04 березня 2021 року
м. Київ
справа № 480/2943/20
адміністративне провадження № К/9901/6477/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н.В.,
суддів: Мацедонської В.Е., Радишевської О.Р.
перевірив касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Приходченко Олександри Олександрівни на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року у справі №480/2943/20 за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, третя особа - Управління Державної міграційної служби України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України, в якому просила визнати неправомірним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Сумській області від 26.02.2020 за № 46-20 про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту ОСОБА_1 .
23 вересня 2020 року рішенням Сумського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.
На зазначені рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду представником позивача подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 25 лютого 2021 року.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень суд першої інстанції розглянув цю справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Водночас, пунктом 2 частини п'ятої цієї ж статті обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
У свою чергу, за змістом пункту 11 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема справи у спорах щодо перебування іноземців та осіб без громадянства на території України.
Предметом розгляду даної справи є визнання протиправним рішення відповідача про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Суди попередніх інстанцій установили, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою Іраку. Позивачка прибула на територію України 20.12.2013 за одноразовою візою типу «Д» з метою навчання в Сумському державному університеті, скориставшись повітряним сполученням за маршрутом: Ірак (Багдад) - ОАЕ (Дубай) - Україна (Харків) та була відрахована з Сумського державного університету за власним бажанням, після чого переїхала до м. Ужгород, де була зарахована на підготовчий факультет Ужгородського університету та 27.02.2017 документована посвідкою на тимчасове проживання, терміном дії до 30.08.2019. Дізнавшись про те, що вона вже не має законних підстав для проживання на території України, позивачка переїхала до м. Суми, де проживає її рідний брат та, побоюючись повернення до Іраку, 28.10.2019 звернулась до УДМС України в Сумській області із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Підставою виїзду з країни постійного проживання зазначила бажання навчатися та залишитися в Україні, а також побоювання щодо примусу двоюрідного брата ОСОБА_2 до вступу з ним у шлюб.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що з позивачем не надано аргументованих та обґрунтованих пояснень про причини, з яких позивачка не може повернутися в країну своєї громадянської належності, достовірних доказів та аргументованих пояснень про факти переслідування саме її на батьківщині та доводів щодо відмови країни її громадянської належності захищати її права від дискримінації, переслідувань, що свідчить про відсутність належного обґрунтування побоювань стати жертвою переслідувань за будь-якою з конвенційних ознак, та про неможливість користуватися захистом країни свого походження. Таким чином, відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, діяв на підставі, в межах повноважень, з метою, якою таке повноваження надано, та у спосіб, який передбачений Законом України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового захисту", з дотриманням вимог частини другої статті 2 КАС України, своєчасно та з урахуванням всіх обставин справи, а відмова у визнанні позивачки біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, оформлена рішенням Управління Державної міграційної служби України в Сумській області від 26.02.2020 за № 46-20, обумовлена наявністю підстав, та є такою, що прийнята в межах чинного законодавства України.
Отже, виходячи з предмету спору та статусу позивача, який є іноземцем і перебуває на території України, спір, що виник між сторонами віднесено до справ незначної складності, рішення у яких не підлягають касаційному оскарженню.
Представник позивача у касаційній скарзі не навів підстав, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, за яких оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають перегляду в касаційному порядку.
Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Суд ураховує позицію, висловлену Європейським Судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) в ухвалі від 09 жовтня 2018 року, щодо неприйнятності заяви у справі "Азюковська проти України" (заява №26293/18), в якій заявником оскаржувалася відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв'язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, ЄСПЛ указав, що застосування критерію малозначності у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
Зважаючи на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені у справі, яка процесуальним законом віднесена до категорії справ незначної складності, а з наведених у касаційній скарзі мотивів й доданих до неї матеріалів не вбачається наявності передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України виняткових обставин, у відкритті касаційного провадження у даній справі необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись пунктом 2 частини п'ятої статті 328, пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Приходченко Олександри Олександрівни на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року у справі №480/2943/20 за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, третя особа - Управління Державної міграційної служби України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Шевцова
Судді В.Е. Мацедонська
О.Р. Радишевська