24 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 500/2884/19 пров. № А/857/1629/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Коваля Р.Й., Гуляка В.В.,
за участі секретаря судового засідання Стельмаха П.П.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року (головуючої судді Подлісної І.М., ухвалене у відкритому судовому засіданні в м. Тернопіль о 11 год. 40 хв. повний текст рішення складено 27.10.2020) у справі №500/2884/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 00124651306 від 13.07.2018, № 00220101306 від 06.12.2018, № 00124671306 від 13.07.2018, № 00124681306 від 13.07.2018, № 00124691306 від 13.07.2018, № 00124701306 від 13.07.2018, № 00124711306 від 13.07.2018, № 00124721306 від 13.07.2018, № Ф-0124641306 від 13.07.2018, № 0124631306 від 13.07.2018.
Оскаржуваним рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення №00220101306 від 06.12.2018 - відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов. Вказує про не застосування до спірних правовідносин судом постанови Великої палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №1340/3510/18.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.
Головне управління ДПС у Тернопільській області подало клопотання про процесуальне правонаступництво, яке на підставі статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) підлягає до задоволення.
В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник позивача Матвіяс А.Б. апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
Представник відповідача Олексюк Р.З. проти апеляційної скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Згідно із частинами 1, 2 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року залишено без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 00124651306 від 13.07.2018, № 00124671306 від 13.07.2018; № 00124681306 від 13.07.2018; № 00124691306 від 13.07.2018, № 00124701306 від 13.07.2018, № 00124711306 від 13.07.2018, № 00124721306 від 13.07.2018, вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0124641306 від 13.07.2018, рішення № 0124631306 від 13.07.2018 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2021 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року про залишення позовної заяви без розгляду по справі № 500/2884/19 - без змін.
Судом встановлено, що Головне управління ДФС в Тернопільській області проведело документальну планову виїзну перевірку платника податків-фізичної особи ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з 13 березня 2012 року по 31 грудня 2017 року, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року.
Результат перевірки оформлено актом від 21.06.2018року № 1736М9-00-13- 06\2681502269 (далі- акт перевірки), яким зазначено, зокрема, про порушення:
1. пп.49.18.2. та пп.49.18.5. п.49.18.ст.49 та абз.1 п.177.5., пп.177.5.2. п.177.5. ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010, № 2755-VI, у результаті не подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 3 квартал 2017 року та за 2017 рік .
2. пп.164.1.3. п.164.1 ст.164, п.177.2. ст..177, пп.177.4.2. пп.177.4.3. п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, у результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся, на суму 127 449,21 грн., в тому числі по звітних (податкових) періодах: за 2017 рік 127 449,21 грн.
3. пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 , пп.292.1.1 п.292.1 ст.292, п.292.13.ст.292, абз.1 п.293.4. ст.,293, пп. 296.1.1 п.296.1 ст.296 , пп.296.5.1. п.296.5. ст.,296, абз.1,2 пп.298.2.3. п.298.2. ст.298 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, у результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з єдиного податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся, на суму 525 515,76 грн., в тому числі по звітних (податкових) періодах: за 2017 рік 525 515,76 грн.
4. абз.1 п.2 ч.1 ст.7 та пп.1 пункту 2 частини другої статті 6 ЗУ №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» із змінами і доповненнями від 8.07.2010 року у результаті чого визначено суму зобов'язань з єдиного внеску з суму доходу (прибутку), отриманого від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся, на суму 56 001 грн., в тому числі по звітних (податкових) періодах: за 2017 рік 56 001 грн.
5. п.183.2, ст.183, пп. а п.185.1. ст.,185 , п.188.1 ст.188 п.187.1ст.187, пп. в п.193.1 ст.193, ст.194 та п.200.2, пп. в п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010, № 2755-VI, у результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 61675,09 грн., у тому числі по звітних (податкових) періодах :за липень 2017 року в сумі 3367,49 грн., за серпень 2017 року в сумі 6630,18 грн., за вересень 2017 року в сумі 30210,48 грн., за жовтень 2017 року в сумі 7078,88 грн., за листопад 2017 року в сумі 7545,19 грн., за грудень 2017 року в сумі 6842,87 грн.
6. п.16 підрозділу 10 розділу 20, пп.163.1.1. п.163.1. ст.163, пп.164.1.3 п.164.1. ст.164, п.177.2 ст.177 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, у результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з військового збору з доходів від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся, на суму 10620,77 грн., в тому числі по звітних (податкових) періодах: за 2017 рік в сумі 10620,77 грн.
7. п.296.2. ст.,296 та п.296.5.1. п.296.5. ст.,296 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України у результаті не подання податкової декларації платника єдиного податку за 2 квартал 2017 року.
Перевіркою також встановлено порушення:
- пункту 296.10 статті 296 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI із змінами та доповненнями п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 01.06.2000р. із змінами та доповненнями , щодо не забезпечення проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи при реалізації лікарських засобів населенню за період з 01.10.2015 року по 31.12.2017 року;
- абзацу другого частини восьмої статті 9 Закону України №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» із змінами і доповненнями від 8.07.2010 року , встановлено порушення термінів сплати авансових платежів по єдиному внеску, одночасно з виплатою сум заробітної плати (доходу), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, по сплаті в бюджет 85599,18 грн. єдиного внеску, а також встановлено - неоприбуткування готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку доходів, а саме торгівельна виручка за 2015-2017 роки в загальній сумі 5 322 833,46 грн., яка внесена на рахунок в банку, невідображена в книзі обліку доходів №28953\1 від 05.09.2012р.,віддповідно до вимог п.2.2, п.2.6, гл.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке затверджене постановою Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004 із змінами та доповненнями;
На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення рішення № 00124651306 від 25.09.2017 про сплату штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів в сумі 1 (одна) грн. 00 коп., № 00124651306 від 25.09.2017 про сплату штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів в сумі 26 614 167 (двадцять шість мільйонів шістсот чотирнадцять тисяч сто шістдесят сім) грн. 30 коп., № 00124671306 від 13.07.2018 про сплату податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 158 311 (сто п'ятдесят вісім тисяч триста одинадцять) грн. 51 коп., № 00124681306 від 13.07.2018 про сплату податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 340 (триста сорок) грн. 00 коп., № 00124691306 від 13.07.2018 про сплату військового збору в сумі 13 275 (тринадцять тисяч двісті сімдесят п'ять) грн. 96 коп., № 00124701306 від 13.07.2018 про сплату податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 77 093 сімдесят сім тисяч дев'яносто три) грн. 86 коп., № 00124711306 від 13.07.2018 про сплату єдиного податку з фізичних осіб в сумі 656 894 (шістсот п'ятдесят шість тисяч вісімсот дев'яносто чотири) грн. 96 коп., № 00124721306 від 13.07.2018 про сплату штрафних санкцій за несплату єдиного податку з фізичних осіб в сумі 170 (сто сімдесят) грн. 00 коп., рішення № 0124631306 від 13.07.2018 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 5 600 (п'ять тисяч шістсот) грн. 01 коп., вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0124641306 від 13.07.2018 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 56 001 (п'ятдесят шість тисяч одна) грн. 00 коп.
Так, Головне управління ДФС у Тернопільській області листом від 20.09.2018 №2913/19-00-13-06/19257 повідомило платника, що у зв'язку з помилкою податкове повідомлення-рішення від 25.09.2017 №00124651306 про застосованих штрафних санкцій у сумі 26614167,30 грн. за порушення норм з регулювання обігу готівки вважати податковим повідомленням-рішенням від 13.07.2018 №00124661306, а податкове повідомлення-рішення від 25.09.2017 №00124651306 про застосованих штрафних санкцій у сумі 1 грн. за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» вважати від 13.07.2018 №00124651306.
Судом встановлено, що рішенням Державною фіскальною службою України від 27.09.2018 № 14854/М/99-99-11-02-01-14 про результати розгляду скарги ФОП ОСОБА_2 , скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Тернопільській області від 13.07.2018 №00124661306 в частині застосованих штрафних санкцій поза межами строків, визначених пунктом 114.1 статті 114, статті 102 Податкового кодексу України, в інший частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
В акті перевірки зазначено, що у періоді, який перевірявся, ФОП ОСОБА_2 здійснювала роздрібну торгівлю фармацевтичними, медичними, ортопедичними та косметичними товарами і туалетними приналежностями в спеціалізованих магазинах, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, а саме II група платника єдиного податку.
Перевіркою доходу, отриманого від провадження діяльності, відображеного в податкових деклараціях платника єдиного податку-фізичної особи-підприємця, на підставі документів, наданих до перевірки встановлено заниження обсягу доходу на загальну суму 4457276,60 грн., в т.ч. за 2015 рік на 433190,79 грн., за 2016 рік -18083,24 грн., за 2017 рік - 4006002,57 грн., внаслідок не включення коштів, що надійшли на розрахунковий рахунок підприємця.
Згідно наданих банківських виписок встановлено, що сума доходу ФОП ОСОБА_2 як платника єдиного податку за 1 півріччя 2017 року склала суму 5003438,43 грн., що є порушенням умов перебування фізичної особи-підприємця, яка застосовує спрощену систему оподаткування, передбачених пунктом 291.4 статті 291 Податкового кодексу України та зазначене перевищення виникло внаслідок неопублікування в книзі обліку доходів коштів, які ФОП ОСОБА_2 внесла на розрахункові рахунки із призначенням платежу «внесення торгової виручки».
ФОП ОСОБА_2 , у відповідності до частини 3 пункту 293.8 статті 293 Податкового кодексу України, повинна була з 01.07.2017 перейти на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом. Проте, підприємець заяву про перехід на іншу систему оподаткування до контролюючих органів не подала. Отже, за період з 01.07.2017 по 31.12.2017 ФОП ОСОБА_2 є платником податку на загальних підставах, та дохід повинна оподатковувати у відповідності до статті 177 Податкового кодексу України.
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Підпунктом 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Пунктом 177.1 статті 177 ПК України визначено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в п. 167.1 ст. 167 цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (пункт 177.2 статті 177 ПК України).
Згідно з пунктом 177.4 статті 177 ПК України (у редакції, що діяла з 01.01.2017) до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать витрати, до складу яких включається, зокрема, вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (пп. 177.4.1); суми податків, зборів, які пов'язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця (пп. 177.4.3); інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (пп. 177.4.4).
Витрати фізичних осіб-підприємців визначені пунктом 177.4 статті 177 ПК України, в якому зазначено, що витрати, повинні бути безпосередньо пов'язані з отриманням доходу. Тобто, доходи визнаються не в момент їх нарахування, а в момент отримання, витрати визнаються лише в тому випадку, якщо вони фактично понесені (оплачені), а не тільки нараховані. При цьому, витрати відображаються у момент отримання доходу, якого вони стосуються, а не в момент їх оплати.
Підпунктом 292.1.1 пункту 292.1 статті 292 ПК України встановлено, що доходом фізичної особи - підприємця - є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Згідно з пунктом 292.6 статті 292 ПК України датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).
Пунктом 291.4 статті 291 ПК України встановлено, що суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, перебувають на другій групі - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень. Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи.
Відповідно до підпункту 2 пункту 293.8 статті 293 ПК України ставки, встановлені пунктами 293.3 - 293.5 цієї статті, застосовуються з урахуванням таких особливостей: платники єдиного податку другої групи, які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, в наступному податковому (звітному) кварталі за заявою переходять на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку третьої групи, або відмовляються від застосування спрощеної системи оподаткування. Такі платники до суми перевищення зобов'язані застосувати ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків.
Відповідно до пункту 300.1 статті 300 ПК України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.
Згідно із пунктом 296.2 статті 296 ПК України платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені пунктом 295.1 статті 295 цього Кодексу. Така податкова декларація подається, якщо платник єдиного податку не допустив перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, та/або самостійно не перейшов на сплату єдиного податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої або третьої групи.
Пунктом 181.1 статті 181 ПК України встановлено, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.
Відповідно до пункту 183.2 статті 183 ПК України у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.
Пунктом 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю (пп. «а»); постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (пп. «б»).
Згідно із пунктом 187.1 статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.
До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.
Пунктом 193.1 статті 193 ПК України встановлена ставка податку встановлюються від бази оподаткування у розмірі, зокрема, 7 відсотків по операціях з: постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів, а також медичних виробів за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України; постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, дозволених для застосування у межах клінічних випробувань, дозвіл на проведення яких надано центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, (пункт 183.10 статті 183 ПК України).
Відповідно до пункту 120.1 статті 120 ПК України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Згідно із пунктом 123.1 статті 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Перевіркою дотримання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1996 із змінами та доповненнями, (далі - Закон №265) встановлено наступне:
Законом України від 01 липня 2015 року N 569-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій», який набрав чинності 23.07.2015, пункт 296.10 статті 296 Кодексу викладено у новій редакції, зокрема, визначено, що РРО не застосовуються платниками єдиного податку: першої групи; другої і третьої груп (фізичні особи - підприємці) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1 млн. грн. У разі перевищення в календарному році обсягу доходу понад 1 млн. грн. застосування РРО для такого платника єдиного податку є обов'язковим. Застосування РРО розпочинається з першого числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення, та продовжується у всіх наступних податкових періодах протягом дії свідоцтва платника Єдиного податку.
Враховуючи викладене, платники єдиного податку другої групи (фізичні особи- підприємці) при проведенні готівкових розрахунків із споживачами можуть не застосовувати РРО, якщо обсяг доходу таких платників податку у календарному році не перевищує 1 млн. гривень.
Відповідно до матеріалів справи в ході перевірки позивачки (на підставі даних книги обліку доходів та банківських виписок про внесення торгівельної виручки на рахунок/рахунки) встановлено перевищення платником єдиного податку другої групи ОСОБА_2 , протягом 2015 календарного року обсягу доходу більше 1 млн. грн., дані наведено в пункті 2.2. акту перевірки.
За період з 01.01.2015 року по 07.09.2015 року сума доходу, отриманого від провадження діяльності на спрощеній системі оподаткування в 2015 роді по ПП ОСОБА_2 , склала 1001725,77 грн., а тому ФОП ОСОБА_2 зобов'язана була при здійсненні своєї господарської діяльності з 01.10.2015 застосовувати РРО або перейти на використання виключно безготівкових розрахунків.
За період з 08.09.2015 року по 31.10.2015 року сума доходу, отриманого від провадження діяльності по ПП ОСОБА_2 склала 422 479,17 грн.
За період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року сума доходу, отриманого від провадження діяльності в 2016 році по ПП ОСОБА_2 склала 1010183,49 грн.
За період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року сума доходу, отриманого від-провадження діяльності в 2017 році по ПП ОСОБА_2 склала 5 868 985,04 грн.
Пунктом 1 статті 3. Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено: Суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Таким чином, ОСОБА_2 порушила вимоги пункту 296.10 статті 296 ПК України, пункт 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме не забезпечено проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи при реалізації лікарських засобів населенню за період з 01.10.2015 року по 31.12.2017 року.
У разі встановлення протягом календарного року, під час перевірки, факту непроведення розрахункових операцій через РРО з фіскальним режимом роботи (у випадках обов'язку застосування РРО) згідно з пунктом 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів ДФС застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: вчинене вперше - 1 гривня; за кожне наступне вчинене порушення - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг).
Перевіркою дотримання вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004 із змінами та доповненнями (далі - Положення №637), норми якого були чинними у період, що перевіряється, встановлено наступне:
Відповідно до підпункту 1 пункту 292.1 статті 292 ПК України доходом фізичної особи - підприємця - платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначений п. 292.3 ст. 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке І належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Пунктом 292.6 статті 292 ПК України визначено, що датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).
Відповідно до підпункту 296.1.1 пункту 296.1 статті 296 ПК України фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування та є платниками єдиного податку першої і другої груп, а також платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість (далі - платник податку), ведуть книгу, обліку доходів (далі - Книга), у якій щоденно за підсумками робочого дня відображають отримані доходи. Книга ведеться за вибором платника податку в паперовому або в електронному вигляді.
Пунктом 4 Порядку ведення книги обліку доходів для платників єдиного податку першої, другої та третьої груп, які не є платниками податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 19 червня 2015 року № 579 передбачено, що у Книзі відображається фактично отримана сума доходу від провадження діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік. Згідно із п. 5 Порядку записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок платника податку та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, фактично безоплатно отримано товари (роботи, послуги).
У відповідності до пункту 1.2 глави 1 Положення №637, оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.
Нормою цього ж пункту встановлено, що каса це приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів.
Згідно з пунктом 2.6 Положення №637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).
Підприємствам, яким Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку.
Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.
Судом встановлено на підставі матеріалів справи, що за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 підприємець задекларувала 991004,15 грн. виручки від реалізації лікарських засобів. Проведеною перевіркою на підставі даних книги обліку доходів, даних форми 1-ДФ, даних виписок банку про рух коштів на розрахунковому рахунку, даних поданих декларацій встановлено розбіжність між задекларованим підприємцем доходом і доходом згідно даних перевірки в сумі 433 200,79 грн. Згідно даних по даті декларації платника єдиного податку за 2015 ФОП задекларувала 991004,15 грн. обсягів доходу від реалізації лікарських засобів, згідно даних перевірки обсяг доходу за 2016р. становить 1424194,94 грн. Розбіжність в сумі 433 200,79 грн. виникла внаслідок необлікування (не оприбуткування) в книзі обліку доходів виручки, яку ФОП ОСОБА_2 внесла на розрахункові рахунки з призначенням платежу «внесення торгової виручки», що наведено в пункті 2.2 акту перевірки.
За період з 01.01.2016 по 31.12.2016 позивач задекларувала 992100,25 грн. виручки від реалізації лікарських засобів. Проведеною перевіркою на підставі даних книги обліку доходів, даних форми 1-ДФ, даних виписок банку про рух коштів на розрахунковому рахунку, даних поданих декларацій встановлено розбіжність між задекларованим підприємцем доходом і доходом згідно даних перевірки в сумі 18 083,49 грн. Згідно даних поданої декларації платника єдиного податку за 2016 ФОП задекларувала 992100,25 грн. обсягів доходу від реалізації лікарських засобів, згідно даних перевірки обсяг доходу за 2016 становить 1010183,49 грн. Розбіжність в сумі 18083,49 грн. виникла внаслідок необлікування (не оприбуткування) в книзі обліку доходів виручки, яку ФОП ОСОБА_2 внесла на розрахункові рахунки з призначенням платежу «внесення торговельної виручки», що наведено в пункті 2.2 акту перевірки.
За період з 01.01.2017 по 31.12.2017 підприємець внесла на розрахунковий рахунок 6901050 грн. готівкових коштів як торгівельної виручки за 2015-2017 роки. Проведеною перевіркою на підставі даних книги обліку доходів, даних форми 1-ДФ, даних виписок банку про рух коштів на розрахунковому рахунку, даних поданих декларацій встановлено, що станом на 1 квітня 2017 року сума виручки відображена в книзі обліку доходів за 2015-2017р. та не здана в банк становитиме 1 470 779,63 грн. (Сума виручки, відображена в книзі обліку доходів за 2015 рік та не здана в банк в 2015 році 709 204,94 грн.+ Сума виручка , відображена в книзі обліку доходів за 2016 рік та не здана в банк в 2016 році 607 283,49 грн.+ Сума виручки , відображена в книзі обліку доходів за 1 квартал 2017 року та не здана в банк у 1 кварталі 2017 року - 154291,20 грн.).
Сума доходу і отриманого від провадження діяльності на спрощеній системі оподаткування в 1 півріччі 2017 році склала 5 003 438,43 грн., в т.ч.: - 486 664,20 грн.,- сума відображена в книзі обліку доходів; - 4 516 774, 23 грн. здана в банк, як торгівельна виручка та не відображена сума готівкових доходів.
Враховуючи наведене вище, не відображена сума готівкових коштів у книзі обліку доходів за період з 01.01.2017 року по 30.06.2017 року, яка здана в банк у 2017 році як торгівельна виручка за 2015-2017р. становить 4 516 774, 23 грн.
Сума доходу, отриманого від господарської діяльності за період з 01.07.2017 по 31.12.2017 становить 865 546,61 грн., в т.ч. 510 771,66 грн. - сума відображена в книзі обліку доходів та сума готівкових доходів внесених в банк як торгівельна виручка але не відображені у книзі обліку 354 774,95 грн.
Неоприбуткована (сума за перевірений період становить 5 322 833,46 грн., яка виникла внаслідок невідображення (не оприбуткування) в книзі обліку доходів виручки, яку ФОП ОСОБА_2 внесла на розрахункові рахунки з призначенням платежу «внесення торговельної виручки», що описано в пункті 2.2 та 2.1 акту перевірки.
Перевіркою дотримання вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке затверджене постановою Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004 із змінами та доповненнями, яка діяла у період, що перевіряється, встановлено наступне порушення:
- не оприбуткування готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку доходів, а саме торгівельна виручка за 2015-2017 роки в загальній сумі 5 322 833,46 грн., яка внесена на рахунок в банку, та невідображена в книзі обліку доходів №28953\1 від 05.09.2012р.,відповідно до вимог п.2.2, п.2.6 гл.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке затверджене постановою Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004 із змінами та доповненнями.
Враховуючи вищенаведене, сума доходу, отриманого від провадження діяльності на спрощеній системі оподаткування в 1 півріччі 2017 році склала 5 003 438,43 грн., в т.ч. 486 664,20 грн. - сума відображена в книзі обліку доходів, та здана в банк а також не відображена сума готівкових доходів, яка здана в банк як торгівельна виручка в сумі 4 516 774,23 грн.
Проведеною перевіркою встановлено, що ПП ОСОБА_2 допустила перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу за 1 півріччя 2017 року на суму 3 503 438,43 грн. відповідно до наведених вище даних та не перейшла на сплату інших податків і зборів з 1 липня 2017 року.
Суд не приймає доводи скаржника, які ґрунтуються на висновках Великої палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №1340/3510/18, оскільки правовідносини в цій справі не є подібними, адже суд касаційної інстанції у справі №1340/3510/18 висловив позицію щодо не проведення розрахункової операції на повну суму покупки через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, тобто ФОП при здійсненні своєї діяльності у перевірений період застосовував РРО та вів книгу обліку розрахункових операцій, а в справі №500/2884/19, ФОП ОСОБА_2 при здійсненні своєї господарської діяльності у перевірений період перебувала на спрощеній системі оподаткування та обліку, була платником єдиного податку та не застосовувала при проведенні РРО та не вела книгу обліку розрахункових операцій.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що проведеною перевіркою та матеріалами справи встановлено, що у зв'язку з порушенням пункту 291.4 статті 294 ПК України, а саме перевищенням протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку 2 групи, позивачка з 01.07.2017 повинна була перейти на сплату інших податків і зборів, визначених податковим законодавством, апелянтом не подано обґрунтованих доводів на спростування зазначеного судом, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про не обґрунтованість заявленого позову, а доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року у справі №500/2884/19 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді Р.Й. Коваль
В.В. Гуляк
Повний текст постанови складено 02.03.2021