Ухвала
04 березня 2021 року
м. Київ
справа № 450/1314/17
провадження № 51-1121ск21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року щодо ОСОБА_5 ,
встановив:
У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про перегляд вказаного судового рішення у касаційному порядку.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу подано без додержання вимог пунктів 3, 4, 5 ч. 2 та частин 5, 6 зазначеної статті.
Згідно з вимогами п. 3 ч. 2 ст. 427 КПК у касаційній скарзі має бути зазначено судове рішення, що оскаржується. Проте, усупереч зазначеним вимогам у касаційній скарзі не зазначено, яке саме судове рішення оскаржується скаржником, яким судом та коли постановлено це судове рішення.
Відповідно до пунктів 4, 5 ч. 2 ст. 427 КПК, касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення та вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.
Згідно вимог ч. 1 ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є:
1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК);
2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК);
3) невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
Отже, посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.
При цьому слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Однак, всупереч наведеним положенням процесуального закону, суть наведених доводів в касаційній скарзі ОСОБА_4 зводиться до покликань на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що в силу статей 433, 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Крім того, у касаційній скарзі ОСОБА_4 не покликається на порушення вимог кримінального процесуального закону, передбачених ч. 1 ст. 438 КПК та не конкретизує яких саме порушень допустився суд апеляційної інстанцій, розглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_5 , та не обґрунтовує у чому саме ці порушення полягали, як вони вплинули на законність й обґрунтованість постановленого рішення, і чому ці порушення слід відносити до підстав для скасування касаційним судом оскаржуваного рішення, згідно з ч. 1 ст. 438 КПК та з огляду на положення статей 370, 404, 409, 412, 413,419 цього Кодексу в їх взаємозв'язку.
Також, касаційна скарга ОСОБА_4 містить істотні суперечності, оскільки як вбачається з її змісту вона не погоджується з вироком Личаківського районного суду м. Львова від 02 жовтня 2019 року (ксерокопію якого додає до касаційної скарги), проте у прохальній її частині висловлює думку лише з приводу долі ухвали апеляційного суду, що в свою чергу позбавляє суд касаційної інстанції можливості встановити дійсний предмет касаційного розгляду.
Крім того, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК, касаційна скарга повинна містити вимоги особи, яка її подала із зазначенням того, яке рішення має прийняти суд касаційної інстанції.
Прохальна частина касаційної скарги має узгоджуватися з положеннями ст. 436 КПК, оскільки нечітке, суперечливе чи таке, що не відповідає наведеним вимогам, прохання скаржника унеможливлює прийняття судом касаційної інстанції відповідного рішення згідно вимог закону.
Проте, ОСОБА_4 не сформульовані вимоги до суду касаційної інстанції, з огляду на положення ст. 436 КПК, якою визначено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; 3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення.
З огляду на це, ОСОБА_4 має чітко зазначити у прохальній частині касаційної скарги, яке саме рішення повинен прийняти Суд, з урахуванням положень передбачених ст. 436 КПК.
Згідно з ч. 5 ст. 427 КПК, до касаційної скарги додаються копії судових рішень, що оскаржуються, проте ОСОБА_4 не додано до касаційної скарги копії оскаржуваного судового рішення, а лише її ксерокопію.
Крім того всупереч ч. 6 ст. 427 КПК до касаційної скарги не додано копій її додатків у кількості, необхідній для надіслання сторонам кримінального провадження і учасникам судового провадження.
Суд касаційної інстанції є судом права, відповідно до ст. 433 КПК, переглядає судові рішення у межах касаційної скарги, тому недотримання особою, яка звертається з касаційною скаргою, положень ст. 427 цього Кодексу, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Таким чином, оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, Суд вважає за необхідне, на підставі ч. 1 ст. 429 КПК, залишити касаційну скаргу ОСОБА_4 без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.
На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Суд
постановив:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року щодо ОСОБА_5 , залишити без руху та надати десятиденний строк для усунення недоліків із дня отримання копії ухвали.
У разі неусунення зазначених в ухвалі недоліків в установлений строк скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3