03 березня 2021 року
м. Київ
справа № 673/2126/18
провадження № 51-1055ск21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Деражнянського районного суду Хмельницької області від 05 березня 2020 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 18 листопада 2020 року, які постановлені в кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018240130000269, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Суть питання
За вироком Деражнянського районного суду Хмельницької області від 05 травня 2020 рокуОСОБА_4 засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік та за ч. 1 ст. 263 цього Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_4 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки і покладено на нього обов'язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.
Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 18 листопада 2020 року залишив вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_4 без змін.
Не погоджуючись із вказаним рішенням апеляційного суду, ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на допущені, на його думку, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вищезазначені рішення місцевого та апеляційного судів і закрити кримінальне провадження, на підставі ч. 2 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), у разі неможливості призначити новий розгляд у суді першої інстанції в іншому складі суду.
Крім того, у касаційній скарзі засуджений заявив клопотання про поновлення йому строку на звернення до Верховного Суду, який обґрунтував тим, що оскаржувану ухвалу апеляційного суду від 18 листопада 2020 року, він отримав лише 24 листопада 2020 року. Крім того, зазначає, що після отримання оскаржуваної ухвали, він не міг укласти договір із захисником, оскільки останній був хворий (COVID-19) та знаходився у групі ризику (діабет 2 типу). У зв'язку із чим вважає, що строк на касаційне оскарження ним був пропущений з поважних причин, а тому просить поновити цей строк.
Встановлені обставини та мотиви Верховного Суду
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 426 КПК України касаційну скаргу на судові рішення може бути подано протягом трьох місяців із дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Правило дотримання тримісячного строку має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб кримінальні провадження розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб, зокрема потерпілих, перебувати у стані невизначеності. Воно надає особі, яка має право на касаційне оскарження, достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати касаційну скаргу, визначитися з своїми аргументи та їх обґрунтуванням.
При цьому, правило початку перебігу строку на касаційне оскарження, визначене ст. 426 КПК України, є загальним для всіх учасників кримінального провадження за винятком засудженого, який перебуває під вартою.
Порядок обчислення процесуальних строків визначено ст. 115 КПК України. За ч. 4 вказаної норми процесуального закону при обчисленні строків місяцями строк закінчується у відповідне число останнього місяця. Якщо закінчення строку, який обчислюється місяцями, припадає на той місяць, який не має відповідного числа, то строк закінчується в останній день цього місяця.
Ухвалу апеляційного суду стосовно ОСОБА_4 було ухвалено 18 листопада 2020 року, а тому останнім днем подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції для нього було - 19 лютого 2021 року.
Однак засуджений подав касаційну скаргу до суду касаційної інстанції лише 23 лютого 2021 року (згідно штемпелю на конверті), тобто після закінчення визначеного ч. 2 ст. 426 КПК України строку на касаційне оскарження.
Частиною 1 ст. 117 КПК України встановлено, що пропущений із поважних причин строк має бути поновлено за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 27 березня 2019 року (справа № 127/17092/18), особа, яка бажає подати апеляційну скаргу, має діяти сумлінно для того, щоб ефективно реалізувати своє право. Хоча ст. 117 КПК України містить норму щодо поновлення пропущеного строку, але це можливо лише в разі наявності поважних причин пропуску такого строку. Тому при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку, у тому числі й строку на апеляційне оскарження, до уваги мають братися: тривалість самого процесуального строку; час, який минув з дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) в межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску) та інші доречні обставини.
При цьому Верховний Суд вважає, що передбачений КПК України строк на касаційне оскарження, а саме 3 місяці, є досить тривалим та достатнім для того, щоб, навіть за наявності певних труднощів у особи, вчасно подати касаційну скаргу, у разі її сумлінного ставлення для користування своїми процесуальними правами.
За таких обставин, отримання засудженим ухвали апеляційного суду від 18 листопада 2020 року лише 24 листопада 2020 року, не позбавляло його можливості вчасно звернутися до Верховного Суду для реалізації права на касаційне оскарження в межах визначеного процесуального строку.
Так само не є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження і посилання засудженого на те, що він не міг укласти договір із захисником, у зв'язку із хворобою останнього (COVID-19), оскільки: по-перше цей факт нічим не підтверджено, по-друге касаційна скарга не містить жодної конкретної інформації про те, коли і протягом якого часу його захисник був хворий, по-третє, засуджений не пояснив, чому він не міг зв'язатись із захисником телефоном або за допомогою електронного зв'язку чи взагалі звернутись за правовою допомогою до іншого захисника.
З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 не навів переконливих доводів щодо наявності поважних причин пропуску ним строку на касаційне оскарження, а тому заявлене клопотання не підлягає задоволенню.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК України касаційна скарга повертається, якщо її подано після закінчення строку касаційного оскарження, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд касаційної інстанції за заявою такої особи не знайшов підстав для його поновлення.
Враховуючи викладене, Верховний Суд, керуючись п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК України, вважає за необхідне повернути касаційну скаргу, оскільки ОСОБА_4 подав її після закінчення строку касаційного оскарження, а з його клопотання не вбачається підстав для його поновлення.
На цих підставах Верховний Суд постановив:
Відмовити в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_4 про поновлення йому строку на касаційне оскарження вироку Деражнянського районного суду Хмельницької області від 05 березня 2020 року та ухвали Хмельницького апеляційного суду від 18 листопада 2020 року.
Повернути касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 , з усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3