04.03.2021
№ 642/1804/18
3-в/642/5/21
04 березня 2020 року суддя Ленінського районного суду м. Харкова Проценко Л.Г., розглянув подання начальника Саксаганського районного відділу філії Державної установи «центр пробації» у Дніпропетровській обл. Гранкіної І. про вирішення питання пов'язаного з виконанням адміністративного стягнення, призначеного ОСОБА_1 , -
Начальник Саксаганського районного відділу філії Державної установи «центр пробації» у Дніпропетровській обл. звернувся до суду з поданням відносно ОСОБА_1 про вирішення питання про давність виконання постанови, якою ОСОБА_1 призначено адміністративне стягнення у вигляді 120 годин суспільно корисних робіт.
Подання обґрунтоване тим, що 24.05.2018 року постановою Ленінського районного суду м.Харкова ОСОБА_1 було визнано винним за ст.183-1 КУпАП та на нього покладено адміністративне стягнення у вигляді 120 годин суспільно корисних робіт.
ОСОБА_1 зареєстрований в АДРЕСА_1 . В зв'язку зі зміною проживання та виїзду на нову адресу АДРЕСА_2 , його особова справа була направлена до Саксаганського районного відділу філії Державної установи «центр пробації» у Дніпропетровській обл., де ОСОБА_1 був поставлений на облік та 17.02.2019р. отримував направлення на відпрацювання суспільно корисних робіт. ОСОБА_1 ухиляється від відбуття адміністративного стягнення, за адресою мешкання та реєстрації не проживає, та переховується від державних органів. Ухвалою Ленінського районного суду м.Харкова від 15.02.2019р. ОСОБА_1 оголошений в розшук за поданням державного виконавця.
З огляду на наведене орган пробації, зазначає, що на теперішній час з'ясувати місце знаходження ОСОБА_1 неможливо, тому неможливо виконати постанову про суспільно корисні роботи.
Європейський суд з прав людини, надаючи автономного значення поняттям, які застосовуються в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), часто розцінює справи про адміністративні правопорушення саме як «кримінальні» у розумінні норм Конвенції.
Так, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 р. зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У п. 3.4 і 3.6. свого рішення від 11.10.2011 р. (справа № 10-рп/2011) Конституційний Суд України, аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним». У цьому рішенні суд поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Ураховуючи вищезазначене, окремі суди (судді) вважають за можливе до правовідносин, які виникли, застосовувати аналогію закону, а саме норми ст. 80 КК України, яка передбачає звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку (особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки, зокрема, два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі).
Таким чином, системний аналіз положень КУпАП у поєднанні із вказаним законодавством і судовою практикою, дає підстави вважати, що строк давності виконання постанови суду про накладення стягнення повинен розпочинатися з дня набрання цим судовим рішення законної сили і в усякому разі не перевищувати двох років.
Оскільки особи, які притягуються до адміністративної відповідальності знаходяться явно в невигідній правовій ситуації в порівнянні з тими, хто вчинив більш тяжке правопорушення (злочин) у питанні давності виконання постанов про накладення адміністративних стягнень та обвинувальних вироків.
В зв'язку з цим орган пробації просить вирішити питання про звільнення ОСОБА_1 від призначеного стягнення у зв'язку з закінченням строку давності виконання судового рішення.
До даного подання додані матеріали особової справи ОСОБА_1 , які були досліджені у судовому засіданні та повністю підтверджують вказані у поданні відомості.
Дослідивши матеріали особової справи а також оглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення встановлено, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 304 КУпАП, питання, зв'язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 не був присутній під час проголошення постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності та призначення йому адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт, а також відсутні відомості про безпосереднє отримання ним такої постанови. Зібрані органом пробації матеріали свідчать про тривале непроживання ОСОБА_1 за останнім відомим місцем мешкання, а також про те, що вона перебуває у державному розшуку.
Зупинення провадження по справі, а також оголошення у розшук особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, нормами КУпАП не передбачено.
Разом із цим, ухвалою Ленінського районного суду м.Харкова від 15.02.2019р., за поданням державного виконавця Міжрайонного відділу ДВС по Холодногірському та Новобаварському районах м.Харків ГТУЮ у Х/о, ОСОБА_1 оголошено у розшук по виконавчому провадженню №30046912.
Відповідно до ч.1 ст.2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з Кодексу та інших законів України, а згідно з положеннями ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов'язкова для застосування судами як джерело права.
Європейський суд з прав людини, надаючи автономного значення поняттям, які застосовуються в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, часто розцінює справи про адміністративні правопорушення саме як «кримінальні» у розумінні норм Конвенції.
Так, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 р. зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У п.3.4 і 3.6. свого рішення від 11.10.2011 р. (справа № 10-рп/2011) Конституційний Суд України, аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним». У цьому рішенні суд поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
КУпАП не містить регулювання певної частини питань, пов'язаних з примусовим виконанням адміністративного стягнення, зокрема строків давності виконання судового рішення.
З врахуванням вказаного, є необхідним застосувати аналогію закону, а саме норми статті 80 КК України, яка передбачає звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку. Так, особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки, зокрема, два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі.
Таким чином, системний аналіз положень КУпАП у поєднанні із вказаним законодавством і судовою практикою, дає підстави вважати, що строк давності виконання постанови суду про накладення адміністративного стягнення повинен розпочинатися з дня набрання цим судовим рішенням законної сили і в усякому разі не перевищувати двох років.
Оскільки особи, які притягуються до адміністративної відповідальності знаходяться явно в невигідній правовій ситуації в порівнянні з тими, хто вчинив кримінальне правопорушення, у питанні давності виконання постанов про накладення адміністративних стягнень та обвинувальних вироків.
В зв'язку із викладеним, подання підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись ст.304, 305 КУпАП України, ст.80 КК України, суд, -
Подання начальника Саксаганського районного відділу філії Державної установи «центр пробації» у Дніпропетровській обл. Гранкіної І. - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_1 від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт, накладеного постановою Ленінського районного суду м.Харкова від 24 травня 2018 року, у зв'язку із закінченням строку давності виконання судового рішення.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя Л.Г. Проценко