03 березня 2021 року
м. Київ
справа № 320/3226/20
адміністративне провадження № К/9901/6502/21
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Олендера І.Я., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.06.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.12.2020 у справі №320/3226/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» до Головного управління ДПС у Київській області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області, про стягнення заборгованості,
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Київській області 24.02.2021 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та недотримання норм процесуального права, просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.06.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.12.2020 у справі №320/3226/20, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову. Також, як вбачається зі змісту поданої відповідачем касаційної скарги, останнім, у зв'язку з пропуском процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень заявлено клопотання про його поновлення, яке обґрунтовано доводами, що на думку скаржника, свідчать про поважність причин пропуску такого строку.
Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання скаржником вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) Судом встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII.
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Так, керуючись частиною п'ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень судом з'ясовано, що предметом розгляду справи №320/3226/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» до Головного управління ДПС у Київській області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області, про стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за порушення строків бюджетного відшкодування непогашених залишків сум податку на додану вартість, що були заявлені позивачем до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 01.02.2015 за період з 19.03.2019 по 02.04.2020 у розмірі 854193,44грн, Київський окружний адміністративний суд відніс дану справу до категорії справ незначної складності та дійшов висновку про можливість її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Київський окружний адміністративний суд рішенням від 17.06.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.12.2020, позовні вимоги задовольнив. Вирішив стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» (ідентифікаційний код: 30367782, місцезнаходження: 08113, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Петрушки, вул. Лісна, буд.1) пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за порушення строків бюджетного відшкодування непогашених залишків сум податку на додану вартість, що були заявлені позивачем до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 01 лютого 2015 року за період з 19.03.2019 по 02.04.2020 у розмірі 854 193 (вісімсот п'ятдесят чотири тисячі сто дев'яносто три) грн 44 коп. Вирішив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ: 43141377) на користь ТОВ «Васт-транс» (код ЄДРПОУ: 30367782) судовий збір у розмірі 12812 (дванадцять тисяч вісімсот дванадцять) грн 90 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн 00 коп.
Як вбачається зі змісту поданої Головним управлінням ДПС у Київській області касаційної скарги, підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі відповідач, з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зазначає положення пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вказуючи на відсутність правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі відповідач вказує про порушення судами при постановленні спірних рішень норм матеріального та процесуального права, доводить мотиви незгоди із судовими рішеннями здійсненими по факту оцінки доказів та фактичних обставин справи, а також зазначає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права, зокрема пункту 50.1 статті 50, підпункту 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України.
Так, імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга для касаційного оскарження судового рішення.
В той же час суд касаційної інстанції звертає окрему увагу, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Крім того, вказана скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування мало ставитися перед судами попередніх інстанцій в межах правових підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях або надали, як на думку скаржника, неправильно.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на відповіді норми (норму) права стосовно якої відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування цієї норми права у подібних правовідносинах. Скаржник повинен навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Разом з тим, надаючи оцінку обґрунтуванню касаційної скарги, з точки зору наведення у ній Головним управлінням ДПС у Київській області у відповідності до вимог статті 328 КАС України підстав касаційного оскарження судових рішень Верховний Суд зазначає, що касаційна скарга не містить належного обґрунтування у чому саме полягає неправильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, які саме норми процесуального права порушені та яку саме норму права судами застосовано неправильно, висновок щодо застосування якої, на думку скаржника потребує висновку Верховного Суду. Скаржник не вказує, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду.
Таким чином, касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише тезовий виклад позиції відповідача та цитування норм податкового законодавства, які регулюють спірні правовідносини з абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права. Фактично, доводи касаційної скарги зводяться до того, що на переконання скаржника, суди попередніх інстанцій неправильно оцінили наявні у матеріалах справи докази, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні статті 328 КАС України.
Обґрунтування касаційної скарги не дає можливості встановити взаємозв'язок наведених доводів відповідача до зазначеної підстави. Так, скаржник наводить безліч доводів про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, натомість, їх пов'язаність саме з відсутністю висновків Верховного Суду не простежується.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що наведене Головним управлінням ДПС у Київській області обґрунтування не узгоджується із визначеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Цитування у касаційній скарзі обставин справи без обґрунтованого посилання на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, унеможливлює прийняття касаційної скарги та відкриття касаційного провадження, оскільки враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, суд вподальшому буде позбавлений можливості надати оцінку рішенням судів попередніх інстанцій та вирішити справу по суті.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Київській області підлягає поверненню як така, що не містить належного викладення підстав (підстави) касаційного оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.06.2020 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.12.2020 у справі №320/3226/20. Посилання скаржника на приписи статті 242, 246 та частини п'ятої статті 328 КАС України також не підміняють визначення підстав касаційного оскарження та не можуть вважатися належним обґрунтуванням касаційної скарги у розумінні статті 328 цього Кодексу.
Крім того, Суд окремо звертає увагу, що касаційна скарга Головного управління ДПС у Київській області у справі №320/3226/20, вже подавалась ним раніше, проте Верховний Суд ухвалою від 21.02.2021 повернув її як таку, що не містила підстав касаційного оскарження судових рішень.
В той же час, звертаючись до суду з касаційною скаргою втретє, відповідач не виправив недоліки касаційної скарги, які були вказані Верховним Судом, що свідчить виключно про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз'яснень, які йому надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Суд наголошує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити відкриття касаційного провадження та вподальшому розгляд касаційної скарги.
Відповідно до частини сьомої статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.
Керуючись статтями 169, 248, 332, 355, 359 КАС України, -
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.06.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.12.2020 у справі №320/3226/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» до Головного управління ДПС у Київській області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області, про стягнення заборгованості - повернути заявнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І.Я. Олендер