03 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 158/104/21 пров. № А/857/1014/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Іщук Л.П., Обрізка І.М.,
з участю секретаря судових засідань Гром І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 19 січня 2021 року у справі за її позовом до громадянина Соціалістичної Республіки Шрі- ОСОБА_1 про продовження строку затримання до прийняття рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні,
суддя(і) у І інстанції Корецька В.В.,
час ухвалення рішення 12 год 08 хв,
місце ухвалення рішення м. Ківерці,
дата складення повного тексту рішення 19 січня 2021 року,
18 січня 2021 року Військова частина НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - В/ч НОМЕР_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила продовжити строк затримання громадянина Соціалістичної Республіки Шрі- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зі слів), до прийняття рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 19 січня 2021 року у справі № 158/104/21 у задоволенні вказаного позову було відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що суд не може змінювати мету затримання іноземця (особи без громадянства), яка випливає з первинного судового рішення (рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 липня 2020 року), а тому дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог про продовження строку затримання відповідача до прийняття рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
У апеляційній скарзі позивач просив зазначене судове рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що існування хоча б однієї з передбачених у частині 11 статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України умов з урахуванням обставини справи є достатньою підставою для затримання іноземця або продовження строку його затримання.
Учасники справи на виклик апеляційного суду не прибули і відповідно до частини 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний розгляд відбувається за їх відсутності.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.
Як безспірно встановлено судом першої інстанції, рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 липня 2020 року відповідача було затримано з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі України.
Відповідно до повідомлення про звернення за захистом громадянин Соціалістичної Республіки Шрі- ОСОБА_1 , 17 вересня 2020 року відповідач звернувся із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Головним управлінням Державної міграційної служби України в Закарпатській області 19 жовтня 2020 року прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання відповідача біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
У зв'язку із закінченням строку затримання та перебування відповідача у пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, В/ч НОМЕР_1 звернулася до суду із цим адміністративним позовом, у якому просила продовжити строк його затримання до прийняття рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції вказаного публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до частини 1 статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:
1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України;
2) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;
3) взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації;
4) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.
Заходи, визначені цією статтею, також застосовуються адміністративним судом, визначеним частиною першою цієї статті, за позовом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальних органів чи підрозділів, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України до іноземців та осіб без громадянства, які до прийняття рішення за заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства вчинили порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, до завершення процедури розгляду цієї заяви (частина 2 статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України).
Тобто, затримання іноземця до завершення процедури розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні пов'язано з такими умовами:
1) перебування іноземця в процедурі отримання статусу біженця;
2) вчинення таким іноземцем порушення законодавства про правовий статус іноземців, до завершення процедури розгляду цієї заяви.
Відтак, для забезпечення виконання цілей вказаної правової норми судами виносяться рішення, в резолютивній частині яких зазначається умова затримання - до завершення процедури розгляду зави про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Як слідує з матеріалів справи, Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області прийнято рішення від 23 липня 2020 року про затримання громадянина Соціалістичної Республіки Шрі- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України.
З цього приводу апеляційний суд зазначає, що оскільки рішення щодо затримання відповідача до завершення процедури розгляду його заяви у порядку частини 2 статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України не приймалося, то при вирішенні питання про продовження строку затримання відповідача суд має виходити із обставин, які стосуються саме виконання судового рішення від 23 липня 2020 року, яке було прийняте згідно частини 1 статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України.
Окрім цього, відповідно до частини 11 статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України, умовами продовження строку затримання є: 1) наявність умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства; 2) неможливість забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк; 3) неможливість прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Перші дві підстави стосуються ситуації, коли рішення про затримання іноземця приймалося згідно із приписами частини 1 статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України, а третя підстава - коли первинне рішення приймилося про затримання до завершення процедури розгляду заяви про статус біженця.
Таким чином, приймаючи відповідне судове рішення, суд окрім строку, на який затримується іноземець, має вказати також і мету його затримання.
При цьому, на переконання апеляційного суду, суд не може змінювати мету затримання іноземця (особи без громадянства), яка була вказана у первинному судовому рішенні про його затримання.
Як слідує з матеріалів справи, відповідач подав заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, а позивач звернувся до суду з позовом про продовження строку затримання до завершення процедури розгляду такої заяви про статус біженця.
Водночас, апеляційний суд звертає увагу, що єдиною підставою для продовження строку затримання іноземця з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення є наявність умов, визначених частиною 13 статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України: 1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; 2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи. У матеріалах справи відповідні докази на підтвердження таких обставин відсутні.
Окрім того, відповідно до частини 12 статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України про продовження строку затримання не пізніш як за п'ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення (реадмісію) або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Разом із тим, позивачем не зазначено які саме дії та заходи вживалися для ідентифікації іноземця та забезпечення його видворення відповідно до прийнятого 23 липня 2020 року судового рішення.
Також позивачем не вказано, які заходи вживалися для розгляду заяви відповідача про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Водночас, матеріали адміністративної справи не містять доказів того, що відносно відповідача триває процедура примусового видворення за межі території України і продовження строку його затримання є необхідним для завершення такої процедури.
Відтак, на думку суду апеляційної інстанції, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи обставин, які б були безпідставно залишені поза увагою судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 241, 243, 250, 272, 289, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення, а рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 19 січня 2021 року у справі № 158/104/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Л. П. Іщук
І. М. Обрізко
Постанова у повному обсязі складена 04 березня 2021 року