Єдиний унікальний номер: 375/1306/20
Провадження № 2-з/379/2/21
26 лютого 2021 рокум.Тараща
Суддя Таращанського районного суду Київської області Зінкін Володимир Іванович, розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,
22.10.2020 ОСОБА_1 звернулася до Рокитнянського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_2 , яв кому просить суд визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на : 1/2 частку земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 3223784500:05:029:0001, площею 0,1267 гектара, цільове призначення для ведення ободистого селянського господарства; 1/2 частки земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий № 3223784502:01:007:0013, площею 0,1874 гектара, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); 1/2 земельної ділянки за адресою: с. Троїцьке Рокитнянського району Київської області, кадастровий № 3223784502:016:029:0007, площею 0,2000 гектара, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства.
Одночасно з поданням до суду позовної заяви, позивачкою подано заяву про забезпечення позову, просить суд накласти арешт на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий № 3223784500:05:029:0001, площею 0,1267 гектара, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства; земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий № 3223784502:01:007:0013, площею 0,1874 гектара, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); земельну ділянку за адресою: с. Троїцьке Рокитнянського району Київської області, кадастровий № 3223784502:016:029:0007, площею 0,2000 гектара, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, та належать на праві приватної власності ОСОБА_2 . Обґрунтовуючи причини необхідності вжиття заходів для забезпечення позову зазначає, що відповідачка є власником вказаних земельних ділянок та може на власний розсуд розпорядитись спадковим майном. Дата обставина істотно утруднить виконання рішення суду та поновлення прав позивача. У такому випадку позивачка змушена буде також оспорювати дійсність правочинів щодо відчуження спадкового майна.
Розпорядженням в.о. голови Рокитнянського районного суду Київської області Чорненкьої О.І. від 18.02.2021 б/н, у зв'язку з неможливістю утворити новий склад суду для розгляду даної справи, справу передано на розгляд до Таращанського районного суду Київської області як найбільш територіально наближеного до Рокитнянського районного суду Київської області.
26.02.2021 справа надійшла до Таращанського районного суду Київської області.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2021, справу розподілено та передано до розгляду головуючому судді Зінкіну В.І.
Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, матеріали справи, вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Крім того, в немайнових спорах має також досліджуватися чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВС від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.
Крім того судом враховується, що у відповідності до ст.41Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Суд знаходить достатніми та обґрунтованими доводи (мотиви) заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову одночасно з пред'явленням до суду позовної заяви та приходить до висновку про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити виконання рішення суду в разі задоволення позову та ефективний захист порушених прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, а тому заява підлягає задоволенню.
При цьому суд переконаний, що обраний ОСОБА_1 вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки є співмірним з заявленими вимогами.
За змістом ч. 7 ст. 153, ч. 6 ст. 154 ЦПК України в ухвалі про забезпечення позову суд вирішує питання зустрічного забезпечення.
Згідно з ч. 1 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Перелік випадків у яких, суд зобов'язаний застосувати зустрічне забезпечення визначений ч. 3 ст. 154 ЦПК України та є вичерпним.
Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом (ч. 4 ст. 154 ЦПК України).
Враховуючи те, що обраний заявником спосіб забезпечення позову дозволяє належним чином захистити майнові інтереси всіх осіб, а також відсутність обставин визначених ч. 3 ст. 154 ЦПК України, суд приходить до висновку про те, що відсутні підстави для зустрічного забезпечення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 149-154, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити повністю.
Накласти арешт на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий № 3223784500:05:029:0001, площею 0,1267 гектара, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства;
земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий № 3223784502:01:007:0013, площею 0,1874 гектара, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);
земельну ділянку за адресою: с. Троїцьке Рокитнянського району Київської області, кадастровий № 3223784502:016:029:0007, площею 0,2000 гектара, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства,
та належать на праві приватної власності ОСОБА_2 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Таращанський районний суд Київської області.
Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
СуддяВ. І. Зінкін