Ухвала
02 березня 2021 року
м. Київ
справа № 359/7085/14-ц
провадження № 61-2585ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Русинчука М. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Бориспільської районної державної адміністрації, ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Київській області, третя особа - громадська організація «Садівницьке товариство «Старз», про визнання недійсними розпоряджень місцевого органу виконавчої влади, державного акта на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, визнання недійсним та скасування (анулювання) кадастрового номера земельної ділянки, зобов'язання скасувати запис про державний акт на право власності на земельну ділянку в поземельній книзі, визнання незаконними дій, що полягали в ініціюванні приватизації земельної ділянки, зобов'язання прибрати та демонтувати будівельний майданчик та паркан,
19 лютого 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 січня 2021 року у вказаній справі, яка за своїм змістом не відповідає вимогам статей 389, 392 ЦПК України.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону.
Укасаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає підставу касаційного оскарженняпередбаченупунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах без зазначення щодо застосування якої конкретно норми права відсутній такий висновок.
Таке обґрунтування не можна визнати належним, оскільки при касаційному оскарженні судових рішень з наведеного пункту має бути зазначено конкретну норма права, що регулює спірні правовідносини, з приводу застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.
Згідно частин другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (касаційна скарга залишається без руху з наданням строку для виправлення її недоліків), про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Оскільки касаційна скарга за своїм змістом не відповідає вимогам статей 389, 392 ЦПК України, її належить залишити без руху з наданням особі, яка подала скаргу, строку для виправлення зазначених недоліків (подання касаційної скарги, яка має відповідати вимогам наведеної норми процесуального права).
Керуючись статтями 185, 392, 390, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 січня 2021 року залишити без руху.
Надати ОСОБА_1 строк для усунення зазначених недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя М. М. Русинчук