Ухвала
03 березня 2021 року
м. Київ
справа № 219/12839/19
провадження № 61-17988св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 18 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Папоян В. В., Космачевської Т. В., Мальованого Ю. М.,
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У листопаді 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтований тим, що 10 грудня 2012 року між Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у сумі 2 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку
дії картки. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та тарифами банку складає між нею та банком договір, що підтверджується її підписом у заяві.
Свої зобов'язання за договором позивач виконав у повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору, проте відповідач свої обов'язки за вказаним договором належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 30 вересня 2019 року наявна заборгованість за кредитним договором у загальній сумі 116 700,53 грн, з яких: заборгованість за кредитом у розмірі
1 872,37 грн; заборгованість за процентами за користування кредитом -
106 894,80 грн; заборгованість за пенею та комісією - 1 900,00 грн, а також штрафи: 500,00 грн - (фіксована частина) та 5 533,36 грн - (процентна складова).
Посилаючись на вказані обставини, АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 116 700,53 грн.
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічним позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання кредитного договору від 10 грудня 2012 року б/н, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , недійсним.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 10 грудня 2012 року між нею та
ПАТ КБ «ПриватБанк» укладений кредитний договір б/н, за умовами якого банк зобов'язався видати їй кредит у розмірі 2 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Станом на 10 лютого 2020 року банк вважає, що нею належним чином не виконуються умови цього договору у зв'язку з чим звернувся до Артемівського міськрайонного суду Донецької області із позовом про стягнення грошових коштів. Проте вказаний договір, на її думку, є недійсним та не може породжувати жодних прав та обов'язків для сторін, оскільки на час укладення цього кредитного договору ОСОБА_1 не досягла повноліття (на момент укладення договору їй було
17 років). Отже, кредитний договір б/н, укладений з ПАТ КБ «ПриватБанк» 10 грудня 2012 року у неповнолітньому віці, суперечить приписам частини другої статті 203
ЦК України. ОСОБА_1 вважає, що ефективним способом захисту її прав та законних інтересів, як позивача у справі, буде визнання кредитного договору
від 10 грудня 2012 року б/н недійсним з моменту підписання.
Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 20 серпня
2020 року у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним кредитний договір від 10 грудня 2012 року б/н, укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення мотивовано тим, що позичальник уклала кредитний договір із ПАТ КБ «ПриватБанк» у віці 17 років без згоди батьків, маючи при цьому неповну цивільну дієздатність і не маючи права на укладення такого договору самостійно, тому вказаний кредитний договір не відповідає вимогам частини другої статті 203 ЦК України, а отже, має бути визнаний недійсним. Таким чином відсутні правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.
Постановою Донецького апеляційного суду від 18 листопада 2020 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 20 серпня 2020 року скасовано. Позов
АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 10 грудня 2012 року у сумі 1 872,37 грн, що складає тіло кредиту. У задоволенні інших позовних вимог
АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. У задоволенні зустрічного позову
ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що позивачем за зустрічним позовом не надано будь-яких доказів, що її батьки не знали про укладення кредитного договору, чи знаючи про нього протягом одного місяця заявили претензії банку, тому відсутні підстави для визнання кредитного договору недійсним. Оскільки позичальник фактично отримала кредитні кошти у розмірі 1 872,37 грн, тому наявні підстави для стягнення цієї суми з позичальника.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У грудні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Донецького апеляційного суду від 18 листопада 2020 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд, застосовуючи висновки Верховного Суду, висловлені у постанові від 24 липня 2019 року у справі
№ 607/4359/15-ц (провадження № 61-29442св18), виходив з того, що правочин, який вчинений неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків вважається схваленим, якщо батьки дізнавшись про його вчинення, протягом одного місяця не заявили претензій другій стороні правочину, тобто схвалення правочину відбулося у формі мовчазної згоди батьків, проте такі висновки є помилковими, оскільки у цій справі таких обставин не встановлено.
ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу зазначала, що на момент укладення кредитного договору не проживала разом з батьками, оскільки навчалася у м. Торезі Донецької області, отже, схвалення батьками укладення кредитного договору, відповідно до частини першої статті 221 ЦК України у цій справі, не відбулося. Крім того, заявник у касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду
від 12 квітня 2018 року у справі № 289/1996/16-ц (провадження № 61-7091св18),
від 23 вересня 2019 року у справі № 323/3801/16-2 (провадження № 61-32853св18).
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною п'ятою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.
Виходячи з викладеного, зважаючи на те, що під час проведення попереднього розгляду справи не встановлено обставин, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України, суд вважає за необхідне призначити справу до судового розгляду.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Керуючись статтями 401, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів
Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про визнання кредитного договору недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 18 листопада 2020 року призначити до судового розгляду на 24 березня 2021 року колегією у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Ступак
І. Ю. Гулейков
Г. І. Усик