04 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/3852/19 пров. № А/857/1027/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді: Кухтея Р.В.
суддів: Шевчук С.М., Онишкевича Т.В.
з участю секретаря судового засідання: Смолинця А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року (постановлена головуючим-суддею Смокович В.І., час ухвалення судового рішення 11 год 02 хв у м. Луцьку, час складання повного тексту судового рішення 07 грудня 2020 року) у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Волинській області до Публічного акціонерного товариства «Електротермометрія» про стягнення коштів,
У грудні 2019 року Головне управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС, контролюючий орган, позивач) звернулося в суд із адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства «Електротермометрія» (далі - ПАТ «Електротермометрія», товариство, відповідач), в якому просило стягнути з банківських рахунків товариства податковий борг в сумі 2 261 428,99 грн.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 07.04.2020, залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2020, позов задоволено. Стягнуто з банківських рахунків ПАТ «Електротермометрія» в дохід Державного бюджету України податковий борг в сумі 1 062 056,36 грн, а також стягнуто з банківських рахунків ПАТ «Електротермометрія» в дохід місцевого бюджету Луцької об'єднаної територіальної громади податковий борг по земельному податку з юридичних осіб в сумі 1 199 372,63 грн.
26.11.2020 ПАТ «Електротермометрія» звернулося із заявою про розстрочення виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07.04.2020 терміном на 12 місяців, стягуючи в дохід Державного бюджету України податковий борг в сумі 1 062 056,36 грн рівними частками в сумі 88 504,70 грн, не пізніше останнього числа кожного місяця та в дохід місцевого бюджету Луцької об'єднаної територіальної громади податковий борг по земельному податку з юридичних осіб в сумі 1 199 372,63 грн рівними частками, в сумі 99 947,72 грн, не пізніше останнього числа кожного місяця.
Заява мотивована тим, що підприємство перебуває у складному фінансовому становищі та на даний момент існують обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, серед яких є те, що у зв'язку з пандемією COVID-19 фактично паралізовано роботу товариства, станом на 31.10.2020 у підприємства є значна заборгованість перед його працівниками по виплаті заробітної плати, яка становить 5366,3 тис.грн. Крім того, збитки товариства становлять 8355,0 тис.грн, в тому числі за 9 місяців 2020 року 500,00 тис.грн.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04.12.2020 заяву товариства було задоволено повністю.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ГУ ДПС подало апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить її скасувати та прийняти постанову, якою відмовити товариству у задоволенні заяви.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що боржником не було надано до суду належних доказів існування обставин, наявність яких передбачена постановою Кабінету Міністрів України №1235 від 28.12.2020, а сам по собі стан фінансово-економічної діяльності боржника не може бути безумовною підставою для розстрочення виконання судового рішення. Крім того, відповідачем не надано доказів, які б підтверджували виникнення у майбутньому обставин, за наявності яких буде забезпечено виконання зобов'язань. Додатково зазначено, що ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 17.04.2019 по справі №0340/1791/18 податковий борг в сумі 376 955,06 було розстрочено ПАТ «Електротермометрія» на 6 місяців. При цьому, відповідачем вказана ухвала не була виконана та не було сплачено жодного платежу відповідно до умов розстрочення, що свідчить про відверте ігнорування боржником рішення суду, недобросовісність та негативну податкову історію платника податків та відсутність реального наміру сплачувати розстрочені суми.
Відповідач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача Войчук І.В., яка просила задовольнити апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржувану ухвалу скасувати і направити справу для продовження її розгляду, виходячи з наступного.
Задовольняючи заяву про розстрочення виконання рішення, суд першої інстанції прийняв до уваги те, що в силу скрутного фінансового становища товариство не в змозі одночасно і в повному обсязі виконати судове рішення без настання негативних наслідків для підприємства. Крім того, судом враховано, що постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 на всій території України установлений карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19). Також, 17.03.2020 Верховна Рада України прийняла законопроект №3219 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким карантин визначено форс-мажорною обставиною, а також запроваджено податкові та адміністративні пільги для підприємств, бізнесу та громадян у зв'язку із запровадженням карантину через пандемію коронавірусу. Такий висновок суду не суперечить умовам відстрочення/розстрочення податкового боргу, встановленим п.100.5 ст.100 ПК України, а також обставинам, визначеним Переліком №1235.
Проте, колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, до яких суд прийшов з неправильним застосуванням норм процесуального права, виходячи з наступного.
Виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (ч.1 ст.4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»).
Частиною першою статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Відповідно до ст.1291 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Відповідно до ч.1 ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
За заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду (ч.1 ст.378 КАС України).
Відповідно до ч.2 ст.378 КАС України, заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч.3 ст.378 КАС України).
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд, у відповідності до положень частини четвертої статті 378 цього Кодексу, також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім'ї, її матеріальне становище, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Із системного аналізу даної норми видно, що підставою для відстрочення/розстрочення виконання рішення є звернення особи із заявою до суду про відстрочення/розстрочення з обумовленням причин неможливості виконати судове рішення у встановлений законом строк, тобто за доведеністю обставин, що ускладнюють його виконання, або роблять його неможливим (відсутність коштів або присудженого майна в натурі та інше).
Вказана норма не містить конкретного переліку обставин для відстрочення/розстрочення виконання судового рішення, а лише встановлює критерії для їх визначення у вигляді істотного ускладнення виконання рішення або неможливості його виконання.
Вирішуючи питання про відстрочення/розстрочення виконання рішення, суд із певною свободою розсуду повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору, наявність надзвичайних непереборних подій, інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини (зокрема, ненадання (несвоєчасне надання) бюджетних асигнувань або бюджетних зобов'язань заявнику та/або недоведення (несвоєчасне доведення) фінансування видатків до заявника - отримувача бюджетних коштів в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов'язань та/або погашення податкового боргу).
При цьому, питання розстрочення або відстрочення постанови суду знаходяться в площинні процесуального права.
В частині правової оцінки наданих заявником доказів суд повинен дослідити питання про те, чи достатньо наведених заявником обставин для прийняття рішення про розстрочення виконання судового рішення, яким стягнуто податковий борг.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
При розгляді заяв щодо розстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків розтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав має бути доведена боржником.
Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення застосовується з метою зменшення надмірного тягаря на боржника, якщо такий тягар може призвести до виникнення ситуації, за якої виконання судового рішення стане взагалі неможливим.
Питання розстрочення або відстрочення постанови суду знаходяться в площині процесуального права. Разом із тим підстави, а саме наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), залежать від предмету спору, у межах спірних правовідносин від правової природи податкового боргу.
Інститут розстрочення та відстрочення податкового боргу платника податків, що регулюється ст.100 ПК України, є елементом процедури погашення податкового боргу платників податків в межах адміністрування податків та зборів як сукупності рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об'єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом (п.п.14.1.11 п.14.1 ст.14 ПК України), що узгоджується з визначеною у статті 1 сферою дії цього Кодексу.
Розстрочення/відстрочення виконання судового рішення (врегульоване КАС України) за самою своєю суттю відрізняється від розстрочення/відстрочення, передбаченого ст.100 ПК України, вказані процедури реалізуються різними суб'єктами (відповідно судами та контролюючими органами) та за ініціативою різних осіб (розстрочення/відстрочення виконання судового рішення може відбуватись за заявою особи, яка бере участь у справі, сторони виконавчого провадження або за ініціативою суду, тоді як питання відстрочення/розстрочення податкового боргу може бути порушено виключно платником податків), а також різняться їх нормативним регулюванням (положення КАС України та ПК України).
За наведеного, колегія суддів вважає, що норми ст.100 ПК України, які регулюють правила розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є спеціальними нормами щодо доказів як підстав для відстрочення податкового боргу (п.100.5 ст.100 ПК України) та порядку погашення податкового боргу (п.100.7 ст.100 ПК України).
Відповідно до п.100.4, п.100.5 ст.100 ПК України постановою Кабінету Міністрів України №1235 від 27.12.2010 було затверджено Перелік обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин.
Колегія суддів звертає увагу на те, що збитковість діяльності підприємства, наявність у нього кредиторської заборгованості в істотному розмірі є результатом провадження господарської діяльності відповідачем як самостійним суб'єктом господарювання, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для відстрочення та/або розстрочення виконання судового рішення.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 12.03.2019 по справі №809/927/14, від 24.01.2019 по справі №813/3195/14.
При цьому, позивач не надав пояснень та доказів на підтвердження того, яким чином відстрочення судом сплати податкового боргу сприятиме його сплаті після закінчення терміну відстрочення, тобто які прогнозовані події у зазначений ним період сприятимуть виникненню у підприємства можливості погасити борг.
Крім того, не зазначено, яких заходів вживає підприємство для сплати цього боргу та інших боргових зобов'язань.
Суд апеляційної інстанції також бере до уваги той факт, що застосована судом відстрочка призводить до збільшення податкового боргу відповідача, адже порушення строків сплати податкових зобов'язань тягне нарахування фінансових санкцій, зокрема пені.
Отже, застосування такого заходу як відстрочення сплати у даному випадку є необґрунтованим, оскільки відсутні підстави вважати, що через рік обставини зміняться і відповідач матиме можливість виконати судове рішення в повному обсязі у встановленому законом порядку.
Також, судом апеляційної інстанції враховується та обставина, що товариство не здійснює жодних платежів на погашення суми заборгованості, а покликання на установлений карантин, викликаний пандемією COVID-19, на думку колегії суддів, не може бути самостійною підставою для висновку про неможливість виконання рішення суду та не підтверджує причинний зв'язок із карантинними заходами та паралічем роботи товариства, а також наявності заборгованості по виплаті заробітної плати.
Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права.
Згідно п.4 ч.1 ст.320 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 320, 322, 325, 328, 329, 378 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській задовольнити.
Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року по справі №140/3852/19 скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Електротермометрія» про розстрочення виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2020 року по справі №140/3852/19 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді С. М. Шевчук
Т. В. Онишкевич
Повне судове рішення складено 04.03.2021.