25 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 460/7889/20 пров. № А/857/2930/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Кухтея Р. В.; Шевчук С. М.;
за участю секретаря судового засідання - Чопко Ю. Т.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року про закриття провадження в справі № 460/7889/20 (головуючий суддя Махаринець Д. Є., м. Рівне) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Кричильська сільська рада Сарненського району Рівненської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,-
Рівненським окружним адміністративним судом було зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Кричильська сільська рада Сарненського району Рівненської області про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області щодо неприйняття у строк передбаченого статті 118 ЗК України рішення, за клопотанням ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою (проекту землеустрою) для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1.9966 га (кадастровий номер 5625480500:06:001:0418; цільове призначення земельної ділянки 16.00 землі запасу), що розташована за адміністративно - територіальними межами села Велике Вербче, Сарненського району, Рівненської області; визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 27 серпня 2020 року № 17 2311/16 20-СГ про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення документації із землеустрою (проекту землеустрою) для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1.9966га (кадастровий номер 5625480500:06:001:0418; цільове призначення земельної ділянки - 16.00 землі запасу), що розташована за адміністративно-територіальними межами села Велике Вербче, Сарненського району, Рівненської області; зобов'язання Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення документації із землеустрою (проекту землеустрою) для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1.9966га (кадастровий номер 5625480500:06:001:0418; цільове призначення земельної ділянки - 16.00 землі запасу), що розташована за адміністративно-територіальними межами села Велике Вербне, Сарненського району, Рівненської області.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року закрито провадження в справі та роз'яснено ОСОБА_1 його право на звернення за захистом порушених прав у спірних правовідносинах до Сарненського районного суду Рівненської області в порядку цивільного судочинства.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати та ухвалити нове про направлення справи на продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що судом першої інстанції при прийнятті ухвали було порушено норми процесуального права, зокрема судом першої інстанції прийнято рішення при наявності об'єктивних доказів про відсутність права користування земельною ділянкою. Також вказано, що рішення про надання дозволу або відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою у спірних правовідносинах не може породжувати спір про право, що проігноровано судом першої інстанції.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, тому відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а оскаржувана ухвала скасуванню, виходячи з наступного.
Встановлено, що 16 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Великовербченської сільської ради Сарненського району із клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,966 га. Листом від 28.07.2020 №550 Кричильська сільська рада (правонаступник Великовербченської сільської ради) повідомила ОСОБА_1 про те, що вказана земельна ділянка розташована за межами населеного пункту та використовується громадянами (жителями) с.Велике Вербче з 2000 року. На час розгляду заяви позивача землі державної власності у комунальну власність передані не були, тому для отримання зазначеної земельної ділянки, яка розташована за межами населеного пункту позивачеві слід звернутись до головного управління Держгеокадастру в Рівненській області.
18.08.2020 ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру в Рівненській області із заявою про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,966 га. Листом від 27.08.2020 №ПІ-115/0-119/0/63-20 позивачеві повідомлено наступне. На звернення ОСОБА_1 . Головним управлінням Держгеокадастру в Рівненській області було прийнято наказ про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою від 27.08.2020 №17-2311/16-20-СГ. Наказ мотивований тим, що згідно бази даних Державного земельного кадастру запитувана земельна ділянка знаходится у масиві городів та відповідно до листа Кричильської сільської ради від 18.08.2020 №1-289 перебуває у користуванні громадян - жителів села Велике Вербче з 2000 року.
За змістом п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Частиною 1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі,
Згідно із частинами 1 та 4 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Пунктом 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Водночас правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами Земельного кодексу України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.
Згідно із частинами 2 та 3 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Згідно із ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Порядок набуття права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності громадянами та юридичними особами передбачено вказаною нормою та статтями 118, 122 Земельного кодексу України.
Таким чином, рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або адміністративного судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер.
Судом першої інстанції при зазначенні, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства вказано, що земельна ділянка, яку позивач хоче отримати безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства наразі вже перебуває у користуванні інших фізичних осіб - жителів села Велике Вербче.
Колегія суддів з таким висновком не погоджується, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, що обґрунтовують право користування будь-яких осіб відповідною земельною ділянкою, окрім листа-відповіді на запит на публічну інформацію.
При цьому, судом першої інстанції не надано оцінки Витягу з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 08 червня 2020 року, а також інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 214257790 від 28 червня 2020 року, що підтверджують відсутність будь-якого права користування земельною ділянкою за кадастровим номером 5625480500:06:001:0418.
Згідно ч.2 ст. 6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
Європейський суд з прав людини вказує, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У Рішенні Європейського суду з прав людини від 08.04.2010 у справа «Меньшакова проти України» (Заява № 377/02) у п.52 «Суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (Рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ЕСПЛ 2002-ІІ)».
У справі «Мушта проти України» ЄСПЛ нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
За таких обставин, з врахуванням вказаних законодавчих положень та п.4 ч.1 ст.320 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суддя суду першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов передчасного висновку про закриття провадження у справі, що унеможливило доступ позивача до правосуддя, а тому оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 250, 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року про закриття провадження в справі № 460/7889/20 - скасувати.
Справу № 460/7889/20 направити для продовження розгляду до Рівненського окружного адміністративного суду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя С. П. Нос
судді Р. В. Кухтей
С. М. Шевчук
Повне судове рішення складено 04 березня 2021 року.