Справа № 629/275/19
Номер провадження 1-кп/629/67/21
04 березня 2021 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
судді ОСОБА_2 ,
присяжних ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
потерпілого ОСОБА_7 ,
обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні клопотання прокурора військової прокуратури Харківського гарнізону про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 і ОСОБА_9 обвинуваченим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.115 ч.2 п.12 КК України, -
встановив:
В провадженні Лозівського міськрайонного суду Харківської області перебуває справа відносно ОСОБА_8 і ОСОБА_9 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.115 ч.2 п.12 КК України.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, до сплину продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його сплину, під час здійснення судового провадження судом присяжних питання передбачене ст.331 КПК України вирішує головуючий.
У судовому засіданні головуючим суддею, у відповідності до вимог ст.331 КПК України, на обговорення поставлено питання щодо зміни, скасування або продовження раніше обраного обвинуваченим запобіжного заходу, оскільки 12.03.2021 закінчується термін перебування їх під вартою.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 просив продовжити обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які є військовослужбовцями, строк тримання під вартою на гауптвахті відділення військової служби правопорядку ІНФОРМАЦІЯ_1 , без визначення застави, з цього приводу надав відповідні клопотання, мотивуючи наявністю ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.
Обвинувачені ОСОБА_8 , ОСОБА_9 вирішення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою на гауптвахті відділення військової служби правопорядку ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишили на розсуд суду.
Захисники ОСОБА_10 та ОСОБА_11 заперечували проти продовження строку тримання під вартою обвинувачених на гауптвахті відділення військової служби правопорядку ІНФОРМАЦІЯ_2 у ЗС України, мотивуючи необґрунтованістю клопотання прокурора, недоведеністю ризиків, відсутністю намірів переховуватись від суду, наявністю тісних соціальних зв'язків, просили змінити запобіжний захід з тримання під вартою на інший більш м'який - домашній арешт.
Потерпіла ОСОБА_7 підтримала клопотання прокурора про продовження обвинуваченим строку тримання під вартою на гауптвахті відділення військової служби правопорядку ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, зокрема, Рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Так, Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини.
У рішенні «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступень суспільної небезпеки цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку. Беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Крім того суд враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 року у справі «Марченко проти України» при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Згідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.
Відповідно до ч.2 ст.60 КК України військовослужбовці відбувають арешт на гауптвахті.
Суд враховує, що судовий розгляд не може бути завершений до сплину зазначеного вище строку, ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України не зменшилися та з метою запобігання спробам обвинувачених можливості переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, а також оцінюючи сукупність обставин: тяжкість покарання, що загрожує їм в разі визнання винуватими у вчиненні кримінального правопорушення в якому вони обвинувачуються, а саме довічне позбавлення волі, тобто вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення проти життя особи - умисного вбивства, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, відсутність заощаджень та самостійних доходів, зміна обвинуваченим раніше застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, з урахуванням вищенаведених ознак, не зможе забезпечити їх належної процесуальної поведінки, а тому вважає за необхідне продовжити обвинуваченим ОСОБА_8 і ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення суми застави, так як останні обвинувачуються у вчиненні злочину, який спричинив загибель людини.
Суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться захисниками, проте в даному конкретному випадку суд приходить до переконання, що ці аргументи не переважають вимог суспільного інтересу, який полягає у встановленні істини в справі, недопущенню перешкоджання цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинувачених і виконанні процесуальних рішень у справі.
При цьому, суд враховує, що обвинувачені не є особами, щодо яких не може бути застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, відповідно до ч.2 ст.183 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.177-178, 183,331 КПК України, головуючий суддя,-
ухвалив:
Клопотання прокурора, задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на гауптвахті відділення військової служби правопорядку ІНФОРМАЦІЯ_1 (за адресою: АДРЕСА_1 ), строком на два місяці, до 02.05.2021.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на гауптвахті відділення військової служби правопорядку ІНФОРМАЦІЯ_1 (за адресою: АДРЕСА_1 ), до 02.05.2021.
В задоволенні клопотань захисників ОСОБА_10 і ОСОБА_11 про зміну обвинуваченим запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, відмовити.
Копію даної ухвали негайно вручити обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , захисникам ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , прокурору для відома, направити начальнику гауптвахти відділення військової служби правопорядку ІНФОРМАЦІЯ_2 у ЗС України - для виконання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в семиденний строк з дня проголошення ухвали.
Головуючий суддя ОСОБА_1