03 березня 2021 року
м. Київ
справа №133/1646/16-а
адміністративне провадження №К/9901/21197/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів - Мороз Л.Л., Тацій Л.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року (колегія суддів: Совгира Д.І., Курко О.П., Білоус О.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов'язання призначити і виплатити одноразову грошову допомогу,
В серпні 2016 року позивач звернувся в суд із адміністративним позовом, в якому просив зобов'язати Міністерство оборони України, як розпорядника бюджетних коштів прийняти рішення про призначення йому одноразової грошової допомоги в розмірі проіндексованого відповідно до індексів інфляції станом на березень 2016 року 36-місячного грошового забезпечення на день звільнення з кадрової військової служби, що складає 393956 грн. 28 коп. та зобов'язати Вінницький обласний військовий комісаріат видати наказ про виплату йому зазначеної одноразової грошової допомоги.
Постановою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 26 грудня 2016 року адміністративний позов задоволено частково.
Зобов'язано Міністерство оборони України, як розпорядника бюджетних коштів прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 52080 грн, що становить 70-ти кратний прожитковий мінімуму , встановлений законом для працездатних осіб станом на 12.06.2009.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 видати наказ про виплату ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 52080 грн , що становить 70-ти кратний прожитковий мінімуму , встановлений законом для працездатних осіб станом на час встановлення інвалідності, тобто на 12.06.2009.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року (з урахуванням ухвали від 11 квітня 2017 року) скасовано постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 26 грудня 2016 року та прийнято нову постанову.
Позов задоволено частково.
Визнано бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неподання до Міністерства оборони України висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно постанови КМУ від 25 грудня 2013 року №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" протиправною.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 подати до Міністерства оборони України висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно постанови КМУ від 25 грудня 2013 року №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві"
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що тим, що позивачем обрано ефективний судовий захист, що відповідає нормам Положення № 499, чинного на момент встановлення інвалідності, а тому просить викласти резолютивну частину рішення відповідно до його позовних вимог.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.03.2017 відкрито касаційне провадження.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а судове рішення - залишити без змін.
Справу передано до Верховного Суду.
У зв'язку з відсутністю клопотань про участь в судовому засідання, справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 з листопада 1969 року по 1 грудня 1994 року перебував на кадровій військовій службі в Збройних силах Радянського Союзу та Республіки Туркменістану.
Під час проходження кадрової військової служби в Збройних силах Радянського Союзу, в складі військової частини № НОМЕР_1 , ОСОБА_1 брав участь у будівельних роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 30 квітня по 1 липня 1990 року і виконував роботи безпосередньо в м. Чорнобиль.
Згідно з випискою із акта огляду МСЕК до довідки серії №25973 від 30.06.2009 року позивачеві безстроково з 12.06.2009 року, була встановлена 3 група інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
10 травня 2016 року позивач звернувся із заявою до Вінницького обласного військового комісара, в якій просив подати у 15-денний строк з дня отримання цієї заяви до Міністерства оборони України, як розпорядника бюджетних коштів, висновок щодо виплати йому зазначеної одноразової грошової допомоги в розмірі 36-місячного грошового забезпечення на день звільнення з кадрової військової служби з індексацією суми місячного грошового забезпечення відповідно до індексу інфляції на час прийняття висновку, а після прийняття Міністерством оборони рішення про призначення вищевказаної одноразової грошової допомоги видати наказ про виплату такої грошової допомоги.
Також 10 травня 2016 року позивач звернувся із заявою до Міністерства оборони України, в якій просив прийняти у місячний строк з дня отримання цієї заяви і доданих документів рішення про призначення йому зазначеної одноразової грошової допомоги в розмірі 36-місячного грошового забезпечення на день звільнення з кадрової військової служби з індексацією суми місячного грошового забезпечення відповідно до індексу інфляції на час прийняття рішення та надіслати прийняте рішення разом з необхідними документами до Вінницького обласного військового комісаріату для видання наказу про виплату такої допомоги.
Листом №12/1938 від 17 травня 2016 року т.в.о. військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомив позивача про те, що він не має права на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки звільнений з військової служби 09.11.1994, на день його звільнення не існувало правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги, виплату такої допомоги було введено Законом України №3597-ІУ «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» від 4 квітня 2006 року, який набув чинності з 10 травня 2006 року, а закон не має зворотної дії в часі.
Листом №248/3/6/2756 від 13 червня 2016 року начальник управління організаційного, соціального забезпечення та тарифікації департаменту фінансів Міністерства оборони України також повідомив позивача про те. що він не має права на отримання вищевказаної одноразової грошової допомоги. При цьому в листі він зазначив, що виплату цієї одноразової грошової допомоги було запроваджено з 10 травня 2006 року - дня набрання чинності Законом України №3597-ІУ «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» від 4 квітня 2006 року, яким було прийнято нову редакцію статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». А. тому дія цих правових актів поширюється тільки на військовослужбовців, які отримали інвалідність та звільнені після вищевказаної дати або продовжують проходити військову службу, оскільки відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулася до суду.
Задовольняючи частково, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що зазначена у листах відмова відповідачів у здійснені нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги суперечить чинному законодавству, а тому зобов'язав відповідачів ухвалити рішення в межах повноважень, передбачених Порядком № 975.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку, що Порядком № 975 встановлений чіткий алгоритм подачі документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги. Зокрема, Вінницький обласний військовий комісаріат повинен направити до Міністерства оборони України заяву позивача з пакетом поданих документів разом з висновком щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, а Міністерство оборони України у встановленому законом порядку повинно прийняти рішення про виплату таких коштів або ж відмову у їх виплаті.
Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає таке.
Відповідно до ст. 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Частиною другою статті 16 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності) передбачалося, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
На час звернення позивача із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги, порядок розгляду та вирішення цього питання врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, якою затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі за текстом - Порядок № 975).
Згідно з другим абзацом п. 2 цієї Постанови допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Відповідно до п. 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Судом установлено, що з моменту встановлення позивачеві ІІІ групи інвалідності, що вперше відбулося 12.06.2009 і підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК № 25973 від 30.06.2009, зазначена допомога позивачеві не виплачувалася.
На момент встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з травмою, отриманою під час проходження служби, тобто станом на 12.06.2009, порядок виплати одноразової допомоги військовослужбовцям та її розмір були визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року N 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» (далі за текстом Порядок № 499).
Відповідно до п.п. 2 п. 2 Порядку № 499 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, - у розмірі 36-місячного грошового забезпечення - інвалідам III групи, а у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби - у розмірі: 48-місячного грошового забезпечення - інвалідам III групи.
Колегія суддів звертає увагу, що єдиною підставою для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги у протоколі засідання комісії зазначено, що відсутнє право позивача на її отримання, оскільки інвалідність встановлено до 01.01.2014, тобто до набуття чинності нової редакції ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499.
Проте наведена підстава не узгоджується із вимогами законодавства, чинного на час установлення позивачеві ІІІ групи інвалідності, оскільки право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, травми, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто, в даному випадку, з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби.
Крім того Конституційний Суд України у рішенні від 9 лютого 1999 у справі №1-рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Перелік документів, які подаються до військкомату, встановлений п. 11 Порядку № 975.
Відповідно до пункту 13 Порядку № 975 призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або, у разі відмови, для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови. Тобто вказаний Порядок регламентує чіткий алгоритм та послідовність дій щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги, тому колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позовні вимоги до Міноборони є передчасними, оскільки рішення про призначення чи відмову у призначенні одноразової грошової допомоги передує висновок обласного військового комісаріату, який і зобов'язано подати до Міноборони.
Також колегія суддів не приймає доводів позивача стосовно необхідності в судовому рішення встановлення суми одноразової грошової допомоги, так як це виключна компетенція відповідачів.
Стосовно ефективного судового захисту, на який посилається позивач, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 квітня 2008 року «Вассерман проти Росії» вказав, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством.
Проте, для вирішення питання для призначення одноразової грошової допомоги передує, визначена Порядком процедура, призначення її в судовому порядку, без необхідних дій суб'єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.
Ефективний спосіб захисту, на який посилається позивач, шляхом зобов'язання Мінооборони ухвалити рішення про призначення допомоги можливий був би при наявності рішення про відмову у призначенні допомоги за умови наявності на її призначення права у позивача. Водночас в даному випадку судом апеляційної інстанції вірно застосовано норми Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 975, а тому судове рішення скасуванню не підлягає.
Відповідно до статті 350 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ю. Бучик
Судді Л.Л. Мороз
Л.В. Тацій