Справа № 645/1073/21
Провадження № 1-кп/645/472/21
04 березня 2021 року м. Харків
Фрунзенський районний суд м.Харкова у складі:
Головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі судових засідань - ОСОБА_2
розглянувши в приміщенні суду у м. Харкова в порядку спрощеного провадження кримінальне провадження № 12021225460000045 відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, має середню спеціальну освіту, не одруженого, працюючого на посаді будівельника АО «Трест Житлобуд -1», в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального проступка, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України
ОСОБА_3 19 січня 2021 року, приблизно о 10 год. 00 хв., разом зі своїм знайомим ОСОБА_4 прийшли до квартири АДРЕСА_2 , в якій за домовленістю із власником квартири ОСОБА_5 проводили ремонтні роботи, під час яких ОСОБА_3 побачив на столі в кухні зазначеної квартири мобільний телефон торгівельної марки «Vivo», який належав господарю. В цей момент у ОСОБА_3 виник злочинний умисел на таємне викрадення вказаного майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи на меті незаконне збагачення, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи діяти саме таким чином, скориставшись тим, що власник квартири ОСОБА_5 та робітник ОСОБА_4 були зайняті встановленням дверей в ванній кімнаті, переконавшись, що за його протиправними діями ніхто не спостерігає, таємно взяв, тим самим таємно викрав, з квартири майно, що належить потерпілому ОСОБА_5 , а саме: мобільний телефон торгівельної марки «Vivo Y91С 2/32 GB Fusion Black», вартістю 2048 грн., після чого з місця вчинення кримінального проступка зник, обернувши викрадене майно на власну користь та розпорядився ним на власний розсуд, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму4 2048 грн..
Всі вищенаведені обставини не оспорюються учасниками судового провадження.
Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка)
Прокурор звернувся з клопотанням про розгляд кримінального проступку у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні та без її участі.
До обвинувального акту відносно ОСОБА_3 долучена письмова заява обвинуваченого, що складена у присутності захисника ОСОБА_6 , відповідно до якої ОСОБА_3 беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованому йому кримінальному проступку, передбаченому ч. 1 ст. 185 КК України, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини, згоден на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні та без його участі.
Потерпілий ОСОБА_5 також надав відповідну заяву, в якій зазначив, що не заперечує проти розгляду обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні та за відсутності всіх учасників справи.
Згідно ч. 2 ст. 381 КПК України, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.4 ст.107 КПК України не здійснювалось.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_3 у відповідності до ст. 66 КК України суд визнає щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 у відповідності до ст. 67 КК України судом не встановлено.
Вивченням в ході судового розгляду даних особи обвинуваченого встановлено, що він в силу ст. 89 КК України раніше не засуджений (повідомлення УІАЗ ГУНП в Харківській області від 27.01.2021 року), як вбачається з повідомлення КЗОЗ «Обласний наркологічний диспансер» від 03.02.2021 року №913, на обліку в наркологічному диспансері не перебуває, згідно повідомлення КЗОЗ «Харківський міський психоневрологічний диспансер №3» від 08.02.2021 року №1002, ОСОБА_3 впродовж останніх п'яти років за медичною допомогою до КЗОЗ «ХМПНД №3» не звертався.
Відповідно до ст. 65 КК України, пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року „Про практику призначення судами кримінального покарання" з послідуючими її змінами, суд призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.
Судом, враховуються вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Призначаючи ОСОБА_3 покарання, суд виходить з положень ст. 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження вчинення нових правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер та ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке, за змістом ст. 12 КК України, є кримінальним проступком, наслідки вчиненого кримінального правопорушення, обставини, що пом'якшує покарання, особу обвинуваченого, дані про особу обвинуваченого, відношення обвинуваченого до скоєного кримінального правопорушення, а також вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових правопорушень, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_3 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень призначити покарання у виді громадських робіт.
Таке покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Призначення такого покарання відповідає принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.
Цивільний позов не заявлено.
У справі наявні процесуальні витрати, які у відповідності до ч. 2 ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 374, 382 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 100 (сто) годин громадських робіт
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави в особі Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України процесуальні витрати, пов'язані з проведенням судово- товарознавчої експертизи №СЕ-19/121-21/1995-ТВ від 03.02.2021 року у розмірі 653 грн. 80 коп. (шістсот п'ятдесят три гривні вісімдесят копійок).
Відповідно до ч. 4 ст.382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
На вирок учасниками кримінального провадження до Харківського апеляційного суду через Фрунзенський районний суд м.Харкова протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку, ухваленого за результатами спрощеного провадження, може бути подана апеляційна скарга з урахуванням особливостей, передбачених ст.394 КПК України.
Вирок суду, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий суддя