Ухвала
04 березня 2021 року
м. Київ
справа № 643/11242/17
провадження № 61-2138ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Гулейкова І. Ю., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 25 травня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 12 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про поділ майна подружжя, за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,
ОСОБА_1 у лютому 2021 року засобами поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного суду від 12 січня 2021 року у вищевказаній справі.
Разом із касаційною скаргою ОСОБА_1 подала клопотання про звільнення від сплати судового збору, з посиланням на статтю 136 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), пункт 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір».
Клопотання обґрунтовано тим, що розмір доходу ОСОБА_1 за попередній календарний рік склав 51 549,64 грн, а отже розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання цієї касаційної скарги перевищує 5 % розміру її річного доходу.
На підтвердження зазначеного надає довідку Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Креатив-Україна» про розмір її доходу від 03 лютого 2021 року № 030221/1, довідку фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про розмір її доходу від 01 лютого 2021 року № 2021/02/1, та відомості з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 05 лютого 2021 року.
Згідно із частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (§ 44 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; § 63, 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).
Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (§ 111 рішення Європейського суду з прав людини від 20 лютого 2014 року у справі «Shishkov v. Russia»).
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Наведені заявником обставини не можуть бути підставою для звільнення від сплати судового збору, оскільки довідки з місця роботи не характеризують майновий стан заявника та не можуть беззаперечно свідчити, що в неї відсутні інші, крім зазначених доходів для сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Разом із цим, надані відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з І по ІІІ квартали 2020 року не підтверджують тієї обставини, що ОСОБА_1 не може сплатити судовий збір, оскільки не у повному обсязі відображають річний дохід, який вона отримала за попередній календарний рік, тобто у 2020 році.
Оскільки з наведених заявником доводів та наданих на їх підтвердження доказів, не вбачається підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, то у задоволенні клопотання необхідно відмовити.
Враховуючи викладене, заявнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір».
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» встановлено, що з 01 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 1 600,00 грн.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції на момент звернення з позовом) ставка судового збору за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту сьомого пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду справляється у розмірі, що становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Таким чином, з урахуванням ціни майна в оспорюваній частині судового рішення, судовий збір за подання касаційної скарги становить 16 000,00 грн (1 600,00 грн х 5 х 200 %).
Судовий збір має бути перераховано або внесено за такими реквізитами: отримувач коштів - УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н; код отримувача (за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)»; символ звітності банку - 207.
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Крім того, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки така подана без додержання вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України.
Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки вказана постанова Пленуму Верховного Суду України та ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, на які послався заявник, не є постановами Верховного Суду, в яких викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, а тому таке посилання не може бути підставою касаційного оскарження судового рішення.
Оскільки у поданій касаційній скарзі не визначені передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження судового рішення, заявнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги щодо зазначення підстави (підстав), з якої (яких) подається касаційна скарга, та надіслати до Верховного Суду уточнену її редакцію з копіями відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення недоліків.
Керуючись статтями 136, 185, 392, 393 ЦПК України, статтею 8 Закону України «Про судовий збір»
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 25 травня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 12 січня 2021 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 05 квітня 2021 року, але не більше десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. Ю. Гулейков