04 березня 2021 року
м. Київ
справа №703/3302/16-а
адміністративне провадження №Зв/9901/41/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Стеценка С.Г.,
суддів: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 липня 2018 року у справі № 703/3302/16-а за позовом ОСОБА_1 до Смілянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
1. 14 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до Смілянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області, в якому просила:
- визнати дії відповідача протиправними щодо відмови у перерахунку пенсії за вислугою років згідно статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ від 05 листопада 1991 року;
- зобов'язати відповідача з 01 січня 2016 року провести перерахунок і виплату її пенсії за вислугою років, згідно довідки прокуратури Черкаської області № 18/172 вих. 16 від 25 липня 2016 року, в розмірі 60 відсотків від розміру місячної заробітної плати.
2. Постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 12 жовтня 2016 року адміністративний позов задоволено. Визнано неправомірними дії Смілянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії на підставі довідки прокуратури Черкаської області №18/172 вих. 16 від 25 липня 2016 року. Зобов'язано Смілянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області здійснити з 1 січня 2016 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до ч. 13 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру", в редакції на час призначення пенсії, в розмірі 60 відсотків від розміру середньомісячного заробітку померлого годувальника, зазначеної у довідці прокуратури Черкаської області №18/172 вих. 16 від 25.07.2016 року, з урахуванням виплачених сум.
3. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року постанову Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 12 жовтня 2016 року залишено без змін.
4. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 липня 2018 року постанову Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 12 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.
5. Відмовляючи у задоволенні позову, Верховний Суд виходив із того, що з 01 січня 2015 року по 15 липня 2015 року, згідно частини вісімнадцятої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ в редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII (далі за текстом - Закон № 76-VII): «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України»; частина тринадцята цієї статті залишена без змін.
Тобто, з 01 січня 2015 року фактично було зупинено право на перерахунок призначених пенсії працівникам органів прокуратури, яке ґрунтувалося на частині вісімнадцятій статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ.
На час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури визначено не було. В свою чергу, постанова Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів", якою підвищено розміри заробітку працівникам прокуратури та яка відповідно до її пункту 6 застосовується з 01 грудня 2015 року, не містить положень, які б закріплювали засади та механізм перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітної плати працюючих працівників прокуратури.
Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що у відповідача не було правових підстав для здійснення, на підставі звернення позивача, такого перерахунку, у зв'язку із чим відповідач, приймаючи рішення про відмову в перерахунку пенсії позивача, діяв на підставі, в межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
6. 16 січня 2020 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 липня 2018 року за виключними обставинами.
7. Заявниця, посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19) просить скасувати постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 липня 2018 року у справі № 703/3302/16-а і залишити в силі постанову Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 12 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року. Наголошує, що рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р (ІІ)/2019 у справі № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
8. Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2020 року відкрито провадження за вказаною заявою.
9. Розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 липня 2018 року у справі № 703/3302/16-а, колегія суддів виходить із такого.
10. Відповідно до частини першої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
11. В адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати обставину (підставу), яка виникла пізніше ухвалення судового рішення. Тобто, перегляд справи у зв'язку з виключними обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням підстав, які виникли після ухвалення судового рішення.
12. Відповідно до частини п'ятої статті 361 КАС України підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є:
1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане;
2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено судове рішення;
3) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні цієї справи судом.
13. Частиною шостою статті 361 КАС України передбачено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
14. Відповідно до частин першої та другої статті 365 КАС України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною 2, пунктами 1, 2 частини 5 статті 361 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині 1 цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення.
15. Частиною четвертою статті 368 КАС України встановлено, що за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може:
1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;
2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;
3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
16. В якості підстав перегляду судового рішення за виключними обставинами заявник зазначає про прийняття рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р (ІІ)/2019 у справі № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19), яким було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
17. Так, відповідно до частини 1 статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
18. Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
19. Як слідує з резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р (ІІ)/2019 положення частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII зі змінами, визнано неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Установлено такий порядок виконання цього Рішення:
- частина двадцята статті 86 Закону №1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;
- частина двадцята статті 86 Закону №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:
"20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".
20. Тобто, відповідно до статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" положення частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII зі змінами, визнано неконституційним, втратило чинність та, відповідно, не підлягає застосуванню з 13 грудня 2019 року - з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення №7-р (ІІ)/2019 у справі № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19), що також прямо встановлено даним рішенням.
21. Водночас, предметом розгляду у справі, яка переглядається були правовідносини, що виникли до ухвалення рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р (ІІ)/2019 у справі № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19).
22. Таким чином, з огляду на відсутність ретроспективної дії рішення Конституційного Суду України, яке, на думку заявника, є підставою для перегляду за виключними обставинами постанови Верховного Суду від 10 липня 2018 року у справі № 703/3302/16-а, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви позивача про перегляд за виключними обставинами вказаної постанови Верховного Суду.
23. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №712/4939/16-а, від 22 жовтня 2020 року у справі №754/7831/16-а, у яких заявнику відмовлено у задоволенні заяви про перегляд постанови Верховного Суду за виключними обставинами за аналогічних обставин.
24. До того ж, колегія суддів зауважує, що продовження існування стану порушення прав чи інтересів позивача й після ухвалення рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р (ІІ)/2019 у справі № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19) може бути підставою для звернення до суду з відповідним позовом задля їх захисту.
25. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
26. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
27. Так, колегія суддів приймає до уваги висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 28 листопада 1999 року у справі "Брумареску проти Румунії" та від 24 липня 2003 року у справі "Рябих проти Росії", відповідно до яких одним з основоположних аспектів принципу верховенства права є юридична визначеність, яка передбачає, що в разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, яке набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.
28. Окрім цього, Європейський суд з прав людини зазначав, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 3 квітня 2008 року).
29. Крім того, із змісту імперативних приписів пункту 1 частини п'ятої статті 361 КАС України слідує, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами виключно, якщо рішення суду ще не виконане.
30. Слід звернути увагу, що словосполучення «ще не виконане», яке вживається у пункті 1 частини п'ятої статті 361 КАС України не передбачає множинного тлумачення або множинного його розуміння, а також «розширеного тлумачення». Вказана процесуальна норма має імперативний характер, є чіткою та не може бути застосована інакше ніж це передбачено процесуальним законодавством.
31. Враховуючи вказані положення чинного законодавства, а також, що постановою Верховного Суду від 10 липня 2018 року у справі № 703/3302/16-а, про перегляд якого за виключними обставинами з відповідною заявою звернулася ОСОБА_1 , у задоволенні позову відмовлено, колегія суддів зазначає, що не може вважатись невиконаним, в розумінні положень пункту 1 частини п'ятої статті 361 КАС України, рішення суду, що набрало законної сили та яким у задоволенні позову відмовлено, оскільки таке рішення не передбачає примусового його виконання.
32. Вказана правова позиція була висловлена у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2019 року у справі № 808/2492/18, у постанові Верховного Суду від 19 листопада 2018 року у справі № 755/4893/18 (755/18431/15-а), у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 805/550/16-а, а також у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року у справі № 808/1628/18.
33. Що стосується доводів заявниці про те, що Верховний Суд прийняв до розгляду касаційну скаргу (за результатами розгляду якої ухвалено постанову, яку позивач просить переглянути за виключними обставинами) на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду, яка не підлягала касаційному оскарженню, а відкрите касаційне провадження підлягало закриттю, колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що підстави відкриття касаційного провадження були перевірені Верховним Судом на стадії відкриття касаційного провадження, а після відкриття такого провадження Суд не встановив передбачених ст. 339 КАС України обставин, за яких касаційне провадження підлягало закриттю. Більш того, в даному провадженні Верховний Суд розглядає заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами і оцінює наявність передбачених ст. 361 КАС України підстав для перегляду постанови Верховного Суду від 10 липня 2018 року у справі № 703/3302/16-а за виключними обставинами.
34. Відповідно до частини першої статті 369 КАС України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 368, 369 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 липня 2018 року у справі № 703/3302/16-а за позовом ОСОБА_1 до Смілянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий: С.Г. Стеценко
Судді: Т.Г. Стрелець
Л.В. Тацій