02 березня 2021 року
м. Київ
справа № 826/15507/15
адміністративне провадження № К/9901/26982/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В.,
суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
при секретарі cудового засідання Дразі Р.В.,
за участю представника відповідача Івах Г.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами - адміністратор пенсійних фондів «ДС-Фінанс» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2015 (суддя - Кузьменко В.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2016 (головуючий суддя - Хрімлі О.Г., судді: Бабенко К.А., Літвіна Н.М.) у справі №826/15507/15.
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами - адміністратор пенсійних фондів «ДС-Фінанс» (далі - ТОВ «КУА АПФ «ДС-Фінанс») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у місті Києві) від 21.04.2015 №0001512202 та №0001522202.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2016, позов задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанції, ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у місті Києві оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2015, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
Доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що векселі відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність» не є об'єктом інвестиційної діяльності, а операції з купівлі продажу векселів не є операціями з цінними паперами, а витрати на придбання векселів не є витратами з придбання цінних паперів, тому ці операції є відступленням права вимоги.
Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «КУА АПФ «ДС-Фінанс» код за ЄДРПОУ 35317186 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 06.04.2015 № 172/26-57-22-02/35317186, в якому відображено висновок про порушення позивачем, зокрема, підпункту 135.5.15 пункту 135.5 статті 135, пункту 153.5 статті 153 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 5548506,00 грн., у тому числі за 2012 рік на суму 5548506,00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2013 рік у сумі 190810,00 грн.
Встановлені в акті перевірки порушення мотивовані наступним: 1) за перевірений період ТОВ «КУА АПФ «ДС-Фінанс» укладало договори купівлі-продажу векселів, які суперечать законодавству, оскільки вексель, відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про інвестиційну діяльність», не є об'єктом інвестиційної діяльності; за результатами перевірки не вдалося підтвердити інформацію про емітентів векселів; виходячи із наведеної інформації, відповідач вважає, що зазначені операції не є операціями з цінними паперами, а витрати на придбання векселів не є витратами з придбання цінних паперів, тому ці операції є відступленням права вимоги, що повинно збільшити доходи; 2) згідно з укладеними за перевірений період договорами відступлення права вимоги, ТОВ «КУА АПФ «ДС-Фінанс» отримувало грошові кошти за відступлені права вимоги; на думку відповідача, зазначені операції за економічним змістом є операціями з факторингу, а договори - договорами факторингу; тому позивач неправомірно не відніс до складу доходів нараховані суми від операцій з факторингу.
На підставі висновків акту перевірки відповідачем 21.04.2015 прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0001512202, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 6935632,50 грн., у тому числі за основним платежем на 5548506,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1387126,50 грн.; № 0001522202, згідно з яким зменшено суму від'ємного значення оподаткування податком на прибуток на 1190810,00 грн.
Судами також встановлено, що за перевірений період ТОВ «КУА АПФ «ДС-Фінанс» здійснювало операції з купівлі-продажу векселів, перелік яких наведено в акті перевірки.
Позивач відображав фінансові результати по вказаних операціях з векселями в окремому податковому обліку за правилами пункту 153.8 статті 153 Податкового кодексу України у додатку ЦП до рядка 03.20 додатка ІД до податкових декларацій з податку на прибуток підприємства за 2012 рік.
За доводами відповідача операції з купівлі-продажу векселів у межах спірних правовідносин не є операціями з цінними паперами, оскільки такі векселі не є об'єктами інвестиційної діяльності.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі. Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями визначаються законом.
Відповідно до статті 177 Цивільного кодексу України, об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
Згідно з частиною першою статті 194 Цивільного кодексу України цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником, та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 195 Цивільного кодексу України в цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів як боргові цінні папери, які засвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти, передати товари або надати послуги відповідно до зобов'язання.
Обіг векселів як цінних паперів в Україні регулюється положеннями Закону України «Про обіг векселів в Україні» від 05.04.2001 № 2374-ІІІ, Конвенцією від 07.06.1930, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (дата набрання чинності в Україні 06.01.2000).
Пунктом 153.8 статті 153 Податкового кодексу України в редакції, що діяла на момент здійснення операцій, для цілей цього підпункту під терміном «доходи» слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну, викупу емітентом, погашення або інших способів відчуження цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, а також вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном, викупом емітентом, погашенням або відчуженням. До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.
Під терміном «витрати» слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю (у тому числі емітенту під час розміщення) цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.
Платник податку веде відокремлений облік фінансових результатів операцій з цінними паперами в розрізі окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав в тому числі окремий облік операцій з цінними паперами, придбаними під час їх розміщення, повторного продажу емітентом чи в результаті здійснення внеску до статутного капіталу. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами. Витрати платника податку, понесені при придбанні цінних паперів, які використані платником в операціях РЕПО, не враховуються у визначенні фінансових результатів за операціями з торгівлі цінними паперами протягом строку РЕПО, а враховуються при визначенні фінансових результатів за операціями РЕПО в порядку, передбаченому в пункті 153.9 цієї статті.
Відповідно до підпункту 14.1.255 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відступлення права вимоги - операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.
Порядок оподаткування операцій з відступлення права вимоги встановлений пунктом 153.5 статті 153 цього Кодексу.
Так, за правилами, встановленими у пункті 153.5 статті 153 Податкового кодексу України, з метою оподаткування платник податку веде облік фінансових результатів операцій від проведення операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари, виконані роботи чи надані послуги третьої особи, зобов'язань за фінансовими кредитами, а також за іншими цивільно-правовими договорами.
При першому відступленні зобов'язань витрати, понесені платником податку - першим кредитором, визначаються в розмірі договірної (контрактної) вартості товарів, робіт, послуг, за якими виникла заборгованість, за фінансовими кредитами - у розмірі заборгованості за даними бухгалтерського обліку на дату здійснення такого відступлення відповідно до вимог цього Кодексу, а за іншими цивільно-правовими договорами - у розмірі фактичної заборгованості, що відступається. До складу доходів включається сума коштів або вартість інших активів, отримана платником податку - першим кредитором від такого відступлення, а також сума його заборгованості, яка погашається, за умов, що така заборгованість була включена до складу витрат згідно з вимогами цього Закону.
Якщо доходи, отримані платником податку від наступного відступлення права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника) або від виконання вимоги боржником, перевищують витрати, понесені таким платником податку на придбання права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника), отриманий прибуток включається до складу доходу платника податку.
Якщо витрати, понесені платником податку на придбання права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника), перевищують доходи, отримані таким платником податку від наступного відступлення права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника) або від виконання вимоги боржником, від'ємне значення не включається до складу витрат або у зменшення отриманих прибутків від здійснення інших операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги третьої особи.
Як встановлено судами та не спростовано відповідачем, фінансовий результат від операцій з відступлення права вимоги дорівнює 0,00 грн., у зв'язку із чим такі операції не відображались у складі податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік.
Відповідачем не наведено з посиланням на відповідні первинні документи, що ТОВ «КУА «ДС-Фінанс» не віднесло до складу доходів отриманий прибуток від операцій з відступлення права вимоги чи занизило його, та не надано відповідних доказів.
Разом з тим, доказів на підтвердження того, що за операціями з купівлі-продажу векселів ТОВ «КУА «ДС-Фінанс» отримало прибуток та не включило його до складу інших доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, відповідачем до суду не надано.
Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що ТОВ «КУА АПФ «ДС-Фінанс» достовірно відобразило в бухгалтерському обліку, фінансовій звітності та податковій звітності операції з векселями відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки облік та оподаткування операцій з векселями, які згідно норм чинного законодавства України є цінними паперами, повинні здійснюватися за правилами пункту 153.8 статті 153 Податкового кодексу України, а не пункту 153.5 статті 153 цього Кодексу.
Отже, рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову є правильними та підлягають залишенню без змін.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись статтями 52, 250, 341, 344, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
Клопотання відповідача про заміну сторони правонаступником задовольнити.
Замінити Державну податкову інспекцію у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на процесуального правонаступника Головне управління Державної податкової служби у місті Києві.
Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2016 у справі №826/15507/15 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова