04 березня 2021 року
м. Київ
справа №206/4741/15-ц
провадження № 61-2314ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Калараша А. А, розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 , діючої в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2015 року та на постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2018 року в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства, правонаступником якого є акціонерне товариство «Альфа-Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,
У серпні 2015 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості і просило суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 211 721 дол. США.
Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2015 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором № 095/64-ДК від 17 серпня 2006 року станом на 28 квітня 2015 року в розмірі 4 848 110,38 грн. Вирішено питання судових витрат.
Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2015 року змінено в частині стягнутої заборгованості, а саме: стягнуто грошові кошти у розмірі 911 547,11 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
У лютому 2021 року ОСОБА_2 подала засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2015 року та на постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2018 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Проте, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом, виходячи з таких підстав.
В касаційній скарзі ОСОБА_2 порушує питання про поновлення строку касаційного оскарження, в обґрунтування якого посилається на те, що не була обізнана про слухання справи, копію оскаржуваної постанови отримала 04 лютого 2020 року, в зв'язку з чим вважає, що строк касаційного оскарження пропущено нею з поважних причин.
Відповідно до частини першої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
За правилами цієї ж норми цивільного процесуального законодавства учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Оскаржувана постанова проголошена 23 травня 2018 року. Строк касаційного оскарження сплинув 23 червня 2018 року. Касаційна скарга подана 10 лютого 2020 року, тобто, поза межами строку на касаційне оскарження. До касаційної скарги долучено копію заяви про отримання копії оскаржуваної постанови суду, на якій зазначено, що копію апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2018 року отримано представником ОСОБА_1 , діючою в інтересах ОСОБА_2 , 23 травня 2018 року. Проте, такі причини пропуску строку касаційного оскарження суд не визнає поважними, оскільки з інформації, отриманої з Єдиного державного реєстру судових рішень, вбачається, що ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 15 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2015 року було залишено без руху. Відповідно до тексту цієї ухвали апеляційну скаргу ОСОБА_2 було подано 10 травня 2019 року.
Отже, скориставшись правом апеляційного оскарження, ОСОБА_2 з 10 травня 2019 року знала про існування оскаржуваних судових рішень. Натомість, скаржник не вказує поважні причини, які завадили їй звернутися до суду з касаційною скаргою на оскаржувані судові рішення в межах передбаченого законом строку.
За таких підстав касаційна скарга на підставі вимог частини третьої статті 393 ЦПК України підлягає залишенню без руху, оскільки подана поза межами строку, встановленого статтею 390 ЦПК України, а причини пропуску строку касаційного оскарження, на які посилається скаржник, суд визнає неповажними.
При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
Керуючись ст. 393, 394 ЦПК України, суд
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 , діючої в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2015 року та на постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2018 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали до касаційної скарги застосовуються наслідки, передбачені цивільним процесуальним законодавством.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя А. А. Калараш