Ухвала
04 березня 2021 року
місто Київ
справа № 711/8153/19
провадження № 61-1051ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 жовтня 2020 рокута постанову Черкаського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Черкаська міська консультативно-діагностична поліклініка» про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 18 січня 2021 року звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Черкаського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року, ухвалити нове рішення, яким поновити його на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 77 390, 18 грн.
Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з підстав, передбачених статтею 392 ЦПК України, зокрема, у зв'язку з необхідністю подати виправлену редакцію касаційної скарги, в якій однозначно визначити обґрунтовані підстави касаційного оскарження судових рішень, зазначити правильну назву суду касаційної інстанції, подати копію касаційної скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи; надати докази на підтвердження сплати судового збору щодо вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу; у виправленій редакції касаційної скарги уточнити процесуальну вимогу скарги, виклавши її відповідно до вимог статей 392, 409 ЦПК України.
Від заявника у лютому 2021 року надійшли документи на усунення недоліків, а саме заява, в якій зазначено:
- підставою касаційного оскарження визначено застосування судами першої та апеляційної інстанцій частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах;
- судовий збір за подання касаційної скарги у цій справі не сплачується відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України
«Про судовий збір»;
- процесуальну вимогу про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково, ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Залишаючи без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 , Верховний Суд визначив обов'язок заявника сплатити судовий збір за подання касаційної скарги щодо вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 1 543, 80 грн.
Така вимога узгоджується із правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18) щодо пільг під час сплати судового збору у трудових справах.
Враховуючи положення пункту 1 частини першої статті 5 Закону України
«Про судовий збір» та висновки, викладені у постанові Великої Палата Верховного Суду від 30 січня 2019 року, відповідно до яких позивачі звільняються від сплати судового збору лише за вимогами про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати, Верховний Суд робить висновок, що позивачем не усунуто недоліки щодо сплати судового збору за вимогами про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Також суд касаційної інстанції констатує, що ОСОБА_1 не виконав вимогу Суду щодо подання виправленої редакції касаційної скарги із зазначенням обґрунтованих підстав касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій, які мають відповідати вимогам частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки визначення заявником підстави касаційного оскарження у формулюванні: «застосування судами першої та апеляційної інстанцій частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах», є неналежним викладом таких підстав. Зазначаючи такий довід, заявник не конкретизував, які саме правові висновки Верховного Суду та/або Верховного Суду України не враховано судами першої та апеляційної інстанцій.
Інших підстав касаційного оскарження рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 жовтня 2020 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року, які відповідають положенням частини другої статті 389 ЦПК України, ОСОБА_1 не зазначив.
Крім того, заявник не виконав процесуальну вимогу Верховного Суду щодо уточнення процесуальної вимоги касаційної скарги, яка має відповідати вимогам статей 392, 409 ЦПК України, наведена вимога у заяві про усунення недоліків не містить належної конкретизації, оскільки прохальна частина заяви (скарги) сформульована заявником неоднозначно, однозначно не визначена вимога касаційної скарги.
Верховний Суд констатує, що заявник, звертаючись із касаційною скаргою має самостійно чітко визначити межі касаційного перегляду судових рішень, зазначити які судові рішення оскаржуються, прохання щодо їх скасування, зміни, повністю або частково, конкретизувати у якій частині судове рішення підлягає скасуванню або зміні.
Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
За змістом статті 185 ЦПК України, якщо заявник не усунув недоліки скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається заявнику.
Оскільки, у встановлений Судом строк, станом на 03 березня 2021 року, недоліки касаційної скарги заявник не усунув, підстави для продовження строку усунення недоліків відсутні, тому касаційна скарга підлягає поверненню заявникові.
Суд роз'яснює, що повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 жовтня 2020 рокута постанову Черкаського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Черкаська міська консультативно-діагностична поліклініка» про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу,вважати неподаною та повернути заявникові.
Роз'яснити заявникові право повторного звернення з касаційною скаргою.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С. О. Погрібний