Суддя ОСОБА_1
Справа № 644/3398/20
Провадження № 1-кп/644/127/21
03.03.2021
03 березня 2021 року м. Харків
Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
прокурора - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
потерпілого - ОСОБА_7 ,
представника потерпілого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 ,
потерпілого ОСОБА_9 ,
законного представника потерпілого ОСОБА_9 - ОСОБА_10 ,
цивільного позивача - ОСОБА_11 ,
обвинуваченого - ОСОБА_12 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_13 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Орджонікідзевського районного суду м. Харкова кримінального провадження внесене 04.03.2020 року до ЄРДР за №12020220000000265 за обвинуваченням: ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, не працевлаштованого, раніше не судимого, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, -
03.03.2020 приблизно об 11 год. 55 хв. ОСОБА_12 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним автомобілем «OPEL VECTRA ЗНГ», р.н.: НОМЕР_1 , рухався по вул. Роганська в напрямку від с. Докучаєво в бік Московського проспекту зі швидкістю 80 км/год. В районі буд. 130-А по вул. Роганській в м. Харкові, ОСОБА_12 діючи необережно, своєчасно не зменшив швидкість руху, не зупинив керований ним автомобіль, не впорався з керуванням, виїхав на зустрічну смугу руху, порушивши вимоги п.п. 11.4, 12.1, п.18.4 Правил дорожнього руху України, згідно з якими:
п. 11.4 «На дорогах з двостороннім рухом, які мають щонайменше дві смуги для руху в одному напрямку, забороняється виїжджати на призначений для зустрічного руху бік дороги»;
п. 12.1 «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»
та допустив зіткнення з автомобілем «ЗАЗ TF699P», р.н. НОМЕР_2 , який рухався по зустрічній полосі у своїй смузі руху зі швидкістю 50 км/год.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи №12-14/195-А/20 від 26.03.2020 року ОСОБА_7 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, а саме: закритий перелом лівого наколінника зі зсувом, закритий уламковий перелом обох кісток лівої гомілки із зсувом, закритий перелом зовнішньої кісточки справа без зсуву.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи №12-14/192-А/20 від 24.03.2020 року ОСОБА_9 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, а саме: закритий перелом діафізу лівої стегнової кістки у середній третині із зміщенням.
Згідно з висновком судової авто-технічної експертизи №7/633/634СЕ-20 від 24.04.2020 року, у даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля «OPEL VECTRA ЗНГ», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_12 є невідповідності вимогам п.п. 11.4, 12.1 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної ДТП.
Обвинувачений ОСОБА_12 в ході судового розгляду свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, визнав в повному обсязі та пояснив, що 03.03.2020 приблизно об 11 год. 55 хв. він після вживання алкоголю, керував технічно справним автомобілем «OPEL VECTRA ЗНГ», р.н.: НОМЕР_1 . При зазначених у обвинувальному акті обставинах він рухався по вул. Роганська в напрямку від с. Докучаєво в бік Московського проспекту зі швидкістю 80 км/год. В районі буд. 130-А по вул. Роганській в м. Харкові він допустив зіткнення з автомобілем «ЗАЗ TF699P», р.н. НОМЕР_2 , який рухався по зустрічній полосі у своїй смузі руху. Визнає, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок грубого порушення з його боку пунктів Правил дорожнього руху, зазначених в обвинувальному акті. Не заперечує, що наслідки в частині травмування потерпілих знаходяться в причинному зв'язку з його діями. При цьому, просив суд не досліджувати інші докази у кримінальному провадженні, обмежившись його поясненнями та розглянути справу відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, зазначивши, що положення та наслідки судового розгляду в зазначеному порядку йому зрозумілі. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 визнав частково , не заперечував щодо стягнення з нього в рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої потерпілому, 20 000 гривень. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 визнав частково, не заперечував щодо стягнення з нього в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 24 302грн. 41 коп. та моральної шкоди 20 000 гривень; не заперечував щодо стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 2500 гривень. Цивільний позов цивільного відповідача ОСОБА_11 визнав частково: не заперечував щодо стягнення з нього в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, - 71600 гривень, в задоволенні решти вимог просив відмовити. Пояснив, що щиро кається у скоєному та просить суд не карати його суворо.
Потерпілий ОСОБА_9 та його законний представник ОСОБА_10 в судовому засіданні зазначили, що з положеннями ст. 349 КПК України ознайомлені. Допитаний в судовому засіданні в якості потерпілого ОСОБА_9 пояснив, що внаслідок ДТП від 03.03.2020 він отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження. У зв'язку з частковим відшкодуванням обвинуваченим моральної шкоди, просить задовольнити позовні вимоги в розмірі 60 000 гривен та стягнути з обвинуваченого втрати на правову допомогу в розмірі 2 500 грн. ; погіршення стану здоров'я станом на момент розгляду справи в суді не відмічає. При вирішені судом питання щодо призначення міри покарання обвинуваченому покладається на розсуд суду.
Потерпілий ОСОБА_7 пояснив, що внаслідок ДТП від 03.03.2020 він отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження. Просив в межах задоволення цивільного позову свого представника - адвоката ОСОБА_8 , стягнути з обвинуваченого в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 64302 гривні, 41коп.; в рахунок відшкодування моральної шкоди - 100 000 гривен та витрати на правову допомогу в сумі 12000 гривен. В судовому засіданні 02.10.2020 року не оспорював, що в рахунок часткового відшкодування матеріальної шкоди йому було сплачено обвинуваченим 40 000 гривен; погіршення стану здоров'я на момент розгляду справи в суді не відмічає. На суворій мірі покарання обвинуваченому не наполягає. При вирішені судом питання щодо призначення міри покарання обвинуваченому покладається на розсуд суду. З положеннями ст. 349 КПК України ознайомлений .
Цивільний позивач ОСОБА_11 та його представник - адвокат ОСОБА_8 просили задовольнити цивільний позов та стягнути з обвинуваченого ОСОБА_12 91 761 грн., 55 копійок в рахунок відшкодування майновой шкоди та 70 000,00 грн. моральної шкоди.
У зв'язку із повним визнанням обвинуваченим своєї вини в скоєному кримінальному правопорушенні, визнані ним кваліфікації його дій, суд визнав недоцільним дослідження доказів зібраних в ході досудового розслідування стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, крім матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.
При цьому судом з'ясовано, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, суд переконався у добровільності їх позиції, а також роз'яснив, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
З урахуванням викладеного суд приходить висновку, що винуватість ОСОБА_12 у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушення доведена повністю, і його дії, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_9 середньої тяжкості тілесні ушкодження, суд кваліфікує за ч.1 ст.286 КК України.
При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, що відноситься до нетяжких злочинів, обставини його вчинення, форму вини, а також відомості, які характеризують особу. Судом враховується, що обвинувачений раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягається вперше, на обліку лікаря психіатра, нарколога не перебуває, має місце постійної реєстрації, проживання, визнав себе винуватим та розкаявся у вчиненому, частково відшкодував потерпілим завдану шкоду.
Згідно зі ст. 66 КК України обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_12 , суд визнає його щире каяття, активне сприяння слідству та суду у розгляді кримінального провадження та часткове відшкодування шкоди потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_9 в сумі по 40 000,00 грн. кожному.
Згідно зі ст.67 КК України обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, суд визнає скоєння злочину у стані алкогольного сп'яніння .
З урахуванням наведеного, суд вважає необхідним призначити обвинуваченому покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч.1 ст.286 КК України, оскільки саме такий вид покарання, на думку суду, зможе виправити останнього та попередити вчинення ним нових злочинів .
Крім того, відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст.286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами. Позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати як додаткове покарання незалежно від того, що особу вже було позбавлено такого права в адміністративному порядку.
При вирішенні питання про призначення обвинуваченому додаткового покарання, суд враховує тяжкість та наслідки вчиненого кримінального правопорушення, які полягали у тому, що внаслідок непрофесійного керування транспортним засобом та грубого порушення вимог Правил дорожнього руху України обвинуваченим потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_9 були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження, що потягло понесення шкоди, яка не відшкодована у повному обсязі. Враховуючи данні про особу обвинуваченого, обставини скоєного, наявність обтяжуючої покарання обставини, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
При цьому, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, фактичних обставин справи, форму вини, з огляду на особу обвинуваченого, наявність обставин , що пом'якшують покарання, приймаючи до уваги відношення обвинуваченого до вчиненого, який в судовому засіданні обіцяв не допускати в подальшому протиправної поведінки та просив суворо не карати, надавши йому можливість працевлаштуватися та відшкодувати потерпілим завдану шкоду, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_12 зможе довести своє виправлення та перевиховання без реального відбування основного покарання, і тому вважає за можливе призначити обвинуваченому покарання із застосуванням ст.75 КК України, звільнивши від відбування основного покарання у виді обмеження волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк та поклавши обов'язки, передбачені ст.76 КК України. Саме таке покарання, на думку суду, відповідатиме принципу індивідуалізації та співмірності.
Вирішуючи цивільні позови представника потерпілого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_14 , потерпілого ОСОБА_9 та цивільного позивача ОСОБА_11 , суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, котра вчинила суспільно небезпечне діяння.
Крім того, ч. 5 зазначеної норми кримінального процесуального закону встановлено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими зазначеним Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, КПК України не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, якщо вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до ст.1166 ЦК України, на відшкодування майнової шкоди, спричиненої злочином, в розмірі встановленому судом та в межах заявлених потерпілим позовних вимог , враховуючи що в добровільному порядку обвинуваченим ОСОБА_12 було відшкодовано потерпілому ОСОБА_7 40 000 гривен в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, що не оспорювалось потерпілим в судовому засіданні, слід стягнути з ОСОБА_12 на користь потерпілого ОСОБА_7 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої злочином - суму 24 302 грн., 41 копійки.
Частина 1 ст. 1167 ЦК України визначає загальні підстави відшкодування моральної шкоди: моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, котра її завдала, за наявності її вини у заподіянні такої шкоди.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Така шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Як установлено ч. 3 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Таким чином, законом установлено загальні критерії щодо меж судової дискреції у вирішенні питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди. Тобто визначення розміру такого відшкодування становить предмет оцінної діяльності суду.
Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди від 03.03.2020 потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_9 було заподіяно тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.
При цьому, винні дії обвинуваченого, який, керуючи транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, порушив правила безпеки дорожнього руху, внаслідок чого потерпілі отримали описані вище тілесні ушкодження, які викликали у них моральні страждання у зв'язку з ушкодженням здоров'я.
Відповідно до позовних вимог завдану моральну шкоду потерпілий ОСОБА_7 оцінив у розмірі 100 000 грн., потерпілий ОСОБА_9 з урахуванням уточнених вимог - у розмірі 60 000 грн.
Виходячи зі стану здоров'я потерпілих, тривалості лікування та тяжкості вимушених змін у життєвих обставинах, які унеможливлюють ведення повноцінного способу життя, а також ступеня впливу наслідків отриманих травм на працездатність, суд вважає наявними підстави задоволення цивільних позовів представника потерпілого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_14 , потерпілого ОСОБА_9 в частині стягнення моральної шкоди в повному обсязі.
При цьому жодних сумнівів у тому, що діями обвинуваченого потерпілим було заподіяно моральної шкоди, що полягає в моральних переживаннях і стражданнях, які вони зазнали у зв'язку зі завданням тілесних ушкоджень, не виникає. Як убачається з матеріалів справи, потерпілі вимушені були витрачати час та докладати додаткових зусиль для відновлення й організації звичайного способу життя, який було порушено внаслідок дій обвинуваченого.
З огляду на викладене та на характер і обсяг моральних страждань потерпілих, на думку суду, сума відшкодування моральної шкоди потерпілому ОСОБА_7 в розмірі 100000 гривень, а потерпілому ОСОБА_9 в розмірі 60 000 гривень відповідає вимогам розумності, виваженості та справедливості та характеру немайнових втрат, які зазнали потерпілі.
Вирішуючи позовні вимоги цивільного позивача ОСОБА_11 суд зазначає наступне.
За матеріалами провадження відсутня інформація про те, що цивільно-правова відповідальність власників транспортних засобів - ОСОБА_11 та ОСОБА_12 на момент дорожньо-транспортної пригоди була ними застрахована та забезпечена відповідним договором.
Відповідно до ст.91 КПК України вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, є обставиною, яка підлягає доказуванню у кримінальному провадженні.
Суд вважає доведеним розмір матеріальної шкоди, спричиненої злочином, в сумі 91 761 грн. 55 коп., що підтверджуєтеся звітом про оцінку вартості матеріального збитку №176/04-20 від 28.04.2020, (а.с.65-96, т.1) . При цьому суд не бере до уваги звіт про визначення вартості майна від 25.09.2020, (а.с. 140-155, т.2), оскільки в даному звіті при визначені вартості автомобілю «ЗАЗ TF 699P», р.н. НОМЕР_2 , відсутній акт огляду вищевказаного транспортного засобу.
Разом з тим з урахуванням ст.23 ЦК України, суд не вбачає підстав для стягнення на користь цивільного позивача ОСОБА_11 моральної шкоди. Цивільній позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 120 КПК України витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження.
Потерпілий ОСОБА_7 на підтвердження розміру понесених ним витрат на правничу допомогу надав суду лише копію договору про надання правової допомоги від 09.04.2020 року, (а.с. 123,т.1), акт приймання - передачі виконаних робіт від 26.05.2020 року , (а.с.127, т.1) та копії квитанцій про сплату АО «Борзих і партнери» 4120 грн, (а.с. 129, т.1).
Проте, сторона повинна надати суду докази реально понесених витрат на надання правової допомоги, відповідні витрати є предметом доказування.
Тоді як Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3 ст.12 ЦПК України). Аналогічне положення міститься й у ст. 81 ЦПК України.
Потерпілий ОСОБА_7 в порушення вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України не надав суду детального опису робіт (наданих послуг), виконаних його представником, не вказав час, витрачений його представником на надання таких послуг, й вартість кожної з наданих послуг, квитанції про сплату зазначених послуг, рахунок за наданні послуги з описом наданих послуг та вартості кожної з них окремо, а також кількість годин, витрачену на кожну з цих послуг.
З урахуванням викладеного, заявлені цивільним позивачем - потерпілим ОСОБА_7 вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 12 000,00 грн. підлягають частковому задоволенню в розмірі 2500 грн.
Потерпілий ОСОБА_9 на підтвердження розміру понесених ним витрат на правничу допомогу надав суду лише квитанцію на суму 2500 грн., (а.с. 156,т.1).
Потерпілий ОСОБА_9 в порушення вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України не надав суду детального опису виконаних робіт (наданих послуг), не вказав час, витрачений на надання таких послуг, й вартість кожної з наданих послуг, рахунок за наданні послуги з описом наданих послуг та вартості кожної з них окремо, а також кількість годин, витрачену на кожну з цих послуг. З урахуванням викладеного, заявлені цивільним позивачем - потерпілим ОСОБА_9 вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 2500,00 грн. задоволенню не підлягають.
Доля речових доказів вирішується судом в порядку ст.100 КПК України.
Відповідно до вимог ч.3 ст.118 КПК України витрати на залучення експертів є процесуальними витратами.
Судові витрати, пов'язані з проведенням судової автотехнічної експертизи № 7/396СЕ-20 від 21.04.2020р. в розмірі 3922 грн. 80 копійок, судової автотехнічної експертизи № 7/395СЕ-20 від 16.04.2020р. в розмірі 3922 грн. 80 копійок, судової транспортно-трасологічної експертизи № 7/403СЕ-20 від 17.04.2020р. в розмірі 7322 грн. 25 копійок, судової автотехнічної експертизи № 7/633/634СЕ-20 від 24.04.2020р. в розмірі 1961 грн. 40 копійок, підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
Згідно ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
За таких обставин, арешт накладений на автомобіль «Опель вектра» р.н. НОМЕР_1 , належний ОСОБА_12 , ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 05.03.2020 року підлягає скасуванню.
Крім того, арешт накладений на автомобіль «ЗАЗ TF699Р», р.н. НОМЕР_2 , належний ОСОБА_11 , ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 06.03.2020 року підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368-371, 374, 395 КПК України, суд -
ОСОБА_12 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, та призначити покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_12 від відбуття основного покарання у виді обмеження волі з іспитовим строком 1 (один) рік.
На підставі ст.76 ч.1 КК України покласти на ОСОБА_12 обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи .
Цивільний позов представника потерпілого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_15 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_12 на користь ОСОБА_7 24 302 (двадцять чотири тисячі триста дві ) грн., 41 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином.
Стягнути з ОСОБА_12 на користь ОСОБА_7 100 000 (сто тисяч) гривень, 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином.
Стягнути з ОСОБА_12 на користь ОСОБА_7 2 500 (дві тисячі п'ятсот) грн., 00коп. в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Цивільний позов ОСОБА_9 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_12 на користь ОСОБА_9 60 000 (шістдесят тисяч) гривень, 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Цивільний позов ОСОБА_11 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_12 на користь ОСОБА_11 91 761 грн. (дев'яносто одну тисячу сімсот шістдесят одну ) гривню , 00 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_12 на користь держави в особі НДЕКЦ МВС України витрати на проведення автотехнічної експертизи № 7/396СЕ-20 від 21.04.2020р. в розмірі 3922 грн. 80 копійок, судової автотехнічної експертизи № 7/395СЕ-20 від 16.04.2020р. в розмірі 3922 грн. 80 копійок, судової транспортно-трасологічної експертизи № 7/403СЕ-20 від 17.04.2020р. в розмірі 7322 грн. 25 копійок, судової автотехнічної експертизи № 7/633/634СЕ-20 від 24.04.2020р. в розмірі 1961 грн. 40 копійок.
Арешт, накладений на «Опель вектра», р.н. НОМЕР_1 , ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 05.03.2020 року, скасувати.
Арешт, накладений на «ЗАЗ TF699Р», р.н. НОМЕР_2 , ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 06.03.2020 року, скасувати.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Орджонікідзевський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст.394 КПК України.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: ОСОБА_1