Постанова
Іменем України
24 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 524/1775/17
провадження № 61-2323св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
Яремка В. В.
учасники справи:
заявник - головний державний виконавець Автозаводського районного відділу державної виконавчої служби м. Кременчук Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Докійчук Тетяна Вікторівна,
стягувач - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,
боржник - ОСОБА_1 ,
особа, яка подавала апеляційну скаргу - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» - Тіторенка Ігора Анатолійовича на постанову Полтавського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Кузнєцової О. Ю., Гальонкіна С. А., Хіль Л. М.,
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року головний державний виконавець Автозаводського відділу державної виконавчої служби м. Кременчука Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Докійчук Т. В. (далі - державний виконавець) звернулася до суду із поданням про звернення стягнення на нерухоме майно, що не зареєстроване у встановленому законом порядку.
На обгрунтування клопотання зазначала, що на виконанні Автозаводського відділу державної виконавчої служби м. Кременчука Головного територіального управління юстиції у Полтавській області перебуває виконавче провадження №56966432 на виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме квартири АДРЕСА_1 .
Посилаючись на те, що зазначена квартира за боржником ОСОБА_1 не зареєстрована, відповідно до частини четвертої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», статті 440 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), державний виконавець просила звернути стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , що не зареєстроване у встановленому законом порядку, а саме квартиру
АДРЕСА_1 .
Короткий зміст ухваленого судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 вересня 2019 року подання головного державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби м. Кременчука Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, що не зареєстроване у встановленому законом порядку задоволено.
Звернуто стягнення на нерухоме майно боржника - квартиру
АДРЕСА_1 , загальною площею 140,3 кв. м, житловою площею 100 кв. м, яка належить ОСОБА_1 , право власності на яку не зареєстровано у встановленому законом порядку, у виконавчому провадженні
№ 56966432 з примусового виконання виконавчого листа Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області № 524/1775/17, виданого
04 квітня 2018 року.
Задовольняючи подання державного виконавця, суд першої інстанції послався на встановлені постановою Апеляційного суду Полтавської області від
15 лютого 2018 року (справа №524/1775/17) преюдиційні обставини щодо відчуження спірної квартири боржником ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 21 листопада 2015 року на користь ТОВ «Алвіга» за відсутності попереднього погодження з іпотекодержателем, що відповідно до частини третьої статті 12 Закону України «Про іпотеку» свідчить про нікчемність зазначеного договору, а також подальших правочинів, вчинених на його підставі, а тому дійшов висновку, що ОСОБА_1 фактично володіє квартирою АДРЕСА_1 , яка за ним не зареєстрована, що є підставою для звернення стягнення на зазначене нерухоме майно.
Короткий зміст ухваленого судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, ухвалу Автозаводського районного суду
м. Кременчука Полтавської області від 12 вересня 2019 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні подання головного державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби
м. Кременчука Головного територіального управління юстиції у Полтавській області.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про те, що боржник ОСОБА_1 фактично володіє спірним нерухомим майном є безпідставним, оскільки на час вирішення питання про звернення стягнення на нерухоме майно спірна квартира перебувала у власності
ОСОБА_2 , яку він придбав за процедурою прилюдних торгів, проведених Державним підприємством «Сетам» (далі - ДП «Сетам») Міністерства юстиції України. Ураховуючи, що спірна квартира боржнику ОСОБА_1 не належить, відсутні підстави для звернення стягнення на зазначене нерухоме майно в порядку, визначеному частиною десятою статті 440 ЦПК України.
Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
У січні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ПАТ «Укрсиббанк» - Тіторенка І. А., у якій заявник просив скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року та залишити в силі ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 вересня 2019 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції на порушення статті 18 ЦПК України не урахував принцип обов'язковості судового рішення, зокрема постанови Апеляційного суду Полтавської області від 15 лютого 2018 року (справа № 524/11775/17), якою звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 140,3 кв. м, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 26 лютого
2007 року. Зазначеним судовим рішенням встановлено, що договір купівлі-продажу від 21 листопада 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та
ТОВ «Алвіга» є нікчемним, як і подальші договори, укладені на його підставі, оскільки вони були укладені без попереднього погодження з іпотекодержателем. Нікчемність зазначеного договору встановлена частиною третьою статті 12 Закону України «Про іпотеку» та не потребує визнання його таким у судовому порядку. ПАТ «УкрСиббанк» оскаржувало у судовому порядку бездіяльність державного виконавця, постановою Полтавського апеляційного суду від 13 травня 2019 року встановлено наявність у банка права на звернення стягнення на предмет іпотеки та необхідність державного виконавця звернутись до суду з поданням в порядку частини четвертої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження». Ураховуючи, що ОСОБА_2 придбав майно на підставі нікчемного правочину, зазначене не створює для нього жодних правових наслідків, та не призвело до виникнення у нього права власності на спірну квартиру.
У березні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу, у якому він просив прийняти відзив до розгляду, оскільки копію ухвали про відкриття касаційного провадження та копію касаційної скарги він отримав лише 10 березня 2020 року, тобто після встановленого судом строку на подання відзиву.
Відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Ураховуючи, що ОСОБА_2 отримав копію ухвали про відкриття провадження та копію касаційної скарги з додатками після встановленого судом строку для подання відзиву, зазначені обставини є поважними причинами для поновлення йому строку на подання відзиву.
Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що оскаржувана постанова апеляційного суду є такою, що ухвалена з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права. Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що спірне нерухоме майно не належить боржнику, ОСОБА_2 є добросовісним набувачем, від якого не може бути витребуване майно, оскільки воно продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень з дотриманням вимог Порядку реалізації арештованого майна. Відповідно до статті 17 Закону України «Про іпотеку» однією з підстав для припинення іпотеки є реалізація предмета іпотеки відповідно до цього Закону. Спірне нерухоме майно було придбане з електронних торгів при примусовому виконанні виконавчого напису нотаріуса, що є підтвердженням безспірності правовідносин, які виникли в момент видачі виконавчого напису і тривали до моменту придбання ним квартири. Суд першої інстанції зазначеного не урахував, прийняв рішення про права, свободи та інтереси особи, яка не була залучена до участі у справі, а тому апеляційний суд обгрунтовано скасував ухвалу суду першої інстанції. Укладення будь-яких договорів між ОСОБА_1 , як іпотекодавцем, з будь-якими іншими особами без згоди іпотекодержателя, не має ніякого відношення до процедури придбання ним нерухомого майна на електронних торгах, з дотриманням передбаченого чинним законодавством порядку, встановленого для виконання судових рішень. Він, добросовісно покладаючись на відомості, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не знаючи та не маючи ніякої можливості дізнатися про існування будь-яких інших прав чи обтяжень, окрім тих, що містить Державний реєстр, набув право власності на майно, що було вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.
22 квітня 2020 року справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
19 березня 2007 року між ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_3 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11129780000, згідно якого ОСОБА_3 отримала кредит в розмірі 80 000,00 дол. США зі сплатою 13,50 процентів річних, строком до 17 березня 2017 року.
19 березня 2007 року між ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, за умовами якого в іпотеку банку передано нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 .
20 листопада 2015 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Кучик С. Л. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 листопада 2015 року № 26345488, та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про припинення іпотеки (номер запису про іпотеку 11801160) спірної квартири, встановленої на підставі договору іпотеки від 19 березня 2007 року.
Згідно інформації, отриманої з Державного реєстру прав на нерухоме майно,
21 листопада 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Алвіга» укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О. В., зареєстрований у реєстрі за № 3810.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 15 червня
2016 року, що набрало законної сили 30 червня 2016 року (справа
№ 524/1906/16-ц), стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованість за кредитним договором №11129780000 від 19 березня
2007 року в розмірі 64 069,20 дол. США та пеню за несвоєчасне погашення заборгованості в сумі 47 495,62 грн.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 01 серпня
2016 року визнано незаконним та скасовано запис від 20 листопада 2015 року
№ 26345488 про реєстрацію припинення іпотеки спірної квартири, встановленої на підставі договору іпотеки від 19 березня 2007 року.
Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 15 лютого 2018 року задоволено позов ПАТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки. У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором у розмірі 72 267,21 доларів США та пені у розмірі 64 684,12 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 19 березня 2007 року, укладеного між АКІБ «Укрсиббанк» і ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О. В., зареєстрованого в реєстрі за
№ 3617, а саме: квартиру
АДРЕСА_1 , загальною площею 140,3 кв. м, яка належить ОСОБА_1 на праві власності. Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог статті 38 Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за 1 305 899 грн.
10 серпня 2018 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 524/1775/17, виданого 04 квітня 2018 року Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області.
27 серпня 2018 року відбулися торги з реалізації предмета іпотеки (виконавче провадження № 56774788, з примусового виконання виконавчого напису
№ 1617, виданого 11 липня 2018 року на підставі договору іпотеки від
21 листопада 2015 року, іпотекодавець ТОВ «Алвіга», іпотекодержатель
ОСОБА_4 ), а саме: квартири АДРЕСА_1 , переможцем яких визнано ОСОБА_2 . Акт про реалізацію предмета іпотеки складено ДП «СЕТАМ» Міністерства юстиції України від 03 вересня 2018 року, право власності ОСОБА_2 зареєстроване 11 вересня 2019 року.
04 грудня 2018 року начальником Автозаводського ВДВС
Шевченко М. С. винесена постанова про результати перевірки законності виконавчого провадження, якою визнано дії державного виконавця
Ніколаєвої Ю. В. такими, що вчинені з порушенням статті 56 Закону України «Про виконавче провадження»; зобов'язано головного державного виконавця Докійчук Т. В. у строк до 05 грудня 2018 року винести постанову про арешт всього рухомого та нерухомого майна боржника; зобов'язано головного державного виконавця Докійчук Т. В. у строк до 05 грудня 2018 року внести відомості про арешт майна боржника до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; зобов'язано головного державного виконавця Докійчук Т. В. у строк до 06 грудня 2018 припинити чинність арешту майна, а саме: квартири
АДРЕСА_1 ; зобов'язано головного державного виконавця Докійчук Т. В. у строк до 07 грудня 2018 року направити на адресу стягувача роз'яснення частини третьої статті 33 Закону України «Про виконавче провадження».
Підставою для винесення зазначеної постанови зазначено, що державним виконавцем Ніколаєвою Ю. В. при винесенні 05 вересня 2018 року постанови про арешт майна боржника, якою накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_5 , не перевірено за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, чи належить дана квартира боржнику ОСОБА_1
06 грудня 2018 року державним виконавцем Докійчук Т. В. винесено постанову про зняття арешту з майна боржника, а саме: квартири АДРЕСА_1 .
07 грудня 2018 року державним виконавцем Докійчук Т. В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту другого частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку із відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, оскільки майно, яке зазначено у виконавчому документі, не належить на праві власності боржнику.
Постановою Верховного Суду від 22 січня 2020 року залишено без змін постанову Полтавського апеляційного суду від 13 травня 2019 року (справа
№ 524/1775/17), якою: визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Докійчук Т. В. у не зверненні до суду із заявою в порядку частини четвертої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження»; визнано незаконною та скасовано постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 07 грудня 2018 року у виконавчому провадженні № 56966432; визнано незаконною та скасовано постанову начальника Автозаводського відділу державної виконавчої служби м. Кременчук Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Шевченко М. С. про результати перевірки законності виконавчого провадження від 04 грудня 2018 року.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга представника ПАТ «УкрСиббанк» - Тіторенка І. А. не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з'ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевіряє, чи перебуває це майно під арештом.
Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об'єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.
У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.
Відповідно до частини десятої статті 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
Законодавець у зазначених нормах чітко визначив умову, за якої суд вирішує питання звернення стягнення на нерухоме майно боржника, це відсутність реєстрації права власності за боржником в установленому законом порядку.
Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Установивши, що право власності на предмет іпотеки перейшло до ОСОБА_2 за результатами проведених ДП «Сетам» Міністерства юстиції України 27 серпня 2018 року електронних торгів, тобто до звернення державного виконавця із зазначеним поданням до суду, право власності на яке у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_2 11 вересня 2019 року, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення подання державного виконавця про звернення стягнення на майно боржника ОСОБА_1 , яке фактично не належало і не було за ним зареєстроване у встановленому законом порядку.
Доводи касаційної скарги представника ПАТ «Укрсиббанк» - Тіторенка І. А. про те, що ОСОБА_2 придбав спірне майно на підставі нікчемного правочину, що встановлено постановою Апеляційного суду Полтавської області від 15 лютого 2018 року є неспроможними
Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 15 лютого 2018 року у справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, встановлено, що зазначений предмет іпотеки було відчужено ОСОБА_1 без згоди іпотекодержателя ПАТ «УкрСиббанк» на користь ТОВ «Алвіга» на підставі договору купівлі-продажу від 21 листопада 2015 року та відповідно до положень частини третьої статті
12 Закону України «Про іпотеку» встановлено нікчемність договору купівлі-продажу від 21 листопада 2015 року, а також інших правочинів, укладених на його підставі.
Зазначеним судовим рішенням не встановлено недійсність (нікчемність) угоди купівлі-продажу зазначеного нерухомого майна ОСОБА_2 з електронних торгів, а тому зазначені обставини не можуть вважатися преюдиційними в розумінні положень частини п'ятої статті 81 ЦПК України при вирішенні зазначеної справи.
Питання про звернення стягнення на майно боржника, що не зареєстроване у встановленому законом порядку, вирішується судом в порядку передбаченому частиною четвертою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» та частиною десятою статті 440 ЦПК України, та стосується тих випадків, коли боржник фактично володіє та користується таким нерухомим майном, але право власності на таке майно за ним не зареєстровано у встановленому законом порядку.
Разом з тим, з установлених судами попередніх інстанцій обставин справи убачається, що фактично між сторонами наявний спір про право цивільне, яке підлягає вирішенню в порядку позовного провадження із залученням до участі у справі як відповідача ОСОБА_2 , який набув право власності на спірне нерухоме майно на електронних торгах, і яке зареєстровано за ним на час вирішення спору судом першої інстанції.
Узагальнюючи наведене, оскаржувана постанова апеляційного суду про відмову у задоволенні подання державного виконавця про звернення стягнення на майно боржника, що не зареєстроване у встановленому законом порядку, є законною та обгрунтованою.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що відсутні підстави для задоволення касаційної скарги представника ПАТ «Укрсиббанк» - Тіторенка І. А.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» - Тіторенка Ігора Анатолійовича залишити без задоволення.
Постанову Полтавського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ступак
Судді: І. Ю. Гулейков
С. О. Погрібний
Г. І. Усик
В. В. Яремко