки, то без застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, він може покинути територію Харківської області та переховуватись від органів досудового розслідування та суду, таким чином намагаючись уникнути кримінальної відповідальності. В даному випадку існує ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховування від органів досудового розслідування та суду.
Окрім того, відповідно п.3 ч.1 ст.177 КПК України ОСОБА_5 , будучи обізнаним у незаконній та протиправній діяльності може незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні, зокрема на членів сім'ї та близьких родичів потерпілого та свідків, з метою примусити їх до дачі показань, які він вважатиме за потрібне, та окрім цього на інших осіб, які можуть бути свідками в даному кримінальному провадженні.
На підставі ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років.
Відповідно до ст. 194 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний, може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно зі ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.
Враховуючи характер скоєного злочину, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється в умисному тяжкому кримінальному правопорушенні - злочині проти власності, притягувався до кримінальної відповідальності, офіційно не працевлаштований, тобто не має джерел для нормальної життєдіяльності, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, тому в даному випадку мається існування ризиків, передбачених п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме вчинення інших кримінальних правопорушень.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Згідноп.48рішення "Чеботарь проти Молдови"№ 3561/06від 13.11.2007р.Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності ст.5,1(с),поліція незобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення ні в момент арешту, ні під час перебування заявника від вартою. Також необов'язково, щоб затриманій особі були, в кінцевому рахунку, пред'явленні обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".(рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року,п.32,SeriesA,№ 182та Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п.55, Series A, № 300-A).
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Надані стороною кримінального провадження докази свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Матеріали кримінального провадження, на які посилалися прокурор, слідчий у клопотанні, дають підстави вважати підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ. Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14.03.1984 Суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Слідчий суддя також вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п. 1, п. 3, п.5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Всі інші питання фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєні кримінального правопорушення, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу судового провадження під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції. Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.
Слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не застосувавши запобіжний захід. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
Одночасно, слідчий суддя враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 у справі «Марченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.
Дослідивши надані докази у їх сукупності суд дійшов висновку про доведеність прокурором та слідчим обставин, передбачених ст. 194 КПК України, а саме: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Такі висновки суду ґрунтуються на наданих доказах, які свідчать про вчинення тяжкого злочину в умовах очевидності, за який передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від до 8 років, у зв'язку з чим без застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, може покинути територію Харківської області, переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчините інший злочин.
При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу суд повинен враховувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого ця особа обвинувачується, та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від суду чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Суд бере до уваги, що ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований, постійного джерела доходу не має, не одружений, дітей не має, сирота, постійного місця проживання не має, зі слів підозрюваного проживає разом з дядьком, що обґрунтовано свідчить про відсутність міцних соціальних зав'язків підозрюваного та можливість його переховування від правоохоронних органів та суду.
Підсумовуючи наведене, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, специфіку скоєного злочину, суспільну небезпечність кримінального правопорушення, яке інкримінується підозрюваному, дані про його особу, обставини, передбачені ст. 194 КПК України, що доведені прокурором у судовому засіданні, а також той факт, що в даному випадку застосування більш м?якого запобіжного заходу не можливо, оскільки інші заходи, на думку суду, не стримають підозрюваного від спроби переховуватись та впливати на потерпілого та свідків. Таким чином, суд вважає за необхідне клопотання слідчого задовольнити, але визначення розміру застави в даному випадку суд вважає обов?язковим.
Відповідно до вимог ст. 182 КПК України, слідчий суддя з урахуванням викладених обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, його вік, ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, визначає розмір застави достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України - в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить суму застави у розмірі 45 400,00 грн.
Керуючись ст. 193 КПК України, суд -
Клопотання слідчого СВ Відділу поліції №3 Харківського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області ОСОБА_6 , за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021220430000121 від 09.02.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 01.05.2021 включно, взявши його під варту в залі суду негайно.
Встановити строк дії ухвали до 01.05.2021.
Визначити суму застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів в сумі 45 400 грн. (сорок п'ять тисяч чотириста гривень), які необхідно внести на відповідний рахунок до спливу терміну тримання під вартою.
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_5 з-під варти звільнити.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора чи суду за кожною вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утриматися від спілкування з потерпілим, а також особами, допитаними в якості свідків у ході досудового розслідування.
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Контроль за виконанням цієї ухвали покласти на слідчого СВ Відділу поліції №3 Харківського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_4 .
Нагляд за виконання цієї ухвали покласти на прокурора Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області ОСОБА_6 .
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той саме строк, але з моменту вручення копії ухвали суду.
Повний текст ухвали проголошено 04.03.2021.
Слідчий суддя ОСОБА_1