04 березня 2021 року
м. Київ
справа № 760/1894/17
адміністративне провадження № К/9901/13155/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.
розглянув у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Міністерства оборони України
на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 29.05.2018 (суддя Лазаренко В.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2019 (колегія у складі суддів Безименної Н.В., Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.)
у справі №760/1894/17
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. 31.01.2017 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо непризначення йому одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та статей 16, 16-3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
- стягнути з відповідача на його користь одноразову грошову допомогу у разі настання інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно до статей 16,16-3 Закону України № 2011-ХІІ від 20.12.1991 та постанови КМУ № 975 у розмірі 200-кратному прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, у сумі 815 724 грн.;
- зобов'язати відповідача призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу у разі настання інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно до постанови КМУ № 975 та статей 16,16-3 Закону України № 2011-ХІІ від 20.12.1991 у розмірі 200-кратному прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності.
2. Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 29.05.2018, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2019 позов задоволено частково:
- визнано неправомірним та скасовано рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби № 58 від 12 серпня 2016 року, в частині направлення документів ОСОБА_1 на доопрацювання з поверненням їх до обласного військового комісаріату;
- зобов'язано Міністерство оборони України розглянути подані ОСОБА_1 документи для призначення одноразової грошової допомоги, у зв'язку зі встановленням інвалідності ІI групи, що настала внаслідок виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та статей 16 - 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків, викладених у цій постанові.
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
3. 08.05.2019 надійшла касаційна скарга Міністерства оборони України. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
4. Ухвалою Верховного Суду від 29.07.2019 відкрито касаційне провадження у справі.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходив військову службу з 15.05.1987 по 12.05.1989, в тому числі приймав участь у бойових діях на території Афганістану з 04.11.1987 по 01.01.1989, що підтверджується довідкою Кременчуцького об'єднаного міського військового комісаріату від 04.01.2015 №2.
6. Протоколом засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України № 13 від 04.01.2015 встановлено, що множинні вогнепальні осколкові поранення особи, яку звільнено з військової служби, ОСОБА_1 , 1968 року народження, наслідком яких стали шкіряні рубці, призвели до захворювань, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
7. З 15.03.2016 позивач отримав первинно ІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюваннями, пов'язаними із виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК від 30.03.2016 серії АВ №0494107.
8. Згодом позивач звернувся до Міністерства оборони України із заявою про нарахування та виплату йому одноразової грошової допомоги у разі інвалідності.
9. Відповідно до рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби (протокол №58 від 12.08.2016) заява позивача та документи щодо виплати одноразової грошової допомоги повернуті на доопрацювання з підстав не надання документу військової частини, що засвідчує факт отримання , причину та обставини поранення
10. Позивач з відмовою не погодився і звернувся до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
11. В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що 30.03.2016 він отримав ІІ групу інвалідності внаслідок виконанням обов'язків військової служби, у зв'язку з чим у нього виникло право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України № 2011-ХІІ від 20.12.1991. Тому вважає відмову відповідача незаконною.
12. Міністерство оборони України заперечувало проти задоволення позовних вимог, зазначаючи про те, позивач не виконав вимоги Порядку № 975 та не надав необхідних документів для призначення і виплати йому одноразової грошової допомоги. Зокрема, не надано документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми та каліцтва), зокрема про те, що воно пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, а тому підстав для призначення допомоги не має і комісія не мала підстав та права приймати рішення про призначення одноразової грошової допомоги.
ІV. ОЦІНКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що 15.03.2016 позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону № 2011 від 20.12.1991 та постанови Кабінету Міністрів України № 975 у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, у разі встановлення інвалідності ІІ групи, однак відповідачем протиправно не було прийнято відповідне рішення, передбачене законодавством України, за наслідками розгляду заяви позивача.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
14. Касаційна скарга обґрунтована відсутністю порушень в діях Міноборони з огляду на не надання позивачем повного переліку документів, зокрема, документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії) та те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Крім того, покликається на те, що позивачу вперше встановлена інвалідність через 27 років після звільнення зі строкової служби, право на отримання одноразової грошової допомоги за ст. 16 Закону № 2011-ХІІ у позивача відсутнє.
15. Позивач відзиву на касаційну скаргу не подав.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
16. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права та дійшов таких висновків.
17. Предметом спору у цій справі є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу позивачу як інваліду ІІ групи.
18. Верховний Суд вже розглядав справи з таким предметом спору. Зокрема, у постановах від 25.09.2018 у справі № 741/982/16, від 11.09.2029 у справі № 760/12922/16, від 13.02.2020 у справі № 826/23240/15, від 12.03.2020 у справі № 554/1664/17, від 18.06.2020 у справі № 240/2353/19, від 30.07.2020 у справі № 806/2435/18, від 05.08.2020 у справі №678/371/17, від 29.01.2021 у справі № 460/3084/20, обставини яких є подібними, Верховний Суд зазначив:
<…> Статтею 16 Закону № 2011-XII (у редакції, чинній на час встановлення ІІ групи інвалідності) закріплено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Пунктом 4 частини 2 статті 16 зазначеного Закону передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Відповідно до частини 9 статті 16-3 Закону № 2011-XII порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України..
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Відповідно до пункту 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Згідно з пунктом 12 Порядку №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Відповідно до пункту 13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
<…> Розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих військовослужбовцем для призначення і виплати одноразової грошової допомоги при інвалідності повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги), однак у даному випадку таке рішення відповідачем не приймалось, що свідчить про недотримання ним встановленого законодавством порядку вирішення цього питання.
Повернення документів за наслідками розгляду висновку керівника уповноваженого органу Порядком №975 не передбачено, а тому повернення Міністерством оборони України документів позивача без прийняття рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги суперечить нормам порядку №975».
19. Суд не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку у справі, що розглядається.
20. У справі, що розглядається, суд встановив, що відповідач жодного рішення щодо призначення чи відмови у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу не приймав, а повернув документи до військомату, тобто фактично рішення прийнято не було.
21. Разом з тим, колегія суддів вважає, що надання оцінки доводам сторін щодо наявності/відсутності у позивача права на отримання вказаної допомоги є передчасним, оскільки відповідачем не приймалося рішення про відмову позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги, а як вже вказувалося вище, документи йому повернуто без реалізації.
22. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
23. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.
24. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 343, 350, 356 КАС України, Суд -
Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 29 травня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року у справі № 760/1894/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб