02 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.006152 пров. № А/857/1400/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,
за участю секретаря судового засідання: Марцинковської О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року, головуючий суддя - Гулик А.Г., ухвалене о 13:29 год .у м. Львові, повний текст якого складено 20.11.2020 року, у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання протиправним і скасування розпорядження,-
В листопаді 2019 року позивач - ФОП ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, в якому просила визнати протиправним та скасувати вилучення з комплексної схеми розміщення тимчасових споруд належної позивачу тимчасової споруди, що розташована за адресою АДРЕСА_1 ; визнати протиправним та скасувати розпорядження Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради від 13.05.2019 року № 349.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що відповідач протиправно прийняв розпорядження від 13.05.2019 року № 349 про демонтаж тимчасової споруди за адресою АДРЕСА_1 . Позивач зазначала, що вказана споруда відповідає проектній документації та паспорту прив'язки, а тому, у відповідача не було підстав для прийняття оскарженого розпорядження.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ФОП ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тими самими обставинами, що зазначались нею у позовній заяві.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ФОП ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , 12.07.1995 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 22.11.2018 року.
Між позивачем та Львівською міською радою укладено договір оренду земельної ділянки від 01.03.2011 року №С-1883, зі змінами, зареєстрованими у Львівській міській раді 11.11.2014 року №С-2831, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 107, для розміщення тимчасової споруди.
Відповідно до п. 8 вказаного договору, викладеного в редакції додаткової угоди від 15.09.2015 року №С-4170, договір укладено терміном до 30.12.2016 року.
Відповідно до п. 1 ухвали Львівської міської ради від 02.03.2017 року №1568 “Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м.Львова” продовжено термін здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах, що розміщені на території м.Львова, до 31.05.2018 року згідно з додатком 1. У п. 103 вказаного додатку зазначена тимчасова споруда, що належить позивачу та знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 107.
Ухвалою Львівської міської ради від 17.05.2018 року №3417 внесено зміни, зокрема, до ухвали міської ради від 02.03.2017 року №1568 та викладено її п. 1 у такій редакції: “продовжити термін здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах, що розміщені на території м.Львова до 31.12.2019 року згідно з додатком 1, крім, зокрема тимчасової споруди, зазначеної у п. 103 переліку тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у Сихівському районі м. Львова”.
Як видно з відповіді управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 02.11.2018 року №4-2302-2107 позивач не зверталася до управління зі зверненням щодо продовження терміну дії договору на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення тимчасової споруди за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 107.
Згідно з відповіддю управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради від 13.11.2018 року №402401-1475 паспорт прив'язки розміщення тимчасової споруди за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 107, позивачу не видався.
Розпорядженням Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради від 13.05.2019 року № 349 “Про демонтаж тимчасової споруди за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 107” зобов'язано позивача у добровільному порядку забезпечити демонтаж вказаної споруди. У випадку невиконання демонтажу в добровільному порядку, відповідач звертатиметься з позовом про примусове виконання демонтажу.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не наділений повноваженнями на вилучення з комплексної схеми розміщення тимчасових споруд належної позивачу тимчасової споруди, що розташована за адресою м.Львів, вул. Стрийська, 107, та жодного рішення з вказаного питання не приймав. Завершення терміну дії договору оренди земельної ділянки від 01.03.2011 №С-1883 та відсутність паспорту прив'язки щодо тимчасової споруди, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 107, є достатніми правовими підставами для прийняття рішення про демонтаж вказаної тимчасової споруди
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
Конституцією та законами України встановлено максимальний захист права власності особи на майно, складовою частиною якого є право користування власністю в тому числі для здійснення підприємницької діяльності.
Правила розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові (надалі - Правила), затверджені ухвалою Львівської міської ради від 23.04.2015 року №4526, розроблені з врахуванням Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності“, постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 № 198 “Про затвердження Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони“, наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244 “Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності“, Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні“ та Закону України “Про благоустрій населених пунктів“.
Розділом 5 Правил визначено Порядок укладення та продовження договору оренди окремих конструктивних елементів благоустрою для розміщення тимчасових споруд.
Для укладення договору оренди окремих конструктивних елементів благоустрою заявник подає в управління “Дозвільний офіс“ або відділ “Центр надання адміністративних послуг“ пакет документів.
Адміністратор управління “Дозвільний офіс“ не пізніше наступного робочого дня після отримання вхідного пакета документів передає його в управління комунальної власності департаменту економічної політики.
Управління комунальної власності департаменту економічної політики у 20-ти денний термін з дня надходження документів готує договір оренди окремих конструктивних елементів благоустрою, здійснює розрахунок орендної плати і після підписання договору оренди скеровує його в управління “Дозвільний офіс“.
Договір оренди окремих конструктивних елементів благоустрою для розміщення ТС укладається на термін, визначений у відповідній ухвалі міської ради.
Продовження терміну дії договору оренди окремих конструктивних елементів благоустрою для розміщення ТС здійснюється на підставі відповідних ухвал міської ради з дотриманням вказаних в ухвалах термінів.
Колегія суддів звертає увагу на те, що продовження терміну дії договору оренди окремих конструктивних елементів благоустрою для розміщення ТС відноситься до повноважень міської ради.
Проте, відповідачем у даній справі є Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради, таким чином правомірність вилучення з комплексної схеми розміщення тимчасових споруд належної позивачу тимчасової споруди, що розташована за адресою м.Львів, вул. Стрийська, 107 не може бути предметом дослідження у даній справі.
Відтак, позовні вимоги в цій частині є безпідставними та необґрунтованими, тому задоволенню не підлягають.
Також, п. 7.1.1 Правил передбачено, що демонтажу підлягають ТС для встановлення яких закінчився термін дії договору оренди окремих конструктивних елементів благоустрою або термін дії договору оренди земельної ділянки і суб'єкту господарювання відмовлено у його продовженні.
Ухвалою Львівської міської ради від 17.05.2018 року №3417 внесено зміни, зокрема, до ухвали міської ради від 02.03.2017 року №1568 та відмовлено в продовженні терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасовій споруді за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 107, тому відповідачем правомірно прийнято оскаржене розпорядження Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради від 13.05.2019 року № 349.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.
З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року у справі №1.380.2019.006152 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді О. М. Довгополов
В. В. Святецький
Повний текст постанови складено 03.03.2021 року.