Справа № 346/5526/20
Провадження № 1-кп/346/317/21
04 березня 2021 року м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд
Івано-Франківської області
в складі головуючого судді: ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря: ОСОБА_2
прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинуваченого: ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області кримінальне провадження з обвинувальним актом відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженеця с. Старичі Яворівського району Львівської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ; раніше не судимого, з базовою загальною середньою освітою, не одруженого, проходить військову службу за контрактом на посаді номера обслуги артилерійського взводу артилерійської батареї артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні - солдат, громадянина України, українця,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, -
Обвинувачений ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ч.4 ст.407 КК України, а саме нез'явлення військовослужбовця (крім строкової служби) вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад один місяць, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
Злочин вчинено за наступних обставин.
Так, 27.08.2019 року ОСОБА_4 з Міністерством оборони України укладено контракт про проходження військової служби на строк 3 (три) роки.Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27.08.2019 № 148 - РС солдата ОСОБА_4 призначено на посаду номера обслуги артилерійського взводу артилерійської батареї артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 . Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27.08.2019 № 233 солдат ОСОБА_4 зарахований до списків особового складу та на всі види забезпечення даної військової частини. Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Проходячи військову службу у вищевказаній військовій частині солдат ОСОБА_4 відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і Законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов'язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України. Згідно ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Також, у ст. 1 Закону України «Про оборону України» надається визначення терміну особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. З моменту видання виконувачем обов'язків Президента України Указу «Про часткову мобілізацію» № 303/2014 від 17.03.2014 на території України почав діяти особливий період, який триває до теперішнього часу.Згідно п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника). Про особливий період несення військової служби та порядок проходження військової служби солдату ОСОБА_4 достеменно було відомо і до часу нез'явлення на службу останній дотримувався встановленого порядку несення служби та виконував покладені на нього завдання. Однак, 23.09.2020 року о 09 год. 00 хв. солдат ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проходячи військову службу за контрактом, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов'язків військової служби, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, не з'явився вчасно на службу до розташування військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), та перебував за місцем постійного проживання в с. Старичі Яворівського району Львівської області, де проводив час на власний розсуд. 13.11.2020 р. о 10 год. 00 хв. солдат ОСОБА_4 , прибув до пункту постійного місці дислокації військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ).
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 407 КК України, визнав та повністю підтвердив обставини вчиненого ним злочину. Обвинувачений суду надав показання, що дійсно, 23.09.2020 року він не з'явився на військову службу в АДРЕСА_2 , у війському частину НОМЕР_1 , оскільки поїхав додому у зв'язку з сімейними обставинами. 13.11.2020 року він прибув до військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 . У вчиненому щиро розкаюється, більше такого не буде вчиняти.
Суд, роз'яснивши учасникам судового провадження зміст ст. 349 КПК України, з'ясувавши при цьому, що сторона обвинувачення та сторона захисту правильно розуміє зміст цих обставин, а показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи та з'ясувавши, що немає сумніву у добровільності та істинності його позиції, роз'яснивши сторонам, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку та, визнавши відповідно до її змісту недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, враховуючи, що обвинувачений повністю визнав вину у кримінальному провадженні, приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 407 КК України, а саме нез'явлення військовослужбовця (крім строкової служби) вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад один місяць, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану знайшла своє підтвердження у судовому засіданні, а дії обвинуваченого ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 407 КК України.
Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопрушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Вчинене кримінальне правопорушення обвинуваченим ОСОБА_4 , відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином.
Згідно із ст. 66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Згідно із ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому судом не встановлено.
Тому, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання у межах санкції ч. 4 ст. 407 КК України, у виді позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, та обставини, що пом'якшують покарання, такі як щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, суд приходить до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, та звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку.
Керуючись ст.ст. 349 ч.3, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.407 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.
Відповідно до вимог ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Згідно ч.4 ст.76 КК України нагляд за ОСОБА_4 в період дії іспитового строку покласти на командира військової частини за місцем проходження ОСОБА_4 військової служби, а у випадку звільнення - на орган пробації за місцем проживання ОСОБА_4 .
Вирок може бути оскаржено з урахуванням вимог ч. 2 ст. 394 КПК України шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя ОСОБА_1