03 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 500/2709/20 пров. № А/857/292/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Большакової О.О., Гінди О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Кременецького районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
суддя (судді) в суді першої інстанції - Чепенюк О.В.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Тернопіль,
дата складання повного тексту рішення - 03 грудня 2020 року,
22 вересня 2020 року ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 звернулася в суд з адміністративним позовом до Кременецького районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області, в якому просила: визнати протиправною бездіяльність у видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII; зобов'язати оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 05 серпня 2020 року ОСОБА_2 разом із законним представником звернулися до Кременецького РВ УДМС України в Тернопільській області із заявою про видачу паспорта громадянина України у формі книжечки ОСОБА_2 . У вказаній заяві повідомлено про те, що за релігійними переконаннями заявниця не бажає оформляти паспорт у формі пластикової картки типу ID-картки, оскільки картка містить у собі безконтактний електронний носій із персональними даними, від обробки яких ОСОБА_2 відмовляється. Кременецьким РВ УДМС України в Тернопільській області листом від 02 вересня 2020 року відмовлено ОСОБА_2 у видачі такого паспорта та роз'яснено порядок щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року. Зазначає, що з наданої відповіді неможливо встановити, до якого рішення прийшов суб'єкт владних повноважень, фактично заява по суті розглянута не була. Посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у зразковій справі №806/3265/17, зазначає, що бездіяльність відповідача щодо відмови в оформленні та видачі паспорта у формі книжечки є протиправною.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Кременецького районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області щодо неприйняття відповідного рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 від 05 серпня 2020 року про видачу паспорта громадянина України у формі книжечки (з доданими до неї документами). Зобов'язано Кременецький районний відділ Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про видачу паспорта громадянина України у формі книжечки (згідно з Положенням про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII) відповідно до Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 6 червня 2019 року №456, з прийняттям відповідного рішення за результатами розгляду заяви, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього рішення. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у спірних правовідносинах відповідач допустив протиправну бездіяльність, оскільки у встановлений спосіб не розглянув заяву ОСОБА_2 про видачу їй паспорта громадянина України разом з доданими до неї документами. Оскільки у матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем процедур перевірки інформації та звірки даних особи, за наслідками яких згідно з пунктом 5 розділу III Тимчасового порядку територіальним підрозділом ДМС приймається рішення про оформлення паспорта, тому належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є зобов'язання Кременецького РВ УДМС України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про видачу паспорта громадянина України відповідно до Тимчасового порядку, з прийняттям відповідного рішення за результатами розгляду такої заяви.
Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просила змінити оскаржуване рішення, а саме: визнати протиправною бездіяльність у видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII; зобов'язати оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним, прийняте з порушенням норм матеріального права та неправильним застосуванням процесуального права, у зв'язку із чим підлягає зміні. Зокрема, зазначає, що постановою КМ України від 03 квітня 2019 року № 398 «Про внесення змін до пункту 3 постанови КМ України від 25 березня 2015 року № 302», якою передбачено, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. Таким чином, без рішення суду видача паспорта у формі книжечки зразка 1994 року є неможливим.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що подана ОСОБА_2 заява відповідає встановленій чинним законодавством формі, визначеній у додатку 1 до Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 червня 2019 року № 456, однак заповнена іншою особою, а заявницею лише підписана. Також, заявницею не було подано оригіналів документів, на підставі яких здійснюється оформлення паспорта громадянина України, та які передбачені п. 1 розділу ІІІ Тимчасового порядку. А тому не було підстав для здійснення процедур, передбачених п.8-11 розділу І, пунктами 2, 3 розділу ІІІ Тимчасового порядку, а саме перевірки інформації та звірки даних особи, за наслідками яких згідно з п. 5 розділу ІІІ Тимчасового порядку територіальним підрозділом ДМС приймається рішення про оформлення паспорта.
Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи(в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін(у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 05 серпня 2020 разом із законним представником ОСОБА_1 звернулись до Кременецького РВ УДМС України в Тернопільській області із заявою про видачу паспорта у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України №2503-XII, відмовляючись при цьому від надання згоди на обробку персональних даних (а.с.15,48). До цієї заяви долучено заяву про видачу паспорта громадянина України (додаток 1 до Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України), заповнену та підписану ОСОБА_2 (а.с.16,52), копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 (а.с.14,49), довідку про реєстрацію місця проживання особи (а.с.17,50), дві фотокартки розміром 35 x 45 мм.
За результатами розгляду заяви від 05 серпня 2020 року листом Кременецького РВ УДМС України в Тернопільській області від 02 вересня 2020 року №КО-33/6/6119-20/6119/6286-20 «Про розгляд звернення» ОСОБА_2 повідомлено про те, що оформлення та видача паспорта громадянина України зразка 1994 здійснюється територіальними підрозділами Державної міграційної служби України відповідно до вимог Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України: 1) особі, яка досягла 16-річного віку, - на підставі поданої нею особисто заяви про видачу паспорта громадянина України (далі - заява) за зразком, наведеним у додатку 1 до цього Тимчасового порядку; 2) особі, яка досягла 16-річного віку та яка визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною, - на підставі заяви одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників (далі - законні представники). Також заявника повідомлено про перелік документів, які необхідно подати особисто для оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року до Кременецького РВ УДМС України в Тернопільській області (а.с.18,53).
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності щодо неприйняття відповідного рішення за результатами розгляду заяви про видачу паспорта громадянина України у формі книжечки та зобов'язання повторно розглянути заяву про видачу паспорта громадянина України у формі книжечки.
Проте, колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ст. 5 Закону України «Про громадянство України», документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.
Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» визначено правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних».
У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
Згідно із ч. 1 ст. 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України.
Частинами 1, 2, 4, 5, 6 ст. 14 цього Закону передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклету. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів. Відцифрований образ обличчя особи в документах у формі книжечки розміщується на сторінці даних і виконується за технологією лазерного гравіювання та дублюється в центрі сторінки даних за технологією лазерної перфорації.
Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про Єдиний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» бланки документів, якщо інше не визначено цим Законом, виготовляються за єдиними зразками та технічними описами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Підстави, за яких уповноважений суб'єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа, встановлено в ч. 7 ст. 16 Закону України «Про Єдиний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».
Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 21 цього Закону паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв'язку з неможливістю їх реалізації.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про громадянство України» постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України та Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Згідно із п. 1, п. 2, п. 3, п. 5, п. 6, п. 8 Положення про паспорт громадянина України, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.
Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис; Україна, нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис "Паспорт". На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис: Паспорт громадянина України. На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім'я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п'ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев'ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев'ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення. Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється.
Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, як чинним Положенням про паспорт громадянина України, так і Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» передбачено дві форми паспорта громадянина України: книжечка і картка.
Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 (далі - Порядок №302), п.35 якого визначено перелік документів, які заявник подає для оформлення паспорта.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року №398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302», передбачається, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
З 21 червня 2019 року набрав чинності Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 червня 2019 року №456, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14 червня 2019 року за №620/33591 (далі - Тимчасовий порядок).
Приписами п. 3 розділу І Тимчасового порядку визначено, що оформлення і видачу паспорта здійснюють територіальні підрозділи Державної міграційної служби України (далі - територіальні підрозділи ДМС) особі, яка досягла 16-річного віку,- на підставі заяви про видачу паспорта громадянина України (далі - заява) за зразком, наведеним у додатку 1 до цього Тимчасового порядку, поданої нею особисто; особі, яка досягла 16-річного віку та яка визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною,- на підставі заяви одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників (далі - законні представники).
Відповідно до п.1 розділу ІІІ Тимчасового порядку для оформлення паспорта особа, яка досягла 16-річного віку, або її законний представник (далі - заявник) подає:
1) заяву;
2) рішення суду;
3) свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави;
4) оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків (або одного з них), що на момент народження особи перебували(в) у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України). У разі відсутності таких документів або в разі, якщо батьки (чи один із батьків) такої особи на момент її народження були (був) іноземцями(ем) або особами(ою) без громадянства, або в разі набуття особою громадянства України на території України подається довідка про реєстрацію особи громадянином України;
5) дві фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см;
6) довідку про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання особи;
7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб);
8) посвідчення про взяття на облік бездомної особи, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).
Таким чином, реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснюється шляхом подання заяви до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов'язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов'язковим.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 07 листопада 2018 року у справі №820/3327/16.
З матеріалів справи слідує, що позивач разом з неповнолітньою донькою ОСОБА_2 звернулись до Кременецького районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області з заявою про оформлення та видачу неповнолітній доньці паспорта громадянина України виключно у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII, оскільки не дають згоди на обробку персональних даних (а.с.15-17).
Вищевказана заява є довільної форми, подана разом з заявою про видачу паспорта (додаток 1 до Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України), копією свідоцтва про народження, довідкою про реєстрацію місця проживання особи та двома фотокартками розміром 35*45 мм.
Судом першої інстанції встановлено, що подана заява про видачу паспорта за формою відповідає встановленій чинним законодавством формі, визначеній у додатку 1 до Тимчасового порядку, а отже позивачем було виконано вимоги наведених вище нормативно-правових актів, тобто дотримано певних правил, пов'язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви.
Відповідно до ч. 7 ст. 16 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» уповноважений суб'єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо: 1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа; 2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті); 3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа; 4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником. У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб'єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа. Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.
Зі змісту вищенаведеної норми слідує, що законодавець передбачив вичерпний перелік підстав для відмови заявникові у видачі документа.
При цьому з листа Кременецького районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області від 02 вересня 2020 року № КО-33/6/6119-20/6119/6286-20 слідує, що відповідач лише повідомив заявнику про те, що оформлення та видача паспорта громадянина України зразка 1994 здійснюється територіальними підрозділами Державної міграційної служби України відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06 червня 2019 року №456, яким затверджено Тимчасовий порядок оформлення та видачі паспорта громадянина України, який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 14 червня 2019 року за № 620/33591 (далі - Тимчасовий порядок). Також повідомлено про перелік документів, які необхідно подати особисто для оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року до Кременецького РВ УДМС України в Тернопільській області, у зручний для нього час, згідно графіку роботи підрозділу(а.с.18).
Таким чином, відповідач у спірних правовідносинах не надав будь-яких доказів наявності правових підстав для відмови у проведенні оформлення паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у листі відповідача на заяву позивача та його законного представника немає зазначення причин та посилань на норму права, чому видача паспорта у формі книжечки вже є неможливою.
Відтак, зважаючи на те, що відповідачем не наведено жодних зауважень щодо поданої заяви та доданих до неї документів, з урахуванням статті 16 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», колегія суддів вважає, що відповідач вчинив протиправні дії щодо не оформлення паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки ОСОБА_2 .
Водночас, колегія суддів наголошує, що реалізація волевиявлення особи на отримання паспорта, незалежно від його форми, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу разом із об'єктивно необхідними для цього документами, зокрема, для паспорта зразка 1994 року - двома фотокартками і свідоцтвом про народження.
Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суд від 21 листопада 2018 року у справі №821/1974/17, від 26 червня 2019 року у справі №0840/3992/18, від 19 липня 2019 року у справі №2340/2876/18, від 25 липня 2019 року у справі №807/85/18, від 07 серпня 2019 року у справі №520/11053/18, від 29 листопада 2019 року у справі № 260/1414/18.
Вказані вимоги були виконані позивачем, що підтверджується матеріалами справи.
Звернення до територіального підрозділу ДМС із заявою-анкетою відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою № 302, слугуватиме підставою для оформлення їй паспорта громадянина України у формі безконтактної картки з імплантованим у неї носієм інформації, а також означатиме, що зазначені в цій заяві відомості, відповідно до названого вище Порядку, підлягатимуть внесенню до Єдиного державного демографічного реєстру, з чим, власне, і не погоджується позивачка.
Беручи до уваги суб'єктний склад спірних правовідносин, зміст позовних вимог та підстави позову та наведене правове регулювання правовідносин, з яких виник цей спір, є достатні підстави вважати, що ця справа відповідає ознакам зразкової справи №806/3265/17 (провадження №Пз/9901/2/18), у якій Велика Палата Верховного Суду висловила правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії.
Вирішуючи спір (у справі №806/3265/17) по суті, Велика Палата Верховного Суду констатувала, що норми Закону України «Про Єдиний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», на відміну від норм Положення про паспорт (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, імені та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій. Велика Палата Верховного Суду вважає, що це є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Такий підхід не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом"), не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя у контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція).
Велика Палата Верховного Суду наголошувала на тому, що законодавець, прийнявши Закон України від 14 липня 2016 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України», яким внесено зміни до Закону України «Про Єдиний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими та виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України, та не допускати жодної дискримінації залежно від часу виникнення правовідносин з отримання паспорта громадянина України.
Будь-яке обмеження прав і свобод особи, за змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року, повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.
Щодо доводів відповідача наведених у відзиві на апеляційну скаргу про те, що подана заявницею заява заповнена іншою особою, а заявницею лише підписана, а також, не було подано оригіналів документів, на підставі яких здійснюється оформлення паспорта громадянина України, та які передбачені п. 1 розділу ІІІ Тимчасового порядку, то колегія вважає такі безпідставними, оскільки такі не підтверджені жодними доказами. Крім цього, згідно заяви позивача про видачу паспорта у формі книжечки неповнолітній дитині усі оригінали документів, копії яких долучено до заяви, є у позивача в наявності при подачі даної заяви і вона надає їх для звірки.
За вказаних обставин, колегія суддів не вбачає відсутності у відповідача можливості видачі позивачу паспорта громадянина України у формі книжечки.
Колегією суддів встановлено, що права та законні інтереси неповнолітньої ОСОБА_2 порушені відповідачем, оскільки наявними у матеріалах справи допустимими доказами підтверджені протиправні дії відповідача, що полягають у відмові в оформленні паспорту громадянина України у формі книжечки відповідно до положень чинного законодавства.
При цьому, колегією суддів враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що за встановлених обставин цієї справи та правового регулювання відносин, з яких виник цей спір, а також з урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду у справі №806/3265/17, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є визнання протиправною бездіяльності відповідача у видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ та зобов'язання відповідача оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII.
Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Щодо судових витрат, то в силу приписів статті 139 КАС України слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840,80 грн, сплачений за подання позовної заяви відповідно до квитанції № 0.0.1859763988 від 06 жовтня 2020 року.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року у справі № 500/2709/20 - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Кременецького районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області у невидачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.
Зобов'язати Кременецький районний відділ Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області (46001, б-р Шевченка, 10, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 37839038) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) за подання позовної заяви згідно квитанції № 0.0.1859763988 від 06 жовтня 2020 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. Б. Заверуха
судді О. О. Большакова
О. М. Гінда
Повне судове рішення складено 03 березня 2021 року.