Постанова
іменем України
2 березня 2021 року
м. Київ
справа № 127/21701/18
провадження № 51-4557км 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 - ОСОБА_6 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 3 липня 2020 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 2 вересня 2020 року в кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018020010002216, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Свердловська (Єкатеринбург) Російської Федерації, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого за цією ж адресою, такого, що судимості не мав,
у вчиненні злочину, передбаченого пунктом 4 частини 2 статті 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 3 липня 2020 року ОСОБА_7 засуджено за пунктом 4 частини 2 статті 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років.
Початок відбування покарання визначено обчислювати з дня набрання вироком законної сили.
Застосовано до ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 31 серпня 2020 року, взято під варту в залі суду.
На підставі частини 5 статті 72 КК ОСОБА_7 зараховано у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 4 червня 2018 року по 20 червня 2019 року та з 3 липня 2020 року до набрання вироком законної сили.
Вирішено питання з речовими доказами.
Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за те, що він з 2 на 3 червня 2018 року в проміжок часу з 22:00 до17:00, перебуваючи в кімнаті квартири АДРЕСА_2 , на ґрунті неприязних відносин, під час побутової сварки зі своєю матір'ю ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , умисно з метою протиправного заподіяння смерті з особливою жорстокістю, усвідомлюючи, що впродовж тривалого часу завдає потерпілій, котра є особою похилого віку, особливих фізичних, психологічних та моральних страждань, не встановленим слідством тупими предметами завдав їй не менше 26 ударів по різних частинах тіла, після чого поклав її тіло на ліжко в кімнаті, а сам ліг спати. Смерть ОСОБА_8 настала між 20:00 та 21:00 3 червня 2018 року, після чого ОСОБА_7 викликав поліцію та медичну допомогу, по приїзду якої о 22:30 цього дня констатовано смерть ОСОБА_8 . Причиною смерті є сполучна травма тіла, яка виникла від дії тупих предметів, має ознаки тяжкого тілесного ушкодження за ознаками небезпечності для життя та стоїть в причинному зв'язку зі смертю.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 2 вересня 2020 року вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 3 липня 2020 року щодо ОСОБА_7 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
У касаційній скарзі захисник вказує на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що апеляційний суд порушуючи статтю 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), належним чином не розглянув його апеляційної скарги, не дослідив докази надані стороною обвинувачення, безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення повторної експертизи та неправомірно не задовольнив вимоги щодо перекваліфікації дій його підзахисного з пункту 4 частини 2 статті 115 КК на статтю 119 чи статтю 128 КК.
Крім того, захисник вважає, що суд першої інстанції неправильно у вироку вказав показання свідків, при цьому зазначає, що стороною обвинувачення не доведено мотиву вчинення злочину, а з показань свідків не вбачається, що в ОСОБА_8 з матір'ю були неприязні відносини.
Також захисник зазначає, що судом неправильно у вироку викладені показання експерта ОСОБА_9 , вказує, що насправді експерт допускає можливість утворення у потерпілої співударів об тверді поверхні і при падінні на тверді поверхні.
Крім того, захисник стверджує, що судами не досліджено протоколу огляду місця події, де на фотознімках видно, що на лиці в ОСОБА_8 є синці, які чітко вказують на падіння з ліжка, а не на завдання ударів тупим предметом.
Між тим захисник зазначає, що хаотичні та нецілеспрямовані удари не можуть свідчити про наявність умислу на вбивство, при цьому вважає, що судами не проаналізовано версії його підзахисного про те, що такі ушкодження на тілі його матері могли виникнути при падінні з ліжка, переломи ребер - при охоплюванні її за тулуб, що носить неумисний характер, а ушкодження могли бути заподіяні з необережності.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, який підтримав касаційну скаргу, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, й перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви Суду.
Відповідно до частини 1 статті 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з вимогами статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Однак під час касаційного розгляду суд не має права досліджувати докази, тобто фактичні дані, отримані в передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження і підлягають доказуванню.
Суд не може перевіряти будь-які докази, а також приймати нові докази, які не були предметом розгляду в судах першої та апеляційної інстанцій. Крім того, не має права встановлювати та визнавати обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні.
При цьому такі доводи в касаційній скарзі не можуть бути предметом розгляду суду касаційної інстанції, оскільки суд не вправі виходити за межі фактів та обставин, установлених у судах першої та апеляційної інстанцій, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, тобто перевіряти доказ на несумлінність, точність і несуперечність з фактичними обставинами справи, а також зіставляти ці дані з іншими доказами.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що захисник не погоджується з пред'явленим його підзахисному обвинуваченням, стверджує, що в діях ОСОБА_7 відсутній умисел на вбивство матері.
Однак зазначені доводи захисника, наведені у касаційній скарзі, є безпідставними з огляду на таке.
У результаті перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що суд першої інстанції, заслухавши показання самого винного, свідків та дослідивши письмові докази у кримінальному провадженні, обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку належні та допустимі докази. Зокрема, показання свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які підтвердили, що в ОСОБА_7 з матір'ю були погані відносини, чули крики з квартири потерпілої та часті лайки. ОСОБА_7 скаржився, що йому тяжко доглядати за матір'ю, а в ніч з 2 на 3 червня 2018 року в них у квартирі була сварка, потерпіла тікала з квартири та жалілась сусідам, що боїться ОСОБА_13 . Допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_9 підтвердив свій висновок та зазначив, що причиною смерті ОСОБА_8 стала сполучена травма тіла, яка ускладнилась травматичним шоком, до сполученої травми тіла відносяться травми живота, грудей, закрита черепно-мозкова травма та інші перелічені у судово-медичному висновку. Така травма перебуває у причинному зв'язку зі смертю.
У результаті перевірки матеріалів кримінального провадження та прослуховування показань експерта ОСОБА_9 (звукозапис судового засідання від 20 травня 2020 року), слід зазначити, що суд правильно виклав його показання, в яких останній повністю підтримав свій висновок № 83-к від 23 серпня 2018 року, при цьому вказав, що контакт відбувався з тупими предметами, а причиною смерті стала сполучена травма тіла.
Тобто доводи захисника про те, що суд недостовірно вказав показання експерта, не відповідають дійсності, оскільки експерт повністю підтримав свій висновок, зазначив причину смерті потерпілої, а можливість падіння на тупі предмети вважав допустимою при наявності такої кількості контактів, які було встановлено під час проведення експертизи.
Показання свідків також викладені у вироку відповідно до їх пояснень, які давались під час судового розгляду, посилання захисника на звукозаписи судових засідань, в яких він висловлює своє бачення розвитку подій, не відповідають дійсності, а лише вказують на те, що захисник надає доказам іншу оцінку ніж дано судами першої та апеляційної інстанції, тобто посилається на невідповідність висновкам суду фактичним обставинам кримінального провадження, що було належним чином перевірено під час апеляційного розгляду.
Крім того, суд надав належну оцінку і письмовим доказам, а саме протоколу огляду місця події від 3 червня 2018 року з додатками до нього (т.1, а.с. 182-203), протоколу огляду трупа від 4 червня 2018 року (т.1, а.п. 204-205), висновку судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_8 №506 від 5 червня 2018 року (т. 1, а.п.216-217), висновку судово-медичної експертизи №93 від 5 червня 2018 року (т.1, а.п. 218-219), висновку судово-медичної цитологічної експертизи №140 від 06 червня по 19 липня 2018 року(т.1 а.п.234-237), протоколу проведення слідчого експерименту від 6 липня 2018 року (т.2, а.п.1-4) висновку додаткової судово-медичної експертизи проведеної з 3 серпня по 23 серпня 2018 року, відповідно до якого причиною смерті стали сполучена травма тіла, яка виникла від дій тупих предметів утворених при ударах та співударах та ускладнилась травматичним шоком. При цьому під час судового засідання експерт докладно роз'яснив, що таке сполучена травма тіла, зазначив, що всі виявлені ознаки захворювання не перебувають у прямому причинному зв'язку зі смертю, та виключив можливість отримання таких травм шляхом падіння з висоти власного зросту.
Такі докази у своїй сукупності надали можливість місцевому суду дійти висновку про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого пунктом 4 частини 2 статті 115 КК.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого суду. При цьому належним чином дослідив та проаналізував вказані докази і правильно дійшов висновку, що в діях ОСОБА_7 наявний склад злочину, передбачений пунктом 4 частини 2 статті 115 КК.
Доводи про невинуватість ОСОБА_7 , зазначені в касаційній скарзі захисника, за своїм змістом аналогічні тим доводам, на які сторона захисту посилалась під час апеляційного розгляду.
Суд апеляційної інстанції надав належні та вмотивовані відповіді на доводи в апеляційній скарзі захисника, при цьому проаналізував показання свідків, висновки експертів, співставив їх з показаннями обвинуваченого та письмовими доказами у кримінальному провадженні.
Доводи сторони захисту про неправильну оцінку судом показань свідків та експерта, недослідження фотознімків під час судового розгляду не знайшли свого підтвердження під час перевірки матеріалів кримінального провадження.
При цьому захисник не навів у своїй касаційній скарзі належних доводів, що слугували б підставою для апеляційного суду проводити повторне дослідження доказів, які належним чином дослідив суд першої інстанції та яким надав відповідну оцінку. Також судом правильно відмовлено у задоволенні клопотання про додаткову експертизу у кримінальному провадженні, про що було постановлено відповідну мотивовану ухвалу.
Такі дії апеляційного суду повністю узгоджуються з вимогами статті 404 КПК, оскільки апеляційний суд зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Між тим захисник, у своїх апеляційній та касаційній скаргах, не наводить таких обставин або умов, які б були підставою для повторного дослідження доказів судом апеляційної інстанції, а тому доводи захисника про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції є необґрунтованими.
Суд апеляційної інстанції належним чином зважив на доводи апеляційної скарги захисника, які по суті є аналогічними доводам, зазначеним у касаційних скаргах, належним чином спростував їх та обґрунтовано залишив без задоволення апеляційну скаргу сторони захисту.
Колегія суддів погоджується з апеляційним судом, що висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого пунктом 4 частини 2 статті 115 КК, зроблено на підставі об'єктивного з'ясування обставин, підтверджених доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом у їх взаємозв'язку відповідно до приписів статті 94 КПК, які згідно з критерієм доведеності «поза розумним сумнівом» вказують на винуватість ОСОБА_7 .
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би безумовною підставою для скасування судових рішень щодо ОСОБА_7 , не встановлено.
Між тим касаційна скарга захисника містить доводи про перекваліфікацію дій його підзахисного з пункту 4 частини 2 статті 115 КК на статтю 119 чи 128 КК. При цьому зміст касаційної скарги захисника зводиться до порушення експертом ОСОБА_9 вимог статті 101 КПК, ЗУ «Про судову експертизу», Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень. Разом із тим, на думку захисту, ушкодження на тілі потерпілої могли мати місце і за обставин, які вказував ОСОБА_7 під час судового розгляду, а саме під час падіння на останню, або стискання її тіла.
Однак такі доводи є неспроможними виходячи з наступного.
З матеріалів кримінального провадження убачається, що відповідно до судово-медичної експертизи № 506 від 9 липня 2018 року у трупа ОСОБА_8 виявлено сполучну травму тіла: закрита черепно-мозкова травма у вигляді синців та саден на обличчі, крововиливів в м'які покрови голови, відповідно лобно - скронево - тім'яній та потиличній ділянкам, геморагічної інфільтрації правого скроневого м'яза, субарахноїдального крововиливу в лобно - скронево - тім'яній ділянці правої півкулі, лобно - тім'яній ділянці лівої півкулі та по задній частині мозочка, набряку та набухання головного мозку; закриту тупу травму грудей у вигляді синців на передній поверхні, крововиливів у м'які тканини по передній поверхні та в місцях переломів ребер, поперечного перелому грудини, чисельних-переломів ребер з обох боків по декільком анатомічним лініям без ушкодження пристінкової плеври, закрита тупа травма живота у вигляді синців та передій та лівій бічній поверхнях, крововиливів в м'які в брижі кишковика з переходом на стінку кишковика, розриву брижі кишковика, гемоперитонеума 600 мл. Синці та садна на кінцівках. Сполучна травма тіла виникла від дії тупих предметів, має ознаки тяжкого тілесного ушкодження за ознаками небезпечності для життя та стоїть в причинному зв'язку зі смертю потерпілої. Смерть ОСОБА_8 виникла від сполучної травми тіла, яка ускладнилась травматичним шоком, що є безпосередньою причиною смерті.
Згідно із висновками судово-медичної експертизи №83-к від 23 серпня 2018 року характер тілесних ушкоджень, які мали місце у ОСОБА_8 , розташування їх на різних ділянках тіла та різних площинах вказують на те, що для їх утворення необхідно не менш як 26 контактів з твердим тупим предметом. Синці та садна на обличчі, крововилив в м'які покрови голови, відповідно лобно - скронево - тім'яній та потиличній ділянкам, геморагічна інфільтрації правого скроневого м'язу, субарахноїдальний крововилив лобно - скронево - тім'яній ділянці правої півкулі, лобно - тім'яній ділянці лівої півкулі та по задній частині мозочка, набряк та набухання головного мозку, синець на передній поверхні, крововилив в м'які тканини грудей по передній поверхні та в місцях переломів ребер, поперечний перелом грудини, переломи ребер з обох боків по декільком анатомічним лініям, синці на передій та лівій бічній поверхнях живота, чисельні крововиливи в брижі кишковика з переходом на стінку кишковика, гемоперитонеума виникли незадовго до настання смерті.
Така кількість нанесених ударів, які призвели до смерті потерпілої, а саме 26 ударів, які розмежував експерт під час проведення експертизи та вказав на них у судовому засіданні, вказують на особливу жорсткість винного, що призвело до страждань потерпілої, смерть якої наступила не одразу, а через короткий проміжок часу, який вимірюється десятками хвилин після розвитку загрозливих для життя явищ.
Разом із тим, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку про залишення вироку районного суду без зміни, оскільки судом було ретельно досліджено звукозапис показань свідків та письмові матеріали кримінального провадження. При цьому у своїх висновках апеляційний суд правильно зазначив, що ОСОБА_7 було відомо про наявність важких захворювань у матері і він розумів, що заподіяння їй такої кількості ударів по різних частинах тіла, які призвели до переломів та крововиливів, змусить її страждати і вона не переживе їх, при цьому бажаючи настання її смерті, поклав тіло матері на ліжко в кімнаті, а сам пішов спати.
З огляду на наведене, не заслуговують на увагу твердження захисника, що апеляційний суд не взяв до уваги його доводів та залишив їх без належного вмотивування.
Отже, колегія суддів не вбачає недотримання судами визначених законом вимог, що стосуються правильності кваліфікації дій ОСОБА_7 , а доводи захисника про те, що сторона обвинувачення не довела в судовому засіданні поза розумним сумнівом винуватості його підзахисного у вчиненні злочину, передбаченого пунктом 4 частини 2 статті 115 КК, є неспроможними.
Таким чином, колегією суддів не встановлено порушень вимог закону під час перевірки кримінального провадження щодо засудженого ОСОБА_7 .
На підставі наведеного касаційна скарга захисника задоволенню не підлягають, вирок повністю узгоджується зі статтею 373 КПК, а ухвала апеляційного суду постановлено з дотриманням вимог статті 419 КПК. Такі рішення є законними, вмотивованими та обґрунтованими.
Керуючись статтями 433, 434,436, 441,442 КПК, Суд
ухвалив:
Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 3 липня 2020 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 2 вересня 2020 року щодо засудженого ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника без задоволення.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3