"04" березня 2021 р. Справа № 363/3139/19
4 березня 2021 року Вишгородський районний суд Київської області в складі головуючого судді Чіркова Г.Є., при секретарі Гриб Л.І., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,
встановив:
позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на придбання на підставі ст. 60 СК України в спільну сумісну власність за час шлюбу з відповідачкою двох садових будників та земельної ділянки в СТ «Лебедівка» Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області, а оскільки відповідачка його прав на таке майно не визнає порушує питання про його поділ у рівних частках.
Представник позивача в суді клопотав провадження у справі зупинити, посилаючись на неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи в порядку цивільного судочинства, в якій порушено питання про визнання шлюбного договору укладеного між сторонами недійсним.
Заслухавши заперечення сторони відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити чи оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ч. 3 і ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Так, суд зважає на те, що підстави цього позову будь-якого посилання на шлюбний контракт, незгоду з ним або необхідності будь-якого врахування його існування не містять і ґрунтуються виключно на презумпції набуття майна подружжям в спільну сумісну власність за час шлюбу згідно ст. 60 СК України.
За таких обставин сам тільки факт оскарження позивачем шлюбного договору в іншому судовому провадженні не дає суду підстав вважати, що вирішення цієї справи об'єктивно є неможливим до вирішення справи Дніпровським районним судом м. Києва за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним шлюбного договору, виходячи з саме з тих підстав позову, які визначені самим позивачем в цій справі.
Зібрані у справі докази дозволяють встановити чи оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, а тому посилатися на об'єктивну неможливість розгляду цієї справи згідно вимог ст. 251 ЦПК України суд не вправі.
За таких обставин, з огляду на необхідність виконання згідно ст. 2 ЦПК України завдань цивільного судочинства щодо забезпечення справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду і вирішення справи, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорених прав, свобод чи інтересів осіб, подане клопотання суд вважає необґрунтованим, яке задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного і керуючись статями 251-253, 260 ЦПК України,
ухвалив:
у задоволенні клопотання відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: