01 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/5990/20 пров. № А/857/14906/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Запотічний І.І.
суддя Макарик В.Я.,
секретар судового засідання Волошин М.М.
за участю:
представник відповідача Сокіл У.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Шипшина» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року (головуючий суддя Кравців О.Р., м.Львів, письмове провадження) у справі № 380/5990/20 за адміністративним позовом Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області до Приватного підприємства «Шипшина» про стягнення коштів, -
28 липня 2020 року Головне управління Держпродспоживслужби у Львівській області (далі - позивач) звернулось з позовом до приватного підприємства «Шипшина» (далі - відповідач, підприємство, ПП «Шипшина»), в якій просив суд стягнути з відповідача на користь державного бюджету 7660,30 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивав покликався на те, що за порушення ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу», а саме: самовільне розповсюдження та розміщення зовнішньої реклами у населеному пункті без дозволу органів місцевого самоврядування, рішенням Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 22.10.2019 №0025 на відповідача накладено штраф у розмірі 7660,30 грн. Листом від 22 жовтня 2019 року відповідачу скероване вказане рішення, однак добровільно штраф ним не сплачено. Рішення про накладення штрафу відповідач не оскаржив, добровільно не сплатив, а відтак наявні підстави для стягнення вказаного штрафу у судовому порядку.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року позовні вимоги задоволено повністю - стягнуто з Приватного підприємства «Шипшина» на користь бюджету 7660 (сім тисяч шістсот шістдесят) грн. 30 коп.
Не погоджуючись з рішення суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить апеляційний суд скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач покликався на те, що рішення про накладення штрафу, на підставі якого було заявлено позовні вимоги у цій справі, є неправомірним, а відтак не підлягає виконанню. Вважає, що рішенням містить неправдиву інформацію щодо наявності порушення при розміщенні реклами. При цьому обґрунтовуючи свою позицію відповідач наводить в апеляційній скарзі опис обставин, які передували прийняттю самого рішення про накладення штрафу.
Крім того, відповідач зазначає, що суд першої інстанції порушив його право на участь у розгляді справи, оскільки відмовив у розгляді справи за участю сторін справи.
В судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримує повністю, просить їх задовольнити.
Представник позивача у судове засідання не з'явився..
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на наступне.
Як встановлено судом 19 квітня 2019 року Департамент економічного розвитку Львівської міської ради скерував ПП «Шипшина» вимогу №23/Р-2-1639, в якій повідомив про допущення порушення підприємством вимог ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу». Суть порушення полягала у встановленні спеціальної (і) конструкції (ї) зовнішньої реклами, рекламоносія на фасаді будинку на вул. Пасічній, 153.
Підприємству було запропоновано добровільно демонтувати самовільно встановлену конструкцію в термін до 26 квітня 2019 року, про що повідомити КП «Адміністративно-технічне управління» листом з долученням світлин місця після демонтажу. Також, підприємство було попереджено, що у разі невиконання вимог демонтаж буде здійснено КП «Адміністративно-технічне управління» примусово у будь-який робочий день після 26 квітня 2019 року, а обов'язок компенсації витрат по демонтажу та зберіганню конструкції нестиме ПП «Шипшина».
30 травня 2019 року Департамент економічного розвитку Львівської міської ради сформував подання начальнику Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області №23/Р-2-2226 про порушення Закону України «Про рекламу» стосовно відповідача щодо порушення вимог ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу».
18 липня 2019 року позивач склав протокол №0158 про порушення законодавства про рекламу стосовно відповідача щодо розміщення зовнішньої реклами на фасаді будинку за адресою: м. Львів, вул. Пасічна, 153, з ознаками порушення вимог ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу», а 22 жовтня 2019 рок прийняв рішення про накладення на розповсюджувача реклами ПП «Шипшина» штраф у розмірі 7660,30 грн.
Рішення скеровано відповідачу 22 жовтня 2019 року, а отримане ним 29 жовтня 2019 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідач 01 листопада 2019 року за №102 скерував на ім'я голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів скаргу на рішення №0025 від 22 жовтня 2019 року та просив таке скасувати.
Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення така скарга одержана адресатом 05 листопада 2019 року.
Оскільки відповідач вказаний штраф не сплатив добровільно, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані з огляду на те, що відповідач не сплатив штраф, накладений на нього рішенням позивача. Рішення відповідача є чинним, у встановленому законом порядку не скасоване і підлягає виконанню, а відтак сума штрафу може бути стягнута у судовому порядку.
Колегія суддів погоджується з таким висновком, з огляду на наступні міркування.
Засади рекламної діяльності в Україні, відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами на території України регулюються Законом України “Про рекламу” від 03.07.1996 №270/96-ВР (далі - Закон №270/96-ВР, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 26 Закону №270/96-ВР контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснює у межах своїх повноважень спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами. На вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.
Особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону (ч. 1 ст. 27 Закону №270/96-ВР).
Згідно з ч. 2 ст. 27 Закону №270/96-ВР відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть:
1) рекламодавці, винні: у замовленні реклами продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом; у наданні недостовірної інформації виробнику реклами, необхідної для виробництва реклами; у замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом; у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами; у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно;
2) виробники реклами, винні у порушенні прав третіх осіб при виготовленні реклами;
3) розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.
Питання накладення уповноваженими особами Держспоживінспекції та її територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав) регулює Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 №693 (далі - Порядок №693 ).
Відповідно до п. 11 Порядку №693 за наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи.
За результатами розгляду справи приймається рішення, що оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у Держспоживінспекції або її територіальному органі, другий - у 10-денний строк надсилається особі, стосовно якої було прийнято рішення, або видається її представникові під розписку (п. 18 Порядку №693).
Пунктом 20 Порядку №693 передбачено, що сума штрафів за порушення законодавства про рекламу сплачується добровільно або стягується в судовому порядку відповідно до законодавства.
Як підтверджується матеріалами справи рішенням Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області №0025 від 22.10.2019, за порушення вимог ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу» на відповідача накладено штраф у розмірі 7660,30 грн., а саме: за самовільне розміщення зовнішньої реклами без дозволу органів місцевого самоврядування (самовільно встановлено спеціальну(і) конструкцію (ї) зовнішньої реклами, рекламо носій на фасаді будинку на вул. Пасічній, 153.
Відповідно до ч. 11 ст. 27 Закону №270/96-ВР рішення у справах про порушення законодавства про рекламу можуть бути оскаржені до суду.
Рішення позивача є чинним і не скасоване у судовому поряду, а відтак підлягає виконанню.
Станом на момент подання позову відповідач штраф не сплатив, доказів оскарження рішення суду не надав.
Апеляційний суд критично оцінює доводи апеляційної скарги та зазначає, що такі стосуються обставин, що передували прийняттю рішення позивача та законності накладеного штрафу як такого. Разом з тим, правомірність накладення штрафу не є предметом доказування у цій адміністративній справі, а відтак доводи апеляційної скарги слід вважати нерелевантними із цим спором.
Поряд з цим, суд зважає на покликання відповідача щодо скерування скарги голові Державної служби України з питань безпечності харових продуктів та захисту споживачів, однак така скарга не може вважатись оскарженням у зв'язку з незгодою з рішенням. Як вказано вище чинним законодавством передбачено оскарження вказаного рішення у судовому порядку.
Щодо покликань апелянта на неправомірність відмови суду першої інстанції у розгляді справи за участі сторін апеляційний суд зазначає наступне.
За приписами частин п'ятої-сьомої ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:
1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;
2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Відповідно до ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи у тому числі щодо стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження та сума яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як вбачається з матеріалів справи позивач заявив вимогу щодо стягнення грошової суми у розмірі 7660 грн 30 коп. на підставі рішення 22 жовтня 2019 року. Тобто строк оскарження такого рішення, встановлений КАС України завершився, а сума стягнення не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відтак цей спір підлягає розгляду без виклику осіб.
Поряд з цим апеляційний суд звертає увагу, що за приписами п. 5 ч. 1 ст. 167 КАС України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити, зокрема, підстави заяви (клопотання, заперечення).
Як видно зі змісту клопотання відповідача щодо розгляду справи з викликом сторін, ПП «Шипшина» жодним чином не аргументовано та зводиться лише до покликання на необхідність проведення судового засідання з повідомленням та викликом у судове засідання сторін. Покликань на необхідність допиту свідків, про які зазначає в скарзі відповідач, таке клопотання не містить, а відтак суд першої інстанції вірно дійшов висновку про відсутність підстав розгляду справи поза межами письмового провадження.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. При цьому доводи скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, та, на переконання суду апеляційної інстанції, є нерелевантними до предмета доказування у цій справі .
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для стягнення судових витрат не має.
Керуючись ст. ст. 310, 316, 321, 322, 325, 328, Кодексу адміністративного судочинства України, суд
апеляційну скаргу Приватного підприємства «Шипшина» залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року у справі № 380/5990/20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. І. Запотічний
В. Я. Макарик
Повне судове рішення складено 04 березня 2021 року.