Справа №: 760/16032/20
провадження №: 2/398/465/21
Іменем України
"25" лютого 2021 р.
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:
судді - Нероди Л.М.,
за участі секретаря - Сніжко І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №760/16032/20 за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Філатова Ольга Сергіївна, до ОСОБА_2 про визнання батьківства та про внесення змін до актового запису про народження дитини даних батька,
Позивач звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва із вказаним позовом, у якому просив суд визнати його батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зобов'язати Лівобережний районний у м. Маріуполі відділ державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Донецькій області внести зміни до актового запису серії НОМЕР_1 від 07 червня 2017 року про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , де у відомості про батьківство вказати батьком дитини йог (позивача) - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Починаючи з 2015 року позивач та відповідач фактично проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу в органах державної реєстрації актів цивільного стану. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася спільна дитина - ОСОБА_3 . У зв'язку із тим, що сторони не реєстрували шлюб, відповідач самостійно записала батьком дитину на своє ім'я в чоловічому відмінку (по заяві, складеної з її слів). Про цей факт відповідач навмисно не повідомила позивача. Про те, що позивач не записаний батьком своєї дитини від дізнався лише у червні 2020 року, після того, як намагався отримати копію свідоцтва про народження дитини в органах державної реєстрації актів цивільного стану.
В дійсності батьком дитини ОСОБА_3 є позивач, проте відповідач відмовляється подати в органи державної реєстрацій актів цивільного стану відповідну заяву про реєстрацію його (позивача) батьком дитини.
З квітня 2019 року сторони не проживають разом, не ведуть спільний побут. Починаючи з червня 2020 року відповідач не дає позивачеві змоги бачитися зі своєю дитиною, брати участь у її вихованні, що спричиняє позивачеві великий душевний біль.
Так як права позивача на батьківство порушені, він звернувся до суду із зазначеним позовом, та просить його задовольнити.
Позивач чи його представник в судове засідання не з'явилися, про час та місце його проведення повідомлені належним чином. Представник позивача подав до суду заяву, у якій просила суд розглянути справу за її відсутності та за відсутності позивача, на позовних вимогах наполягають, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечують.
Відповідач належно повідомлялася про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилася, відзив на позов не подала.
Згідно ч. 4 ст. 223 та ч. 1 ст. 280 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 10.09.2020 року позовну заяву передано на розгляд за підсудністю до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області.
Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28.12.2020 року клопотання представника позивача про пришвидшення розгляду справи залишено без задоволення.
Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21.01.2021 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18.02.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
25.02.2021 року Олександрійським міськрайонним судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Маріуполь Донецької області народилася ОСОБА_3 , батьками якої зазначено « ОСОБА_2 , Громадянин України» та « ОСОБА_2 , Громадянка України », про що складено актовий запис № 398. Вказаний факт підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_2 , виданого 07.06.2017 року Лівобережним районним у м. Маріуполі відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Донецькій області.
Відповідно до звіту тесту ДНК на батьківство від 10.08.2020 року, що проведений ТОВ «Медікал Геномікс Україна 2000» на замовлення ОСОБА_1 , та складено на російській мові, вбачається, що ймовірність батьківства « ОСОБА_5 » відносно дитини « ОСОБА_3 » складає 99,99999996 %.
На а.с. 8-10, 19 - фотознімки позивача з відповідачем та дитиною.
З копії протоколу прийняття усної заяви про кримінальне правопорушення або іншу подію, вбачається, що інспектор-черговий Солом'янського УП Малиновський В.М. 11.11.2020 року прийняв усну заяву від ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає: АДРЕСА_1 . Зі змісту вказаного протоколу вбачається, що ОСОБА_2 заявила, що на початку травня 2020 року завезла свою дочку ОСОБА_3 до батька ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , за усною домовленістю дитина буде проживати з батьком. Наразі батько перешкоджає бачитися з дитиною.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 надав належні та допустимі докази, які із достовірністю підтверджують, що він та відповідач ОСОБА_2 є батьками дитини ОСОБА_3 . Так, відповідно до звіту тесту ДНК на батьківство від 10.08.2020 року, що проведений ТОВ «Медікал Геномікс Україна 2000», біологічне батьківство ОСОБА_1 відносно дитини ОСОБА_3 доведена. Доказів зворотнього стороною відповідача суду не надано.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог про визнання батьківства та про внесення змін до актового запису про народження.
Стаття 5 ЦПК України вказує, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідне для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Зі змісту ст. 81 ЦПК України вбачається, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Ст. 135 ч.1 СК України передбачає, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
З ч. 1 ст 126 СК вбачається, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ч.1,2,3 ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.
Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу (ч.4 ст. 128 СК України).
Тлумачення статті 128 СК України свідчить, що закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України.
Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини. Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття. Спільне виховання дитини має місце, коли вона проживає з матір'ю та особою, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, або коли ця особа спілкується з дитиною, проявляє батьківську турботу щодо неї. Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги.
Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 543/738/16-ц (провадження № 61-4163св18), від 29 серпня 2018 року у справі № 641/9147/15-ц (провадження № 61-26210св18), від 21 листопада 2018 року у справі № 225/6301/15-ц (касаційне провадження № 61-30047св18).
Крім цього, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18) зазначено, що: «доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.
Європейський суд з прав людини зауважив, що «в ході національного розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення цього спору про батьківство. Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини з ймовірністю 99,99 відсотків. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).
Суд також враховує, що відповідно до роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено). Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.
Отже, сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.
Відповідно до п. п. 20 п. 1 Розділу ІІІ «Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні», затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
У відповідності до п. 2.13.1 «Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання», які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року N 55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.
Відповідно до п. 2.16.4. Правил на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов'язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.
Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд присуджує з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі сплаченого судового збору.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 141, 258, 264, 265, 273, 280 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Філатова Ольга Сергіївна, до ОСОБА_2 про визнання батьківства та про внесення змін до актового запису про народження дитини даних батька, задоволити.
Визнати громадянина України ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 РНКОП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язати Лівобережний районний у м. Маріуполі відділ державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Донецькій області внести до актового запису № 398 про народження ОСОБА_3 , складеного 07 червня 2017 року Лівобережним районним у м. Маріуполі відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Донецькій області, зміни, вказавши у відомостях про батьківство батьком дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця міста Олександрія Кіровоградської області.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНКОП НОМЕР_4 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 РНКОП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку та подано апеляційну скаргу до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлено 04.03.2021 року.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 РНКОП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ;
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНКОП НОМЕР_4 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
СУДДЯ: Л.М. НЕРОДА