02 березня 2021 року
м. Київ
справа № 806/34/17
адміністративне провадження № К/9901/44220/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 806/34/17
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання дій протиправними, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 06 березня 2017 року, прийняту у складі головуючого судді Семенюка М.М. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Охрімчук І.Г., суддів: Жизневської А.В., Котік Т.С.,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати "дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області - протиправними, що виразилися в відмові в укладені договору оренди та передачі в користування ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим № 1820983500:05:000:0989 для ведення фермерського господарства з земель запасу та резерву розташованих за межами населених пунктів Озерської сільської ради Брусилівського району".
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 06 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року, відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Як встановлено, 03 жовтня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держземагенства у Житомирській області з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 600,00 га для ведення фермерського господарства з земель запасу та резерву Озерської сільської ради Брусилівського району Житомирської області .
При цьому з вказаного клопотання не вбачається, що до нього додані графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).
Не отримавши дозволу на розробку проекту землеустрою за вищевказаним клопотанням, ОСОБА_1 , 11 листопада 2013 року подав Головному управлінню Держземагенства у Житомирській області повідомлення, разом з яким подав копію договору на виготовлення проекту землеустрою та проект землеустрою.
24 листопада 2016 року ОСОБА_1 подав до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області заяву, якою останнього просив укласти договір оренди та передати в користування ОСОБА_1 земельну ділянку площею 171,4828 га кадастровий номер 1820983500:05:000:0989 для ведення фермерського господарства, яка знаходиться за межами населених пунктів Озерської сільської ради Брусилівського району Житомирської області.
21 грудня 2016 року № Г-10881/0-4832/6-16 Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області відмовило позивачу в укладанні договору оренди та передачі в користування земельної ділянки площею 171,4828 га., з тих підстав, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Позивач вважає, що оскільки в 2013 році на його клопотання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 600,00 га для ведення фермерського господарства з земель запасу та резерву Озерської сільської ради Брусилівського району Житомирської області Головне управління Держземагенства у Житомирській області не надало ні дозволу на розроблення документації із землеустрою, ні мотивованої відмови у його наданні, він, відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України, замовив розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що повідомив Головне управління Держземагенства у Житомирській області, тобто фактично за мовчазної згоди отримав дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим № 1820983500:05:000:0989, то в даному випадку повинні застосовуватись положення п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів" від 18 лютого 2016 року №1012-VIII.
Проте, суди дійшли висновку про необґрунтованість позову.
У поданій касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій у справі та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.
Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, враховуючи межі касаційного перегляду, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.
Відповідно до частин 1-2 статті 116 ЗК України (в редакції, чинній на час подання позивачем заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно з частиною 4 статті 122 ЗК України у даній редакції, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Частиною 2 статті 123 ЗК України у даній редакції передбачено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).
Частиною 3 цієї статті у даній редакції визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні (абзац 1). У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (абзац 3).
У свою чергу, відповідно до частини 1 статті 134 ЗК України (в редакції, чинній на час подання позивачем заяви про передачу земельної ділянки в користування), земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів" від 18 лютого 2016 року № 1012-VIII (надалі - Закон №1012-VIII), фізичні та юридичні особи, які до дня набрання чинності цим Законом одержали в установленому порядку дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для передачі у власність або користування земельних ділянок державної та комунальної власності, мають право на отримання таких земельних ділянок без проведення земельних торгів у випадках, визначених положеннями частини другої статті 134 Земельного кодексу України, що виключаються цим Законом.
Тобто, право отримувати земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування надане тим фізичним і юридичним особам, які до набрання чинності Законом № 1012-VIII (03 квітня 2016 року) одержали дозволи на розробку проектів землеустрою щодо таких земельних ділянок в установленому порядку.
Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, 03 жовтня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держземагенства у Житомирській області з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 600,00 га для ведення фермерського господарства з земель запасу та резерву Озерської сільської ради Брусилівського району Житомирської області. При цьому з вказаного клопотання не вбачається, що до нього додані графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).
Не отримавши дозволу на розробку проекту землеустрою за вищевказаним клопотанням, ОСОБА_1 11 листопада 2013 року подав Головному управлінню Держземагенства у Житомирській області повідомленням, разом з яким подав копію договору на виготовлення проекту землеустрою та проект землеустрою.
Натомість, 24 листопада 2016 року ОСОБА_1 подав до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області заяву, якою останнього просив укласти договір оренди та передати в користування ОСОБА_1 земельну ділянку площею 171,4828 га кадастровий номер 1820983500:05:000:0989 для ведення фермерського господарства, яка знаходиться за межами населених пунктів Озерської сільської ради Брусилівського району Житомирської області.
З огляду на наявні розбіжності в частині площі земельної ділянки та неможливість встановлення її точного місцезнаходження, колегія суддів касаційного суду вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанції про те, що наявні у матеріалах справи докази не дозволяють стверджувати, що проект землеустрою був розроблений та поданий на затвердження відповідача відносно тієї земельної ділянки, щодо якої позивачем подавалась заява про надання дозволу на його розроблення.
З наданого позивачем витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку встановлено, що земельна ділянка площею 171,4828 га кадастровий номер 1820983500:05:000:0989 (землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства), державна реєстрація якої здійснена на підставі проекту землеустрою щодо відведення 22 вересня 2011 року, з 20 липня 2012 року перебуває в оренді у ОСОБА_2 строком на 49 років.
Отже, у відповідача не було правових підстав застосовувати до спірних правовідносин норми пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1012-VIII, а відтак висновок про відсутність у нього повноважень передавати дану земельну ділянку в користування позивача відповідає вимогам частини 1 статті 134 ЗК України.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 26 березня 2020 року у справі № 806/37/17P.
За приписами частини 1 статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Отже, рішення судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог є обґрунтованим та законним, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів.
Враховуючи наведене, касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів - без змін.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 06 березня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року у справі № 806/34/17 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
СуддіЛ.Л. Мороз А.Ю. Бучик А.І. Рибачук