Ухвала
03 березня 2021 року
м. Київ
справа № 462/5985/18
провадження № 61-3241ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Гулієв Анатолій Агаджанович, про визнання недійсними договорів, скасування запису про право власності на підставі рішення державного реєстратора, витребування квартири з чужого незаконного володіння,
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 17 січня 2020 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Гулієв А. А., про визнання недійсними договорів, скасування запису про право власності, витребування квартири з чужого незаконного володіння.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Львівського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Галицького районного суду міста Львова від 17 січня 2020 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 частково задоволено.
Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги, укладений
02 березня 2017 року між ОСОБА_3 (як «Первісним кредитором») та ОСОБА_1 (як «Новим кредитором»).
Визнано недійсним договір відступлення права за іпотечним договором, укладений 02 березня 2017 року між ОСОБА_3 (як «Цедентом») та ОСОБА_1 (як «Цесіонарієм») та посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х. М.
Витребувано на користь ОСОБА_2 з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний № 1335136446101.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
24 лютого 2021 року до Верховного Суду засобами поштового зв'язку направлена касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року (надійшла до суду 01 березня 2021 року), у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження
з огляду на наступне.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону.
Так, у касаційній скарзі заявник посилається на підставу касаційного оскарження передбаченого пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, але не зазначає конкретні постанови Верховного Суду, в яких викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні, а лише вказав на постанови Верховного Суду на які помилково посилався суд апеляційної інстанції.
За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 389 ЦПК України та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали до 02 квітня 2021 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Г. В. Коломієць