04 березня 2021 року
м. Київ
справа № 805/3339/17-а
адміністративне провадження № К/9901/28404/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Блажівської Н.Є., Гімона М.М.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 9 квітня 2019 року (головуючий суддя - Кониченко О.М.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року (колегія суддів у складі: головуюча суддя - Ястребова Л.В., судді - Геращенко І.В., Компанієць І.Д.) у справі №805/3339/17-а за позовом Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби до Приватного акціонерного товариства «Комсомольське рудоуправління» про застосування арешту коштів на рахунках платника податків,
установив:
У вересні 2017 року Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - Офіс ВПП ДФС) звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Комсомольське рудоуправління» (далі - ПрАТ «Комсомольське рудоуправління») про застосування арешту коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 9 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення як такі, що прийняті із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. На обґрунтування доводів касаційної скарги її заявник вказує, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги наявність визначених статтею 94 Податкового кодексу України (далі - ПК України) правових підстав для застосування арешту коштів позивача, а саме - відмова від допуску працівників контролюючого органу до проведення перевірки, що й слугувало підставою до звернення до суду з цим позовом. Скаржник вважає помилковим висновок судів про те, що арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу, обґрунтованість якого має бути перевірена судом протягом 96 годин, й відсутність протягом вказаного строку відповідного рішення суду про визнання арешту обґрунтованим зумовлює звільнення з-під адміністративного арешту майна платника податків.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Суди встановили, що ПрАТ «Комсомольське рудоуправління» перебуває на податковому обліку в Запорізькому управлінні Офісу великих платників податків ДФС.
Відповідачем до Офісу ВПП ДФС в особі Запорізького управління офісу були надані податкові декларації з податку на прибуток підприємств (з додатками) за 1 квартал 2017 року та півріччя 2017 року.
23 серпня 2017 року начальником Запорізького управління Офісу ВПП ДФС на адресу відповідача направлено запит з вимогою протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту, надати пояснення та їх документальне підтвердження щодо даних, відображених у деклараціях Товариства з ПДВ за січень-липень 2017 року.
У зв'язку з ненаданням відповідачем пояснень та їх документального підтвердження, 25 вересня 2017 року відповідачем прийнято наказ №2094 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ «Комсомольське рудоуправління» з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість внаслідок вибуття товарів, виробничих активів за січень - червень 2017 року.
У зв'язку з відмовою Товариства у допуску посадових осіб податкового органу до проведення перевірки, начальником Запорізького управління Офісу ВПП ДФС прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 27 вересня 2017 року, яким до відповідача застосований умовний адміністративний арешт усього належного ПрАТ «Комсомольське рудоуправління» майна.
На підставі рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 27 вересня 2017 року, 28 вересня 2017 року позивач звернувся до суду із цим позовом про застосування арешту коштів на рахунках такого платника у банках.
У ході розгляду справи цієї судами встановлено, що 28 вересня 2017 року Офіс ВПП ДФС звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з поданням до ПрАТ «Комсомольське рудоуправління» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, застосованого на підставі рішення начальника Запорізького управління Офісу ВПП ДФС від 27 вересня 2017 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року у справі №805/3337/17-а, залишеною в подальшому без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2017 року та постановою Верховного суду від 10 травня 2018 року, відмовлено у прийнятті вказаного подання.
Також, під час розгляду справи Донецьким окружним адміністративним судом було встановлено факт оскарження позивачем у судовому порядку наказу Офісу ВПП ДФС від 25 вересня 2017 року №2094 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ «Комсомольське рудоуправління», у зв'язку з чим ухвалою від 7 листопада 2017 року суд зупинив провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №805/3325/17-а. В подальшому, постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2018 року скасовано постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року у справі № 805/3325/17-а, у задоволенні позовних вимог ПрАТ «Комсомольське рудоуправління» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування наказу - відмовлено. Після цього, 9 лютого 2019 року провадження у цій справі було поновлено й, відповідно, продовжено розгляд справи по суті.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з таких мотивів: «за наявності умов, визначених у пункті 94.2 статті 94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу, обґрунтованість якого має бути перевірена судом в обов'язковому порядку протягом 96 годин. Відсутність протягом вказаного строку відповідного рішення суду про визнання арешту обґрунтованим зумовлює звільнення з-під адміністративного арешту майна платника податків та унеможливлює його повторне накладення з тих саме підстав. Отже, при встановленні обґрунтованості накладення адміністративного арешту на майно платника податків, перевірці підлягає накладення арешту саме в межах вказаного 96-ти годинного строку, та у випадку його пропуску арешт вважається припиненим.». Тобто, за висновком судів, оскільки обґрунтованість адміністративного арешту стосовно відповідача протягом 96-годинного строку не підтверджена, відповідно до судових рішень у справі №805/3337/17-а, правові підстави до застосування до платника податків - відповідача арешту коштів на рахунках, що його обслуговують, відсутні.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.
Згідно з пунктом 94.1 статті 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті (пункт 94.3 статті 94 ПК України).
Пунктом 94.2 статті 94 ПК України передбачено підстави для застосування адміністративного арешту майна, серед яких, зокрема, є відмова платника податків від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Відповідно до пункту 94.10 статті 94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено).
За правилами пункту 94.19.1 статті 94 ПК України адміністративний арешт припиняється у разі відсутності протягом вказаного строку рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.
У разі якщо майно платника податків звільняється з-під адміністративного арешту у випадку, визначеному, зокрема, пунктом 94.19.1, повторне накладення адміністративного арешту з підстав накладення першого арешту не дозволяється (пункт 94.21 статті ПК України).
Зміст наведених норм свідчить про те, що за наявності відповідних умов, визначених у пункті 94.2 статті 94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого має бути перевірена судом в обов'язковому порядку протягом 96 годин. Відсутність протягом вказаного строку відповідного рішення суду про визнання арешту обґрунтованим зумовлює звільнення з-під адміністративного арешту майна платника податків та унеможливлює його повторне накладення з тих саме підстав.
Разом з тим, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду (абзац другий підпункту 94.6.2 пункту 94.6 ПК України).
За правовою позицією, висловленою Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27 листопада 2018 року у справі №820/1929/17, арешт на кошти платника податків може бути накладений за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 ПК України, та не залежить від наявності рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.
Верховний Суд в означеній постанові констатував, що підстави до застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, - визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).
При цьому положення статті 94 ПК України не визначає послідовності процедур застосування адміністративного арешту майна та адміністративного арешту коштів.
Системне тлумачення норм цієї статті свідчить, що адміністративний арешт коштів платника податків не є похідним від адміністративного арешту майна, відмінного від коштів, і не може бути застосований судом виключно у випадку існування рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.
Положення статті 94 ПК України викладаються в єдиному контексті, а її норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.
Отже, висновок судів попередніх інстанцій про те, що відсутність чинного рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податку - ПрАТ «Комсомольське рудоуправління» є підставою для відмови у задоволенні позову контролюючого органу про арешт коштів на рахунках Товариства, - не відповідає правильному застосуванню норм підпункту 20.1.31 пункту 20.1 статті 20, пункту 94.2, підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України.
Відсутність підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків в судовому порядку не обмежує право податкового органу на звернення до суду про застосування арешту коштів на рахунках відповідача, але за умови наявності відповідних підстав, визначених ПК України.
Отже, з метою правильного вирішення даного спору та встановлення наявності чи відсутності підстав для застосування до ПрАТ «Комсомольське рудоуправління» арешту коштів судам необхідно було встановити наявність чи відсутність законних підстав для проведення перевірки відповідача, дотримання позивачем процедури її призначення та проведення, та, відповідно, зробити висновок про наявність чи відсутність у Товариства підстав відмовити посадовим особам контролюючого органу у допуску до перевірки, чого, однак, судами попередніх інстанцій зроблено не було.
Встановлені частиною другою статті 341 КАС України межі касаційного перегляду справи позбавляють суд касаційної інстанції права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи наведене, судові рішення на підставі статті 353 КАС України підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, в ході проведення якого необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби задовольнити частково.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 9 квітня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх
Судді Н.Є. Блажівська
М.М. Гімон