04 березня 2021 року
м. Київ
справа №2-7803/05
провадження № 61-2528ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Калараша А. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 16 січня 2020 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Харківської міської ради про визнання права власності на нежитлові приміщення,
У липні 2005 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Харківської міської ради про визнання права власності на нежитлове приміщення.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 05 серпня 2005 року позовні вимоги задоволено. Визнано за позивачем право власності на нежитлові приміщення, розташовані за адресою АДРЕСА_1 .
Постановою Харківського апеляційного суду від 16 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 05 серпня 2005 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
16 лютого 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку надіслала на адресу Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 16 січня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Вивчивши касаційну скаргу, суд дійшов висновку, що вона не може бути прийнята до розгляду та підлягає залишенню без руху, виходячи з таких підстав.
Цивільний процесуальний закон містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги, за умови дотримання яких касаційна скарга може бути прийнята судом до розгляду (стаття 392 ЦПК України). Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Так скаржник зазначає, що судове рішення оскаржується нею на підставі пункту першого та четвертого частини другої статті 389 ЦПК України та на підставі пункту 8 частини першої статті 411 ЦПК України.
Суд зауважує, що посилаючись як на підставу оскарження на невідповідність застосуванням норми права судом апеляційної інстанції правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах, скаржнику крім іншого необхідно також зазначати і норму права, яку на його думку неправильно застосував апеляційний суд, а Верховний Суд за результатами розгляду касаційної скарги має надати висновок з цієї підстави.
Мотивувальна частина містить нормативно-правове обґрунтування її вимог, проте, суд в контексті статті 13 ЦПК України не може на власний розсуд обирати норму права, з застосуванням якої не погоджується скаржник.
Крім того, мотивувальна частина касаційної скарги містить доводи щодо ненадання належної оцінки доказам у справі щодо доведення факту порушення прав особи, яка звернулася з апеляційною скаргою, що відповідає пункту першому частини третьої статті 411 ЦПК України, проте, серед зазначених скаржником підстав касаційного оскарження відсутнє посилання на цю норму. Суд не може залишити поза увагою ці доводи касаційної скарги, проте, не уповноважений на власний розсуд редагувати підстави касаційного оскарження, зазначені скаржником.
Таким чином, скаржнику необхідно надати виправлену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості учасників справи з урахуванням вимог цієї ухвали.
Крім того, касаційна скарга подана поза межами строку касаційного оскарження.
Разом зі скаргою ОСОБА_1 надала до суду заяву про поновлення строку касаційного оскарження, в обґрунтування якої посилається на те, що не була залучена до участі у справі, копію оскаржуваної постанови отримала 15 лютого 2021 року, в зв'язку з чим вважає, що строк касаційного оскарження був пропущений нею з поважних причин та просить його поновити.
Повний текст оскаржуваного судового рішення складено 21 січня 2020 року. Відповідно до вимог частини першої статті 390 ЦПК України строк касаційного оскарження сплинув 20 лютого 2020 року. Касаційну скаргу подано особою, яку не було залучено до участі у справі, 16 лютого 2021 року, тобто, поза межами строку касаційного оскарження. Доводи заявника про те, що копію оскаржуваної постанови отримано нею 15 лютого 2021 року суд не визнає поважними причинами пропуску строку касаційного оскарження, оскільки до заяви не надано жодних доказів на підтвердження цих посилань, а в розумінні статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За таких підстав касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду, оскільки скаржником не виконані в повній мірі вимоги статті 392 ЦПК України щодо оформлення касаційної скарги та не наведено поважних причин пропуску строку касаційного оскарження, в зв'язку з чим касаційна скарга відповідно до вимог частини другої та третьої статті 393 ЦПК України підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, суд
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 16 січня 2020 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали до касаційної скарги застосовуються наслідки, передбачені цивільним процесуальним законодавством.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя А. А. Калараш